Рішення № 98910555, 04.08.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м.Харків Справа № 913/266/20(235/731/20)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

до відповідача-1. ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

відповідача-2. ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: вул. Січових стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053)

про стягнення 855674 грн 70 коп.

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Ведькало М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув;

від третьої особи – представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

03.02.2020 Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулося до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до відповідача-1 – ОСОБА_1 , відповідача-2 – ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №21/07-ф від 06.03.2007 в розмірі 855674 грн 70 коп., в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 285217 грн 91 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 409205 грн 36 коп., пеня в розмірі 124343 грн 55 коп., комісія в розмірі 36907 грн 88 коп.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що 13.07.2016 рішенням загальних зборів акціонерів товариство ПАТ "Укрінбанк" перейменовано на ПАТ "Укрінком".

28.03.2017 рішенням загальних зборів акціонерів Публічне акціонерне товариство "Укрінком" перейменовано на ПАТ "Українська інноваційна компанія".

За таких обставин, з 28.03.2017 ПАТ "Український інноваційний банк" у зв`язку зі зміною найменування є Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія".

На даний час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань юридичної особи з назвою "Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" не існує, під ідентифікаційним кодом юридичної особи 05839888 зареєстровано Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія".

06.03.2007 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №21/07-ф, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 26 000 доларів США на термін з 06.03.2007 по 03.03.2017 з щомісячною сплатою 12% річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06.03.2007 між ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_1 (позичальник) та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель зобов`язується відповідати в повному обсязі перед кредитором за виконання зобов`язань позичальником за кредитною угодою №21/07-ф від 06.03.2007.

На виконання умов укладеного кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в розмірі 26000 доларів США, проте відповідач-1 виконав свої зобов`язання щодо повернення кредиту частково, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 11866,49 доларів США, що еквівалентно 285217 грн 91 коп. (офіційний курс НБУ станом на 01.12.2019).

Також, у зв`язку з тривалим невиконанням позичальником умов кредитного договору, розмір заборгованості відповідача-1 за процентами склав 17024,99 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.12.2019, еквівалентно 409205 грн 36 коп. Разом з тим, відповідно до ст. 549 ЦК України та умов кредитного договору банком нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 5173,31 доларів США, що еквівалентно 124343 грн 55 коп., комісія за обслуговування кредиту в розмірі 729,79 доларів США, що еквівалентно 36 907 грн 88 коп.

Так, загальний розмір заборгованості відповідача-1 за кредитним договором склав 34 794,58 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.12.2019 еквівалентно 855674 грн 70 коп.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2020 відкрито провадження у справі №235/731/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23.11.2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14.12.2020 в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа – Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 14.04.2021 заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14.12.2020 скасовано.

Матеріали справи №235/731/20 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Господарського суду Луганської області, на розгляді якого перебуває справа №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.04.2021 матеріали справи №913/266/20(235/731/20) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.11.2020; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дашко Ігоря Валерійовича.

15.05.2020 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.05.2021 справу №913/266/20(235/731/20) прийнято до провадження. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.05.2021 о 16 год. 00 хв.

У судовому засіданні 26.05.2021 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 10.06.2021 о 14 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 10.06.2021 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 02.07.2021 о 14 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 02.07.2021 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 20.07.2021 о 15 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 20.07.2021 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.08.2021 о 15 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачами не подано відзивів на позовну заяву у встановлений судом строк, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2007 між Акціонерним товариством "Українська інноваційний банк" (банк за договором) та ОСОБА_1 (позичальник за договором) було укладено кредитний договір №21/07-ф, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 26000 доларів США на термін з 06.03.2007 до 03.03.2017 на купівлю квартири (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.4.1. договору, позичальник зобов`язується повністю повернути кредит до 03.03.2017, сплатити нараховані проценти, щомісячну комісію та інші платежі, передбачені цим договором.

Погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно по 217 доларів США, починаючи з квітня 2007, та в останній місяць (березень 2017) 177 доларів США, шляхом внесення грошових коштів готівкою через касу банку або перерахуванням безготівковим шляхом на рахунок для обліку заборгованості по кредиту (п. 3.4.2. договору).

Згідно п. 3.5.1. договору, позичальник сплачує банку відсотки у розмірі 12% річних, які нараховуються за період наявності позикової заборгованості по обліку банку. Такі відсотки нараховуються на фактичну кількість днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року і підлягають сплаті на дату платежів по відсотках за кредитом, зазначені в статті 1 договору.

У разі порушення строків сплати кредиту, відсотків за кредитом та щомісячної комісії за кредитом, позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених кредиту, відсотків за кредитом та щомісячної комісії за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (п. 3.5.2. договору).

