Ухвала суду № 98918873, 10.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10 серпня 2021 року справа № 580/5623/21

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до ЧЕРКАСЬКОГО ЗОНАЛЬНОГО ВІДДІЛУ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

05.08.2021 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) подав в Черкаський окружний адміністративний суд позов до ЧЕРКАСЬКОГО ЗОНАЛЬНОГО ВІДДІЛУ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Ільїна, будинок 222, корпус 2; ЄДРПОУ 24289962) (далі – відповідач) про:

визнання протиправними дій щодо невиплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій);

зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) за період з 28.02.2019 до 08.05.2020 з моменту виникнення спору та повідомлення відповідача про неповний розрахунок при звільненні до дня фактичного розрахунку 435 днів з розрахунку 414,76грн в день у розмірі 180420грн.

Додатково просив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До позовної заяви додав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій просив визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити вказаний строк і прийняти до розгляду позовну заяву (далі - Заява). Зазначив, що про порушення своїх прав дізнався 26.04.2021. Просив врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21.01.2020 у справі №824/77/17-а та у справі №816/197/18. Вказує, що пенсія (соціальні виплати та допомоги) і заробітна плата відповідно до прямої норми закону звернення до суду здійснюється без обмеження будь-яким строком.

Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Щодо строку на звернення до суду суд урахував.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

Оскільки заявлений позов стосується правовідносин, що пов`язані з проходженням позивачем публічної служби, для звернення до суду діє місячний строк, відлік якого розпочинається з часу, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав.

Для вирішення спору та оцінки доводів учасників суд на виконання ст.242 КАС України врахував висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 щодо спору за аналогічними вимогами особи, звільненої з військової служби (територіального органу Служби безпеки України), якою переглянуто рішення суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду.

Верховний Суд акцентував увагу на тому, що предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати. В обгрунтування зазначив:

"Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Так, предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Разом із тим Верховний Суд акцентує увагу, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.

За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 цього Кодексу).

Як зазначалося вище, остаточний розрахунок з позивачем УСБУ в Чернігівській області провело 30 серпня 2018 року, проте до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише 08 липня 2019 року, тобто майже через рік після отримання належних йому при звільненні коштів.

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.

Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.

В аспекті наведеного вище Верховний Суд вважає за доцільне зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Ураховуючи викладене, залишення адміністративного позову ОСОБА_1 є правильним саме з наведених мотивів."

Отже, початок обчислення строку на звернення до суду у цій справі розпочинається з часу здійснення остаточного розрахунку за звільнення особи та не пов`язується з фактом, коли особа дізналася або могла дізнатися про те, що яка структура розрахунку сум коштів при звільненні буде їй виплачена в безспірному порядку.

Суд також врахував висновки Верховного Суду висловлені у справах №802/28/16-а (постанова від 20 червня 2018 року) та №823/761/17 (постанова від 25 липня 2019 року), №440/2896/19 (постанова від 25 червня 2020 року):

«За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України, які передбачають обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні навіть ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем».

Остаточний розрахунок із позивачем зі всіх спірних сум здійснено відповідачем 08.05.2020, що підтверджується даними виписки з карткового рахунку позивача про зарахування коштів та листами відповідача вих.від 12.04.2021 та від 26.05.2021.

Отже, позивач міг дізнатися про порушення права на отримання компенсації за несвоєчасний розрахунок щонайменше з дати проведення такого остаточного розрахунку. Тому відлік строку на звернення до суду з викладеним вище позовом розпочинається з 08.05.2020, а місячний строк закінчується 08.06.2020.

Звертаючись до суду 05.08.2021 (відбиток штампу вхідної кореспонденції Черкаського окружного адміністративного суд), позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою та зобов`язаний надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обгрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов згідно з ч.1 ст.123 КАС України залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №824/77/17-а та у справі №816/197/18 не доводять поважності причин пропуску строку на звернення до суду, оскільки вони стосувалися оцінки застосування строків звернення до суду іншої категорії справ - стосовно соціального захисту.

Відсутні належні, достовірні та достатні докази щодо того, що позивач дізнався про порушення свої прав 26.04.2021, як зазначає у позовній заяві.

Тому позивач має надати обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з інших підстав та надати докази поважності причин, тобто фактів і обставин, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися в суд із позовом.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.161 КАС України, вона на підставі ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху.

З метою забезпечення права позивача на судовий захист своїх прав та інтересів наявні підстави надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви.

Керуючись ст. ст.2-20, 122-133, 160-161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИЛА:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ЧЕРКАСЬКОГО ЗОНАЛЬНОГО ВІДДІЛУ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

2. Позивачу надати строк до 23 вересня 2021 року для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

5. Копію ухвали направити позивачу.

Суддя А.М. Бабич