Рішення № 98910888, 09.08.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 серпня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/357/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська технологічна компанія", проспект Алішера Навої, 69, офіс 371, м. Київ, 02130

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи", вул. С. Крушельницької, буд. 18, офіс 908/1, м. Тернопіль, 46003

про стягнення 10 285 022,90 грн заборгованості

За участі представників:

позивача: Рогатина С.В. - адвоката

відповідача: не прибув

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство "Українська технологічна компанія", надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи", надалі – відповідач, про стягнення 10 285 022,90 грн заборгованості, з яких: 8 129 595,60 грн – сума основної заборгованості, 696 913,59 грн – 3% річних, 1 458 513,71 грн – інфляційні втрати. Окрім того, у позовній заяві позивач зазначав, що у зв`язку із розглядом даної справи він поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Вказував, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення ним будуть надані відповідні докази.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору субпідряду №2310/14-3 від 23.10.2014 в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт.

В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору субпідряду №2310/14-3 від 23.10.2014; акту виконання робіт (надання послуг) №132 від 12.11.2015 на суму 91 320 грн, актів приймання виконаних будівельних робіт: №70 на суму 712 171,20 грн та №71 на суму 178 640,40 грн за липень 2016 року; №51 на суму 2 763 572,40 грн за квітень 2018 року; №50 на суму 284 728,80 грн, №52 на суму 576 421,20 грн, №81 на суму 3 021 868,80 грн, №82 на суму 289 734 грн, №89 на суму 84 771,60 грн та №83 на суму 217 687,20 грн за травень 2018 року; акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2018, підписаного повноважними представниками сторін за період січень 2014-липень 2018 на суму 8 129 595,60 грн; розрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат тощо.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2021 головуючим суддею для розгляду справи №921/357/21 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.06.2021 вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі 921/357/21; постановлено здійснювати розгляд справи 921/357/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі № 921/357/21 призначено на 09:30 год. 30.06.2021; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.06.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 921/357/21 на 10:00 год. 28.07.2021; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/357/21 до судового розгляду по суті на 09:00 год. 09.08.2021.

В судовому засіданні 09.08.2021, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово учасника справи по суті позовних вимог, дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухав заключне слово представника позивача та оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові докази. Просив відшкодувати понесені стороною витрати по сплаті судового збору. Зазначив, що клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу товариство заявляти не буде.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 09.08.2021 не прибув, причин неприбуття не повідомив, запропонованих судом в ухвалах від 07.06.2021 від 30.06.2021 та від 28.07.2021 заяв по суті справи, заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Слід зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі були надіслані судом 07.06.2021, 01.07.2021 та, відповідно, 29.07.2021 на юридичну адресу відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи" (сформований судом витяг - в матеріалах справи), яка вказана і позивачем у позовній заяві, а саме: вул. С. Крушельницької, буд. 18, оф. 908/1, 46003 рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Поряд із цим, 12.07.2021 ухвала суду від 07.06.2021 була повернута підприємством зв`язку на адресу суду із відміткою працівника поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". 05.08.2021 на адресу суду підприємством зв`язку повернуто ухвалу суду від 30.06.2021 із відміткою працівника поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою". Станом на день проведення даного судового засідання відомості про отримання відповідачем ухвали суду від 28.07.2021 відсутні.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за № 755-IV від 15.05.2003, з наступними змінами, (надалі – Закон № 755-IV), єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за № 755-IV від 15.05.2003, з наступними змінами, (надалі – Закон № 755-IV), єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV).

П. 10 ч. 1 ст. 9 Закону № 755-IV визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Ч. 11 ст. 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

П. 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою “Судова повістка”), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка”, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до п. п. 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи усе наведене вище, зважаючи на те, що усі процесуальні документи у даній справі були направлені судом на адресу відповідача, відомості про яку значаться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд вважає за можливе розглянути спір в даному судовому засідання, без участі відповідача, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

23.10.2014 між Приватним акціонерним товариством "Українська технологічна компанія", як Субпідрядником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи", як Підрядником, з іншої сторони, укладено Договір субпідряду №2310/14-3 (надалі - Договір), а умовами якого Субпідрядник зобов`язався власними силами за завданням Підрядника виконаним в обумовлений термін роботи по монтажу технологічного обладнання на ДП "Зарубинський спиртовий завод" (надалі – Роботи), а Підрядник зобов`язався прийняти виконані Роботи та сплатити за них обумовлену Договором грошову суму (п. 1.1. Договору).

П. п. 1.2-1.4 Договору сторони погодили, що у зв`язку з тим, що роботи виконуються без проектної документації, загальний об`єм виконаних робіт буде визначений Сторонами по факту виконання згідно актів виконаних робіт. Підрядник зобов`язався прийняти виконані належним чином Роботи і сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором та додатками до нього. Роботи, передбачені даним договором, виконуються на території ДП "Зарубинського спиртового заводу" за адресою: с. Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область.

Термін виконання робіт Субпідрядником за цим Договором буде визначатись Графіком оплат та виконання робіт. Субпідрядник має право достроково виконати свої зобов`язання за Договором. Датою закінчення виконання Робіт за цим Договором є дата підписання Сторонами останнього Акту виконаних робіт (п. п. 2.1, 2.2, 2.4 Договору).

Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 Договору Субпідрядник у рамках цього Договору зобов`язався виконати своїми силами за рахунок Підрядника, якісно та у встановлений термін передбачені цим Договором Роботи, оформити та надати Підряднику для підписання Акт виконаних робіт. Підрядник у рамках цього Договору зобов`язався: прийняти належні результати Робіт за цим Договором шляхом підписання Акту виконаних робіт; сплатити вартість виконаних Субпідрядником Робіт за цим Договором у порядку та обсягах, передбачених розділом 4 цього Договору (пп. 3.3.1-3.3.2 п. 3.3 Договору).

П. п. 4.1-4.3 Договору сторони передбачили, що загальна ціна Договору буде визначатися Специфікаціями та Актами виконаних робіт. Оплата за цим Договором здійснюється Підрядником Субпідряднику платіжними дорученнями на поточний рахунок Субпідрядника у національній валюті України. Підрядник зобов`язується у строк не більше ніж 10 (десять) календарних днів провести оплату виконаних робіт Субпідрядником. Підставою для оплати є акти приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. п. 5.4-5.5 Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється Сторонами щомісяця за актами приймання виконаних робіт (акт). За результатами виконаних робіт Субпідрядник зобов`язаний надавати Підряднику акти здачі-приймання на виконані роботи поточного місяця, а Підрядник зобов`язаний в термін не пізніше останнього числа місяця підписати дані акти, довідки передати їх Субпідряднику та повністю оплатити вартість виконаних робіт. У разі незгоди Підрядника з інформацією викладеною в акті та/або довідці, Підрядник направляє до Субпідрядника мотивовану відмову від підписання зазначених документів. У випадку неотримання від Підрядника примірника підписаного акту чи мотивованої відмови у строки визначені даним пунктом Акт вважається таким, що підписаний і підлягає оплаті відповідно до чинного Договору.

П. п. 10.1, 10.2 Договору сторони погодили, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього Договору та діє до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за Договором.

Вказаний вище правочин підписано повноважними представниками сторін, підписи останніх скріплено печатками юридичних осіб. Станом на день розгляду даного спору докази визнання правочину у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (надалі - ГК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Ч. 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором субпідряду.

Ч. 1 ст. 853 ЦК України визначений обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного правочину, протягом листопада місяця 2015 року, липня 2016 року та травня 2018 року позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на об`єкті ДП "Зарубинський спиртовий завод" на загальну суму 8 220 915 грн 60 коп., зокрема:

- на суму 91 320 грн, згідно з актом виконання робіт (надання послуг) №132 від 12.11.2015;

- на суму 712 171,20 грн та на суму 178 640,40 грн, згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт №№ 70, 71 за липень 2016 року;

- на суму 2 763 572,40 грн, згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт №51 за квітень 2018 року;

- на суму 284 728,80 грн, на суму 576 421,20 грн, на суму 3 021 868,80 грн, на суму 289 734 грн, на суму 84 771,60 грн та на суму 217 687,20 грн, згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт №50, №52, №81, №82, №89, №83 за травень 2018 року.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 4.3 Договору Підрядник зобов`язався у строк не більше ніж 10 (десять) календарних днів провести оплату виконаних робіт Субпідрядником. Підставою для оплати є акти приймання-передачі виконаних робіт.

Однак, відповідач, в порушення умов укладеного правочину та вимог чинного законодавства, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості виконаних позивачем згідно зазначених вище актів приймання виконаних будівельних робіт, виконав неналежним чином, вартість останніх оплатив лише частково – на суму 91 320 грн (належним чином засвідчена копії довідки АТ "Альфа-Банк" за вих. №17893 від 01.03.2021 - в матеріалах справи).

31.07.2018 між сторонами у справі підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 року - липень 2018 року, згідно з яким підтверджено, що заборгованість ТзОВ "Українські енергетичні системи" перед ПрАТ "Українська технологічна компанія" за Договором №2310/14-3 від 23.10.2014 становить 8 129 595,60 грн.

Листом за вих. №1502/19-1 від 15.02.2019 ПрАТ "Українська технологічна компанія" просило відповідача у найкоротші строки погасити заборгованість, зокрема, за вказаним правочином та/або надати графік погашення такої заборгованості. Даний лист направлений на адресу відповідача 15.02.2019, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист, проте залишений останнім без відповіді та задоволення.

Наведені вище обставини і слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Факт виконання позивачем та прийняття відповідачем згідно Договору №2310/14-3 від 23.10.2014 робіт на об`єкті ДП "Зарубинський спиртовий завод" на суму 8 220 915 грн 60 коп., їх часткової (на суму 91 320 грн) оплати підтверджено долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями: акту виконання робіт (надання послуг) №132 від 12.11.2015, актів приймання виконаних будівельних робіт: №70 та №71 за липень 2016 року; №51 за квітень 2018 року; №50, №52, №81, №82, №89 та №83 за травень 2018 року, які підписані повноважними представниками сторін без заперечень, скріплені печатками та довідкою АТ "Альфа Банк" за №17893 від 01.03.2021.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав доказів своєчасної та повної оплати вартості виконаних позивачем за Договором №2310/14-3 від 23.10.2014 робіт.

