Рішення № 98910972, 11.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2333/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург", Донецька область, місто Дружківка до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", місто Харків про стягнення 57 061,42 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" (позивач/ ТОВ "ДЛЗ "Металург") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" 57 061,42 грн. заборгованості, з яких: сума основного боргу за Договором № 238/04-988 від 18 вересня 2020 року - 55 608,00 грн., пеня за прострочення оплати товару та 1% річних від простроченої суми - 92,93 грн. Також позивач просить суд покласти на Товариство з додатковою відповідальністю ДП "Завод "Електроважмаш" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18 червня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2333/21. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони - ТОВ "ДЛЗ "Металург" та ДП "Завод "Електроважмаш" визнаються такими, що були належним чином повідомлені про розгляд справи № 922/2333/21, що підтверджується рекомендованими повідомленнями Укрпошти про вручення поштове відправлення з ухвалою Суду від 18.06.2021 (за вих. № 016574 /1-/2).

15 липня 2021 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшло клопотання Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 16588), згідно якого відповідач суму основного боргу не заперечував; на підтвердження добровільного погашення суми основного боргу надав Платіжне доручення № 505 від 09 липня 2021 року на суму 55 608,00 грн., а також просив суд закрити провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/2333/21 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ "ДЛЗ "Металург", об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18 вересня 2020 року між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" (далі - Постачальник) було укладено Договір № 238/04-988 (надалі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов`язується поставити Замовнику продукцію, зазначену в Специфікації № 1 (Доданок №1), а Замовник - прийняти і оплатити таку продукцію. Поставка здійснюється окремими партіями. Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національної о класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.12.2015р. № 1749, зазначаються у Специфікації № 1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно пункту 1.3 цього Договору Замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено Замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість та термін поставки продукції.

Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання письмової заявки Замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору. Передача продукції здійснюється на складі Замовника за адресою: пр-т Московський, 299. м. Харків, 61089 (пункти 2.1, 2.2 Договору).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту здійснення поставки продукції та прийняття її за кількістю та якістю. Рахунок на оплату виставляється Постачальником протягом 3 (трьох) робочих днів від дати замовлення на поставку продукції, оформленого згідно п. 1.3.цього Договору.

На виконання умов Договору сторони укладали Додаток № 1 до Договору № 238/04-988 - Специфікацію №1 на загальну суму 5 166 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2021 року ТОВ "ДЛЗ "Металург" поставило ДП "Завод "Електроважмаш" продукцію (дріб ДССТ 2.8 ДСТУ 3184- 95 у кількості 2000 кг.) на суму 55 608,00 грн. з ПДВ. що підтверджується Видатковою накладною № 256 від 03.02.2021, Товарно-транспортною накладною № 256 від 03.02.2021 та довіреністю № 49 від 02.02.2021 на отримання від Постачальника цінностей за Договором № 238/04-988 від 18.09.2020.

З урахуванням положень пункту 4.1. Договору, а також, зважаючи, що всі необхідні за умовами Договору товарно-супровідні документи було підписано Замовником 03 лютого 2021 року, ДП "Завод "Електроважмаш" мав здійснити оплату продукції за поставлену продукцію у строк до 04 квітня 2021 року (включно).

Однак, станом на дату складання позову грошове зобов`язання відповідача щодо сплати вартості отриманої за Видатковою накладною № 256 продукції, виконано не було і заборгованість ДП "Завод "Електроважмаш" становила 55 608,00 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню в розмірі 1 360,49 грн., а також 1% річних в розмірі 92,93 грн. Обставини щодо стягнення суми основного боргу та неустойки в примусовому порядку стали підставою для звернення ТОВ "ДЛЗ "Металург" до суду із даним позовом.

Водночас після відкриття провадження у даній справі - 09 липня 2021 року ДП "Завод "Електроважмаш" погасило суму основної заборгованості за Договором № 238/04-988 від 18 вересня 2020 року в розмірі 55 608,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 505 із призначенням платежу "оплата за дріб зг.рах. 96 від 02.02.2021р.Дог.238/04-988 від18.09.2020р. у т.ч. ПДВ 9268,00 грн.".

