Ухвала суду № 98915468, 11.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

11 серпня 2021 р. Справа № 120/8251/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук Андрій Валерійович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3028 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини 3028 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 29.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених у ній недоліків, шляхом надання доказів сплати судового збору та обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.

09.08.2021 на адресу суду надійшли документи на виконання вимог ухвали від 29.07.2021, серед іншого позивачем надіслано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду позивач зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні обраховується з місячного грошового забезпечення, та є одним із тих елементів, який віднесений законодавцем до конструкції під назвою "оплата праці", а отже право на звернення до суду не обмежується будь-яким строком. Наголошуючи на правовій позиції ВС, висловленій в ухвалі від 13.03.2019 по справі №807/363/18 позивач вказав, що відповідно до ст. 233 КЗпП України, вимоги позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не обмежені строками позовної давності, крім того вказана бездіяльність відповідача носить триваючий характер.

Надаючи оцінку обставинам, наведеним у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, суд виходить із наступного.

Частинами 1, 5 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вбачається із змісту позовних вимог, предметом оскарження за даним адміністративним позовом є бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

При цьому, слід вказати, що структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно положень Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України 13.01.2004 №5, грошова допомога при звільненні не входить до складу фонду основної та додаткової заробітної плати.

Із наведеного вище слідує, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому підстави для застосування частини третьої статті 233 КЗпП відсутні.

Враховуючи те, що одноразова грошова допомога не входить до структури грошового забезпечення, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог щодо її перерахунку та виплати обмежується місячним строком, який обчислюється з дня, коли військовослужбовець дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з дня прийняття наказу про звільнення.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону.

Що ж стосується правових позицій Верховного Суду, актуальних станом на теперішній час, то у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 чітко визначено пріоритет застосування саме частини п`ятої статті 122 КАС України по відношенню до статті 233 КЗпП України у правовідносинах, що виникають під час проходження та звільнення з публічної служби.

В цій постанові чітко сформована позиція палати Верховного Суду щодо розмежування трудових спорів і спорів щодо проходження публічної служби, як наслідок і застосування до спорів щодо проходження та звільнення з публічної служби строків звернення до суду передбачених саме частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Таким чином, враховуючи те, що предметом оскарження в межах даної справи є бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, яка хоч і не входить до складу грошового забезпечення, однак виплачується у зв`язку із звільненням особи з публічної служби, тому застосуванню підлягають саме положення ч. 5 ст. 122 КАС України.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач перебував на військовій службі і 16.04.2021 його було виключено зі списків особового складу військової частини. Тобто саме у квітні 2021 року позивачу стало достеменно відомо, що одноразова грошова допомога при звільненні йому відповідачем нарахована та виплачена не була, однак до суду останній звернувся лише 23.07.2021, тобто із пропуском місячного строку звернення, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.

Крім того варто зазначити, що звільнення з військової служби охоплює в себе не тільки процедуру безпосереднього звільнення, а й проведення розрахунку з приводу належних сум особам, що проходили військову службу, на час їх звільнення. Суд наголошує, що допомога при звільненні є платежем, розмір якої та належність до виплати якої в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Так, Верховний суд у постанові від 22.01.2020 по справі справа №620/1982/19, вказав, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, Верховний Суд у своєму рішенні, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними ж причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

З огляду на вище викладені обставини, суд приходить до висновку про те, що наведені представником позивача обставини не можуть свідчити про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та, як наслідок повернення позовної заяви.

Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169, 256 КАС України -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3028 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович