Ухвала суду № 98925143, 09.08.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3352/21

Провадження № 1-кп/740/327/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Зінич А. С.,

учасники кримінального провадження:

- прокурор Лисенко Андрій Миколайович,

- потерпілий ОСОБА_1 ,

- обвинувачені: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

- захисники: Мохир Дмитро Володимирович, Сухоцький Олексій Віталійович, Нетреба Анна Ігорівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - Мохира Дмитра Володимировича, захисника Переднього Андрія Андрійовича - Нетреби Анни Ігорівни - про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

установив:

У Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області з 15 червня 2021 року перебуває на розгляді вказане кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до яких ухвалами слідчих суддів від 29 квітня 2021 року застосовано запобіжні заходи у виді тримання під вартою.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2021 року продовжено обвинуваченим строк тримання під вартою до 13 серпня 2021 року; судовий розгляд на підставі обвинувального акта призначено на 21 липня 2021 року, 10-00 год. У подальшому судові засідання призначено на 04, 05, 06 та 09 серпня 2021 року.

До суду надійшли клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених.

Клопотання мотивовані тим, що обвинувачені обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином проти власності, поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, покарання за яке передбачене виключно у вигляді позбавлення волі.

Ризики, передбачені п. 1 - 3, 5 ст. 177 КПК України, а також обставини, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів на стадії досудового розслідування, на теперішній час не відпали та продовжують існувати. Так, обвинувачені можуть переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_2 не має постійного офіційного місця роботи, хоча є працездатною особою, раніше судимий за аналогічний злочин, судимість не погашена. На цей час у Ніжинському міськрайонному суді розглядається обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а також в Броварському районному суді обвинувальний акт за ч. 1 ст. 263 КК України, що дає підстави вважати, що він може продовжити свою злочинну, протиправну діяльність.

Обвинувачений ОСОБА_3 ніде офіційно не працює, хоча є працездатною особою, раніше судимий за вчинення злочину, пов`язаного з незаконним поводження зі зброєю та боєприпасами; вчинив інкримінований злочин у період іспитового строку, що дає підстави вважати, що він схильний до вчинення кримінальних правопорушень різного складу та може продовжити свою злочинну, протиправну діяльність.

Обвинувачений ОСОБА_4 ніде офіційно не працює, хоча є працездатною особою; на цей час у Броварському районному суді розглядається обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України, що дає підстави вважати, що він може продовжити свою злочинну, протиправну діяльність.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з викладених у них обставин та зазначив, що на цей час не допитані декілька осіб як свідків, не досліджені всі докази, а, отже, ризики продовжують існувати. Пославшись на характеризуючі відомості обвинувачених, просив клопотання задовольнити.

Потерпілий підтримав думку прокурора про продовження обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, вказуючи на те, що так йому буде безпечніше.

Захисник ОСОБА_2 і ОСОБА_4 - адвокат Мохир Д. В., а також захисник ОСОБА_3 - адвокат Нетреба А. І. подали до суду письмові клопотання про зміну запобіжних заходів стосовно обвинувачених на більш м`які, не пов`язані з триманням під вартою.

Клопотання мотивовані тим, що ОСОБА_2 згідно з довідкою про склад сім`ї має постійне місце проживання та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїми батьками; має соціальні зв`язки, коло друзів, відвідує секцію з бойового самбо, офіційного місця роботи не має, але іноді використовує транспортний засіб Renault Megane, р.н. НОМЕР_1 , який належить його батьку, для заробітку з перевезення людей на замовлення (служба таксі неофіційно).

ОСОБА_2 притягався раніше до кримінальної відповідальності, проте тоді він був ще неповнолітнім у віці 17 років, з моменту вчинення того злочину пройшло майже 4 роки, за цей час жодного вироку стосовно нього не ухвалено.

Відповідно до характеристики, виданої спеціалістом відділу з благоустрою, роботи з ОСН та взаємодії з правоохоронними органами ОСОБА_5 , станом на 11 травня 2021 року скарг на ОСОБА_2 як в усній, так і в письмовій формі не надходило.

Наявність ризику сховати або знищити якісь речі чи документи, які мають істотне значення для кримінального провадження, спростовується протоколами обшуку від 27.04.2021 року. Жодних фактів приховування чи знищення будь-яких речей і документів ОСОБА_2 ні слідством, ні судом не встановлено.

Досліджені докази в судовому засіданні повністю спростовують показання потерпілого та не підтверджують його версію про розбійний напад, а сам потерпілий плутається в показаннях, кожен раз надає різні показання, тоді як показання ОСОБА_2 , які були надані в судовому засіданні, повністю збігаються з показаннями, які були надані на досудовому розслідуванні.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , то відповідно до довідки про склад сім`ї № 15.1-02/1771, виданої виконкомом Ніжинської міської ради 30 квітня 2021 року, ОСОБА_4 має постійне місце проживання, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своїми бабою та дідом, які є пенсіонерами, має соціальні зв`язки, офіційного місця роботи не має, але іноді використовує транспортний засіб марки BMW 430, р.н. НОМЕР_2 , який належить його матері, для заробітку з перевезення людей на замовлення (служба таксі неофіційно). Отже, ризик ухилення обвинуваченого від слідства в повному обсязі нівелюється простою перевіркою наявності у ОСОБА_4 постійного місця проживання, наявність міцних соціальних зв`язків.

