Рішення № 98910647, 09.08.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2021 справа № 914/535/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань Толочко І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів,

про стягнення 2987073,83 грн.

За участі представників:

від позивача: Єгоров Валерій Сергійович – адвокат,

від відповідача: Коцелко Юлія Володимирівна – адвокат.

Суть спору: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів, 2360560,72 грн. пені, 310190,07 грн. трьох процентів річних, 268385,7 грн. інфляційних втрат та 47937,34 грн. збитків.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки за отриманий від нього на підставі Договору № 1022/1819-ЕЕ від 25.10.2018 р. постачання природного газу з Додатковими угодами до нього природний газ.

Позивач посилається на норми п. 8.2. Договору, п. 7.2. цього ж Договору в редакції додаткової угоди до нього № 3 від 28.11.2018 р., статей 549, 625 ЦК України як на правову підставу позовних вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних.

В частині позовних вимог про стягнення збитків позивач посилається на пункти 2.1., 3.13., 5.7. Договору постачання природного газу в редакції, яку викладено Додатковою угодою № 3, оскільки за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем у квітні 2019 р. природного газу відрізняється більше, ніж на 5 % від замовленого обсягу газу на відповідний період.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити позивачу у стягненні пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих з порушенням норм Цивільного кодексу України, зменшити розмір пені на 90 %, пропорційно зменшити розмір судових витрат, відстрочити виконання рішення суду на 1 рік, розстрочити виконання рішення суду на 1 рік із сплатою заборгованості рівними частинами.

Як на підставу своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що позивач не врахував приписів ч. 5 статті 254 ЦК України та нарахував пеню, три проценти річних та інфляційні за період часу, коли відповідач ще не порушив грошове зобов`язання.

Всі розрахунки між сторонами за Договором №1022/1819-ЕЕ постачання природного газу від 13.12.2017 проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 (далі Порядок), на підставі нормативів перерахування коштів прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, із дотриманням умов пункту 6.3. Договору (що підтверджується довідкою по операціях долученою Позивачем). Відповідач може здійснити розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, оскільки всі кошти, які потрапляли па рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються, згідно затвердженого постановами НКРЕКП алгоритму, та перераховуються на рахунок позивача. Державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. На підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв`язку зі збитковістю послуг з теплопостачання. Діючі тарифи на теплопостачання покривають лише частину витрат на їх виробництво. Станом на 01.12.2020р. залишок невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах становить 973 259 тис. грн.(населення) та 79 113,20 тис. грн. (бюджетні установи). До того ж, Постановою НКРЕКП встановлено тарифи на теплову енергію за категоріями споживачів, в яких враховані витрати па покриття втрат, які виникли в результаті календарного розриву між датою застосування нової ціни на газ і зміною тарифів на теплову енергію за листопад-грудень 2018 року. Однак ці тарифи вступили в дію лише з 17.01.2020р., а тарифи для населення вступають в дію після підписання із споживачами нових договорів на теплову енергію (такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг з дати введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Але, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», перенесено граничний термін переходу на нові договори про падання комунальних послуг на п`ять місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином.

Відповідач як на підставу свого клопотання про зменшення розміру неустойки на 90 % посилається на факт повної оплати ним поставленого позивачем природного газу станом на день розгляду справи судом, а також на те, що значна частина заборгованості утворилась внаслідок неоплати комунальних послуг населенням та бюджетними установами.

Відповідь позивача на відзив.

Позивач вказує, що відповідачем невірно визначено останній день виконання зобов'язання з оплати отриманого у грудні 2018 р. природного газу. Таким днем є 24.01.2019 р., а не 26.01.2019 р.

Щодо відсутності впливу через застосування рахунків зі спеціальним режимом використання та автоматичного розподілу коштів позивач зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено обов`язку здійснювати розрахунки між продавцем та постачальником природного газу виключно з застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання.