За даних обставин, вимоги ПрАТ "Українська технологічна компанія" про стягнення з ТзОВ "Українські енергетичні системи" заборгованості в розмірі 8 129 595 грн 60 коп. суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведених вище норм чинного законодавства, зважаючи на допущене відповідачем прострочення оплати вартості виконаних позивачем робіт за Договором №2310/14-3 від 23.10.2014, ПрАТ "Українська технологічна компанія", за період з 12.07.2016 по 03.03.2021 по актах виконаних робіт №70 та№71 від 01.07.2016, за період з 27.04.2018 по 03.03.2021 по акту виконаних робіт №51 від 16.04.2018 та за період з 11.06.2018 по 03.03.2021 по актах виконаних робіт №50, 52, 81, 82, 89 від 16.05.2018 та №83 від 31.05.2018, на суму заборгованості в розмірі 890 811,60 грн, в розмірі 2 763 572,40 грн та, відповідно, 4 475 211,60 грн, з врахуванням передбаченого умовами укладеного договору терміну проведення розрахунків, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 696 913 грн 59 коп., з яких: 124 103,48 грн - на заборгованість в сумі 890 811,60 грн, 236 455,80 грн – на заборгованість в сумі 2 763 572,40 грн та 336 354,31 грн – на заборгованість в сумі 4 475 211,60 грн.

Також, зважаючи на допущене відповідачем порушення взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати виконаних за Договором №2310/14-3 від 23.10.2014 робіт, за період з липня місяця 2016 року по січень місяць 2021 року по актах виконаних робіт №70 та №71 від 01.07.2016,за період з травня місяця 2018 року по січень місяць 2021 року по акту виконаних робіт №51 від 16.04.2018 та за період з червня місяця 2018 року по січень місяць 2021 року по актах виконаних робіт №№ 50, 52, 81, 82, 89 від 16.05.2018 та №83 від 31.05.2018, на суму заборгованості в розмірі 890 811,60 грн, в розмірі 2 763 572,40 грн та, відповідно, 4 475 211,60 грн, з врахуванням передбаченого умовами укладеного договору терміну проведення розрахунків, нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 1 458 513 грн 71 коп., з яких: 350 979,77 грн - на заборгованість в сумі 890 811,60 грн, 422 826,57 грн – на заборгованість в сумі 2 763 572,40 грн та 684 707,37 грн – на заборгованість в сумі 4 475 211,60 грн.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм ст. 625 ЦК України.

Поряд із цим, згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань "господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".

Судом розглянуто представлений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, в межах визначених позивачем періодів проведено перерахунок заявлених до стягнення сум.

Згідно з проведеним судом перерахунком заявлених до стягнення сум 3% річних правомірним, в межах визначених позивачем періодів, є нарахування 3% річних в загальній сумі 696 878 грн 98 коп., з якої: 124 068,87 грн - на заборгованість в сумі 890 811,60 грн за період з 12.07.2016 по 03.03.2021, 236 455,80 грн – на заборгованість в сумі 2 763 572,40 грн за період з 27.04.2018 по 03.03.2021 та 336 354,31 грн – на заборгованість в сумі 4 475 211,60 грн за період з 11.06.2018 по 03.03.2021.

3% річних в сумі 34,61 грн за період з 12.07.2016 по 03.03.2021 на суму заборгованості в розмірі 890 811,60 грн заявлені до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Згідно з проведеним судом перерахунком заявлених до стягнення сум інфляційних втрат правомірним, в межах визначених позивачем періодів, є нарахування останніх в загальній сумі 1 458 513 грн 70 коп., з якої: 350 979,76 грн - на заборгованість в сумі 890 811,60 грн, 422 826,57 грн – на заборгованість в сумі 2 763 572,40 грн та 684 707,37 грн – на заборгованість в сумі 4 475 211,60 грн.

Інфляційні втрати в сумі 0,01 грн за період з липня місяця 2016 року по січень місяць 2021 року на суму заборгованості в розмірі 890 811,60 грн заявлені до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Таким чином, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача 696 878 грн 98 коп. 3% річних та 1 458 513 грн 70 коп. інфляційних втрат.

В задоволенні позову в частині стягнення 34 грн 61 коп. 3% річних та 0,01 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 154 274 грн 82 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд покладає на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12-14, 42, 73-74, 76-79, 86, 120, 123, 129, 178, 202, 232-233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські енергетичні системи", вул. С. Крушельницької, буд. 18, офіс 908/1, м. Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код 39389715, на користь Приватного акціонерного товариства "Українська технологічна компанія", проспект Алішера Навої, 69, офіс 371, м. Київ, 02130, ідентифікаційний код 24919883: 8 129 595 грн 60 коп. основного боргу; 1 458 513 грн 70 коп. інфляційних втрат, 696 878 грн 98 коп. 3% річних та 154 274 грн 82 коп. в повернення судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.08.2021

Суддя І.М. Гирила