Відповідно до п. 3.7.2. договору, у випадку утворення простроченої заборгованості по кредиту і відсотках, погашення боргу проводиться в наступному порядку: прострочені відсотки, строкові платежі по відсотках , основний борг, пені та штрафи.

Забезпеченням виконання зобов`язань позичальника є договір іпотеки квартири від 06.03.2007, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належить позичальнику, на суму 228000 грн. Кредит, наданий банком, також забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України (п. 3.9.1., 3.9.2. договору).

Щомісячна комісія за обслуговування кредиту нараховується в розмірі 0,15% від фактичної суми заборгованості за кредитом (п.4.1.1. кредитної угоди).

06.03.2007 між ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_1 (позичальник) та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №21/07-ф від 06.03.2007, укладеному між банком та позичальником, умовами якого передбачено надання позичальнику кредиту в сумі 26000 доларів США, на термін до 03.03.2017 включно, зі сплатою процентів в розмірі 12% річних від суми заборгованості за кредитом, щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 0,15% від суми фактичної заборгованості за кредитом та інших платежів, передбачених кредитним договором (п.1 договору поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов`язується нести перед банком солідарну з позичальником відповідальність за не виконання останнім зобов`язань за кредитним договором.

У випадку неповернення позичальником кредиту, не сплати процентів за кредитом, щомісячної комісії, пені та інших платежів в сумі та строки, передбачені кредитним договором, поручитель зобов`язується зробити це за позичальника протягом 3 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення банку (п. 2.1. договору поруки).

При неперерахуванні коштів на рахунки банку у вказаний в пункті 2.1. договору поруки строк, банк має право пред`явити позов до поручителя згідно з чинним законодавством України (п. 2.2. договору поруки).

Розділом 3 договору поруки передбачені умови відповідальності сторін. Так, у п.3.1. договору поруки зазначено, що у випадку неперерахування суми заборгованості в строки, передбачені п.2.1. договору поруки, поручитель сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

На виконання умов укладеного кредитного договору, відповідно до заяви на видачу готівки № 4062 від 06.03.2007 та виписки по особовому рахунку відповідача -1, банк надав позичальнику кредит в розмірі 26000 доларів США, однак відповідач-1 грошове зобов`язання за договором щодо повернення кредиту виконав частково, у зв`язку з чим, на думку позивача, утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 11866,49 доларів США, що еквівалентно 285217 грн 91 коп. (офіційний курс НБУ станом на 01.12.2019).

Також, у зв`язку з тривалим невиконанням позичальником умов кредитного договору, розмір заборгованості відповідача-1 за процентами склав 17024,99 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.12.2019, еквівалентно 409205 грн 36 коп. Разом з тим, відповідно до ст. 549 ЦК України та умов кредитного договору банком нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 5 173,31 доларів США, що еквівалентно 124343 грн 55 коп., комісія за обслуговування кредиту розмірі 729,79 доларів США, що еквівалентно 36 907 грн 88 коп.

13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство “Укрінком”.

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства “Укрінком”, змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства “Укрінком” на “Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія”, затверджено статут в новій редакції.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань – 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ “Укрінбанк”.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ “Укрінбанк” та ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що 06.03.2007 між Акціонерним товариством "Українська інноваційний банк" (яке в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №21/07-ф, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 26000 доларів США на термін з 06.03.2007 до 03.03.2017 на купівлю квартири.

На виконання умов кредитного договору №21/07-ф від 06.03.2007 позивач перерахував відповідачу-1 ( ОСОБА_1 ) кредитні кошти в загальному розмірі 26000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №4062 від 06.03.2007 та випискою по особовому рахунку відповідача -1.

Відповідач -1 ОСОБА_1 грошові зобов`язання за договором виконав частково, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 11866,49 доларів США, що еквівалентно 285217 грн 91 коп.

Станом на час розгляду даної справи, відповідачем -1 доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором №21/07-ф від 06.03.2007 до суду надано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитним договором №21/07-ф від 06.03.2007 в розмірі 285217 грн 91 коп. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором №21/07-ф від 06.03.2007 до поручителя ОСОБА_2 .

Приписами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись порукою.

Відповідно до ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Приписами ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (речення перше частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина перша статті 251 ЦК України). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Отже, умова договорів поруки про їхню дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, не є строком, встановленим у договорі поруки, оскільки останній визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

З огляду на цей висновок слід застосувати припис, викладений у реченні другому частини четвертої статті 559 ЦК України (чинний на час укладення договору поруки)про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 60), від 10 квітня 2019 року у справі №604/156/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі №523/8249/14-ц (пункт 71), від 3 липня 2019 року у справі №1519/2-3165/11 (пункт 58), від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц (пункт 35)).

Зазначений строк є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки а отже, і для відмови кредиторові у позові до поручителя. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника.

Однак і в такому разі кредитор може звернутися із зазначеною вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 61)).

З відповідним позовом про стягнення кредитної заборгованості з поручителів кредитор може звернутися протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 64) та від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги у зв`язку з припиненням поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/12, від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 84), від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц).

Тобто встановлений у частині четвертій статті 559 ЦК України у відповідній редакції шестимісячний строк слід обчислювати за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення, що є датою виконання основного зобов`язання.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання основного зобов`язання, яке виникло з кредитного договору №21/07-ф від 06.03.2007, укладеного між АТ "Укрінбанк" та ОСОБА_1 , 06.03.2007 між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк", ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №21/07-ф від 06.03.2007, укладеним між банком та позичальником.

Пунктом 3.4.2 кредитного договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно по 217 доларів США, починаючи з квітня 2007, та в останній день (березень 2017) 177 доларів США, шляхом внесення грошових коштів готівкою через касу банку або перерахуванням безготівковим шляхом на рахунок для обліку заборгованості по кредиту.

Відповідно до виписки по особовому рахунку відповідача -1 датою останнього платежу за кредитним договором є 21.08.2013, в свою чергу – 20.09.2013 залишок заборгованості в сумі 15416,49 доларів США був перенесений на новий рахунок контрагента.

Отже, з вимогою до поручителя позивач міг звернутися впродовж шести місяців з дати, виникнення заборгованості за кредитним договором, зокрема протягом шести місяців з 20.09.2013 (дата перенесення залишку заборгованості на інший рахунок), однак із позовом у даній справі звернувся лише 03.02.2020, тобто з пропуском строку, встановленого ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про припинення поруки ОСОБА_2 за кредитним договором №21/07-ф від 06.03.2007, на підставі ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки господарський суд дійшов висновку про припинення поруки у зв`язку з пропуском позивачем строку для пред`явлення вимоги до поручителя, встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України, позовна вимога про стягнення з відповідача – 2 основної заборгованості за кредитним договором, відсотків за користування кредитом, пені та комісії, не є законними та обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.3 ст. 346 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін “користування чужими грошовими коштами” може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Однак позов у цій справі подано саме у зв`язку з неправомірним користуванням відповідачами грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору або пред`явлення вимоги до позичальника і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/1238/17 від 23.05.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

А отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 14.07.2016 по 30.11.2019.

Враховуючи те, що 22.03.2016 Постановою Правління НБУ № 180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків позивача змінився, внаслідок чого останній втратив право на отримання відсотків за користування кредитом після 22.03.2016.

За таких обставин вимога позивача про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 14.07.2016 по 30.11.2019 в сумі 409205 грн 36 коп., не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, похідна вимога про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 01.10.2018 по 30.11.2019 в сумі 8521 грн 57 коп. не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо заявленого позивачем розміру пені за прострочення сплати основного боргу за кредитом суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.10.2018 по 30.11.2019 на суму заборгованості – 11866,49 доларів США в розмірі 4818,77 доларів США, що еквівалентно 115821 грн 91 коп.

Приписами статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб`єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, введеного в дію Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ № 33/6/а від 07.10.2014 "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого віднесено до таких територій, зокрема м. Донецьк.

З урахуванням того, що місцем реєстрації відповідачів є територія на якій здійснювалася антитерористична операція, а саме м. Донецьк, положення ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачами умов кредитного договору №21/07-ф від 06.03.2007.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що оскільки приписи ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" поширюються на правовідносини сторін, вимога Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" в частині стягнення з ОСОБА_1 пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.10.2018 по 30.11.2019 в розмірі 115821 грн 91 коп. не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо заявленого позивачем розміру щомісячної комісії за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити банку щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0,15% від фактичної суми заборгованості за кредитом.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення щомісячної комісії за користування кредитом за період з 14.07.2016 по 30.11.2019 в сумі 729,79 доларів США, що еквівалентно 36907 грн 88 коп.

Враховуючи те, що 22.03.2016 Постановою Правління Національного банку України №180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків позивача змінився, внаслідок чого позивач втратив право на отримання щомісячної комісії після 22.03.2016.

За таких обставин вимога позивача про стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредиту за період з 14.07.2016 по 30.11.2019 в сумі 36907 грн 88 коп. не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належним та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: стягнути з відповідача -1 ОСОБА_1 суму основного боргу за кредитним договором в розмірі 285217 грн 91 коп.. В іншій частині позову слід відмовити.

Оскільки господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача – 2, витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача -1.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" основну суму боргу за кредитним договором №21/07-ф від 06.03.2007 в розмірі 285217 грн 91 коп.; та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4278 грн 27 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний номер 05839888)

Відповідач -1- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Відповідач-2- ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: вул. Січових стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053)

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2021.

Суддя С.В. Масловський