Частиною шостою ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції від 09.04.2015 року) та п. 2 Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків зі спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №792, встановлено обов`язок здійснювати розрахунки виключно через рахунки зі спеціальним режимом використання лише для споживачів газу. Законодавством не встановлено заборони на проведення оплат шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

Жодним нормативним актом не передбачено заборону здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів. Умовами Договору сторони встановили обов`язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості. Пунктом 26 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року №217, передбачено направлення коштів, отриманих від кінцевих споживачів, теплогенеруючим/теплопостачальним організаціям у разі підтвердження сплати у повному обсязі вартості газу постачальнику природного газу.

Відтак, відповідач мав передбачену умовами Договору (пункт 6.3) та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, проте не використав ії. Наведені висновки свідчать про відсутність підстав для застосування до спірних відносин як ч.1 ст.614 ЦК України, так і ст.218 ГК України.

Щодо зменшення пені позивач зазначає, що він, враховуючи правову позицію Верховного Суду, принципи добросовісності та справедливості, приймаючи до уваги мету створення та завдання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо надання розстрочки та відстрочки виконання рішення суду, позивач вважає, що надані відповідачем докази скрутного фінансового становища не підтверджують наявності обставин, з настанням яких поліпшиться його майновий стан. Ці докази є тільки одним з елементів, які свідчать про незадовільний фінансовий стан підприємства. Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

В силу приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У разі надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду буде істотно порушено майнові інтереси Позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання Відповідача у спірних правовідносинах, в тому числі враховуючі стрімкі інфляційні процеси в державі. Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Заперечення відповідача.

Відповідач повідомляє, що відповідно до Договору № 1022/1819-ЕЕ від 25.10.2018 р. відповідач є споживачем природного газу, який постачається позивачем. Пунктом 5.3. Договору передбачено, що споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання.

Відповідач отримує прибутки виключно від постачання теплової енергії в гарячій воді і немає інших джерел доходу.

Позивач не надав жодних доказів завдання йому збитків невчасним розрахунком, проведеним відповідачем.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього збитків, посилаючись на лист НКРЕКП від 31.07.2019 р. № 8001/16/7-19. У цьому листі зазначено, що договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий ЕІС -код. Між сторонами у справі укладено декілька договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії за єдиним ЕІС-кодом.

Інформаційна платформа Оператора ГТС ідентифікує відповідача, як споживача послуг природного газу, за єдиним ЕІС-кодом. Тому алокація фактичних обсягів спожитого ним природного газу здійснюється в цілому, а не окремо по укладених договорах між постачальникам природного газу і споживачем.

При розрахунку розміру відхилення фактично спожитого обсягу природного газу від підтвердженого позивачу слід враховувати загальний обсяг спожитого природного газу відповідачем.

Пояснення позивача.

Умовами Договору сторони погодили обов`язок відповідача відшкодувати збитки у разі відхилення планових обсягів природного газу від фактично спожитих. Право на стягнення збитків передбачено ч.1 ст. 661, ч. 1 ст. 623 ЦК України, п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу.

За умови облаштування кожного об`єкта споживача окремим комерційним вузлом обліку природного газу та наявності окремих EIC-кодів на кожний об`єкт, для забезпечення цих об`єктів природним газом, можуть бути укладені окремі договори постачання природного газу, у тому числі із різними постачальниками.

Укладання декількох договорів постачання природного газу для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації є правомірним через особливості механізмів проведення розрахунків, встановлення окремих тарифів для кожної з категорій.

Встановлена діючим законодавством вимога щодо порядку вираховування обсягів газу виключно на підставі договору постачання природного газу спростовує твердження відповідача щодо необхідності вираховування обсягів газу на підставі усіх укладених договорів.

Пунктом 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу визначено, що Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Відповідач у додаткових поясненнях від 13.05.2021 р. просить суд при вирішенні питання про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення збитків застосувати висновки, подані у рішенні від 22.12.2017 р. Стокгольмського Арбітражного Суду у справі № V2014/078/080, а також аналогію права, згідно з якою, договір про постачання природного газу є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статей 712, 714 ЦК України.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Розгляд справи здійснюється судом за правилами загального позовного провадження.

Підготовчі судові засідання відкладались з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 19.04.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів.

Ухвалою суду від 31.05.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2021 р. У судовому засіданні 28.07.2021 р. оголошувалась перерва до 09.08.2021 р.

Судом задоволено клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування: факту укладення між сторонами у справі Договору № 1022/1819-ЕЕ від 25.10.2018 р. постачання природного газу та додаткових угод до нього; факту поставки позивачем відповідачу природного газу на підставі цього Договору; факту несвоєчасної оплати відповідачем отриманого природного газу; факту протиправного споживання відповідачем у квітні 2019 р. більшої кількості природного газу, ніж узгоджено сторонами у п. 2.1. Договору; факту понесення позивачем збитків, зумовлених таким протиправним споживанням відповідачем більшої кількості природного газу у квітні 2019 р.; розміру заявлених до стягнення збитків, або ж доказування існування обставин, які спростовують факти, викладені у позовній заяві. Крім цього, доказуванню відповідачем підлягає факт існування виняткових обставин, за наявності яких законодавство країни надає суду право зменшувати розмір пені, відстрочувати та розстрочувати виконання судового рішення. Позивач наявність таких обставин має спростовувати.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ними в додатках до позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, поясненнях та додаткових поясненнях у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яке змінило назву на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та відповідачем 25.10.2018 р. укладено Договір № 1022/1819-ЕЕ постачання природного газу. Згодом сторони у справі уклали ще 17 додаткових угод до цього договору.

Додатковою угодою № 3 від 28.11.2018 р. сторони виклали розділи 1-12 Договору постачання природного газу № 1022/1819-ЕЕ від 25.10.2018 р. у новій редакції.

На виконання умов згаданого вище Договору позивач поставив відповідачу у жовтні 2018 р. – вересні 2019 р. природний газ у кількості та по ціні, яку зазначено сторонами у актах приймання-передачі природного газу наявних у матеріалах справи за жовтень 2018 р. – вересень 2019 р.

Долученими позивачем до матеріалів справи належно завіреними копіями банківських виписок по рахунку НАК «Нафтогаз України» підтверджується факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу, отриманого від позивача протягом листопада 2018 р. – вересня 2019 р. Відповідач неодноразово порушував строки оплати природного газу, які сторони погодили спочатку у п. 6.1. Договору, а згодом (з урахуванням положень Додаткової угоди № 3 до Договору) у п. 5.1. Договору. За отриманий у жовтні 2018 р. – вересні 2019 р. природний газ Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» повністю розрахувалось лише 31.03.2020 р. Наведені обставини відповідачем не заперечено та доказів на їх спростування суду не надано. На підставі викладеного суд встановив, що відповідач порушив право позивача на своєчасний розрахунок за поставлений ним природний газ. Вказане є підставою для стягнення з відповідача передбачених статтею 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних, а також пені, встановленої умовами Договору, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України.

Здійснивши перерахунок розміру заявлених позивачем до стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних, суд встановив, що вказані суми обчислено позивачем вірно, відповідно до норм пунктів 6.1., 8.2. Договору (пунктів 5.1., 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 3), ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 625 ЦК України.

Заперечення відповідача стосовно невірного визначення позивачем першого дня прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за грудень 2018 р. безпідставні. Останнім днем для остаточного розрахунку відповідача за поставлений йому у грудні 2018 р. природний газ, відповідно до умов Договору, був четвер, 25.01.2019 р.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 47937,34 грн. збитків задоволенню не підлягають. Позивачем не доведено наявності обставин, встановлених статтею 22 ЦК України та Главою 25 ГК України, які дають право на відшкодування збитків у господарській діяльності. Та обставина, що пунктами 3.13. та 5.7. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3, передбачено відшкодування відповідачем позивачу збитків за перевищення більше, ніж на 5% фактично використаного природного газу від замовленого обсягу газу, не звільняє позивача від обов`язку доказування наявності обставин, передбачених встановлених статтею 22 ЦК України та Главою 25 ГК України.

Факт протиправного (самоуправного) відбору відповідачем більшої кількості природного газу у квітні 2019 р., ніж було встановлено п. 1 Додаткової угоди від 24.04.2019 р. до Договору № 1022/1819-ЕЕ, спростовується наявним у матеріалах справи підписаним сторонами 30 квітня 2019 р. Актом приймання-передачі природного газу. У цьому акті позивач погодив, що на виконання умов Договору від 25.10.2018 р. № 1022/1819-ЕЕ він передав відповідачу у квітні 2019 р. 162,813 тис. куб. м природного газу по ціні 1218266,51 грн. з ПДВ.

Докази понесення позивачем, у зв`язку із такою передачею природного газу відповідачу, додаткових витрат, а також докази витрат, які позивач у зв`язку з цим зробив чи мусить зробити, у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані. Позивач також не надав суду жодних доказів того, що у зв`язку із наведеними вище обставинами, які мали місце у квітні 2019 р., він не отримав доходи, які міг реально одержати за умови фактичного використання відповідачем 150 тис. м куб., а не 162,813 тис. м куб. природного газу. Поданими позивачем належно завіреними копіями банківських виписок підтверджується факт повної оплати відповідачем 162,813 тис. м куб. спожитого природного газу у лютому 2020 р. та спростовується наявність втраченого, пошкодженого або знищеного майна і втраченої вигоди.

За відсутності таких доказів у суду немає правових підстав для висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання або ж установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності в цій частині позовних вимог, внаслідок якого позивачу заподіяно збитки на суму 47937,34 грн.

Крім цього на час звернення позивача з позовом до суду НКРЄКП внесено зміни у постанову N 2496 від 30.09.2015, згідно з п. п. 1 п. 1 розділу VII Правил постачання природного газу, і відповідності до якого відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України Про ринок природного газу), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Згідно з ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Що стосується клопотання відповідача про застосування практики Стокгольмського Арбітражного суду, то згідно з ст. 11 ГПК України господарський суд застосовує при розгляді спав Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Що стосується заявлених відповідачем клопотань про зменшення судом розміру належної до сплати пені, відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, то суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотань відповідача про зменшення розміру належної до сплати пені та розстрочення виконання рішення суду у справі. Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

З огляду на повне виконання відповідачем взятих на себе за Договором постачання природного газу № 1022/1819-ЕЕ від 25.10.2018 р. зобов`язань станом на день звернення позивача з позовом до суду, беручи до уваги період прострочення виконання зобов`язань за договором, майнові інтереси обидвох сторін, скрутне фінансове становище відповідача, зумовлене невідповідністю затверджених тарифів на його послуги фактичній собівартості цих послуг, наявність невідшкодованої заборгованості з цієї різниці у тарифах, враховуючи, що у міжопалювальний період прибутки відповідача є значно нижчі, ніж протягом опалювального сезону, що суттєво утруднює виконання відповідачем рішення суду шляхом сплати 2747167,47 грн. одним платежем, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 10 % на підставі ст. 551 ЦК України та на підставі статті 331 ГПК України розстрочити виконання рішення суду на три місяці шляхом сплати присудженої до стягнення суми по 915722,49 грн. щомісяця.

Суд відмовляє у одночасному відстроченні виконання судового рішення разом із розстроченням його виконання. Статтею 331 ГПК України суду такого права не надано. Суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може або відстрочити або розстрочити виконання рішення. Крім цього, відповідачем не наведеного аргументів на користь того, що через один рік після набрання рішенням суду законної сили усі наведені ним у клопотанні про відстрочення виконання судового рішення обставини, які унеможливлюють виконання рішення суду шляхом сплати одного платежу, припинять своє існування.

При ухваленні рішення у справі суд, з огляду на характер спірних правовідносин між сторонами, крім вищенаведених норм права, виходив з такого.

Згідно з нормами статей 509, 530, 599, 610, 611, 612, 625 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки;

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за винятком позовних вимог в частині пені. Судові витрати за розгляд позовних вимог в частині стягнення пені покладаються на відповідача повністю, оскільки спір у справі в цій частині виник внаслідок його неправильних дій.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 18, 73-79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, будинок 1, код ЄДРПОУ 05506460) задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, будинок 1, код ЄДРПОУ 05506460) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2124504,65 грн. пені, 310 190,07 грн. трьох процентів річних, 268385,7 грн. інфляційних та 44087,05 грн. судового збору з розстроченням виконання рішення суду на три місяці шляхом стягнення належної до сплати суми по 915722,49 грн. щомісячно.

Наказ видати після набранням рішенням суду законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.08.2021 р.

Суддя О.Ю. Бортник