Рішення № 98919323, 09.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 року м. Київ № 640/9920/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Расаліс Трейд»

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Расаліс Трейд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Расаліс Трейд») з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000068/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00270;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 13 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000058/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00257.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підтвердження заявленої митної вартості товару ним були подані всі передбачені чинним законодавством документи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/9920/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відповідність рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем, вимогам чинного законодавства, оскільки причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, є неподання ним всіх запрошених документів, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина перша статті 51 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень частин другої, четвертої, восьмої та дев`ятої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Так, у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини першої - третьої, п`ятої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті).

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частинами першою, сьомою, восьмою, дев`ятою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №813/1229/16.

При цьому, право особи оскаржити рішення митного органу передбачено частиною першою статті 29 Митного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та компанією IКR Sp.z.o.o (Польща) укладено контракт від 19 червня 2019 року №СLО-01/06 на поставку одягу, взуття, шкіряних виробів та інших промислових товарів відповідно до рахунків-фактур; будь-які платежі підлягають сплаті за рахунками-фактурами та сплачуються протягом 180 днів після отримання товару покупцем; поставка здійснюється на умовах FСА Варшава, Польща (згідно з Міжнародними правилами тлумачення терміні ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року).

21 жовтня 2020 року позивачем подано відповідачу митну декларацію №UA100050/2020/224733 на поставку товарів, вказаних у декларації; 22 жовтня 2020 року позивачем отримано повідомлення від відповідача щодо надання документів, які підтверджують митну вартість товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - декларацію країни експорту згідно 254 статті - інші документи за бажанням.

У відповідь на запит відповідача позивачем подано заяву від 22 жовтня 2020 року №53-Т про надання платіжного доручення від 14 вересня 2020 року №38

Для підтвердження заявленого рівня митної вартості декларантом подано наступні документи: інвойс від 15 жовтня 2020 року №17-10Н/2020, автотранспортна накладна від 15 жовтня 2020 року «СМ20/00065, декларація про походження товару від 15 жовтня 2020 року №17-10Н/2020, сертифікат з перевезення (походження) товару від 15 жовтня 2020 року №PL/МF/АР 0029486, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 19 жовтня 2020 року ПД №532, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 19 жовтня 2020 року №16, документ, що підтверджує вартість страхування від 20 липня 2020 року ВП 003007/020, контракт від 19 червня 2019 року №СLО-01/06, договір про надання послуг митного брокера від 02 березня 2020 року №001/2020-Р, договір про перевезення від 15 червня 2020 року №1506/2020, акт фізичного огляду від 20 жовтня 2020 року, довідка про транспортні витрати від 19 жовтня 2020 року, заява підприємства від 19 жовтня 2020 року №53 РМ, копія митної декларації відправлення від 15 жовтня 2020 року МRN20PL445010Е1567578, митна декларація.

За результатами розгляду митної декларації з доданими документами відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000068/2.

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 22 жовтня 2020 року № UA100050/2020/224733 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються відповідно до частини шостої статті 54, частини другої статті 58 Митного кодексу України; надані декларантом документи не містять всіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до довідки про транспортні витрати від 16 жовтня 2020 року №16 вартість перевезення складає 7000,00 грн., але відповідно до рахунку від 16 жовтня 2020 року №16 вартість перевезення та страхування ризиків складає 16636,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12 жовтня 2020 року №516;

2) платіжне доручення від 19 жовтня 2020 року №532 про оплату послуг з перевезення товару не містить відміток; платіжне доручення містить реквізити документів, які відсутні у пакеті документів, наданому до митного оформлення та суму оплати, яка є істотно більшою, ніж заявлений до митного оформлення товар; платіжне доручення від 532.10.2020 не містить відміток банку;

3) платіжне доручення від 14 вересня 2020 року №38 на суму 40 255,00 євро не містить реквізитів продавця та реквізитів рахунку, за яким здійснюється оплата, виписка завірена штампом банківської установи, але не містить підпису уповноваженого робітника банку;

4) у пункту 1.6 контракту передбачено, що покупець забезпечує здійснення добровільного страхування вантажу; у рахунку на транспортні витрати від 16 жовтня 2020 року №16 зазначена сума страхування, проте, декларантом така складова митної вартості як страхування не додана до митної вартості;

5) така складова митної вартості як транспортування не підтверджена належним чином, а саме, сума рахунку не відповідає доданій до митної вартості сумі транспортних витрат;

6) не з`ясовано питання стосовно витрат на навантаження.

