Рішення № 98914006, 11.08.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3418/20

Номер провадження 2/623/87/2021

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2021 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засідання Костенко В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/3418/20 за позовом Громадської організації "Грінда Інтернешнл" до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Державна екологічна інспекція в Харківській області про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог, пояснення сторін.

01 жовтня 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом, я кому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 51000,00 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності збитки, заподіянні державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та стягнути судовий збір. В обґрунтування позову посилається на те, що 07.11.2019 року лісовою відеокамерою, яка встановлена на території Яремівського природного резервату, було зафіксовано людину, упізнану як ОСОБА_2 , який на дерев`яному човні, діючи умисно, цілеспрямовано руйнує боброву загату у верхів`ях озера ОСОБА_3 . В результаті його дій загата була частково зруйнована. На фото з додатку № 2 видно, що ОСОБА_2 неодноразово ходив через греблю, перевіряючи та маскуючи встановлений капкан, а також витягував з капкану добуту качку. Так камерою зафіксоване перебування ОСОБА_2 на греблі 12.01.2020 близько 15: 42, де він здійснив маскування капкану в утворену вимоїну з метою полювання, знаючи спосіб життя бобрів та ймовірну поведінку, усвідомлюючи, що бобри будуть відновлювати місце зруйнування.13.01.2020 ОСОБА_2 повернувся, щоб перевірити результати встановлення капкану, однак в капкан потрапила і загинула качка ( кряква самка). Таким чином, в результаті умисних та цілеспрямованих дій відповідача було вбито качку та пошкодженого боброву загату.

У відзиві на позов відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі оскільки останнім подано позов з метою стягнути грошові кошти з відповідача на користь держави за дії останнього, доведеність яких стоїть під великим сумнівом: жоден уповноважений державний орган не надав висновків про винуватість відповідача в руйнуванні загати бобрів або знищенні качки. Разом із тим до суду не надано жодного допустимого доказу руйнування загати бобрів взагалі, а також жодного допустимого доказу смерті птаха ( качки), що ставить під сумнів сам факт заподіяння шкоди суспільним інтересам, а також інтересам держави. Відповідач наголошує на тому, що якщо відсутні відомості про наявність шкоди для держави та суспільних інтересів, ГО « Грінда Інтернешнл» не має правових підстав для звернення до суду з таким позовом про відшкодування такої шкоди. А позов поданий у такий спосіб задоволенню не підлягає.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказує на те, що позиції відповідача щодо предмету спору не ґрунтуються та не відповідають чинному законодавству, а його вимого про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі не підлягає задоволенню і не має враховуватися судом взагалі через порушення процесуального порядку подання відзиву.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та спросила суд їх задовольнити.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, пояснень щодо предмету спору суду не надавала.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_4 звернулась до Державної екологічної інспекції у Харківській області з листом стосовно порушень природоохоронного законодавства на території Ландшафтного заказника місцевого значення « Синичинський» з боку громадянина ОСОБА_2 . За результатами розгляду вказаного листа Державна екологічна інспекція у Харківській області повідомила заявнику, що Інспекції відсутні повноваження щодо здійснення оперативно – розшукових та слідчих заходів, відповідний лист щодо встановлення всіх обставин по даному факту та причетності гр. ОСОБА_2 направлений до територіального органу Національної поліції. ( а.с.15). Із копії листа Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області від 14.06.2020 року на ім`я ОСОБА_5 вбачається, що в результаті перевірки спростувати чи встановити факти незаконного полювання громадянином ОСОБА_2 не надалося можливим, в зв`язку з відсутністю достатніх доказів та свідчень свідків ( а.с.17-18).

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 липня 2020 року визнано незаконною бездіяльність Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області по невнесенню відомостей до ЄРДР та зобов`язаного останніх внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення та розпочати досудове розслідування за повідомленням ГО «Грінда Інтернешнл» ( а.с.20-22).

Ізюмська місцева прокуратура у своєму листі від 04 серпня 2020 року за вих. № 37-724-20 повідомила ГО « Грінда Інтернешнл» , що досудове розслідування кримінального провадження № 12020225320000024 від 15.07.2020 року за ч.1 ст. 248 КК України, за фактом руйнування бобрової загати, встановлення капкану, знищення однієї качки триває, проводяться слідчі дії спрямовані на встановлення достатніх доказів для прийняття остаточного рішення. На даному етапі досудового розслідування жодній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не повідомлено ( а.с.23).

Нормативне обгрунтування рішення суду.

Приписами ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Отже, зазначеними нормами законодавства встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, обов`язок по спростуванню якої покладається на відповідача.

За змістом положень ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, підлягає компенсації в повному обсязі. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» відповідальність за порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання несуть особи, винні у порушенні правил полювання та здійснення інших видів використання мисливських тварин, правил регулювання їх чисельності.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, здійснюється добровільно або за рішенням суду відповідно до законодавства за затвердженими в установленому порядку таксами, а за їх відсутності - за розрахунками користувачів мисливських угідь.

З абзацу 1 п. 2 Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.

При цьому, Пленум роз`яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 440, 450 ЦК України (ст.ст. 1166, 1187 ЦК України 2004 року) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Висновки суду.

З фото знімків та відозйомки не вбачається вчинення ОСОБА_2 дій, які призвели до нанесення збитків навколишньому природньому середовищу, доказів руйнування загати бобрів, встановлення капкану на бобрів чи інший тваринний світ, та умисне вбивство качки. З відеозапису видно, що ОСОБА_2 дійсно виносить в інше місце качку, однак належних та допустимих доказів об`єктивної сторони нанесення збитків позивачем не надано.

Також з наведених позивачем документів не вбачається, що місце, яке зафіксовано на відео та фото, має особливий природоохоронний статус, документально не підтверджується розміщення в місці, на яке вказує позивач, бобрової загати.

Крім того, чинним законодавством України не визначено поняття бобрової загати, що підтвердив представник позивача у судовому засіданні. Жодних офіційних знаків про те, що в місці, яке зображено на фотознімках та відеозаписах, мається боброва загата, знешкодження якої тягне за собою відшкодування збитків державі, не мається. Твердження, з яких можна дійти висновку про обізнаність ОСОБА_2 із наявністю бобрової загати будь - якими належними доказами не підтверджується.

Суд звертає увагу, що штраф у розмірі 50 000,00 грн. підлягає стягненню за альтернативні види порушення законодавства, знищення або пошкодження бобрової загати, позивачем не надано доказів чи то знищення, чи то пошкодження бобрової загати. Так саме це питання стосується і незаконного добування або знищення качки, хоча за приписами чинного законодавства відповідальність за порушення правил полювання має бути чітко встановлено та доведено у судовому порядку.

Лист з Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 14.07.2021 року за вих. № 87/1601, суд не приймає в якості достовірного доказу, оскільки ОСОБА_6 , в.о. декана біологічного факультету, не є згідно вимог ЦПК України спеціалістом або експертом в галузі права, а тому наведені в листі обставини суд вважає особистою думкою підписанта листа.

Також, в листі відсутнє нормативне обгрунтування наведених відповідей, окрім відповіді на питання під номером 7.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він мешкає по сусідству з ОСОБА_2 , займається охороною навколишнього природного середовища та з цією метою ним були встановлені відеокамери на території Ландшафтного заказника місцевого значення «Синичинський», які зафіксували громадянина ОСОБА_2 при руйнуванні останнім загати бобрів, встановлення капкану, в який потрапила качка. Після перегляду відеозапису свідок дістав капкан, який зберігає вдома, однак відеозаписів цих подій надати не може.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами.

За змістом положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки останнім не доведено, що саме дії ОСОБА_2 призвели до нанесення збитків навколишньому природньому середовищу шляхом руйнування загати бобрів, встановлення капкану на бобрів чи інший тваринний світ, та умисне вбивство качки.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами третьою - п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію про те, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Так, матеріали справи свідчать про те, що позивач та адвокат Заіка А.М. в укладеному договорі (Розділ 3) погодили, що вартість послуг з надання правничої допомоги визначається основним договром, а остаточна сума вартості наданих в рамках договору послуг узгоджується а акті приймання-передачі наданих послу із зазначенням деталізованого розрахунку загальної кількості годин обслуговування. Також матеріали справи свідчать про те, що акти приймання-передачі наданих послуг підписані позивачем та ОСОБА_8 31 грудня 2020 року та 23 березня 2021 року та оплачені відповідачем згідно квитанцій від 28.12.2020 року та23.03.2021 року.

На підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають понесені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 908,00 грн судовий збір та 8000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.4-5,10,81,89,259,263-265,273, 352,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Громадської організації "Грінда Інтернешнл" до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Державна екологічна інспекція в Харківській області про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища - відмовити.

Стягнути з Громадської організації "Грінда Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 40567248, місцезнаходження: 61002 м.Харків, вул. Багалія, буд.17 кв. 26) на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу у розміру 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк

Повний текст рішення виготовлено 11 серпня 2021 року.