Рішення № 98918295, 11.08.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3287/21

11 серпня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великоберезовицької селищної ради, у якому просить:

визнати протиправною відмову Великоберезовицької селищної ради, оформлену рішенням шостої сесії восьмого скликання від 27.04.2021 № 314, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території села Петриків Тернопільського району Тернопільської області;

зобов`язати Великоберезовицьку селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території села Петриків Тернопільського району Тернопільської області поруч земельної ділянки із кадастровим номером 6125286700:02:001:1167, 6125286700:02:001:1541 та річки Серет.

В обґрунтування позову вказано, що 05.04.2021 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Великоберезовицької селищної ради заяву (клопотання) від 02.04.2021 про надання у місячний строк дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га.

Бажана земельна ділянка розташована в селі Петриків Тернопільського району Тернопільської області, поруч земельної ділянки із кадастровим номером 6125286700:02:001:1167, 6125286700:02:001:1541 та річки Серет.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення від 27.04.2021 № 314 «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», з якого вбачається, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки, так як вказана на викопіюванні земельна ділянка відноситься до земель загального користування та знаходиться в прибережній захисній смузі річки Серет.

Позивач вважає таке рішення Великоберезовицької селищної ради незаконним, необґрунтованим та таким, що грубо порушує її права.

Вказує, що за нормами Земельного кодексу України (далі ЗК України) прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів.

При цьому стверджує, що бажана земельна ділянка знаходиться на відстані більше 50 метрів від річки Серет, яка є річкою середнього розміру, що відображено на графічних матеріалах. Із Генерального плану села Петриків Тернопільського району Тернопільської області вбачається, що така земельна ділянка знаходиться за межами встановленої прибережно-захисної смуги та відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

На переконання позивача, відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач діяв неправомірно, що зумовило звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 15.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 15.06.2021 надіслано відповідачу рекомендованим поштовим відправленням та отримано ним 18.06.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду (а.с.30).

Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 07.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального провадження.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Великоберезовицької селищної ради з клопотанням від 02.04.2021, у якому просила надати у місячний строк дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га. У клопотанні також вказано, що бажана земельна ділянка розташована в селі Петриків Тернопільського району Тернопільської області, поруч земельної ділянки із кадастровим номером 6125286700:02:001:1167, 6125286700:02:001:1541 та річки Серет (а.с.8). Клопотання надіслано засобами поштового зв`язку (а.с.9).

27.04.2021, розглянувши заяву ОСОБА_1 , Великоберезовицькою селищною радою прийнято рішення №314 «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га у власність для ведення індивідуального садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої в с. Петриків, на підставі пункту 4 статті 83, статі 60, 61 ЗК України, так як вказана на викопіюванні земельна ділянка з бажаним місцем розташування відноситься до земель загального користування та знаходиться в прибережній захисній смузі річки Серет (а.с.10).

Не погодившись з вищевказаним рішенням органу місцевого самоврядування, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржене рішення Великоберезовицької селищної ради прийняте відповідачем з урахуванням зазначених вище критеріїв.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Як визначено пунктом “б” частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною шостою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

При цьому, за наслідком розгляду суб`єктом владних повноважень відповідних клопотань приймається одне із двох рішень: надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

За нормами пункту “б” частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі – Закон №280/97-ВР).

Відповідно до статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (стаття 5 Закону №280/97-ВР).

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР).

Частинами першої, четвертою статті 47 Закону № 280/97-ВР передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентує стаття 59 Закону № 280/97-ВР.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина перша статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (частина друга статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”. На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (частина третя статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Як встановлено судом, за результатами розгляду клопотання позивача від 02.04.2021 Великоберезовицькою селищною радою 27.04.2021 прийнято рішення №314 «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га у власність для ведення індивідуального садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої в с. Петриків, на підставі пункту 4 статті 83, статі 60, 61 ЗК України, так як вказана на викопіюванні земельна ділянка з бажаним місцем розташування відноситься до земель загального користування та знаходиться в прибережній захисній смузі річки Серет (а.с.10).

Суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту «б» частини першої статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Положеннями статті 60 ЗК України установлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до частини другої статті 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно з частиною першою статті 61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Пунктом «а» частини другої статті 61 ЗК України визначено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Аналогічні положення щодо встановлення та режиму використання прибережних захисних смуг містить і Водний кодекс України (далі ВК України).

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті (частина третя статті 60 ЗК України).

Згідно з вимогами частин шостої та сьомої статті 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Поряд з цим суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржуване рішення Великоберезовицької селищної ради №314 від 27.04.2021 містить посилання на положення пункту 4 статті 83, статі 60, 61 ЗК України, однак у ньому відсутня інформація про відповідну документацію із землеустрою, генеральний план населеного пункту, що є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, тощо, у якій наявні відомості про встановлені прибережні захисні смуги річки Серет та про те, що бажана земельна ділянка відноситься до земель загального користування та знаходиться в прибережній захисній смузі річки Серет.

Матеріали справи також не містять вищевказаних відомостей, а відповідачем на вимогу ухвали про відкриття провадження у справі від 15.06.2021 не надано доказів належності спірної земельної ділянки до земель загального користування та її розташування в прибережній захисній смузі річки Серет.