За результатами перевірки митної декларації відповідачем оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00270.

Щодо розбіжностей у документах, які підтверджують транспортні витрати та вартість страхування вантажу, позивачем було надано рахунок від 19 жовтня 2020 року №16, в якому плата за перевезення вантажу за маршрутом Варшава - Київ становить 15 836,41 грн., відшкодування за страхування вантажу - 800,16 грн. Довідкою від 19 жовтня 2020 року №16 підтверджується перевезення товарів від міста Варшава до митного переходу Ужгород (Україна) у розмірі 7 000,00 грн., які включено позивачем до митної вартості. Оскільки у вказаній довідці зазначено про транспортування лише до митного переходу Ужгород (Україна), вартість транспортування відрізняється від вартості, зазначеній у рахунку від 19 жовтня 2020 року №16.

Позивачем на підтвердження здійснення страхових витрат на страхування товару надано копію договору добровільного страхування від 20 липня 2020 року №ВП003007/020, укладеного між перевізником і страховиком, з чого слідує, що витрати на страхування здійснювалися не позивачем, а перевізником та є складовою транспортних витрат.

Щодо посилань відповідача на пункт 1.6 контракту передбачено, що покупець забезпечує здійснення добровільного страхування вантажу, суд зазначає, що відповідно до вказаного пункту «Враховуючи те, що ризики випадкової втрати або пошкодження товарів відповідно до умов, передбачених контрактом, переходять до покупця з моменту фактичного отримання товарів у місці їх поставки, покупець забезпечує страхування товарів на власний розсуд…». Тобто, страхування товару є правом, а не обов`язком позивача.

Також відповідач вказує у спірному рішенні, що не з`ясовано питання стосовно витрат на навантаження, зокрема, відвантаження здійснено не з площі продавця, отже за відвантаження повинен відповідати покупець, проте, відомостей щодо числових значень складових митної вартості на навантаження не надано.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, під час розгляду даної справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які б підтверджували здійснення відвантаження не з площі продавця, оскільки сама по собі невідповідність у поданих документах юридичної адреси та адреси відвантаження не може вказувати на здійснення відвантаження товару не з площі продавця.

Крім того, матеріали справи містять лист продавця компанії IКR Sp.z.o.o (Польща)від 29 березня 2021 року, яким підтверджено, що саме компанією IКR Sp.z.o.o (Польща) здійснено навантаження товарів на транспортні засоби покупця за умовами контракту.

Щодо доводів відповідача про невідповідність платіжних документів вимогам законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» та «Дата виконання», а банк стягувача - «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення від 19 жовтня 2020 року №532, у ньому містяться відмітки про одержання банком та про проведення; оскільки дане платіжне доручення роздруковано з системи «клієнт-банк» та було виконано в електронній формі з використанням ЕЦП, воно повністю відповідає вимогам законодавства.

Щодо платіжного доручення від 14 вересня 2020 року №38 на суму 40 255,00 євро, яке, як зазначено відповідачем, не містить реквізитів продавця та реквізитів рахунку, за яким здійснюється оплата, виписка завірена штампом банківської установи, але не містить підпису уповноваженого робітника банку, позивачем вказано, що це доручення стосується оплати поставки згідно інвойсу від 16 липня 2020 року 14-07Н/2020 та було надано позивачем добровільно на підтвердження виконання зобов`язань за контрактом при проведенні консультацій на підтвердження оплати за попередніми поставками та не стосується предмету позову.

Таким чином, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем, в свою чергу, не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що подані декларантом документи є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості товарів від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000068/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00270 є протиправними та підлягають скасуванню.

