Рішення № 98918324, 11.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 серпня 2021 р. №520/8388/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мар`єнко Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області ( м-н 4, буд.73, м.Лозова, Харківська обл., 64606) про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області протиправною;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області (Код ЄДРПОУ 25813017) встановити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що відповідачем безпідставно було відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видані відповідного посвідчення, оскільки з 04.07.87 року по 04.08.87 року позивач виконував обов`язки щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Від представника Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позовну заяву в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах чинного законодавства України, оскільки документального підтвердження залучення заявника до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації аварії на ЧАЕС із зазначенням назви формування надано не було.

Від позивача, через канцелярію суду, надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив щодо безпідставності обґрунтувань, викладених у відзиві на позовну заяву.

З 12.07.2021 року по 05.08.2021 року суддя перебувала у відпустці.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи - безстроково (а.с.7).

Згідно довідки, виданої на ОСОБА_1 вбачається, що з 04.07.87 року по 04.08.87 року він був зайнятий на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: III зона небезпеки - 108 год., II зона небезпеки - 234 год., І зона небезпеки 124 год., всього 466 год. (а.с.16).

Також у відповідності до архівної довідки, виданої Архівним відділом Лозівської міської ради Харківської області від 31.05.2011 року в архівному фонді Лозівського автотранспортного підприємства № 16347 значиться ОСОБА_1 , який згідно наказу № 72-ок від 03.07.1987 року був направлений з 03.07.1987 року по 04.08.1987 року у місто Чорнобиль для забезпечення перевезення будівельників Чорнобильської АЕС (а.с.7).

У зв`язку з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 позивачу було видано посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Серія НОМЕР_1 . (а.с.7)

Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 704431 позивач має другу групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.

Згідно експертного висновку Харківської міжвідомчої експертної комісії № 568 від 16.03.2011 року встановлено, що отримане захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Так, 30.03.2021 року позивач звернувся із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області з метою отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

За результатами розгляду поданої заяви Управлінням праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області було надано відповідь від 20.04.2021 року. Зі змісту зазначеної відповіді вбачається, що позивачу було відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Позивач не погодившись із вищевказаним, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни, засади забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII (надалі Закон України №3551-XII).

Відповідно до ч.2 ст.4 Закон України №3551-XII до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з п.9 ч.2 ст.7 Закон України №3551-XII до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Суд зазначає, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону України №3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII (надалі - Закон №796-XII) передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976р. №1111 та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975р. №90 визначено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Судом встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Водночас, ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України №796-ХІІ.

Разом з цим, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону України №3551-ХІІ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон України №3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Зазначена вимога пов`язана з тим, що окрім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь і інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Проте, документи, які позивач долучив до своєї заяви в підтвердження набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах.

Втім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Суд зазначає, що обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п.9 ч.2 ст.7 Закону України №3551-ХІІ поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пп.1 ч.1 ст.9 Закону України №796-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018р. у справі №279/12162/15-а, від 07.06.2018р. у справі №377/797/17, від 07.10.2019р. у справі №676/1505/17, від 31.10.2019р. у справі №826/5572/17, від 20.12.2019р. у справі №315/594/15-а, від 06.05.2020р. у справі №751/1484/17.

Так, докази та пояснення, які надав позивач для підтвердження того, що він дійсно брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони є не достатнім підтвердженням, адже згідно з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

З огляду на наведене, суд зазначає про відсутність доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому і відсутності достатніх правових підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону України №3551-ХІІ..

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області ( м-н 4, буд.73, м.Лозова, Харківська обл., 64606) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар`єнко Л.М.