Рішення № 98916674, 11.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/7959/21

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, повернення виконавчого листа для його повного виконання, визнання протиправними дій,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №64046151 від 27.01.2021;

- повернути виконавчий лист №9150 2020 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для виконання в повному обсязі;

- визнати протиправними дії суб`єктів владних повноважень - посадових осіб органів ДВС Озадовського Р.Ю. та Торбинської О.М.

В обґрунтування позову вказано, що державним виконавцем, не дивлячись на те, що виконачий лист не виконаний, приймається постанова про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду 26.07.2021 без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 26.07.2021 витребувано у відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження ВП№64046151. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін перенесено на 11 серпня 2021 у Житомирському окружному адміністративному суді за адресою: місто Житомир, вулиця Мала Бердичівська, 23.

04.08.2021 до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, по змісту якого відповідач звертає увагу, що позивачем не зазначено в позові аргументованих підстав, з посиланням на норми законодавства, які були порушені державним виконавцем під час винесення оскаржуваної постанови.

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №240/14512/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 04.06.2020; зобов`язано Кабінет Міністрів України розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2020 з урахуванням висновків суду та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.

Вказане рішення набрало законної сили 13.11.2020 та 11.12.2020 видано виконавчий лист, який спрямовано позивачем до виконання.

Так, постановою державного виконавця Торбинською О.М. від 06.01.2021 (ВП №64046151) було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №240/14512/20 від 11.12.2020.

В подальшому постановою державного виконавця Торбинською О.М. від 27.01.2021 закінчено виконавче провадження ВП №64046151, оскільки рішення виконано фактично та в повному обсязі. Секретаріатом Кабінету Міністрів України повторно розглянута заява ОСОБА_1 від 04.06.2020 та за результатами розгляду 22.01.2021 за №41-Ф-011357/06-2 надано відповідь заявникові.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положеньстатті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частиною 2 статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч.3 ст.14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Частиною 1статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п.1 ч.1 та ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до положень ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як свідчать матеріали справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС перебувало виконавче провадження №64046151, з примусового виконання виконавчого листа № 240/14512/20, виданого 11.12.2020 Житомирським окружним адміністративним судом, щодо зобов`язання Кабінету Міністрів України розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2020 з урахуванням висновків суду та надати обгрунтовану відповідь за результатами її розгляду.

Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 22.01.2021 вих.№1959/0/2-21 повідомилено державного виконавця Торбинську О.М. про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 04.06.2020 на виконання рішення суду у справі 240/14512/20.

На підтвердження виконання рішення суду Секретаріатом Кабінету Міністрів України до листа від 22.01.2021 надано копію листа від 22.01.2021 №41-Ф-011357/06-3, яким ОСОБА_1 надано відповідь на звернення від 04.06.2020

У зв`язку з вказаним, відповідачем прийнято спірну постанову від 27.01.2021 (ВП 64046151) про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз вказаних обставин дозволяє зробити висновок, що державним виконавцем здійснено всі можливі дії з метою своєчасного виконання рішення в повному обсязі.

Натомість наявні відомості про виконання боржником рішення суду у спірних правовідносинах вказують на відсутність вибору державним виконавцем у вчиненні дій, окрім як закриття виконавчого провадження, у зв`язку з повним його виконанням.

Відтак, прийняття відповідачем постанови про закриття виконавчого провадження №64046151 обгрунтовано належним чином та підтверджено належними доказами, що долучені до матеріалів справи.

Суд дійшов обгрунтованого висновку, що державним виконавцем не могло бути вчинено інших законних дій спрямованих на виконання рішення суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, доводи позивача про відсутність правових підстав для винесення спірної постанови не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва