Рішення № 98918950, 30.07.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1864/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дембіцького П.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання: Вепрюк М.І.

представника позивача: Іваненко А.М.

представника відповідача: Драган О.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові (нова редакція) ОСОБА_1 (позивач) просить суд:

- визнати протиправним і скасувати Наказ № 387 від 31.05.2019 року виданий Головним Управлінням ДФС У Чернівецькій області "Про проведення документальної планової перевірки" за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 рік тривалістю 10 робочих днів з 03.06.2019 року;

- визнати незаконними дії Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області та його співробітників, що полягали у проведенні документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним і скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011511304 від 13.08.2019 року;

- визнати протиправним і скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011501304 від 13.08.2019 року;

- визнати протиправним і скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011581304 від 13.08.2019 року;

- визнати протиправним і скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011371304 від 13.08.2019 року;

- визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0011491304 від 13.08.2019, зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- визнати протиправним і скасувати Рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 90011481304 від 13.08.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, на підставі якого було застосовано штрафні санкції.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.07.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення в частині визнання протиправними та скасування :податкового повідомлення-рішення Форми "Р" Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011511304 від 13.08.2019 року; податкового повідомлення-рішення Форми "ПС" № 0011501304 від 13.08.2019 року; податкового повідомлення-рішення Форми "Р" № 0011581304 від 13.08.2019 року; податкового повідомлення-рішення Форми "ПС" № 0011371304 від 13.08.2019 року; визнання протиправною та скасування Вимоги Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0011491304 від 13.08.2019 року; визнання протиправним та скасування Рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011481304 від 13.08.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, - залишено без розгляду.

Таким чином, у вказаному рішенні суд дає оцінку правомірності видачі оскаржуваного Наказу № 387 від 31.05.2019 року виданого Головним Управлінням ДФС У Чернівецькій області "Про проведення документальної планової перевірки", а також дій Головного Управлінням ДФС у Чернівецькій області та його співробітників, що полягали у проведенні документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 рік тривалістю 10 робочих днів з 03.06.2019 року, де представника за довіреністю ОСОБА_3 було ознайомлено з наказом та направленнями на проведення перевірки, яким було здійснено допуск працівників податкового органу до проведення перевірки.

04.06.2021 року ухвалою суду замінено відповідача - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 43143196) на правонаступника Головне управління ДПС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 44057187), як відокремлений підрозділ ДПС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Наказ № 387 від 31.05.2019 року виданого Головним Управлінням ДФС У Чернівецькій області "Про проведення документальної планової перевірки" є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки позивач не був попереджений про проведення перевірки.

До суду надійшов відзив Головного управління ДПС України у Чернівецькій області, відповідно до якого відповідач зазначив, що Наказ № 387 від 31.05.2019 року виданий Головним Управлінням ДФС У Чернівецькій області "Про проведення документальної планової перевірки" є правомірним, оскільки перевірка відбулась відповідно до ст. 77 Податкового кодексу України, а твердження позивача про те, що його було не повідомлено про початок перевірки не відповідають дійсності.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Пунктами 2-5 ч. 5 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Згідно п. п. 5, 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви та інші.

Частиною 4 ст. 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 4 статті 9 КАС України визначено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З урахуванням заявлених позовних вимог та заперечень, пояснень представників сторін, зокрема пояснення представника позивача, що кошти на рахунки ОСОБА_1 не надходили за реалізовані товари, а також неможливістю прийняття рішення по справі у зв`язку з ненаданням письмових доказів позивачем, а в подальшому представником позивача, як передбачено Законом та відсутністю - письмових доказів, суд з метою повноти та об`єктивного розгляду справи, з`ясування всіх обставин справи неодноразово зобов`язував сторони надати суду письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог та заперечень.

Оскільки позивач, представник позивача з урахуванням вимог п.п. 2-5 ч. 5 ст. 44, ст. 160, ч. 4 ст. 161 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення, пояснення не надали суду належні письмові докази, як зазначено в п.п. 2-5 ч. 5 ст. 44, ст. ст. 73-76, ст. 160, ч. 4 ст. 161 КАС України, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував неодноразово позивача, представника позивача, а також відповідача ухвалами суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, у зв`язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувалась перерва.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 73-76 КАС України визначено належність, допустимість, достовірність, достатність доказів.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалами Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року, від 09.04.2021 року, від 17.06.2021 року, від 02.07.2021 року у позивача, представника позивача, а також відповідача витребовувались письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

У судове засідання призначене на 30.07.2021 року позивач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, поясненнях, просив суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , зареєстрований, як Фізична особа-підприємець, РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . (т. 2 а.с. 221-222).