Щодо посилання на ризик сховати або знищити якісь речі чи документи, які мають істотне значення для кримінального провадження, то наявність вказаного ризику спростовується протоколом обшуку від 27.04.2021 року.

Відповідно до характеристики від 30 квітня 2021 року, виданої начальником відділу з благоустрою, роботи з ОСН та взаємодії з правоохоронними органами ОСОБА_6 , станом на 30.04.2021 року скарг на ОСОБА_4 як в усній, так і в письмовій формі до виконкому Ніжинської міської ради не надходило.

ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, має батьків, бабу, діда. Після інкримінованого ОСОБА_4 злочину він добровільно приїхав до Ніжинського відділу поліції разом з працівниками карного розшуку, де надав пояснення з указаної ситуації та був відпущений після того, як відомості вже були внесені в ЄРДР за ч. 2 ст. 296 КК України.

03.06.2021 року Ніжинською окружною прокуратурою було внесено інформацію до ЄРДР за ч. 2 ст. 383 КК України відносно потерпілого ОСОБА_1 № 42021272180000024 (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину).

Щодо можливого впливу на свідків, потерпілого в цьому кримінальному провадженні, то головні свідки сторони обвинувачення та потерпілий вже допитані.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 клопотання мотивоване тим, що наявність обґрунтованої підозри не підтверджується фактичними обставинами. Під час розгляду справи було допитано обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , досліджено докази, під час яких було з`ясовано нові обставини справи, які принципово різняться з фактичними відомостями, заявленими у повідомленні про підозру, в клопотанні про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 .

Зокрема, у клопотанні про продовження запобіжного заходу не наведено об`єктивних доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. У органів досудового розслідування відсутні належні докази обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії , передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відтак, взявши до уваги загальну характеристику особи ОСОБА_3 та відповідно до характеристики, наданої відділом благоустрою, роботи з ОСН та взаємодії з правоохоронними органами, виданої ОСОБА_3 , станом на 30.04.2021 року скарг на нього, як в усній, так і в письмовій формі до виконкому Ніжинської міської ради не надходило.

Щодо переховування від суду, то ОСОБА_3 має постійне місце проживання та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , разом зі своїми батьками, має активні соціальні зв`язки.

Так, відповідно до наданих довідок, ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_11 , фактично проживає у громадянському шлюбі з ОСОБА_12 , фінансово незалежний, оскільки самостійно заробляє собі на життя та має багато друзів. Згідно з медичною картою № НОМЕР_3 , з дитинства хворіє бронхіальною астмою, неодноразово лікувався амбулаторно та стаціонарно, проходив санаторно-курортне лікування, постійно приймає ліки. Відповідно до акта обстеження призовника № 202290 ОСОБА_3 знаходився на обстеженні за направленням ОВК з діагнозом бронхіальна астма, змішана форма, середньої важкості, у зв`язку з чим був звільнений від служби в армії.

Перебуваючи на волі ОСОБА_3 , усвідомлюючи вид та розмір покарання, не може переховуватися від суду, оскільки не вчиняв кримінального правопорушення проти власності, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи. Фактів приховування чи знищення будь-яких речей і документів ні слідством, ні судом не встановлено.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то ОСОБА_3 не характеризується особою, яка може порушити законні приписи, ніколи не вчиняв злочин, пов`язані з насиллям, дотримувався домашнього арешту без порушень та систематично відмічався під час іспитового строку.

Таким чином у клопотанні не наведено об`єктивних доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачені та їхні захисники підтримали свої клопотання про зміну запобіжних заходів та заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою. Вказали на необґрунтованість обвинувачення та недоведеність існування ризиків.

Заслухавши учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Загальними засадами кримінального провадження за змістом ст. 7 КПК України, є, зокрема, верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ст. 17 КПК України закріплена презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, зокрема, передбачено, що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ч. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Прокурор обґрунтував клопотання наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За приписами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), його поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

На думку ЄСПЛ, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має задовольняти вимогу пропорційності (рішення у справах «Ладент проти Польщі»). При цьому у справі «Руслан Яковенко проти України» Суд зазначив, що межі перевірки на пропорційність мають застосовуватися у кожній справі і залежать від виду тримання під вартою, про який йдеться. Так, зокрема, у справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ зазначив, що на момент взяття заявника під варту йому було близько 20 років, він не мав судимості та мав постійне місце проживання, де, як підтвердили місцеві органи влади, він мав добре налагоджені соціальні зв`язки, проте, як вбачається з відповідних постанов суду, жоден із цих факторів не брався до уваги національними судами при ухваленні ними рішення про взяття заявника під варту.

Схожих висновків ЄСПЛ дійшов у справі «Худойоров проти Росії», де, зокрема, Суд критично поставився до того, що при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою національні суди жодного разу не звернули увагу на поступове погіршення стану здоров`я заявника та його усталені сімейні зв`язки.