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору у даному випадку, та необхідність закриття провадження у справі № 922/2333/21 в частині стягнення з відповідача - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" суми основного боргу в розмірі 55 608,00 грн., на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також роз`яснює сторонам, що у відповідності до частини третьої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" в межах даної справи позовних вимог щодо стягнення неустойки та процентів річних, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Відповідно також до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Також за приписами частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Пунктами 10.4, 10.5 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, передбачених цим Договором, Постачальник має право пред`явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми прострочення оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

За порушення строків оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Враховуючи неналежне виконання Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" зобов`язань з оплати отриманої продукції у встановлений Договором № 238/04-988 термін, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій, а також зазначає, що у даному випадку, на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді сплати процентів річних від простроченої суми.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу приписів частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, згідно з положеннями статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" знаходиться в стані припинення з 20 травня 2021 року - внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації (згідно Витягу вимоги кредиторів розглядаються до 20.07.2021).

Відповідно до приписів частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України).

Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (частина перша статті 106 ЦК України).

Стаття 107 Цивільного кодексу України визначає порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 107 ЦК України, кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 107 ЦК України).

Статтею 108 ЦК України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Отже, зазначені норми Цивільного кодексу України передбачають особливий порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється - шляхом звернення із відповідними вимогами до комісії з припинення юридичної особи. Водночас не визначено умов, за яких обмежуються чи ставляться в залежність від будь-яких обставин, встановлені статтею 107 Цивільного кодексу України зобов`язання юридичної особи, що припиняється, щодо включення положення про правонаступництво щодо всіх своїх зобов`язань стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Крім того, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі припинення боржника (відповідача) впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права кредитора як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.

Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога щодо присудження до виконання в натурі зобов`язання, встановленого частиною 2 статті 107 Цивільного кодексу України, а саме: включення до передавального акту відомостей, які містять положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами, що відповідає способу захисту права, встановленого статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України.

У розрізі спірних правовідносин, судом також враховано схожу правову позицію щодо застосування норми статей 104-112 ЦК України, що викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц та постановах Верховного Суду: від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 01.08.2018 у справі № 910/24157/16, від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 і ін.

В пункті 42 постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 Верховний Суд зазначає: "У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у подібній справі № 924/478/16 Суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до зверення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягенння заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється. Колегія суддів навіть із врахуванням різної стадійності участі кредитора у передбаченій статтями 104-112 ЦК України процедурі (у правовідносинах, пов`язаних з цією справою, кредитор взагалі не заявляв вимог до юридичної особи, що припиняється, а у справі № 924/478/16 - такі вимоги заявлялися, були визнані ліквідаційною комісією, але не були включені до ліквідаційного балансу) не вбачає підстав для відступу від зазначених вище висновків".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" доказів звернення з відповідними вимогами до комісії з припинення юридичної особи - ДП "Завод "Електроважмаш", а також доказів відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду суду не надало, натомість безпосередньо звернулося до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд зазначає, що з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства") Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Конвенцією визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

За наведених обставин, приймаючи до уваги те, що з 20.05.2021 ДП "Завод "Електроважмаш" перебуває у стані припинення; враховуючи відсутність доказів звернення до комісії з припинення відповідача з кредиторськими вимогами та відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, з урахуванням приписів частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що позивач обрав не вірний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові ТОВ "ДЛЗ "Металург" щодо стягнення неустойки та процентів річних.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" зі сплати судового збору, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі № 922/2333/21 в частині стягнення з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" суми основного боргу в розмірі 55 608,00 грн. - закрити.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський ливарний завод "Металург" в частині стягнення з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" пені в розмірі 1 360,49 грн. та 1% річних в розмірі 92,93 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "11" серпня 2021 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/2333/21