Платник податків-фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований платником ПДВ згідно ст. 189 розділу V Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, свідоцтво від 29.09.2017 року, номер запису в реєстрі 200359849. Свідоцтво видано ДПІ у м. Чернівцях відповідно до поданої заяви суб`єкта підприємницької діяльності - платника податків-фізичної особи. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 2774509530.

Платник податків-фізична особа ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності за період з 19.09.2016р. по 30.09.2016р. здійснював на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, за період з 01.10.2016р. по 30.09.2017р. здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 2 групи), за період з 01.07.2017р. по 31.12.2018р. здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, обліку та звітності та був платником податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску, єдиного податку, військового збору.

26.09.2017 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Куніциною І.Є. видана довіреність, яка зареєстрована в реєстрі за № 18588.

Із змісту вказаної довіреності видно наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 цією довіреністю, що ґрунтується на усному безоплатному договорі доручення, уповноважує ОСОБА_2 , зокрема: - представляти інтереси ОСОБА_1 як фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, органах державної податкової служби України, у Міністерствах та відомствах, у Державній фіскальній службі, центрі надання адміністративних послуг, податковій міліції, органах нотаріату, органах державної статистики, органах внутрішніх справ, банківських установах, на митницях, Пенсійному фонді, Центрі зайнятості, у Державному реєстрі речових прав, у територіальних відділах Держземагенства України, у Державній реєстраційні службі, інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, зокрема з питань державної реєстрації юридичних осіб та/або реєстрації як фізичних осіб-підприємців;

- представляти інтереси ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з питань оформлення та одержання свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту на сплату фіксованого податку та інших документів, які стосуються його підприємницької діяльності; розписуватися за ОСОБА_1 на всіх необхідних документах при проведенні даних дій; сплачувати необхідні з нього платежі, в тому числі податки та збори; представляти його інтереси в органах податкової служби з приводу проведення перевірок та інших дій, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, отримувати всі необхідні документи, довідки, реєстраційні книги та журнали, вказані свідоцтва, патенти, ліцензії та розписуватись за нього в їх отриманні, подавати та підписувати заяви, в тому числі і щодо реєстрації та/або припинення його підприємницької діяльності та постановки/зняття його з обліку як фізичної особи - підприємця, подавати та підписувати від його імені звіти та документи, що стосуються його підприємницької діяльності, а також з питань оформлення, реєстрації та отримання електронного цифрового підпису укладення угод щодо надання послуг щодо нього, здійснювати процедуру реєстрації заявника у реєстрі підписувачів АЦСК ІДД та генерації ключів підписувача у АЦСК ІДД ДПС, з правом підпису на всіх необхідних реєстраційних документах АЦСК ІДД ДПС у якості заявника, отримувати ключі; складати подавати відповідну звітність, передбачену чинним законодавством.

Вказана довіреність видана з правом передоручення повноважень третім особам строком на два роки. (т. 3 а. с. 19).

22.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою С.П. видана довіреність, яка зареєстрована в реєстрі за № 216.

Із змісту вказаної довіреності видно наступне.

Борисевич Сергій Володимирович, який діє на підставі довіреності, посвідченою Куніциною І.С. приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу в місті Чернівці Чернівецької області - 26.09.2017 року за реєстровим № 18588 від імені фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 цією довіреністю, уповноважує Волошена Дмитра Валентиновича, зокрема:

- представляти інтереси ОСОБА_1 як фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, органах державної податкової служби України, у Міністерства та відомствах, у Державній фіскальній службі, центрі надання адміністративних послуг, податковій міліції, органах нотаріату, органах державної статистики, органах внутрішніх справ, банківських установах, на митницях, Пенсійному фонді, Центрі зайнятості, у Державному реєстрі речових прав, у територіальних відділах Держземагенства України, у Державній реєстраційні службі, інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, зокрема з питань державної реєстрації юридичних осіб та/або реєстрації як фізичних осіб-підприємців;

- представляти інтереси ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з питань оформлення та одержання свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту на сплату фіксованого податку та інших документів, які стосуються його підприємницької діяльності; розписуватися за ОСОБА_1 на всіх необхідних документах при проведенні даних дій; сплачувати необхідні з нього платежі, в тому числі податки та збори; представляти його інтереси в органах податкової служби з приводу проведення перевірок та інших дій, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, отримувати всі необхідні документи, довідки, реєстраційні книги та журнали, вказані свідоцтва, патенти, ліцензії та розписуватись за нього в їх отриманні, подавати та підписувати заяви, в тому числі і щодо реєстрації та/або припинення його підприємницької діяльності та постановки/зняття його з обліку як фізичної особи - підприємця, подавати та підписувати від його імені звіти та документи, що стосуються його підприємницької діяльності. (т. 3 а. с. 17-18).

