Рішення № 98918450, 11.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 серпня 2021 року № 520/10288/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати пенсії, в тому числі нарахованої ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з жовтня 2018 року, а також здійснити виплату усієї суми пенсійної заборгованості за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року та з липня 2019 року по квітень 2021 року.

-стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) нараховану, але фактично не виплачену пенсію в розмірі 99298,35 грн. за період з січня 2018 по вересень 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач на виконання рішення суду в період з 01.01.2018 по 30.09.2019 нарахував, однак не виплатив заборгованість з пенсійних виплат у сумі 99298,35 грн. Крім того, відповідач протиправно призупинив виплату пенсії позивача в період з 01.10.2018 по 28.02.2019 та з 01.07.2019 по 30.04.2021 року, чим порушив конституційне право на достатнє пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Дослідивши надані матеріали, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 виданого УПФУ в Перевальському районі Луганської області 07.02.2005 року.

З метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, який охопив територію Донецької та Луганської області, Позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переміститись до Харківської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.02.2015 року №6301009627.

На даний час Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Судом встановлено, що 19.04.2021 року Позивач через свого представника звернувся до Відповідача з адвокатським запитом щодо виконання рішення суду та виплати пенсії.

Листом від 11.05.2021 №2000-0210-8/63808 Відповідач повідомив, що на підставі розпорядження від 07.02.2019 Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 у справі №520/10738/18, проведено нарахування боргу за період з грудня 2017 по вересень 2018. Сума пенсії за один місяць - грудень 2017, яка підлягає негайному виконанню, була виплачена у березні 2019 року. Борг з січня 2018 по вересень 2018 у сумі 99298,35 грн. буде виплачено за наявності фінансового забезпечення.

До листа надано довідку від 11.05.2021 за підписом начальника відділу опрацювання пенсійної документації управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з якої вбачається, що пенсія позивачу в період з 01.10.2018 по 28.02.2019 року та з 01.07.2019 по 30.04.2021 року не виплачувалась.

Позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області грубо порушило охоронювані Конституцією та Законами України права позивача, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

За статтею 8 Конституції України саме Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні не запроваджено.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-ІУ «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-УІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12,2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено місто Перевальськ Луганської області.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-УІІ, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Статті 1 та 2 Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-УІІ від 20.10.2014р. передбачають, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з положеннями ст. 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Отже, зазначений закон у відповідності з Конституцією України розділяє різні види державного забезпечення, а саме, пенсійне забезпечення від соціального страхування та соціальних послуг, але він не містить визначення такої групи виплат як «соціальні виплати».

Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 №966-ІV встановлює, що соціальні послуги це комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв`язання їхніх життєвих проблем.

Відповідно до п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), затвердженого Постановою КМУ від 07.11.2014 року № 595, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія}, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Відповідно до Постанови КМУ від 01.10.2014 р. N 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб». Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 р. (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-Л/ІІ, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Довідка про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, є дійсною, рішень УПСЗН про скасування довідки , як встановлено судом, він не отримував.

Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 365 від 08.06.16 затвердив Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, в яких об`єднав у категорію соціальних виплат пенсії (щомісячне довічне грошове утримання), довічні державні стипендії, усі види соціальної допомоги та компенсацій, матеріальне забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріалmно-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

З аналізу зазначених постанов КМУ № 531 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року, № 595 від 07.11.2014 року, № 365 від 08.06.16 випливає, що ними встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції.

Проте зазначені підзаконні нормативні акти не є законами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі Закон №1058) пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до ч. З ст. 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення»

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

А статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788- XII передбачені два види державних пенсій: а) трудові пенсії; б) соціальні пенсії.

Частиною першою ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено підстави припинення виплати пенсії та визначено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.

У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2} на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо Інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4} у разі неотримання призначеної пенсії протягом б місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Ні Законом №1058-1У, ні Законом України від 02.09.2014р. №1669-УІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ні будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

З аналізу зазначених постанов КМУ № 531 від 01.10.2014 року, N9 637 від 05.11.2014 року, № 595 від 07.11.2014 року випливає, що ними встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції.

Проте, зазначені підзаконні нормативні акти не є законами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили,

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року роз`яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України «е підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії. „

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ по справі «Пічкур проти України» від 7 лютого 2014 року, яке як джерело права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції та статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N9 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зазначено що різниця в поводженні, порушує статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вищезазначене підтверджує пріоритетність застосування вимоги ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто законних підстав для припинення позивачеві виплати пенсії за період з 01.10.2018 по 28.02.2019 та з 01.07.2019 по 30.04.2021 року у відповідача не має.

Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нараховану, але фактично не виплачену пенсію в розмірі 99298,35 грн. за період з січня 2018 по вересень 2018 року, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 у справі №520/10738/18, ОСОБА_1 проведено нарахування пенсійних виплат за період з 01.12.2017 по 30.09.2018, які обліковані відповідно до абзацу 20 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Крім того, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 у справі №520/10738/18 звернуто до негайного виконання в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць, а саме: здійснено нарахування пенсії за грудень 2017 року, яка виплачена в березні 2019 року.

Зміст звернених до суду вимог свідчить про те, що фактично позивач звернувся до суду за захистом своїх прав при виконанні відповідачем судового рішення у справі № 520/10738/18.

Відтак, спірні у даній справі правовідносини виникли у зв`язку із тим, що відповідачем, на думку позивача, неналежним чином виконується рішення Харківського окружного адміністративного суду від від 27.12.2018 у справі №520/10738/18, яке набрало законної сили.

Згідно із положеннями ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч.1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-2 ст. 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).

При цьому, зміст статей 382-383 КАС України свідчить про виокремлення таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України ).

Отже, наведені норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення, а підставами для їх застосування є саме невиконання рішення суду, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Суд зазначає, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

При цьому, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З врахуванням наведених норм, суд приходить до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.10.2018 по 28.02.2019 року та з 01.07.2019 по 30.04.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за період з 01.10.2018 по 28.02.2019 року та з 01.07.2019 по 30.04.2021 року.

В задоволенні іншої частини вимог адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зінченко А.В.