Наведене свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення, не відповідність положенням ЗК України, який визначає чіткі підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відтак наявні обґрунтовані підстави для визнання протиправним та скасування рішення шостої сесії восьмого скликання Великоберезовицької селищної ради №314 від 27.04.2021 «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Вирішуючи питання щодо іншої похідної позовної вимоги: зобов`язати Великоберезовицьку селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території села Петриків Тернопільського району Тернопільської області поруч земельної ділянки із кадастровим номером 6125286700:02:001:1167, 6125286700:02:001:1541 та річки Серет, то суд враховує наступне.

За змістом статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина четверта статті 245 КАС України).

У даному випадку повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Такі повноваження не є дискреційними.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У свою чергу, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Водночас суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх передбачених ЗК України підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

В матеріалах справи не містяться докази, чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Відтак, способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території села Петриків Тернопільського району Тернопільської області поруч земельної ділянки із кадастровим номером 6125286700:02:001:1167, 6125286700:02:001:1541 та річки Серет.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень відзиву на позов не подав, як і належних та достовірних доказів на спростування вимог позовної заяви, не довів правомірності свого рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача у позові просив стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 454,00 грн, сплачений відповідно до квитанції №1057 від 09.06.2021 (а.с.5).

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі, суд виходить з наступного.

02.06.2021 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги між позивачем ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням “СИЛА ПРАВА”, в особі Керуючого партнера Фльорківа Олександра Володимировича, згідно з пунктом 1.1 якого Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів Клієнта в Тернопільському окружному адміністративному суді, Восьмому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді та інших судах, державних органах, установах, недержавних організаціях у справах за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити дії, на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору. Для надання правничої (правової) допомоги Клієнту, Адвокатським об`єднанням призначено адвокатів: Башуцького Ігоря Ярославовича та Фльорківа Олександра Володимировича (пункт 1.2 договору).

Розділом 4 вказаного договору врегульовано порядок здійснення розрахунків. Так пунктом 4.2 договору передбачено, що правову допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням по цьому Договору Клієнт оплачує в гривнях шляхом внесення (переказу) коштів на рахунок Адвокатського об`єднання. Клієнт зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів з дати укладення цього Договору оплатити гонорар в розмірі, визначеному Сторонами в додатку до цього Договору (пункт 4.3 договору). Пунктами 4.5 та 4.6 договору передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі Сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість. Акт складається Адвокатським об`єднанням та надається представнику Клієнта особисто або надсилається Клієнту поштою. Акт вважається підписаним якщо протягом 3 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт. Оплата за цим Договором є гонораром Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги та поверненню не підлягає (а.с.15-16).

Згідно Додатка №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.06.2021 сторони визначили види правничої (правової) допомоги та погодили розмір гонорару по Договору, зокрема, згідно з пунктами 2, 3 Додатку №1 за одну годину представництва в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 1000 грн. Загальний розмір гонорару залежить від кількості затрачених адвокатом Адвокатського об`єднання годин по даній справі, але в будь-якому випадку не може бути меншим 3000,00 грн (а.с.17).

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду копію Акта №1 від 22.07.2021 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.06.2021 (а.с.34), з якого вбачається, що ОСОБА_1 отримала правничу допомогу в наступному обсязі: попередня (досудова) консультація, вивчення документів, аналіз законодавства щодо предмета спору; формування правової позиції та підготовка позовної заяви, кількість затрачених годин – 3 год, вартість послуг – 3000 грн. Всього: 3000 грн (а.с.34).

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи та суті виконаних послуг.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, для того, щоб визначити розмір витрат, потрібно в першу чергу встановив чи особа понесла ці витрати.

Суд звертає увагу, що за змістом пункту 4.2. договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.06.2021 правову допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням по цьому Договору Клієнт оплачує в гривнях шляхом внесення (переказу) коштів на рахунок Адвокатського об`єднання. Клієнт зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів з дати укладення цього Договору оплатити гонорар в розмірі, визначеному Сторонами в додатку до цього Договору (пункт 4.3 договору).

Доказів проведених розрахунків за надані (отримані) послуги до матеріалів справи не надано.

Судом становлено, що позивач не сплатила адвокату узгоджену між ними суму 3000 грн, а отже це дає підстави стверджувати, що позивач не понесла судові витрати у зв`язку із наданням адвокатом правничої допомоги у цій справі.

Відтак, з огляду на відсутність доказів оплати гонорару адвоката відповідно до вищевказаних умов договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.06.2021, підстави для відшкодування 3000,00 грн витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом Адвокатського об`єднання «СИЛА ПРАВА» Фльорків О.В. відсутні.

Таким чином, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 454,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Великоберезовицької селищної ради.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90,139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення шостої сесії восьмого скликання Великоберезовицької селищної ради №314 від 27.04.2021 «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території села Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Зобов`язати Великоберезовицьку селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території села Петриків Тернопільського району Тернопільської області поруч земельної ділянки із кадастровим номером 6125286700:02:001:1167, 6125286700:02:001:1541 та річки Серет, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоберезовицької селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 (село Личківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48253, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Великоберезовицька селищна рада (вулиця Ст. Бандери, 26, селище міського типу Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724, код ЄДРПОУ 04393462).

Повний текст рішення складено та підписано 11 серпня 2021 року.

Суддя Чепенюк О.В.