Ухвала суду № 98915207, 09.08.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/7217/21

Справа № 522/11585/21

УХВАЛА

09 серпня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання – Бойко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державна установа «Одеський слідчий ізолятор» про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державна установа «Одеський слідчий ізолятор», відповідно до якої позивач просить:

- встановити та визнати порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що відбулися у державній установі «Одеський слідчий ізолятор» відносно позивача ОСОБА_1 у період з 22 квітня 2008 року по 22 квітня 2009 року;

- призначити позивачу справедливу сатисфакцію у розмірі 3 000 000 грн.;

- стягнути за рахунок коштів державного бюджету України з Державної казначейської служби на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 000 грн.

У позовні заяві зазначено, що моральна шкода заподіяна позивачу внаслідок катування та тортур у період утримання у ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

Представник ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - Куліш А.М. заперечувала проти позову у повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Згідно п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відтак, Постановою Одеського апеляційного суду від 23.02.2021 року при розгляді цивільної справи №1527/4804/12 за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, частково задовольнив апеляційну скарга ОСОБА_2 , скасував рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року та ухвалив нове про часткове задоволення позову. Стягнув за рахунок коштів державного бюджету України з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

В постанові відзначено: «у зв`язку з умовами, несумісними з життєвими, в період тримання в ізоляторі тимчасового затримання, ОСОБА_1 в подальшому отримав тяжке захворювання – туберкульоз легень. Йому діагностовано теберкульоз верхньої частини правої легені, потім встановлено туберкульоз обох легень.18 листопада 2019 року ОСОБА_3 МСЕК встановлено третю групу інвалідності».

Таким чином, визначаючи розмір моральної шкоди Одеський апеляційний суд враховував не лише порушення розумного строку розгляду кримінальної справи, а й умови тримання в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Постанова Одеського апеляційного суду від 23.02.2021 року набрала законної сили 22.03.2021 року.

Таким чином, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції враховано такі обставини як умови триманні під вартою, що відповідно до практики ЄСПЛ визначено як тортури та катування людини, що вказує сам позивач у позові, суд приходить до висновку, що вже набрало законної сили рішення, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Окремо варто відзначити щодо позовної вимоги про встановлення та визнання порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, визначено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Такого способу захисту як встановлення та визнання порушення норми чинним законодавством України не передбачено.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 6 квітня 2021 року при розгляді справи № 910/10011/19 звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У обраного позивачем способу захисту як встановлення та визнання порушення ст. 3 Конвенції відсутні правові наслідки, такий спосіб захисту не є ефективним.

Тому, провадження в цій частині також підлягає закриттю, адже саме по собі порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є підставою для стягнення моральної шкоди, відповідно до позову ОСОБА_1 .

Отже, суд дійшов переконливого висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Керуючись ч. 2 ст. 247, п. 2 ч. 1 ст. 255, ст. 256, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державна установа «Одеський слідчий ізолятор» про стягнення моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 11.08.2021 року.

Суддя: В.Я.Бондар