Ухвала суду № 98904860, 10.08.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

справа 295/2437/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Татуйка Є.О., за участю секретаря Петровської Ю.Р., розглянув заяву ОСОБА_1 до Богунського районного суду м. Житомира, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, --

В С Т А Н О В И В :

До Житомирського районного суду Житомирської області для розгляду за підсудністю з Корольовського районного суду м. Житомира надійшла вказана цивільна справа, яка ухвалою суду від 14.06.2021 року залишена без руху з наданням його авторові строку для усунення недоліків.

Копію такої ухвали позивач отримав 22.06.2020 року, що підтверджується розпискою №8/5164 від 23.06.2021 року.

На теперішній час, вимоги суду, що були підставою для залишення заяви без руху, позивачем виконані не були. Наданий строк для усунення недоліків сплив.

Натомість, позивач направив до суду клопотання, яким сподівався на звільнення його від сплати судового збору за подачу даної позовної заяви на підставі того, що є одинокою, непрацюючою, засудженою до довічного позбавлення волі особою.

Дослідивши матеріали справи та зазначене клопотання позивача, суд дійшов до наступних висновків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 року.

У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Отже, в кожному випадку позивач при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд критично ставиться та не бере до уваги наведені у клопотання позивачем підстави для звільнення його від сплати судового збору з огляду на наступне.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання:

1) про відстрочку виконання вироку;

2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

3) про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким;

4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;

6) про звільнення від покарання за хворобою;

7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;

8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;

9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;

10) про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України;

11) про застосування покарання за наявності кількох вироків;

12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді;

13) про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;

13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань;

13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери);

13-3) про зміну обов`язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням;

14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Направлене заявником звернення ставить на вирішення суду питання про стягнення шкоди, заподіяної незаконним рішенням суду в порядку цивільного судочинства.

Відтак, у даному випадку зазначена позивачем як підстава для звільнення від сплати судового збору норма Закону, а саме п. 17 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" не може бути застосована, оскільки враховуючи позовні вимоги, дана справа не пов`язана із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 КПК України.

Процесуальним законом з цього приводу зазначено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Богунського районного суду м. Житомира, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди - вважати неподаною та повернути заявникові.

Складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Суддя Є.О. Татуйко