Ухвала суду № 98924856, 10.08.2021, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/3566/14-ц

Провадження № 6/654/92/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2021 м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючої судді - Третьякової І.В.,

за участю секретаря судових засідань – Жадан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Гола Пристань заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, -

у с т а н о в и в :

ТОВ «Спектрум Ессетс» звернулося до суду з вищевказаною заявою, мотивуючи її тим, що рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 09.12.2014р. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було стягнуто солідарно на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором №014/2181/18/02454 в розмірі 243010,75 грн., а також пеню у розмірі 5291,94 грн. Ухвалою Голопристанського районного суду від 27.01.2021р. у виконавчому провадженні замінено сторону стягувача ПАТ «Фідобанк» на його правнаступника ТОВ «Спектрум Ессетс». При укладенні договору про відступлення прав вимоги, заявнику не були передані виконавчі листи видані у відношенні боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вжитими заходами було встановлено, що виконавчі листи перебували на примусовому виконанні, однак були повернуті стягувачу. В свою чергу ПАТ «Фідобанк» повідомив, що оригінали виконавчих листів не отримував. З огляду на це, ТОВ «Спектрум Ессетс» вважає, що виконавчі листу були втрачені, можливості для їхнього відшукання вичерпані, а тому просить видати їхні дублікати та поновити строк для їхнього пред`явлення, що слугуватиме реалізації виконання судового рішення, яке набуло чинності, тобто відповідатиме положенням ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці ЄСПЛ.

В судове засідання представник заявника не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу без їхньої участі. Заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Боржники в судове засідання не з`явились. Згідно ч. 3 ст. 433 ЦПК України їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання,.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин (Постанова ВС від 18.05.2020 № 522/13192/15-цс).

В ухвалі Голопристанського районного суду від 27.01.2021р. були встановлені наступні обставини, які мають преюдиційне значення для даної справи.

Так, зі змісту ували Голопристанського районного суду від 27.01.2021р. встановлено, що рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 09.12.2014 року позов Публічного акціонерного Товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» заборгованість за кредитним договором № 014/2181/18/02454 в розмірі 20 434,70 доларів США (що станом на 25.06.2014 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 243010,75 грн., а також пеню у розмірі 5291,94 грн. а всього 248 302 (двісті сорок вісім тисяч триста дві )грн. 68 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» судовий збір по 1 241 грн. 55 коп. з кожного.

Вказане судове рішення набуло чинності.

16.12.2014р. представник ПАТ «Фідоюбанк» звернувся до Голопристанського районного суду з заявою на отримання копії рішення та виконавчих листів.

Згідно наявного в матеріалах справи №654/3566/14-ц супровідного листа, копія рішення та виконавчі листи були направлені банку 05.01.2015р.

З листів начальника Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що 27.01.2015р. на виконання до відділу надійшли виконавчі листи №654/3566/14-ц видані 05.01.2015 Голопристанським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» коштів у сумі 249544,23 грн.

29.01.2015 державним виконавцем були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень.

29.12.2016р. державним виконавцем винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконавчі листи повторно на виконання не надходили. На теперішній час виконавчі провадженні знищені за закінченням трирічного терміну зберігання.

25 вересня 2020 року на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, який був укладений між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Спектрум Ессетс», банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб – боржників, в тому числі і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.01.2021р. було замінено у виконавчих листах, виданих Голопристанським районним судом Херсонської області на підставі рішення від 09.12.2014р. по справі №654/3566/14-ц, стягувача публічне акціонерне товариство «Фідобанк» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс».

Предметом розгляду даної заяви є видача дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання.

В силу п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа напряму залежить від задоволення вимоги про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Частина 1 ст. 433 ЦПК України передбачає, що пропущений з причин, визнаних судом поважними, строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлений.

З встановлених судом обставин вбачається, що отримавши виконавчі листи ПАТ «Фідобанк» подав їх до Голопристанського МР ВДВС ГТУЮ у Херсонській області для примусового стягнення з боржників кредитної заборгованості. За вказаним виконавчим документом було відкрито виконавчі провадження, однак 29.12.2016р. виконавчі листи були повернуті стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону у зв`язку з відсутністю у боржника майна.

Частиною 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV, яка була чинною на той момент передбачалось, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, тобто протягом одного року. Матеріалами справи повторне пред`явлення виконавчого листа до виконання у визначені строки не підтверджується.

Таким чином, набуваючи права нового кредитора по договору відступлення прав вимоги, ТОВ «Спектрум Ессетс» не перевірило можливість реалізації своїх прав у визначені процесуальним законодавством строки, тим самим не впевнилось в наявності діючого правового механізму на стягнення кредитної заборгованості з боржників.

Суд зазначає, що в змісті поданої заяви не наведено жодних об`єктивно поважних причин пропущеного строку, а всі підстави для його поновлення зводяться до обов`язковості виконання судового рішення.

Що стосується даних доводів заявника, то в цій частині суд вважає за необхідне вказати наступне.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу I Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу I Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини").

Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.

ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі "Салов проти України" зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Отже, аналіз рішень ЄСПЛ свідчить про те, що вказаний міжнародний судовий орган дотримується позиції за якою виконання судового рішення як і пред`явлення позову до суду (позовна давність) повинно обмежуватися певним строком, який визначається внутрішнім національним законодавством кожної країни.

За цих умов, суд вважає, що ТОВ «Спектрум Ессетс» повинно було передбачити наслідки, до яких може призвести пропущення визначених ЦПК України строків пред`явлення виконавчого документу до виконання, а тому приходить до висновку, що його поновлення без належних для того підстав буде непропорційним і неправомірним привілеєм права кредитора відносно прав боржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 433, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. В. Третьякова