Ухвала суду № 98910873, 11.08.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

11.08.2021 Справа № 920/882/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РКЦ-БУД» (вул. Сімферопольська, буд. 21, к. 405-б, м. Дніпро, 49005, ідентифікаційний код 35863210) від 04.08.2021 № 04/08-2 (вх. № 3036 від 09.08.2021) про забезпечення позову у справі № 920/882/21 та матеріали зазначеної справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РКЦ-БУД» (вул. Сімферопольська, буд. 21, к. 405-б, м. Дніпро, 49005, ідентифікаційний код 35863210),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕСТОДОН» (вул. Кооперативна, буд. 19, м. Суми, Сумська область, 40000, ідентифікаційний код 40269365),

про стягнення 374 625,00 грн,

без виклику учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 374 625,00 грн за договором поставки від 08.07.2021 № 8-07/21 ЛВ, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 5 619,39 грн.

Ухвалою від 11.08.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/882/21; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання провадження; призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 14.09.2021, 11:00

09.08.2021 разом із позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову від 04.08.2021 № 04/08-2 (вх. № 2455 від 14.06.2021), в якій заявник просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача у розмірі ціни позову - 374 625,00 грн та судового збору – 5 619,39 грн за позовною заявою і судового збору – 1 135,00 грн за заявою про забезпечення позову, які обліковуються на поточних рахунках і знаходяться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕСТОДОН»; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «АМЕСТОДОН» вчиняти дії по відчуженню майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АМЕСТОДОН» в межах розміру ціни позову - 374 625,00 грн та судового збору – 5 619,39 грн за позовною заявою і судового збору – 1 135,00 грн за заявою про забезпечення позову; стягнути з відповідача судовий збір – 1 135,00 грн за заявою про забезпечення позову.

В обгрунтування зазначеної заяви позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМПО-ТРАНС», порушуючи вимоги статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України, ухилилось від виконання своїх обов`язків, передбачених договором поставки, не виходило на контакт, станом на 04.08.2021 змінило реєстраційні дані, учасника, директора, місце знаходження і найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «АМЕСТОДОН» з учасником (він же і керівник) Ахмаджонов Улугбек з країною громадянства і місцезнаходження Узбекистан. Представник позивача зазначає, що відповідач не надав позивачеві інформації про проведені зміни, а тому є підстави вважати, що відповідач може здійснити дії, по`вязані з реалізацією майна, витрачення коштів з метою уникнення здійснення оплати суми заборгованості позивачу. Відповідно до інформації з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміна учасників, керівників, місця знаходження відповідачем здійснюється постійно і у межах різних населених пунктів.

Представник позивача вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, не здійснення заборони відповідачу здійснювати відчуження майна, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Також, представник позивача зазначає, що зустрічне забезпечення є неприпустимим в рамках розгляду справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цій справі суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18 травня 2004 року у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною першою статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв??язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (частина перша статті 139 Господарського процесуального кодексу України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою – другою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Судом з метою перевірки доводів заявника стосовно того, що станом на 04.08.2021 юридичною особою - відповідачем змінено реєстраційні дані, учасника, директора, місце знаходження і найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «АМЕСТОДОН» з учасником (він же керівник) Ахмаджонов Улугбек з країною громадянства і місцезнаходження Узбекистан, здійснено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 495636739486 станом на 10.08.2021 та встановлено, що, дійсно, з моменту реєстрації протягом всього часу функціонування вказаної юридичної особи неодноразово (25.10.2017, 08.11.2017, 06.02.2018, 19.02.2018, 23.02.2018, 08.07.2019, 31.05.2021, 01.06.2021, 02.06.2021, 11.06.2021, 02.08.2021 та 03.08.2021) мали місце зміни складу та інформації про засновників, зміни місця знаходження, видів діяльності, зміни керівників та відомостей про них.

Договір, за яким позивач просить стягнути заборгованість з відповідача укладено 08.07.2021, у той час, як реєстраційні зміни мали місце як до, так й після цього, що свідчить про недоведеність пов`язаності цих подій.

При цьому інформація про знаходження даної особи у стані припинення, зокрема ліквідації за рішенням власника, реорганізації без правонаступництва, тощо у Реєстрі відсутня.

За вказаних обставин, на думку суду, внесення змін до Реєстру, на які у обгрунтування забезпечення позову посилається позивач, спрямоване на організацію та здійснення відповідачем власної господарської діяльності й достоменно не підтверджує, що відповідач може здійснити дії, пов`язані з реалізацією майна, витрачення коштів з метою уникнення здійснення оплати суми заборгованості позивачу.

Доказів конкретних дій відповідача щодо реалізації його майна, витрачення коштів з метою уникнення здійснення оплати суми заборгованості позивачу останнім суду не надано.

Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову є припущенням та не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто вжиття заходу забезпечення пов`язуються з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже, питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У статті 6 Господарського кодексу України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. При цьому принцип свободи підприємницької діяльності кореспондується з принципом розумності (стаття 3 ЦК України).

Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти позовних вимог виходячи з широкого кола підстав. При цьому, відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на використання оспорюваного позивачем майна.

При цьому, господарська діяльність відповідача не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від джерела отримання доходу відповідачем, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 02 квітня 2019 року у справі № 918/702/18 та від 25 лютого 2019 року у справі № 922/2673/18.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Всупереч викладеному позивачем не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку статей 76-79 ГПК України належними та допустимими доказами наявність обставин, на які він посилається у поданій заяві, зокрема, щодо існування очевидної небезпеки вчинення відповідачем будь-яких дій з метою ухилення від виконання зобов`язань за укладеним між сторонами договором. Зміна засновника, кінцевого бенефіціарного власника (контролера), зміна керівника та відомостей про керівника юридичної особи відповідача, зміна найменування та місцезнаходження юридичної особи не свідчить про неможливість виконання такою особою судового рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини шостої статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову покладається на заявника – Товариство з обмеженою відповідальністю «РКЦ-БУД» (вул. Сімферопольська, буд. 21, к. 405-б, м. Дніпро, 49005, ідентифікаційний код 35863210).

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 136, 137, 138-140, 233, 234, 235 та статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви представника позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «РКЦ-БУД» (вул. Сімферопольська, буд. 21, к. 405-б, м. Дніпро, 49005, ідентифікаційний код 35863210) від 04.08.2021 № 04/08-2 (вх. № 3036 від 09.08.2021) про забезпечення позову - відмовити.

2. Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею – 11 серпня 2021 року.

3. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.А. Джепа