Головне Управління ДФС у Чернівецькій області, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2019 рік, видало наказ № 279 від 12.04.2019 року про проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. (т. 4 а. с. 107).

12.04.2019 року відповідачем видано направлення на перевірку ФОП ОСОБА_1 № 57. (т. 4 а. с. 106).

Головне Управління ДФС у Чернівецькій області видало наказ № 387 від 31.05.2019 року про проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. (т. 2 а. с. 224, т. 3 а. с. 9).

03.06.2019 року відповідачем видано направлення на перевірку ФОП ОСОБА_1 № № 1249, 1250.

Із змісту вказаних направлень видно, що представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 03.06.2019 року ознайомився під розпис у направленнях від 03.06.2019 року № № 1249, 1250 на перевірку ФОП ОСОБА_1 та отримав копію наказу від 31.05.2019 року № 387 про проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 , а також отримав запит про надання документів бухгалтерської звітності господарської діяльності за 2016-2018 роки в термін до 16-00 год. 04.06.2019 року. (т. 3 а. с. 9-12).

05.06.2019 року працівниками Головного Управління ДФС у Чернівецькій області складено акт про ненадання документів № 204/24-13-04/ НОМЕР_1 . Із змісту вказаного акту видно, що в ході проведення планової документальної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 05.06.2019 року станом на 17 год. 50 хв. платником податків не представлено первинні документи з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. (т. 3а. с. 68).

12.06.2019 року працівниками Головного Управління ДФС у Чернівецькій області складено акт про ненадання документів № 206/24-13-04/ НОМЕР_1 . Із змісту вказаного акту видно, що в ході проведення планової документальної перевірки платника податків-Фізичної особи ОСОБА_1 12.06.2019 року станом на 12 год. 00 хв. платником податків не представлено первинні документи з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. (т. 3а. с. 69).

За результатами документальної планової перевірки позивача складено Акт Про результати документальної планова перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. № 119/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 від 24.06.2019 року. (а. с. т. 2 а. с. 241-263, т. 3 а. с. 20-64).

Актом документальної планової перевірки позивача № 119/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 від 24.06.2019 року встановлено порушення:

- п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, не представлено для перевірки книгу обліку доходів та витрат;

- пп. 164.1.1, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177, пп. 177.4.5 п. 17.4 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності в сумі 787204,26 грн, в тому числі за період з 19.09.2016р. по 30.09.2016р. в сумі 13867,02 грн, за період 01.0.2017р. по 31.12.2017р. в сумі 671183,88 грн, за період з 01.0.2018р. по 31.12.2018р. в сумі 99153,36 грн;

- пп.49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в частині неподання податкових декларацій платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2016 рік (з 01.10.2016р. по 31.12.2016р.) та за 2017 рік (з 01.01.2017р. по 30.06.2017р.) - 2 шт.;

- п. 1 ч.3 ст.7, пп.2 п.7.1 ст. 7 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010р., внаслідок чого платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 занижено суму єдиного соціального внеску, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) в сумі 177034,00 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 8962,00 грн, за 2017 рік в сумі 51777,00 грн, за 2018 рік 116292,00 грн;

- п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, з урахуванням змін, внесених Законом № 71-IIІ 2Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014р., внаслідок чого донараховано військовий збір за період з 19.09.2016 року по 31.12.2018 року на загальну суму 65638,35 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі 1155,58 грн, за 2017 рік в сумі 56219,99 грн. за 2018 рік в сумі 8262,78 грн;

- п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р., а саме: платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не представлено для проведення перевірки первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За результатами проведеної документальної планової перевірки, на підставі акту перевірки № 119/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 від 24.06.2019 року, контролюючим органом прийнято наступні рішення, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011511304 від 13.08.2019 року, на підставі якого нараховано грошове зобов`язання в сумі 980255,32 грн.; (т. 2 а. с. 18)

- податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011501304 від 13.08.2019 року, на підставі якого застосовано штрафні санкції у сумі 340,00 грн.; (т. 2 а. с. 19)

- податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011581304 від 13.08.2019 року, на підставі якого нараховано грошове зобов`язання у сумі 82047,93 грн.; (т. 2 а. с. 20)

- податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011371304 від 13.08.2019 року, на підставі якого застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн.; (т. 2 а. с. 21)

- вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0011491304 від 13.08.2019, зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 177034,00 грн.; (т. 3 а. с. 79).

