Постанова № 989181, 16.05.2007, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2007 р. 12:25 Справа № АС-42/59-07

вх. № 1248/1-42

Суддя господарського суду Харківської області

за участю секретаря судового засідання

представників сторін :

позивача - Несміян В.Є. (дов.)

1-відповідача - не з*явився

2-відповідача - Борисовський Г.О. (директор), Сакара Н.Ю. (дов.)

прокурор - Балаклицький В.В.

по справі за позовом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

до ПП "КСК", м. Харків

ПФ "Агросоюз" м.Харків

за участю прокурора Харківської області

про визнання недійсними господарських зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Позивач після доповнення позовних вимог просить суд визнати недійсними господарські зобов*язання ПП "КСК" та ПФ "Агросоюз" на загальну суму 2467080,45грн., що виникли у підприємств на підставі вчинення ними правочинів в період з 01.11.05р. по 31.03.06р., на підставі ст.207 ГК України та застосувати наслідки, що передбачені ч.1 ст.208 ГК України.

Представник 1-відповідача на останнє судове засідання не з*явився, на попередньому засіданні проти позову заперечував повністю.

2-Відповідач проти позову заперечує повністю, свої заперечення виклав у відзиві на позов.

Листом від 06.04.07р. прокурор Харківської обл. повідомив суд про свій вступ у дану справу, підтримуючи позовні вимоги позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за запитом ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова у зв"язку з проведенням виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Торговий дім "ХТЗ" щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, проведено невиїзну документальну перевірку підприємства ПФ "Агросоюз" з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ "Торговий дім "ХТЗ" за період січень, лютий 2006 року. За результатами перевірки підтверджено відносини між ПФ "Агросоюз" та ТОВ "Торговий дім "ХТЗ" та підтверджено віднесення підприємством НВПФ "Агросоюз" сум ПДВ, зазначених у запиті, до складу податкових зобов'язань відповідних періодів. За результатами зустрічної перевірки складено Довідку №3018/2340/30138831 від 15.05.2006 року.

В ході проведення вказаної перевірки було встановлено, що серед основних постачальників запчастин ПФ "Агросоюз" є ПП "КСК". Провести зустрічну перевірку ПП "КСК" з питань взаємовідносин з ПФ "Агросоюз" не є можливим у зв"язку з тим, що ПП "КСК" визнано банкрутом відповідно до Постанови Господарського суду Харківської області про визнання боржника банкрутом від 08.06.2006 року по справі №Б-31/53-06.

Свідоцтво платника ПДВ №28304697 ПП "КСК" було анульовано 28.11.2005року.

Факт укладення правочину укладеного між ПП "КСК" та ПФ "Агросоюз" підтверджується податковими накладними від 30.11.05р. №82, від 01.12.05р. №85, від 05.12.05р. №87, від 15.02.2006р. №19, від 15.02.2006р. №20, від 27.01.2006р. №7, від 18.01.2006р. №4, від 15.02.2006р. №18, від 01.04.06р. №26, від 02.04.06р. №27, від 10.04.06р. №29 оформлених від імені ПП "КСК" та видані на користь ПФ "Агросоюз", всього на суму 2467080,45грн.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що вказану суму за вказаними господарськими зобов'язаннями ПФ «Агросоюз» має право включити до складу податкового кредиту, з наступним відшкодуванням відповідної суми з Державного бюджету України, а тому вважає, що вказані господарські зобов'язання між ПП "КСК" ПФ "Агросоюз" було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам Держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування доходів та створенні для ПФ «Агросоюз» джерела відшкодування з державного бюджету суми податкового кредиту з ПДВ, що призвело до неправомірної втрати бюджетних коштів на користь особи, яка не мала правових підстав на отримання бюджетних коштів, які фактично до державного бюджету не надійшли, оскільки ПП "КСК" визнано банкрутом відповідно до Постанови Господарського суду Харківської області про визнання боржника банкрутом від 08.06.2006 року по справі №Б-31/53-06, свідоцтво платника ПДВ №28304697 ПП "КСК" було анульовано 28.11.2005року.

Нормами Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено: п.9.2 ст.9 "Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальних податкових номер, що використовується для справляння податку"; п.7.2.4 п.7.2. ст.7 "право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону".

ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова вважає, що наведене переконливо свідчить про те, що у разі анулювання свідоцтва платника ПДВ юридичної особи, така особа не має права виписувати податкову накладну і, відповідно, якщо такою особою була виписана податкова накладна, така податкова накладна є недійсною.

При укладенні угоди сторони набувають не тільки податкові зобов'язання але й набувають право віднесення суми податку на додану вартість, сплаченого за угодою до податкового кредиту, та, відповідно у певних випадках, набувають право бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість.

ПП "КСК" лише збільшуючи на суму податку на додану вартість свій прибуток, використовуючи для цього нарахування податку без його сплати та створювало для ПФ «Агросоюз» умови відшкодування податку на додану вартість шляхом збільшення валових витрат підприємства.

ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова вважає, що вищенаведене переконливо свідчить про суперечність оспорюваних господарських зобов'язань ПП "КСК" та ПФ «Агросоюз» інтересам держави та суспільства, про нікчемність оспорюваного Договору відповідно до ст.228 ЦК України.

2-Відповідач в обгрунтування своїх заперечень по суті позову вказує на те, що ПФ «Агросоюз» та ПП «КСК» уклали договори поставки № 4 від 16.01.2006 р. та № 15 від 15.02.2006 р., на підставі яких ПП «КСК» зобов'язувалося здійснити поставку запчастин до тракторів ХТЗ, а ПФ «Агросоюз» зобов'язувалося здійснити оплату запчастин. Свої зобов'язання за договорами № 4 від 16.01.2006 р. та № 15 від 15.02.2006 р. сторони виконали в повному обсязі, належним чином, претензій щодо обсягу та порядку виконання одна до одної не мають.

Видані ПП "КСК" податкові накладні відповідали вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону країни «Про податок на додану вартість».

ПФ «Агросоюз» здійснило оплату запчастин, що підтверджується платіжними дорученнями за №№ 19 від 25.01.2006р.,23 від 26.01.2006р.на 45000,00грн,27 від 27.01.2006р.,29 від 30.01.2006р.,32 від 31.01.2006р., 45 від 07.02.2006р.,49 від 10.02.2006р., 55,59 від 22.01.2006р.,62 від 28.02.2006р.,64,73 від 03.03.2006р.,75,84 від 13.03.2006р., 104,105 від 27.03.2006р.,107 від 28.03.2006р.,108 від 29.03.2006р.,116 від 30.03.2006р. До складу вартості був включений й податок на додану вартість.

Як вбачається безпосередньо з умов договорів № 4 від 16.01.2006 р. та № 15 від 15.02.2006 р. вони не є протиправними, тобто не порушують вимоги діючого законодавства та укладені особами, які мають на це право. Так, відповідно до ст.. 80 ЦК України «юридичною особою є організація, створена та зареєстрована у встановленому порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді». Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 91 ЦК цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлений законом, після отримання ним спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення та припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення». На момент укладення та виконання господарських зобов'язань ПП «КСК» та ПФ «Агросоюз» були правоздатними, тобто зареєстрованими у встановленому законом порядку. їх правоздатність не була обмежена судом. Договори, що укладалися, не вимагали спеціальних дозволів з боку держави.

Про відсутність такої мети як ухилення від оподаткування з боку ПФ «Агросоюз» свідчить, по-перше, той факт, що сторони мали не одноразові, а тривалі договірні стосунки, які розпочали ще у 2002р.

По-друге, в момент укладення та виконання вказаних зобов'язань сторони не знали про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «КСК» за № 28304697, індивідуальний податковий номер 316319520300, видане 21.06.2002 р. на бланку ф. №2-Р серії НБ № 259926. Вказана обставина підтверджується тим, що в момент укладення господарських зобов'язань ПП «КСК» мало оригінал Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, що може підтвердити колишній директор ПП «КСК» Окішева Г.В. Копія вказаного Свідоцтва, завірена підписом директора Окішевою Г.В., надавалася ПФ «Агросоюз» останній раз 10.03.2006 р. По-третє, під час виконання зобов'язань за договорами № 4 від 16.01.2006 р. та № 15 від 15.02.2006 р. ПФ «Агросоюз» не ухилялося від сплати податків, оскільки сума податку на додану вартість виділялася окремим рядком у платіжних дорученнях, на підставі яких проводилися розрахунки. Крім того, ПФ «Агросоюз» у строки, встановлені діючим законодавством, подавала до ДПІ податкову звітність, своєчасно надавала ДПІ інформацію, що вимагалася за численними запитами ДПІ.

ПФ «Агросоюз» використала запчастини, придбанні за договорами № 4 від 16.01.2006 р. та № 15 від 15.02.2006 р. при збиранні тракторів ХТЗ-150К-09, які були вже реалізовані за відповідними договорами поставки, тобто не може їх повернути.

Таким чином, на думку 2-відповідача, при укладенні договорів № 4 від 16.01.2006 р. та № 15 від 15.02.2006 р. сторони, тобто ПП «КСК» та ПФ «Агросоюз» не мали мети, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Допитана в якості свідка колишній директор ПП "КСК" Окішева Г.В. зазначила, що вона була директором ПП "КСК" з 2005 р. З цього часу були внесені відповідні зміни до установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію та інших документів. Всі звіти та інші документи до ДПІ Дзержинського району нею здавалися особисто. Всі необхідні відомості про юридичну та фактичну адресу підприємства до ДПІ нею надавалися, юридична адреса залишилася попередня, та додатково була вказана адреса її фактичного місця проживання. Окрім того, вона залишала працівникам ДПІ всі свої номери телефонів. Жодних повідомлень про анулювання свідоцтва платника ПДВ не було.

Свої взаємовідносини з ПФ "Агросоюз" по спірним угодам підтвердила. Також зазначила, що кошти за продані запчастини отримувала на розрахунковий рахунок, який відкрила після того, як стала директором, про відкриття якого було повідомлено ДПІ.

Про анулювання свідоцтва платника ПДВ дізналася, коли здійснювалася планова перевірка ПФ"Агросоюз". До неї зателефонували з ДПІ та повідомили, що свідоцтво анульовано ще у 2005 році. У червні 2006 р. отримала листа, яким повідомлялося про те, що ПП "КСК" визнано банкрутом. Участі в судовому засіданні про банкрутство свого підприємства вона не приймала, оскільки не знала про його проведення. Жодних повідомлень або викликів у судові засідання вона не отримувала. ПП "КСК" припинило свою діяльність у травні 2006 р. після того, як узнала, що ПП "КСК" визнано банкрутом. Вона прийшла до ДПІ, де їй повідомили, що підприємство визнано банкрутом.

Докази подання до ДПІ звітів та іншої документації, зазначила, що не має, тому що екземпляри зазначених документів із відмітками ДПІ про прийняття були нею загублені, про що вона ДПІ повідомляла.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

ПФ «Агросоюз» та ПП «КСК» уклали договори поставки 10 від 01.11.05р, № 4 від 16.01.2006 р. та № 15 від 15.02.2006 р. та №18 від 31.03.06р., на підставі яких ПП «КСК» зобов'язувалося здійснити поставку запчастин до тракторів ХТЗ, а ПФ «Агросоюз» зобов'язувалося здійснити оплату запчастин.

На виконання вимог вказаних договорів ПП "КСК" поставив ПФ "Агросоюз" запчастини до тракторів на загальну суму 1641330,57грн., що підтверджується податковими накладними від 30.11.05р. №82, від 01.12.05р. №85, від 05.12.05р. №87, від 15.02.2006р. №19, від 15.02.2006р. №20, від 27.01.2006р. №7, від 18.01.2006р. №4, від 15.02.2006р. №18, від 01.04.06р. №26, від 02.04.06р. №27, від 10.04.06р. №29.

Суд зазначає, що позивачем при доповненні первинних позовних вимог двічі пораховані суми отриманих запчастин по податковим накладним №№ 4, 7, 18, 19, 20 на суму 825749,88грн. Таким чином, загальна сума господарських зобов*язань, яка була вчинена між відповідачами, складає 1641330,57грн. з ПДВ, а не як зазначає позивач суму 2467080,45грн.

За отримані запчастини 2-відповідач повністю розрахувався з 1-відповідачем в безготівковій формі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, що свідчить про здійснення 2-відповідачем своєї господарської діяльності на законних підставах. Факт отримання коштів за реалізовані запчастини також підтвердила Окішева Г.В.

Судом у позивача було витребувано особову справу платника податку ПП "КСК" для огляду її у судовому засіданні. З даної справи вбачається, що ПП "КСК" останній звіт з ПДВ було надано за квітень 2004р., з травня 2004р. не звітує та має заборгованість у розмірі 5284,99грн. У вересні 2005р. змінився власник та керівник цього підприємства. Ним стала Окішева Г.В., в зв*язку з чим було проведено перереєстрацію статутних та інших документів підприємства, відомості про що знаходяться в даній справі. Також Окішевою Г.В. було відкрито новий розрахунковий рахунок в банківській установі, про відкриття якого банк повідомив ДПІ. Також в особовій справі знаходяться всі реквізити (юридична адреса підприємства та фактична адреса директора, та засоби зв*язку з новим власником та директором Окішевою Г.В.). Юридична адреса підприємства залишилась попередня, за місцем проживання колишнього власника м.Харків пр-т Перемоги 75 к.413.

Незважаючі на проведені в вересні 2005р. зміни власника підприємства 1-відповідача та повідомлення про це позивача, позивачем 28.11.05р. було складено акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП"КСК", який було направлено на юридичну адресу 1-відповідача, та яку він не отримав. На інші адреси, що були зазначені директором підприємства, таке повідомлення не направлялось.

Як пояснила в судовому засіданні Окішева Г.В., вона займалася господарською діяльністю свого підприємства та здавала звітність до ДПІ, але надати копії податкової звітності з відміткою ДПІ про її прийняття не може в зв*язку з їх втратою.

Як вбачається з довідки позивача та особової справи платника податку, ПП "КСК" з травня 2004р. перед ДПІ не звітує.

Таким чином, враховуючи, що ПП "КСК" з листопада 2005 року проводило господарську діяльність в значних розмірах, але до ДПІ не звітувало, податки не сплачувало, в наявності факт ухилення таким підприємством від сплати податків, на що позивач при проведенні перевірки такого підприємства та подачі позову до господарського суду про визнання його банкрутом, уваги не звернув, не зважаючи на те, що через розрахунковий рахунок 1-відповідача проходили значні суми за продані товари. Кримінальна справа за фактом ухилення від сплати податків стосовно Окішевої Г.В. також не порушувалась.

Для вирішення спору про визнання господарського зобов*язання недійсним в порядку ст. 207 ГК України, необхідно встановити наявність обставин, з якими закон пов*язує їх недійність, а саме наявність протиправної мети (умислу) при здійсненні зобов*язання.

Наявність умислу по угодам, стосовно дійсності яких виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Факт по несплаті податків однією зі сторін договору є правопорушенням, а не наявністю умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно ст.67 Конституції України - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановленних законом:

Ст. ст. 2,4,9 Закону України „Про систему оподаткування" передбачений обов'язок платників податків, яким зокрема є і суб'єкт підприємницької діяльності, сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування а тому і на визнання таких угод недійсними.

Недотримання ПП «КСК» вимог податкового законодавства не може розцінюватися як умисел на укладення спірних угод з метою ухилення від сплати податків. Так, відповідно до ч. З п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 р. № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо. Пункт 4 вказаної Постанови також роз'яснює, що необхідно розмежовувати ухилення від сплати обов'язкових платежів і несвоєчасну їх сплату за відсутності умислу на несплату. Особа, яка не мала наміру ухилитися від сплати зазначених платежів, а не сплатила їх з інших причин, може бути притягнута лише до встановленої законом відповідальності за порушення податкового законодавства, пов'язані з обчисленням і сплатою цих платежів. Відповідно до законодавства з питань оподаткування зазначене діяння є фінансовим (податковим) правопорушенням, відповідальність за яке може наставати, зокрема, за підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - у разі, коли несплата пов'язана з неподанням платником податкової декларації у визначені законом строки, або ж за п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" -якщо несплата зумовлена відсутністю податкового обліку, веденням його з порушенням порядку встановленого законодавством.

В інших випадках передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть визнавати угоди недійсними при несплаті податків продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для визнання таких угод недійсними.

Такої ж позиції дотримується і Верховний суд України в постанові від 26.09.2006р.

Крім того, положення ст.ст.207 та 208 ГК слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину не дійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 закону “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК України, не можуть застосовуватися як сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а невчинення правочину.

Частиною 1 ст.208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

На підставі викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 21.05.2007 р.

Суддя