Ухвала суду № 98908204, 10.08.2021, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 р. м. Кремінна

Справа № 433/300/19

Провадження № 1-кп/414/42/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючої судді Тесленко І.О.,

суддів Акулова Є.М та Костроба Ю.Ю

за участю секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,

прокурора Боровкової Л.В.,

потерпілих ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника Шмуйлової І.М.,

за участі перекладача Богомоловой Н.Я

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018130590000205 від 04 червня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Валуйки Бєлгородської області РФ, громадянина РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

встановив:

На розгляді суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

У зв?язку зі спливом обраного щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу прокурор в судовому засіданні заявила письмове клопотання, в якому просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання, під вартою. В обґрунтування зазначила, що існуючі ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вона раніше вже звертала увагу суду та надавала відповідні докази, наразі не зменшились та не відпали. Також вказала, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, вчиненого з застосуванням насильства, тож, відповідно до положень КПК України, до ОСОБА_4 може не встановлюватися застава при обранні чи продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Усі потерпілі в категоричній формі наполягали на обов`язковому продовженні запобіжного заходу обвинуваченому, з огляду на поведінку обвинуваченого в судовому засіданні, його постійний тиск на них, висловлювання образ та погроз. Тим самим, вони побоюються, що на волі останній може вчинити й інші насильницькі дії щодо них та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказав, що до цього часу до кримінальної відповідальності не притягувався, обвинувачення щодо нього є безпідставним, ризики на які посилається прокурор кожного разу при розгляді питання про продовження строків тримання під вартою є надуманими, він жодного разу не чинив тиску на потерпілих і свідків у цій справі. Вважав безпідставним посилання прокурора на наявність заяви потерпілого щодо погроз з боку обвинуваченого, оскільки до цього часу жодного обвинувачення з цього приводу йому не пред`явлено, хоча всі строки вже сплинули. Скаржився, що його було затримано 05.09.2018 року, і він вже понад два з половиною роки перебуває під вартою, а з врахуванням того, що відбулася зміна головуючого в колегії суддів справа має розглядатись з початку, що передбачає знову тривалий час. Визнав, що він перебуває у міжнародному розшуку, проте це не свідчить про його безпеку для суспільства, оскільки натепер йому надано захист на території України, як біженцю, та зареєстроване місце проживання, а саме АДРЕСА_1 . Він має грамоти та відзнаки за допомогу, листи вдячності від Управлінь соціального захисту населення, позитивні характеристики за місцем мешкання. З огляду на тривалий час перебування під вартою, безпідставність звинувачення, просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту або застави.

Захисник Шмуйлова І.М. повністю підтримала доводи обвинуваченого.

Суд, вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали, дійшов наступного висновку.

Частинами 1-3 статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ за скаргою №26772/95 від 6 квітня 2000 року по справі «Лабіта проти Італії» зазначено, що питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, неможна відповісти абстрактно… Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…»

Відповідно до практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При вирішення питання по суті, суд зважує, що ухвалою Кремінського районного суду Луганської області ОСОБА_4 було встановлено заставу у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте зазначена ухвала суду була скасована ухвалою Луганського апеляційного суду в частині визначення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 , який просив застосувати до нього саме альтернативний запобіжний захід, - заставу, не погодився з ухвалою Кремінського районного суду Луганської області в частині визначеного розміру застави, подавши апеляцію, в якій просив застосувати до нього домашній арешт.

А відповідно до ухвали Луганського апеляційного суду від 31 травня 2021 року, колегія суддів апеляційного суду погодилася з доводами апеляційної скарги прокурора та його посиланням на недотримання місцевим судом вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Зроблено висновок, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого більш м`якого запобіжного заходу унеможливить забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На ці ж самі обставини раніше вже звертав свою увагу Луганський апеляційний суд в ухвалі від 03.09.2019 року, коли переглядав за апеляційною скаргою прокурора ухвалу колегії суддів Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 серпня 2019 року при продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів, із можливістю внесення застави у розмірі 672 350 грн., скасувавши її та ухваливши нове рішення, яким задовольнив клопотання прокурора у кримінальному провадженні і продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 без можливості внесення застави.

Обвинуваченим разом з запереченнями проти клопотання прокурора про подовження строку тримання під вартою надані копії документів, які вже досліджувались судом та їм була надана відповідна правова оцінка. Апеляційний суд при апеляційному перегляді визнав обгрунтованим продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ухвалою суду від 23.06.2021 року, залишивши її в силі своїм рішенням від 15.07.2021 року.

З урахуванням наведеного та досліджених доказів, судом була встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на теперішній час не зменшились та не відпали.

При цьому, суд зважає на наявність у ОСОБА_4 місця реєстрації на території України, та позитивної характеристики як місцевого мешканця та свідомого християнина, але ці документи не можуть нівелювати ризики в кримінальному провадженні та забезпечити його належну поведінку.

Посилання обвинуваченого та його захисника на усталену практику Європейського суду що із плином часу та триманням обвинуваченого під вартою ризики суттєво знижуються, суд не бере до уваги з огляду на ту ж усталену практику ЄСПЛ.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Також суд зважає на суспільний інтерес, який у взаємозв`язку із встановленими судом ризиками в даному випадку виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції». З огляду на це суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків.

Суд вважає, що суспільний інтерес в даному випадку полягає у необхідності забезпечення виконання завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів інших учасників кримінального провадження.

З урахуванням наведеного та думки потерпілих, суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

З огляду на встановлене, відсутні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу з мотивів вказаних обвинуваченим та його захисником, а відтак в задоволенні клопотання ОСОБА_4 та його захисника щодо застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 8, 12, 18, 28, 24, 42, 68, 177, 194, 201, 331 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

продовжити ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 08 жовтня 2021 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника Шмуйловой І.М про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати до ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

Головуюча суддя І.О. Тесленко

Судді Є.М. Акулов

Ю.Ю. Костроба