Рішення № 98917398, 11.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4857/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Східницької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Східницької селищної ради щодо неповідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви від 22.08.2017 про надання як учаснику бойових дій безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,15 гектара, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області;

- визнати протиправним рішення Східницької селищної ради від 14.07.2020 "Про відмову ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку»;

- зобов`язати Східницьку селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України. Проте на заяву позивача від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №1.380.2019.006214, Східницькою селищною радою прийнято рішення від 14.07.2020 про відмову у наданні такого дозволу, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки згідно доданих до заяви графічних матеріалів знаходиться за межами населеного пункту смт. Східниця. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки Земельним кодексом України не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, що зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв`язку з чим судом в силу вимог ч.6 ст. 162 КАС України судом вирішено проводити розгляд справи справу за наявними матеріалами.

Третя особа правом надання письмових пояснень щодо предмету позову не скористалась, хоча належним чином повідомлялась про відкриття провадження в даній справі.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 05.06.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 29.04.2016, яке видано 18.03.2016, на підставі Рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій № 4/I/XVII/65.

22 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області з клопотанням про отримання у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовним розміром 0,15 га в межах смт. Східниця м. Борислава Львівської області. До клопотання позивач додав викопіювання з графічного матеріалу із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки та зазначенням її орієнтовного розміру. Крім того, у заяві було вказано, що своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не скористався. Відповідач, про результати розгляду клопотання позивача, повідомив останнього листом за вих. № 414 від 23.10.2017 такого змісту: « 11.10.2017 на засіданні XIX сесії селищної ради VII демократичного скликання, відповідно до порядку денного, був розглянутий проект Рішення Східницької селищної ради «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку» в якому розглянута ваша заява від 29.08.2017. За результатами голосування селищної ради цей Проект рішення не набрав достатньої кількості голосів, а отже, рішення не було прийняте».

Позивач, вважаючи таку бездіяльність протиправною, звернувся до Бориславського міського суду Львівської області з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 22 серпня 2017 року про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області та зобов`язати відповідача повторно розглянути на найближчому черговому пленарному засіданні сесії заяву ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області, відповідно до вимог ст. 118 ЗК України та ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Рішенням від 31.08.2018 у справі №438/1047/17 Бориславський міський суд Львівської області задовольнив позов повністю. Визнано протиправною бездіяльність Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 22 серпня 2017 року про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Зобов`язано Східницьку селищну раду м. Борислава Львівської області повторно розглянути на найближчому черговому пленарному засіданні сесії заяву ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України та ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За наслідками повторного розгляду заяви позивача, відповідач скерував листа за вих. № 641 від 28.11.2018, яким повідомив його про те, « що 23.11.21018 року на засіданні XXIX сесії селищної ради VII демократичного скликання, на виконання рішення Бориславського міського суд Львівської області від 31.08.2018 року по справі № 438/1047/17, відповідно до порядку денного, був розглянутий проект Рішення Східницької селищної ради «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку» в якому була повторно розглянута ваша заява від 29.08.2017. За результатами голосування селищної ради цей Проект рішення не набрав достатньої кількості голосів, а отже, рішення не було прийняте».

У листі не наведено жодної підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Тому відмова є невмотивованою, не містить покликань на норми законодавства, що свідчить про формальний розгляд заяви позивача та повторну протиправну бездіяльність.

Вважаючи бездіяльність селищної ради в частині неприйняття позитивного рішення за заявою позивача протиправною та такою, що порушує його права, позивач в листопаді 2019 року знову звернувся до суду із адміністративним позовом до Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за його заявою від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,15 га, що розташована на території м. Борислава Львівської області, зобов`язати відповідача прийняти рішення за його заявою від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.006214 позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області щодо ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Зобов`язано Східницьку селищну раду м. Борислава Львівської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

24 червня 2020 року Восьмий апеляційний адміністративний суд постановив апеляційні скарги позивача та Східницької селищної ради задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі № 1.380.2019.006214 - скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Східницької селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Східницької селищної ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,15 га, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Зобов`язано Східницьку селищну раду прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східницької селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8970 грн.

Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №1.380.2019.006214 набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто 24.06.2020.

28.09.2020 на заяву позивача скеровано виконавчі листи відповідно до супровідного листа на б/н від 14.09.2020.

09.11.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Леськівим Б.Я. відкрито виконавче провадження №63537391.

Оскільки Східницькою селищною радою не виконано судового рішення, яке набрало законної сили, не виконане більше семи місяців, що є протиправною бездіяльністю, 21.01.2021 за вх. № 3809 від представника позивача надійшла заява про визнання протиправними рішень дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Вказану заяву мотивовано тим, що не зважаючи на наявність відкритого виконавчого провадження, рішення суду, яке набрало законної сили, досі не виконане. Зважаючи на характер судового рішення, відповідач повинен був прийняти одне з двох рішень: про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову.

Окремою ухвалою суду від 24.02.2021 заяву представника позивача про визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду - задоволено; визнано протиправною бездіяльність Східницької селищної ради щодо невиконання рішення у справі №1.380.2019.006214 про зобов`язання Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області; постановлено окрему ухвалу та зазначено про необхідність повідомити голові Східницької селищної ради про бездіяльність щодо виконання судового рішення у справі №1.380.2019.006214, яке набрало законної сили; встановлено строк для подання відповіді про виконання окремої ухвали - до 26.03.2021 включно. Також, у вказаній ухвалі вирішено питання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у вказаній справі судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 4575,00 грн.

25.03.2021 позивач звернувся за правничою допомогою до адвоката Маліченка Дмитра Васильовича з метою захисту своїх порушених прав, у зв`язку з чим між згадуваними укладено відповідний договір про надання правничої допомоги № 25/03 від 25.03.2021.

Так, за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (https://asvpweb.minjust.gov.Ua/#/search-debtors) встановлено, що 04.03.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Леськівим Богданом Ярославовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 63537391, при примусовому виконанні постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №1.380.2019.006214, яким зобов`язано Східницьку селищну раду прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області.

Підставою закінчення виконавчого провадження, як вбачається з постанови, є те, що 14.07.2020 Східницькою селищною радою прийнято Рішення "Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, чим фактично виконано рішення суду до моменту відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, 25.03.2021 позивачу стало відомо, що за його заявою від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №1.380.2019.006214, прийнято рішення від 14.07.2020 про відмову у наданні такого дозволу, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки згідно доданих до заяви графічних матеріалів знаходиться за межами населеного пункту смт. Східниця.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вважаючи таку відмову протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з приписів статей 116, 118 Земельного кодексу України , отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення з цього питання.

Із системного аналізу норм земельного законодавства, суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель житлової та громадської забудови (частина друга статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17, від 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17, від 15 травня 2019 року у справі № 352/1414/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 620/3487/18 та інших.

Суд встановив, що ОСОБА_1 до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою додав графічний матеріал з Публічної карти України з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

У постанові від 09.01.2020 у справі № 812/1264/17 Верховний Суд дійшов висновку, що додані до своєї заяви графічні матеріали (викопіювання), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту, площу бажаної земельної ділянки.

Суд не бачить підстав для відступу від цього висновку у справі, що розглядається.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Такого ж змісту позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 2040/6320/18.

Суд наголошує, що недостатньо вказати у рішенні, що у дозволі відмовлено у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки згідно доданих до заяви графічних матеріалів знаходиться за межами населеного пункту смт. Східниця.

ОСОБА_1 вказав місце, де він бажає отримати земельну ділянку і надав відповідні графічні матеріали. Отже, у рішенні суб`єкту владних повноважень слід конкретно зазначати, що бажана для позивача ділянка не є вільною чи не може бути передана, та з яких причин.

Разом з тим, обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування правомірності своїх дій, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі ПІЛЬГИ: першочергове відведення земельних ділянок будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 ЗК України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь в антитерористичній операції (посвідчення, довідка, наказ тощо).

Судом встановлено з матеріалів справи, що позивач, має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни-учасників бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача та його рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що бажане місце розташування земельної ділянки згідно доданих до заяви графічних матеріалів знаходиться за межами населеного пункту смт. Східниця.

Суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача в даному разі є зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки судом не досліджуються докази щодо розміру земельної ділянки, її місцезнаходження, її меж, тому належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовним розміром 0,15 га в межах смт. Східниця Львівської області.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд, з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а також ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, що суд розцінює як визнання позову відповідачем, дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач згідно з ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь судові витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Маліченко Д.В. укладено договір про надання правової допомоги від 25.03.2021 № 25/03.

Згідно умов вказаного договору зазначено, що гонорар адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу потраченого адвокатом.

Відповідно до довідки про проведення готівкової оплати позивачем сплачено адвокату Маліченко Д.В. готівкові кошти у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до положень п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі/WestAllianceLimited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 810/2760/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі №520/7431/19.

Керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, з урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ, враховуючи задоволення позовних вимог позивача, суд вважає правомірним стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., оскільки такий розмір гонорару є співмірним із результатом розгляду та складністю такої справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Східницької селищної ради (вул. Золота Баня, 3, смт. Східниця, м. Борислав, Львівська область, 82391, код ЄДРПОУ 26359951), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (проспект В`ячеслава Чорновола, 4, місто Львів, 79000) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Східницької селищної ради (вул. Золота Баня, 3, смт. Східниця, м. Борислав, Львівська область, 82391, код ЄДРПОУ 26359951) щодо неповідомлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про результати розгляду його заяви від 22.08.2017 про надання як учаснику бойових дій безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,15 гектара, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області.

Визнати протиправним та скасувати рішення Східницької селищної ради (вул. Золота Баня, 3, смт. Східниця, м. Борислав, Львівська область, 82391, код ЄДРПОУ 26359951) від 14.07.2020 "Про відмову ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку».

Зобов`язати Східницьку селищну раду (вул. Золота Баня, 3, смт. Східниця, м. Борислав, Львівська область, 82391, код ЄДРПОУ 26359951) повторно розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовним розміром 0,15 га в межах смт. Східниця Львівської області за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 22.08.2017 року з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східницької селищної ради (вул. Золота Баня, 3, смт. Східниця, м. Борислав, Львівська область, 82391, код ЄДРПОУ 26359951) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень) за надання правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський