Рішення № 98919160, 11.08.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 року Чернігів Справа № 620/5021/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому остаточно просить:

- визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах протиправними;

- зобов`язати відповідача провести призначення та нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 19.01.2020.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, однак йому відмовлено з тих підстав, що в довідках, наданих на підтвердження права на пільгову пенсію, неправильно зазначена норма, яка підлягає застосуванню.

20.05.2021 ухвалою суду розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому позов не визнає у зв`язку з неправильним посиланням на списки, які були чинні на період роботи позивача та наявними розбіжностями в уточнюючих довідках, наказах та трудовій книжці.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

04.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2.

На підтвердження трудового стажу позивач додав до заяви:

- трудову книжку № НОМЕР_1 від 01.04.1984 року;

- довідку про проходження військової служби;

- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (пільгова довідка) від 10.02.2020 № 65, видану Черкаською філією концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення за період з 01.08.1984 по 01.01.1986;

- пільгову довідку від 19.02.2020 №108/02-13, видану Полтавською філією концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення за період з 02.01.1986 по 01.04.1989;

- пільгову довідку від 14.02.2020 №4, видану Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення за період з 01.04.1989 по 01.03.1992;

- довідки про зміну назв організацій №66 від 10.02.2020, №88/92-13 від 15.02.2021, №12 від 18.02.2020.

Рішенням відповідача, викладеним в листі від 06.04.2021, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 з посиланням на ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами), у зв`язку з відсутністю пільгового стажу та наявними розбіжностями в уточнюючих довідках, наказах та трудовій книжці. Так, в довідках №65 від 10.02.2020, № 108/02-13 від 19.02.2020, №4 від 14.02.2020 неправильно вказано посилання на пільговий Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956, а на період роботи на посаді інженера засобів ТБ і РМ застосовувався Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10. Крім того, підприємства, які видали довідки на підтвердження стажу позивача, не є правонаступниками підприємства, де працював позивач.

Отже, спірним є не зарахування до пільгового стажу позивача період з 01.08.1984 по 01.01.1986 та з 01.04.1989 по 01.04.1992.

Не погодившись з даною відмовою позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 114 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць: чоловікам після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше ніж 30 років, з них не менше ніж 12 років 6 місяців на зазначених роботах..

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. "б" ст. 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.

Стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Водночас, приписи ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на підставі яких відмовлено позивачу у призначенні пенсії, є аналогічними за змістом нормі Закону України "Про пенсійне забезпечення" (пункт "а" частини 1 статті 13), яка визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) згідно рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Частиною 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування "баланс вірогідностей".

При цьому, суд звертає увагу на те, що у рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України, визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом №213-VIII вказав (п.4.4), що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані відповідачем, у даному випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб`єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).

У даному випадку є чинними одночасно два закони, які відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №2. Відповідачем взагалі не досліджувалося право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Суд зазначає, що згідно із розділом XXXII "Загальні професії" Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, право на пільгове пенсійне забезпечення мають: робітники і інженерно-технічні робітники, які зайняті на установках УКХ і УВЧ і на роботах із застосуванням УКХ і УВЧ.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Позивач виконував роботи на посадах електромонтера по обслуговуванню станційного телевізійного обладнання генераторів УКХ та електромеханіка по обслуговуванню генераторів УКХ станційного обладнання що підпадає під перелік професій, визначених Списком № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.

Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів "б" ст. 13 та ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст. 48 Кодексу Законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Окрім цього, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу: професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

Тобто підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, зокрема, наявність професії чи посади в зазначеному Списку.

Посилання відповідача на розбіжність у довідках, наказах та даних трудової книжки не є підставою для неврахування до стажу роботу спірного періоду, оскільки згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Як свідчать матеріали справи у позивача наявна трудова книжка серії НОМЕР_2 , копія якої міститься в матеріалах справи.

Із записів трудової книжки видно, що позивач працював:

- з 01.08.1984 по 01.01.1986 в Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення №2 на посаді електромонтера 3 розряду по обслуговуванню станційного телевізійного обладнання генераторів УКХ сел. Холми;

- з 02.01.1986 по 01.04.1989 в Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення №6 (РМС-6) на посаді електромонтера 3 розряду по обслуговуванню генераторів УКХ станційного обладнання Холми;

- з 01.04.1989 по 01.04.1992 у Виробничому об`єднанні радіомовлення, радіозв`язку та телебачення м. Києва на посаді електромонтера 4 розряду по обслуговуванню генераторів УКХ.

Згідно даних трудової книжки з 31.03.1992 року позивач працював з нормальними умовами праці.

Отже, трудова книжка позивача містить відомості щодо спірного періоду роботи - з 01.08.1984 по 01.01.1986 в Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення №2 на посаді електромонтера 3 розряду по обслуговуванню станційного телевізійного обладнання генераторів УКХ сел. Холми;

- з 02.01.1986 по 01.04.1989 в Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення №6 (РМС-6) на посаді електромонтера 3 розряду по обслуговуванню генераторів УКХ станційного обладнання Холми;

- з 01.04.1989 по 30.03.1992 у Виробничому об`єднанні радіомовлення, радіозв`язку та телебачення м. Києва на посаді електромонтера 4 розряду по обслуговуванню генераторів УКХ.

Посилання відповідача, що довідки, які видані підприємством на підтвердження трудового стажу позивачу у спірний період, не є правонаступником підприємства, в якому працював позивач, суд відхиляє, оскільки однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення посади або професії до списків, що діяли в період такої роботи.

Крім того, спірний період роботи підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Так виходячи із положень чинного законодавства та законодавства, яке діяло на момент трудової діяльності позивача, суд вважає, що період роботи з 01.08.1984 по 01.01.1986, з 01.01.1989 по 01.04.1989, з 02.04.1989 по 30.03.1992, які відповідно до Списку №2 надають йому право на призначення пенсії на пільгових умовах, знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами.

За приписами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відтак, оскільки посада яку обіймав та виконував позивач у спірний період включена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956, то відповідач протиправно не зарахував спірний період до стажу роботи позивача

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області, викладене в листі від 06.04.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 19.01.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, то на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача щодо обчислення сумарного стажу роботи, зокрема пільгового, для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь позивача підлягають відшкодуванню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 454,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладене в листі від 06.04.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №2 період роботи з 01.08.1984 по 01.01.1986, з 01.01.1989 по 01.04.1989, з 02.04.1989 по 30.03.1992 згідно поданої заяви від 04.03.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні), сплачений відповідно до квитанції № 1 від 05.05.2021.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул.П`ятницька, 83-А,м.Чернігів,14005 код ЄДРПОУ 21390940.

Повний текст рішення виготовлено 11 серпня 2021 року.

Суддя І.І. Соломко