13 жовтня 2020 року позивачем подано відповідачу митну декларацію №UA100050/2020/224360 на поставку товарів, вказаних у декларації; 13 жовтня 2020 року позивачем отримано повідомлення від відповідача щодо надання документів, які підтверджують митну вартість товарів.

У відповідь на запит відповідача позивачем подано платіжне доручення від 14 вересня 2020 року №38 та супровідний лист.

Для підтвердження заявленого рівня митної вартості декларантом подано наступні документи: інвойс від 08 жовтня 2020 року №08-10Н/2020, автотранспортна накладна від 08 жовтня 2020 року №СМ20/00063, декларація про походження товару від 08 жовтня 2020 року №08-10Н/2020, сертифікат з перевезення (походження) товару від 15 жовтня 2020 року №PL/МF/АР 0029486, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 12 жовтня 2020 року №516, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12 жовтня 2020 року №15, документ, що підтверджує вартість страхування від 20 липня 2020 року ВП 003007/020, контракт від 19 червня 2019 року №СLО-01/06, договір про надання послуг митного брокера від 02 березня 2020 року №001/2020-Р, договір про перевезення від 15 червня 2020 року №1506/2020, акт фізичного огляду від 20 жовтня 2020 року, довідка про транспортні витрати від 12 жовтня 2020 року №15, заява підприємства від 12 жовтня 2020 року №52 РМ, копія митної декларації відправлення від 08 жовтня 2020 року МRN20PL445010Е1523779, митна декларація.

За результатами розгляду митної декларації з доданими документами відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000058/2.

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 13 жовтня 2020 року № UA100050/2020/224360 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються відповідно до частини шостої статті 54, частини другої статті 58 Митного кодексу України; надані декларантом документи не містять всіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до довідки про транспортні витрати від 16 жовтня 2020 року №16 вартість перевезення складає 7000,00 грн., але відповідно до рахунку від 12 жовтня 2020 року №15 вартість перевезення та страхування ризиків складає 16372,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12 жовтня 2020 року №516;

2) платіжне доручення від 112 жовтня 2020 року №516 не містить відміток; платіжне доручення містить реквізити документів, які відсутні у пакеті документів, наданому до митного оформлення та суму оплати, яка є істотно більшою, ніж заявлений до митного оформлення товар; платіжне доручення від 516.10.2020 №516 не містить відміток банку;

3) платіжне доручення від 14 вересня 2020 року №38 на суму 40 255,00 євро не містить реквізитів продавця та реквізитів рахунку, за яким здійснюється оплата, виписка завірена штампом банківської установи, але не містить підпису уповноваженого робітника банку;

4) у пункту 1.6 контракту передбачено, що покупець забезпечує здійснення добровільного страхування вантажу; у рахунку на транспортні витрати від 16 жовтня 2020 року №16 зазначена сума страхування, проте, декларантом така складова митної вартості як страхування не додана до митної вартості;

5) така складова митної вартості як транспортування не підтверджена належним чином, а саме, сума рахунку не відповідає доданій до митної вартості сумі транспортних витрат;

6) не з`ясовано питання стосовно витрат на навантаження.

За результатами перевірки митної декларації відповідачем оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00257.

З оскаржуваного рішення від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000058/2 вбачається, що підстави для коригування митної вартості товарів, заявлених до оформлення в митній декларації від 13 жовтня 2020 року № UA100050/2020/224360 аналогічні тим, що були вказані в оскаржуваному рішенні від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000068/2.

Проте, як встановлено судом, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем, в свою чергу, не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що подані декларантом документи є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості товарів від 13 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000058/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00257 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Расаліс Трейд» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Расаліс Трейд» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 22 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000068/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00270.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 13 жовтня 2020 року №UA100050/2020/000058/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2020/00257.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Расаліс Трейд» (01024, м. Київ, Академіка Богомольця, буд. 7/14, прим. 182, код ЄДРПОУ 40895532) сплачений судовий збір у розмірі 9080 (дев`ять тисячі вісімдесят) гривень.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова