Ухвала суду № 98917374, 10.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/13307/21

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

10 серпня 2021 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сасевич О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.

Згідно з приписами ч. 1ст. 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 6 ст. 7 КАС України, встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Питання адміністративної юрисдикції врегульовано главою 2 КАС України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Cловосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як встановлено судом, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. 06.03.2021 винесено постанову про опис та арешт майна боржника (виконавче провадження №64545409) при примусовому виконанні наказу №914/2522/20, виданого 18.01.2021 Господарським судом Львівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Ексім» на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Дніпровторма» 193 043,00 грн. основного боргу, 7 618,12 грн. інфляційних втрат, 8 905,86 грн. 3% річних, 34 292,90 грн. пені та 3 657,90 грн. витрат по сплаті судового збору.

Тобто, суд зазначає, що арешт на майно позивача був накладений у виконавчому провадженні, відкритому на підставі наказу Господарського суду Львівської області №914/2522/20 виданому 18.01.2021, а тому даний спір належить до юрисдикції господарського суду та повинен розглядатися судом, який видав виконавчий лист (наказ), тобто, Господарським судом Львівської області.

Оскільки заявлений до адміністративного суду позов суперечить вимогам КАС України, то, відповідно, оскарження дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області, вчинених на виконання виконавчого документу Господарського суду Львівської області, може відбуватися лише в порядку господарського судочинства.

В той же час, Кодекс адміністративного судочинства України не визначає порядок дій суду першої інстанції у разі подання до суду заяви про забезпечення позову, яка предметно не підсудна цьому суду, не визначає можливості повернення такої заяви заявнику чи направлення його до суду, до предметної підсудності якого віднесено розгляд справи.

Частиною 6 статті 7 КАС України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства встановлено вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову. Зокрема, Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до пункту третього часини першої статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі та повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до приписів частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч7 ст. 154 КАС України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, адміністративний суд вправі вирішувати заяву про забезпечення позову та забезпечити позов лише у разі, коли позовна заява підлягає розгляду або вже розглядається за правилами адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що інститут забезпечення позову визначено главою 10 Розділу I Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що забезпечення позову можливе лише в адміністративній справі.

Оскільки належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил предметної, інстанційної та територіальної підсудності, суд, встановивши, що спір за правилами предметної підсудності встановленої законом належить до юрисдикції іншого суду, доходить висновку про необхідність повернути її заявнику без розгляду, як таку яку подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу.

Стосовно повернення судового збору суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Згідно із квитанцією від 06.08.2021 року №N1FOS3535M за подання заяви про забезпечення позову ТзОВ «ТК Ексім» було сплачено судовий збір у розмірі 681,00 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне повернути позивачу судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви.

Керуючись статтями 152, 153, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви повернути без розгляду.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТК ЕКСІМ» (код ЄДРПОУ 39209748) судовий збір у розмірі 681 (шістсот вісімдесят один) грн. 00 коп., сплаченого згідно квитанції від 06.08.2021 року № N1FOS3535M.

Копію ухвали разом з заявою про забезпечення позову і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сасевич О.М.