- рішення Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011481304 від 13.08.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, на підставі якого було застосовано штрафні санкції у сумі 24674,10 грн. (т. 3 а. с. 75).

Із змісту акту перевірки № 119/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 від 24.06.2019 року видно, що на адресу платника 12.04.2019 року листом № 3156/ФОП/24-13-13-03-14 направлено копію наказу № 279 від 12.04.2019 року та повідомлення № 57 від 12.04.2019 року про проведення документальної планової перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 25.04.2019 року. Вказаний лист повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу ГУ ДФС у Чернівецькій області 16.05.2019 року, в зв`язку з закінченням терміну зберігання.

З метою пред`явлення та ознайомлення з направленнями на проведення перевірки 25.04.2019 року здійснено вихід за податковою адресою само зайнятої особи ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . За результатами виходу встановлено, що адресою: АДРЕСА_1 на момент відвідування само зайнята особа ОСОБА_1 відсутній, про що складено акт перевірки місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 25.04.2019 року № 148/24-13-13-04/ НОМЕР_2 .

Відповідно д п. 12. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом МФУ № 1588 від 09.12.2011 року (із змінами), о Оперативного управління ГУ ДФС у Чернівецькій області направлено запит на встановлення місцезнаходження платника податків № 160/вн/24-13-13-04 від 25.04.2019року.

Оперативним управлінням ГУ ДФС у Чернівецькій області листом № 404/вн/24-13-21-03 від 24.05.2019 року повідомлено, що в ході проведення заходів здійснено виїзд за адресою реєстрації платника: АДРЕСА_1 .

У ході проведення розшукових заходів оперативним управлінням ГУ ДФС у Чернівецькій області було встановлено представника ФОП ОСОБА_1 громадянина ОСОБА_2 , який в телефонній розмові повідомив, що даний час перебуває в м. Києві, але надав контактні дані ОСОБА_3 , який на підставі наданого ОСОБА_2 доручення, здійснює діяльність в м. Чернівці. В телефонній розмові з громадянином ОСОБА_3 було досягнуто домовленості, що останній прибуде до ГУ ДФС у Чернівецькій області 03.06.2019 року (лист № 423/вн/24-13-21-03 від 30.05.2019 року).

03.06.2019 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 ознайомився під розпис у направленнях від 03.06.2019 року № № 1249, 1250 на перевірку та отримав копію наказу від 31.05.2019 року № 387 про проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 , що вказує на те, що представник за довіреністю ОСОБА_3 здійснив фактичний допуск працівників податкового органу до проведення вказаної перевірки. А оскаржуваний наказ, як в адміністративному, так і в судовому порядку не оскаржував.

ФОП ОСОБА_1 не погоджуючись з прийнятими рішеннями оскаржив їх до суду через свого представника Іваненка М.А.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

В силу ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України) (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин),

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Як встановлено п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на час призначення перевірки) передбачено, що Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

В силу п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п. 77.1 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно п. 77.2. ст. 77 ПК України, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Згідно з абзацом 2 п. 77.2 ст. 77 ПК України порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 77.4 статті 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 77.7 статті 77 ПК України строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 82.1 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Згідно ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Таким чином, документальна планова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі пункту 77.2 ст. 77 ПК України виникає за наявності таких умов: платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Зазначені у пункті 77.2 ст. 77 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної планової перевірки.

Отже, лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 17.05.2019р. у справі №823/2530/18, адміністративне провадження №К/9901/2543/19.

Частиною 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, суд зазначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій ст. 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої ст. 8, ст. 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 КАС України.

Звернення до суду з позовом не повинно мати на меті відновлення правопорядку, як-от констатація допущення суб`єктом владних повноважень певного правопорушення.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Верховний Суд в постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 сформував правову позицію, відповідно до якої у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що Головне Управління ДФС у Чернівецькій області видало наказ № 387 від 31.05.2019 року про проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. (т. 2 а. с. 224, т. 3 а. с. 9).

03.06.2019 року відповідачем видано направлення на перевірку ФОП ОСОБА_1 № № 1249, 1250.

Із змісту вказаних направлень видно, що представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 03.06.2019 року ознайомився під розпис у направленнях від 03.06.2019 року № № 1249, 1250 на перевірку ФОП ОСОБА_1 та отримав копію наказу від 31.05.2019 року № 387 про проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 , а також отримав запит про надання документів бухгалтерської звітності господарської діяльності за 2016-2018 роки в термін до 16-00 год. 04.06.2019 року. Зазначене вказує на те, що представником за довіреністю ОСОБА_3, здійснено фактичний допуск працівників податкового органу до перевірки. Вказані обставини, не спростовано позивачем.(т.3а.с.9-12).

Водночас, на підставі вищезазначеного наказу, направлень проведено документальну планову перевірку позивача, за результатом якої складено Акт Про результати документальної планова перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. № 119/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 від 24.06.2019 року. (а. с. т. 2 а. с. 241-263, т. 3 а. с. 20-64).

За результатами проведеної документальної планової перевірки, на підставі акту перевірки № 119/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 від 24.06.2019 року, контролюючим органом були прийнятті наступні рішення, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення Форми "Р" Головного Управлінням ДФС У Чернівецькій області № 0011511304 від 13.08.2019 року;

- податкове повідомлення-рішення Форми "ПС" № 0011501304 від 13.08.2019 року;

- податкове повідомлення-рішення Форми "Р" № 0011581304 від 13.08.2019 року;

- податкове повідомлення-рішення Форми "ПС" № 0011371304 від 13.08.2019 року;

- вимоги Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0011491304 від 13.08.2019 року;

- рішення Головного Управлінням ДФС у Чернівецькій області № 0011481304 від 13.08.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржено до суду.

Таким чином, за встановленими у цій справі обставинами, наказ про проведення перевірки реалізований, оскільки представником за довіреністю ОСОБА_3, здійснено фактичний допуск працівників податкового органу до перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

За усталеною практикою Верховного Суду, після проведення перевірки (реалізації наказу як акта індивідуальної дії) права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки, зокрема, у вигляді прийнятих індивідуальних актів (податкові повідомлення-рішення або інші рішення). Відповідно, предметом оскарження в суді можуть бути саме рішення суб`єкта владних повноважень як такі, що дійсно впливають на обсяг прав, свобод та інтересів позивача.

Звернення до суду одного і того ж самого платника податків до того самого контролюючого органу з окремими самостійними позовами: 1) про скасування наказу; 2) про визнання протиправними дій; 3) про скасування податкового повідомлення-рішення, лише породжує кількість позовів і судових рішень, проте, виключно судове рішення у справі, в якій предметом оскарження було податкове повідомлення-рішення, дійсно вирішує спір, що виник між сторонами.

Саме таку мету покладено в основу правових висновків постанови Верховного Суду, ухваленої у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд зазначає, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18, адміністративне провадження №К/9901/25669/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Додатково, щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки на підставі наказу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Звернення до суду з позовом не повинно мати на меті відновлення правопорядку, як-от констатація допущення суб`єктом владних повноважень певного правопорушення.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Дії по проведенню перевірки, висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Порушення, допущені суб`єктом владних повноважень при призначенні та/або проведенні перевірки, а так само твердження акта, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта, дії.

Тобто, саме захист прав від порушень з боку суб`єктів владних повноважень має першочергове значення в адміністративному судочинстві.

На користь викладеного свідчить також і ст. 5 КАС України, частиною першою якої передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту права, залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Тобто, вимога про визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень (причина порушення прав) може бути заявлена лише одночасно з вимогою про зобов`язання суб`єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій або зобов`язати вчинити певні дії (захист порушених прав). Натомість, у цій справі вимог, направлених на захист прав Позивача, заявлено не було.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 24.12.2020 року у справі № 160/3053/19, адміністративне провадження № К/9901/34059/19. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного та враховуючи реалізацію відповідачем наслідків проведеної податкової перевірки у вигляді прийняття податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.08.2021 року, протягом десяти робочих днів із врахуванням вихідних. днів.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200а, код ЄДРПОУ 44057187), як відокремлений підрозділ ДПС України.

Суддя П.Д. Дембіцький