Ухвала суду № 98910445, 11.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.08.2021Справа № 910/12823/21

Суддя Господарського суду міста Києва Турчин С.О., розглянувши

заяву Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ"

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання повернути земельну ділянку

без повідомлення (виклику) учасників процесу

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" про:

усунення перешкод власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.04.2014, індексний номер 9968181, і здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" на земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054;

зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" повернути земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, розташовану на вул.. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва, територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані наявністю порушень статей 43, 44, 53, 54, 58, 59, 83 ЗК України, статті 178 ЦК України, статей 5,61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 3, 7, 9, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та статей 1, 2, 32, 33, 33-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" при передачі у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, яка за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного, водного фондів та історико-культурного призначення.

Разом із позовом Заступник Генерального прокурора подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У заяві про забезпечення позову прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

Накласти арешт на земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, розташовану на вул. Лісничій у Голосіївському р-ні м. Києва.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" та іншим особам здійснювати будь-які дії із зазначеною земельною ділянкою, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Заборонити державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, у тому числі реєстрацію права власності, поділу, об`єднання, інші дії, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Дослідивши матеріали заяви та документи надані заявником в обґрунтування заяви, суд зазначає наступне.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Так, з огляду на вищевикладені норми процесуального законодавства метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Слід зазначити, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Так, заступником генерального прокурора заявлено вимоги про усунення перешкод власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, розташованої на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва, та повернення вказаної земельної ділянки територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, прокурор зазначає, що 01.10.2007 Київською міською радою п`ятої сесії п`ятого скликання прийнято рішення №356/3190 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець" для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва", яким кооперативу передано земельні ділянки загальною площею 105,46 га на вул. Лісничій, у Голосіївському районі міста Києва за рахунок земель заказника "Острів Жуків" та частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату "Хотівський", наданих відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 №117/990 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004 №79-6-00244, з них: площею 90,25 га - у власність для житлової забудови; площею 15,21 га - в довгострокову оренду на 49 років - для рекреаційних цілей та благоустрою території.

Вказаним рішенням Київською міською радою віднесено вказані земельні ділянки до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення та затверджено проект землеустрою щодо відведення їх ОКЖК "Харчомашовець" для житлової забудови.

У подальшому ОКЖК "Харчомашовець" оформило правовстановлюючі документи за земельні ділянки площами 55,9336 та 29,8789 га та вніс їх до статного капіталу ТОВ "Будівельна асоціація".

Надалі земельну ділянку площею 55,9336 га ТОВ "Будівельна асоціація" внесено до статутного капіталу ТОВ "Тестбуд".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Тестбуд" також отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 55,9336 га серії ЯЖ №011945, який зареєстровано 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №07-8-00389.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/3725/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2016 визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007р. №356/3190 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець" для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва"; визнано недійсними: видані Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №006292, серії ЯЖ №006293, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00199 та №07-8-00200; видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна асоціація" державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №030300 та серії ЯЖ №920173, зареєстровані 30.10.2008 і 09.07.2009 відповідно Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00261 та №07-8-00301; виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Тестбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011945, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за №07-8-00389; визнано відсутність у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна асоціація" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестбуд" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва площею 55,9336 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0040 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 103449025, 40 грн.; вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва площею 28,3789 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0041 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 63505863, 31 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 910/3725/14 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/3725/14.

Прокурор зазначає, що у подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю "Тестбуд" здійснено розподіл земельної ділянки площею 55,9336 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0040 в результаті якого сформована земельна ділянка площею 5,0 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054.

На момент подання прокурором позову земельна ділянка площею 5,0 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №268380078 від 30.07.2021).

Реєстрація права власності на земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №270087872 від 11.08.2021.

Встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/3725/14 обставини щодо невідповідності рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №350/3190 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець" для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва" вимогам законодавства, що відповідно до ч.2 ст. 144 Конституції України, ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", передача земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ "Будівельна асоціація" та ТОВ "Тестбуд", поділ земельної ділянки та подальше відчуження сформованої земельної ділянки площею 5,0 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ", на думку прокурора підтверджують ризик подальшого відчуження земельної ділянки та обґрунтованість тверджень Офісу Генерального прокурора про необхідність застосування у справі заходів забезпечення позову.

На думку прокурора невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади міста Києва, які полягають у забезпеченні повернення законному власнику прав на ділянку.

Прокурор зазначає, що Офісом Генерального прокурора встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 входить до меж ландшафтного заказника місцевого значення "Острів Жуків", заплави річки Дніпро та зони охоронюваного ландшафту, встановленої рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м.Києві" та розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів" від 16.07.1979 № 920.

Заявляючи позовні вимоги прокурор вказує, що спірна земельна ділянка відповідно до статей 43, 44, 53, 54, 58, 59, 83 ЗК України, статті 80 ВК України, статей 5, 61 Закону України " Про охорону навколишнього природного середовища", статей 3, 7, 9, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та статей 1, 2, 32, 33, 33-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", належить до земель природно-заповідного і водного фондів та історико-культурного призначення.

При цьому, прокурор наголошує, що здійснення будівництва на цих земельних ділянках або пошкодження їх будь-яким іншим чином призведе до втрати унікального об`єкта екосистеми, що має виняткове багатство рослинного і тваринного світу, різноманітний рельєф і ландшафтні форми. Тому, оскільки зареєстрована за ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" на праві власності земельна ділянка належить до земель природно-заповідного, водного фондів та історико-культурного призначення, права її законного власника-територіальної громади м. Києва вважатимуться ефективно захищеними лише у разі, якщо ця ділянка повернеться до комунальної власності у первинному вигляді, зберігши свої унікальні природні характеристики.

Реальність загрози забудови спірної земельної ділянки і настання незворотних наслідків у вигляді знищення унікальної флори і фауни на відповідній території на думку прокурора підтверджується також тим, що видами діяльності ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є організація та здійснення будівництва житлових і нежитлових будівель.

Враховуючи наведені прокурором обставини суд вважає обґрунтованими доводи, що факт державної реєстрації за ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" права власності на спірну земельну ділянку із визначенням цільового призначення - для житлової забудови формально наділяє його передбаченими законодавством правомочностями щодо цієї ділянки, у тому числі правом отримати необхідні дозвільні документи та розпочати там будівництво.

Разом з тим, судом враховано, що статтею 136 ГПК України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Тобто, за замістом частини 2 статті 136 ГПК України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звертається позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

Оцінивши наведені заступником Генерального прокурора обґрунтування та представлені заявником документи, з огляду на наявні у ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" провомочності володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, існування реальної загрози забудови спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких заступник Генерального прокурора звернувся до суду.

Заходи забезпечення позову, які заступник Генерального прокурора просить вжити у поданій заяві, стосуються земельної ділянки, яка є предметом є предметом спору у цій справі.

Як зазначено судом вище, приписами ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачу чи іншим особам.

Під арештом майна розуміється накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

У відповідності до ч.4 ст.9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Зважаючи на наведені обставини, враховуючи наведені у позові мотивування щодо вибуття земельної ділянки із комунальної власності, з огляду на можливий неодноразовий поділ та відчуження земельної ділянки, а також враховуючи обґрунтовану можливість відчуження спірної земельної ділянки або її використання з порушенням встановлених законодавством обмежень, суд вважає обґрунтованими доводи заявника про те, що виправданим, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову буде накладення арешту на земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, розташовану на вул. Лісничій у Голосіївському р-ні м. Києва, встановлення заборони здійснювати будь-які дії із зазначеною земельною ділянкою, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї та заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки.

Таким чином, способи забезпечення позову, які просить заявник, відповідає заходам забезпечення позову, встановленим у ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, не порушують права та законні інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обрані прокурором заходи забезпечення позову спрямовані на запобігання виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову.

Крім того, немає підстав вважати, що застосування таких заходів призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки земельна ділянка залишається в володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.

При цьому суд зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Суд враховує, що одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 Господарського процесуального кодексу України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З огляду на викладене вище, у даному випадку, за висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту, забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Наведене підтверджує наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Водночас суд зазначає, що за змістом норм Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надавши оцінку наявним у матеріалам справи доказам відповідно до вимог ст.86 ГПК України, керуючись ст.136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, розташовану на вул. Лісничій у Голосіївському р-ні м. Києва; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" та іншим особам здійснювати будь-які дії із зазначеною земельною ділянкою, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї та заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, у тому числі реєстрацію права власності, поділу, об`єднання, інші дії, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

За таких обставин, суд задовольняє заяву Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно із приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 136, 137, 138, 140, 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

2. З метою забезпечення позову у справі №910/12823/21:

Накласти арешт на земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, розташовану на вул. Лісничій у Голосіївському р-ні м. Києва.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" (01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 7, ЛІТЕРА А, офіс 6, ідентифікаційний код 39043371) та іншим особам здійснювати будь-які дії із зазначеною земельною ділянкою, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Заборонити державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, у тому числі реєстрацію права власності, поділу, об`єднання, інші дії, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Стягувач: Київська міська рада (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР "ЖИТЛОВІ КВАРТАЛИ" (01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 7, ЛІТЕРА А, офіс 6, ідентифікаційний код 39043371)

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення вказаної ухвали до виконання - до 11.08.2024.

Ухвала набирає законної сили 11.08.2021 та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя С. О. Турчин