Втілення вимоги пропорційності обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (рішення ЄСПЛ у справі «Таран проти України»). Аргументи «за» і «проти» звільнення, у тому числі ризик перешкоджання обвинуваченим належному здійсненню провадження, не можуть оцінюватися абстрактно, а обґрунтованим рішенням є таке, що підтверджується фактичними доказами. Органи влади повинні оцінити, чи є взяття заявника під варту конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі (рішення у справі «Луценко проти України»).

Арешт не є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування (рішення ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії»).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

За рішенням ЄСПЛ у справі «Бойченко проти Молдови» тільки одне посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу.

У своїх рішеннях ЄСПЛ також неодноразово наголошував на тому, що тяжкість покарання та суворість можливого вироку не виправдовують довготривале тримання під вартою та не можуть служити єдиним обґрунтуванням ризиків перешкоджання кримінальному провадженню з боку підозрюваного (рішення у справах: «Белевецький проти Росії», заява № 72967/01; «Ілійков проти Болгарії», заява № 33977/96; «Томазі проти Франції», заява № 12850/87; «Мамедова проти Росії», заява № 7064/05; «Ковязін проти Росії», заява № 50043/14).

У рішеннях у справах «Вітольд Літва проти Польщі», «Амбрушкевич проти Польщі», «Жеребін проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що позбавлення свободи є настільки суворим заходом, що його застосування може бути виправданим лише в тому разі, якщо інші, менш суворі заходи, були розглянуті й визнані недостатніми для забезпечення особистих та державних інтересів.

Відповідно до приписів п. 3 і 4 статті 5 Конвенції та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо тільки в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, між тим ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

«Законність» тримання під вартою з погляду національного закону не завжди є вирішальним чинником. ЄСПЛ зазначає, що тримання під вартою протягом зазначеного періоду має відповідати меті пункту 1 статті 5 Конвенції, яка забороняє безпідставне позбавлення свободи («Гаважук проти України», «Мурукін проти України», «Буряга проти України», «Фельдман проти України»).

Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи (X. v. Finland).

ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Виходячи із правової позиції ЄСПЛ при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи її переконливість. При цьому прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбачених ст. 177 КПК України.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами.

У рішеннях у справах «Мамедова проти Росії» та «Ковязін проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що характер та тяжкість правопорушень можуть відігравати певну роль у виборі запобіжного заходу, але виключно на початкових етапах розслідування, натомість потреба у подальшому обмеженні свободи не може оцінюватись абстрактно і бути обґрунтована виключно тяжкістю інкримінованого злочину чи суворістю майбутнього вироку.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою не містить переконливого обґрунтування щодо доцільності його продовження та наявності в обвинувачених наміру перешкоджати ходу кримінального провадження в такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання встановлено, що виключних обставин для тримання обвинувачених під вартою немає, оскільки відомостей, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, у клопотанні прокурора не вказано та в судовому засіданні не доведено. Доводи прокурора у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для продовження обвинуваченим виняткового запобіжного заходу.

Суд ураховує, що обвинувачені три місяці перебувають під вартою, активно відстоюють свою позицію щодо невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення та бажають довести свою невинуватість; судовий розгляд кримінального провадження не завершився з незалежних від суду причин; під час судового розгляду справи допитано обвинувачених, потерпілого, чотирьох свідків обвинувачення, досліджено всі докази з боку обвинувачення.

Також суд ураховує надані стороною захисту відомості щодо осіб обвинувачених.

З урахуванням указаних обставин у сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинувачених та вважає за можливе послабити запобіжний захід, обравши більш м`який, яким є цілодобовий домашній арешт, із застосуванням електронних засобів контролю, у зв`язку з чим клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу підлягає задоволенню.

Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту суд вважає пропорційним наявним на цей час ризикам у кримінальному провадженні та забезпечить належне виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків.

При застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з м. Ніжина без дозволу суду; здати на зберігання до відділу поліції свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Такі обов`язки, на переконання суду, забезпечать належну поведінку обвинувачених.

Заборона залишати житло цілодобово, а також застосування електронного засобу контролю забезпечить належний контроль за місцем перебування обвинувачених, дотримання умов застосованого запобіжного заходу, а також належним чином убезпечить від їхнього спілкування з потерпілим.

Керуючись ст. 177, 178, 194, 331, 371, 372 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - Мохира Дмитра Володимировича, захисника Переднього Андрія Андрійовича - Нетреби Анни Ігорівни - про зміну запобіжного заходу - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання невідкладної медичної допомоги, строком до 06 жовтня 2021 року включно.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , за виключенням надання невідкладної медичної допомоги, строком до 06 жовтня 2021 року включно.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_4 , за виключенням надання невідкладної медичної допомоги, строком до 06 жовтня 2021 року включно.

Звільнити обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з-під варти негайно в залі суду.

Покласти на обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обов`язки, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з м. Ніжина без дозволу суду;

- здати на зберігання до відділу поліції свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченим, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції України з метою контролю за їхньою поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них обов`язків.

У разі невиконання покладених обов`язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повну ухвалу складено і підписано 11 серпня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко