Рішення № 98910440, 03.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2021Справа № 910/5534/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом Національного антикорупційного бюро України

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

про стягнення 35642,46 грн,

за участі представників:

від позивача - Максим`як А.В. (уповноважені представники);

від відповідача - Голяр І.С. (уповноважені представники).

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Національне антикорупційне бюро України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення 4628,89 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що між позивачем та відповідачем за результатами публічних закупівель UA-2019-10-29-003016-b було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти №006-0479073/05НТ/487, зокрема послуги з добровільного страхування ТЗ спеціального призначення. 23.10.2020 працівником позивача виявлено пошкодження застрахованого автомобіля марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , проте, усупереч умовам вищезазначеного договору, відповідач як страховик не виконав своє зобов`язання зі сплати страхового відшкодування, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути на свою користь 4628,89 грн страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/5534/21 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.04.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій останній посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК просив суд збільшити позовні вимоги, зокрема, стягнути з відповідача 4628,89 грн страхового відшкодування, 30087,79 грн пені та штраф в розмірі 925,78 грн.

У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову - 35642,46 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» (далі - Закон) підприємства, установи, організації зобов`язані надсилати відповіді страховикам на запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, проте, позивачем було проігноровано вимогу відповідача про надання відеозапису зберігання застрахованого транспортного засобу «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з чим, відповідачем на підставі п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону та п. 13.1.5. договору було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Окрім того, відповідач зазначив, що заявлені відповідачем пошкодження транспортного засобу мали місце ще на момент страхування, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 18.12.2020, який підписано представником позивача, а тому виявлені позивачем пошкодження, які вже мали місце на момент страхування не є страховим випадком.

Також, відповідач зазначив, що наданий останнім розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки перевищує установлений законом розмір, тобто не може бути більшим ніж подвійна облікова ставка НБУ, окрім того, відповідач заперечив щодо одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу, оскільки на думку відповідача це є повторним притягненням до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Окрім того, позивач посилаючись на положення ст. 91 ГПК України висловив сумніви щодо долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву доказів, зокрема Акту огляду транспортного засобу на страхування (дефектна відомість) від 18.12.2019, зазначивши, що в наявній у відповідача копії акта відсутні відомості про пошкодження на дверях автомобіля.

Враховуючи вищезазначені обставини, позивач просив суд витребувати у відповідача оригінал Акта огляду транспортного засобу на страхування (дефектна відомість) від 18.12.2019.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.12.2019 між Національним антикорупційним бюро України (позивач, страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (страховик, відповідач) укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти №006-047073/05НТ/487 відповідно до умов якого страховик бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик надати послуги з добровільного страхування транспортних засобів спеціалізованого призначення (з додатковим обладнанням, що встановлено в них, далі - ДО) страхувальника (далі - ТЗ) перелік яких зазначено в Додатку 1 до договору, код за ДК 021:2015 - 66510000-8 (послуги з добровільного страхування транспортних засобів спеціалізованого призначення), (далі - послуги), КЕКВ 2240, що не суперечить чинному законодавству України пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором або додатками до нього (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені договором строк та виконувати інші умови цього договору.

Пунктом 1.6. договору визначено, що вигодонабувачем за цим договором є страхувальник.

Згідно з п. 5.2. договору страховим випадком є подія, передбачена договором, що виникла внаслідок настання зазначеної у договорі події (страхового ризику), що фактично сталася у період дії договору та не підпадає під виключення зі страхових випадків і обмеження страхування, передбачені договором, внаслідок чого виникає зобов`язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику та (або) вигодонабувачеві, а саме: пошкодження, конструктивна загибель (знищення) або викрадення (незаконного заволодіння) застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п. 5.1. Договору.

Пунктом 7.2. договору визначено, що строк дії страхових зобов`язань страховика за цим договором становить 1 рік та діє (за київським часом): з 00 год 00 хв. 21.12.2019 по 24 год 00 хв. 21.12.2020, якщо інші обставини не призвели до дострокового припинення дії Договору з урахуванням умов щодо сплати страхового платежу.

Відповідно до п. 8.1.2., 8.1.3. договору страховик зобов`язаний протягом 2 робочих днів, після отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування. При настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк (зокрема, п. 12.20). Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) розмір якої визначається договором.

Пунктами 8.4.2., 8.4.6. договору визначено, що страхувальник має: право у разі настання страхового випадку одержати від страховика страхове відшкодування згідно з договором; оскаржити в порядку, передбаченому законом, відмову страховика у виплаті страхового відшкодування або розмір страхового відшкодування, виплаченого страховиком.

У п. 12.1. договору визначено, що виплата страхового відшкодування проводиться згідно з умовами договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або особи, яка має належним чином оформлене повноваження від страхувальника/письмової згоди) і страхового акта, що складає страховик після отриманих всіх необхідних документів, визначених розділом 12 цього договору.

Відповідно до п. 12.19.2. договору якщо на підставі наданих документів неможливо встановити, причини настання страхового випадку та розмір завданого збитку (шкоди). У такому разі з метою встановлення обставин причин настання страхового випадку і розміру збитків (шкоди) страховик має право призначити розслідування або експертизу, яку проводить експерт незалежної експертної установи.

Додатком 1 до Договору сторони погодили перелік транспортних засобів спеціалізованого призначення для добровільного страхування «КАСКО», відповідно до п. 30 якого застрахованим є транспортний засіб «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 .

12.10.2020 працівником позивача в порядку п. 9.1. договору відповідача було повідомлено про настання страхового випадку.

23.10.2020 працівником позивача було подано заяву щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування, до якого було долучено рахунок №БУ-0000144 від 22.10.2020 на суму 4628,89 грн.

Листом №1559-11 від 28.10.2020 відповідач посилаючись на п. 8.3.6. договору та ч.5 ст. 25 Закону України «Про страхування» з метою встановлення обставин події, що має ознаки страхового випадку просив надити позивача відеозапис зберігання автомобіля марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 та будь-яку іншу наявну інформацію щодо часу, місця та обставин заподіяння пошкоджень вище зазначеному транспортному засобу.

Листом вих. №13-142/39179 від 11.11.2020 позивач у відповідь на вищезазначений лист ПрАТ «СК «Брокбізнес» повідомив останнього про неможливість надання відеозапису зберігання спеціалізованого автомобіля, оскільки система відеоспостереження, яка належить позивачу є частиною системи адміністративної будівлі і порядок її використання здійснюється відповідно до Інструкції з організації державної охорони будинку Національного бюро, прилеглих до нього територій та пропускного режиму до його приміщень, затвердженої наказом №3дск/64дск від 25.07.2017 та не передбачає передачі інформації з неї будь-яким іншим способом. Щодо надання додаткової інформації відносно обставин заподіяння наявних пошкоджень, позивач повідомив, що інша інформація в нього відсутня.

Листом №17-16-11 від 24.11.2020 відповідач керуючись п. 13.1.5. договору повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу.

Частиною 1 ст. 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ч. 1, 2 ст. 352 Господарського кодексу України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до розділу 2 договору страховий випадок - подія, передбачена договором, що відбулась, і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з п. в. 9.1. договору у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник повинен негайно протягом 1 години не залишаючи місце події, сповістити страховика про страховий випадок за телефоном 0-800-500-123 та протягом 5 робочих днів надати письмове повідомлення про подію.

Судом встановлено та не заперечується сторона, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору 12.10.2020 повідомив відповідача про подію, що має ознаки страхового випадку.

Разом з тим, відповідач листом №1559-11 від 28.10.2020 посилаючись на п. 8.3.6. договору та ч.5 ст. 25 Закону України «Про страхування» відмовив у здійсненні страхового відшкодування.

Відповідно до п. 8.3.6. договору страхувальник зобов`язаний при настанні страхового випадку виконувати дії, передбачені договором, а також виконувати інструкції страховика або його уповноважених представників та надавати повну інформацію про причини, обставини страхового випадку, забезпечувати можливість страховику (його уповноваженому представнику) здійснити огляд та експертизу ТЗ та/або ДО для визначення обставин, наслідків страхового випадку та розміру заподіяних збитків.

Частиною 5 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що підприємства, установи та організації зобов`язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що позивачем було виконано всі вимоги норм чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору, вказана подія є страховим випадком у зв`язку з чим у відповідача наявний обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунку №БУ-0000144 від 22.10.2020.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 30087,79 грн та штрафу в розмірі 925,78 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 8.6.4. договору у випадку порушення страховиком строків сплати страхового відшкодування за цим договором, повністю або частково. Страховик зобов`язаний за вимогою страхувальника пеню у розмірі 5% від розміру не сплаченого страхового відшкодування за кожен день прострочення, включаючи день оплати, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 20% від суми страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що наданий розрахунок не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок, який відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, відповідно до якого сума пені яка підлягає стягненню з відповідача складає 201,27 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що відповідний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо дій позивача, які не сприяли встановленню фактичних обставин настання страхового випадку, зокрема, не надання записів камер відеоспостереження судом відхиляються з огляду на наступне.

Умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору не передбачено жодних вимог щодо спеціального порядку зберігання застрахованих транспортних засобів, зокрема зберігання їх на майданчиках, обладнаних засобами відеоспостереження чи охороною. Крім того матеріали справи не містять доказів щодо наявності у позивача записів камер відеоспостереження на яких зафіксовано обставини щодо зберігання автомобіля марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 . Доводи відповідача щодо наявності у позивача записів зберігання автомобіля під час настання страхового випадку є припущенням відповідача, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів щодо функціонування на території позивача камер відеоспостереження та охоплення ними місця зберігання автомобіля.

Обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування, позивач, посилається на п. 8.3.6. договору, та ч.5 ст. 25 Закону України «Про страхування», проте, суд бере до уваги, що разом із повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку позивачем було подано письмові пояснення щодо обставин виявлення пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Положення ч. 5 ст. 25 Закону України «Про страхування» встановлюють обов`язок щодо надання інформації страховикам щодо пов`язаних із страховим випадком, у дому числі й інформацію, яка містить комерційну таємницю.

Так, позивачем на запит відповідача надано відповідь та повідомлено, що у НАБУ відсутня інша інформація, крім наданої, щодо обставин заподіяння пошкоджень застрахованого автомобіля.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач відповідно до п. 12.19.2. договору мав можливість призначити розслідування або призначити експертизу з метою встановлення обставин та причин настання страхового випадку, проте, матеріали справи не містять жодних доказів щодо вчинення відповідних дій ПрАТ «СК «Брокбізнес».

Щодо доводів відповідача про те, що пошкодження автомобіля марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 про які повідомив позивач у заяві про настання страхового випадку, були наявні на момент укладення договору, а тому не є страховим випадком, оскільки настали поза межами укладеного між сторонами договору суд зазначає таке.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників обох сторін, при укладенні договору страхування Акт огляду автомобіля складається в одному примірнику, підписується представниками сторін та зберігається у страховика, а страхувальнику надається копія вказаного Акта.

Зважаючи на розбіжності у наданих сторонами копіях Акта, судом було витребувано у відповідача оригінал Акту огляду транспортного засобу для огляду в судовому засіданні. Оглянувши в судовому засіданні оригінал Акта огляду транспортного засобу на страхування (дефектна відомість) від 18.12.2019, судом встановлено, що поданий відповідачем акт має суттєві відмінності від долученого позивачем Акта огляду транспортного засобу на страхування (дефектна відомість) від 18.12.2019, зокрема примірник відповідача містить додаткову інформацію щодо пошкоджень автомобіля. Враховуючи те, що вказаний документ складено в єдиному примірнику, який зберігається у відповідача та наявність у відповідача можливості внесення змін до вказаного документа після підписання його представниками сторін, вказаний доказ судом не береться до уваги.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що підставою відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу відповідачем вказано саме ненадання інформації щодо страхового випадку і не зазначено, що спірна подія не є страховим випадком, а в акті огляду транспортного засобу не зафіксовано наявність пошкоджень автомобіля, не пов`язаних зі страховим випадком.

Також судом відхиляються заперечення відповідача щодо неможливості одночасного стягнення пені та штрафу з огляду на таке.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, а також приписами ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 231 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3; ідентифікаційний код 20344871) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, будинок 3; ідентифікаційний код 39751280) страхове відшкодування у розмірі 4628 (чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн 89 коп., пеню у розмірі 201 (двісті одна) грн 27 коп., штраф у розмірі 925 (дев`ятсот двадцять п`ять) грн 78 коп, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 366 (триста шістдесят шість) грн 58 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 11.08.2021.

Суддя Я.В. Маринченко