Вирок № 98902786, 11.08.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

11.08.2021

Справа № 331/1066/18

Провадження № 1-кп/331/91/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» серпня 2021 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого – судді Клименко Л.В.

при секретарі судового засідання Владиченко І.В.

за участю: прокурора Жулай Г.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника – адвоката Колісника А.Є.

представника

потерпілої особи Волошиної Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015080020001393 від 24.04.2015 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта – повна загальна середня, сімейний стан – розлучений, має на утриманні малолітню дитину, який офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року, в денний час, ОСОБА_1 , діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою зневстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, з метою шахрайського заволодіння кв. АДРЕСА_2 , знаходячись на АДРЕСА_3 , вступив у злочинну змову з невстановленими в ході досудового розслідування особами, з метою підробки офіційного документа, а саме паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 надав невстановленим досудовим розслідуванням особам паспорт громадянина України на своє ім`я та власну фотокартку для подальшого підроблення офіційного документа, а саме паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_2 з метою його використання, шляхом надання в нотаріальні контори та інші установи та організації.

Згідно попередньої змови, невстановлена в ході досудового розслідування особа, повинна була взяти дійсний паспорт та фото ОСОБА_1 та невстановленим в ході досудового розслідування способом переклеїти фотокартки ОСОБА_1 в паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 , виданий Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області від 01.02.2003 року та подальшої передачі підробленого паспорту ОСОБА_1 , з метою його противоправного використання шляхом надання в нотаріальні контори та інші установи та організації для оформлення довіреності та інших офіційних документів, які стосуються кв. АДРЕСА_2 , для її подальшого продажу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на шахрайське заволодіння кв. АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 у співучасті та за попередньою змовою із невстановленими в ході досудового розслідування особами, своїми умисними діями, які виразились у пособництві у підробці паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 , виданого Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області від 01.02.2003 року, який у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці передали ОСОБА_1 , який достовірно знаючи, що паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 завідомо підроблений, використав його шляхом надання в нотаріальні контори та інші установи та організації, для оформлення довіреності та інших офіційних документів, які стосуються кв. АДРЕСА_2 , для її подальшого продажу.

Після чого, 27 листопада 2014 року, приблизно о 15-00 годині, ОСОБА_1 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, діючи у співучасті та за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з метою шахрайського заволодіння кв. АДРЕСА_2 , для її подальшого продажу, направились до нотаріальної контори приватного нотаріуса Мелітопольського міського округу Запорізької області ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_4 з метою нотаріального посвідчення довіреності на право розпоряджатися квартирою АДРЕСА_2 .

У цей же день, близько 15-30 години, ОСОБА_1 , знаходячись в зазначеній нотаріальній конторі, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою заволодіння кв. АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про те, що паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданий Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області 01.02.2003 року, що є офіційним документом, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати такі документи, містить неправдиві відомості, а саме має вклеєні фотокартки із зображенням ОСОБА_1 , пред`явив вищевказаний паспорт та надав його нотаріусу ОСОБА_3 для зняття копії, таким чином використав завідомо підроблений документ для оформлення довіреності.

Крім того, 05 грудня 2014 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з метою шахрайського заволодіння кв. АДРЕСА_2 , для її подальшого продажу, направились до нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_4 , що розташована за адресою: АДРЕСА_5 з метою укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .

В цей же день, 05 грудня 2014 року, приблизно об 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись в зазначеній нотаріальній конторі, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою заволодіння кв. АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про те, що паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданий Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області 01.02.2003 року, що є офіційним документом, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати такі документи, містить неправдиві відомості, а саме має вклеєні фотокартки із зображенням ОСОБА_1 , надав довіреність на право розпоряджатися кв. АДРЕСА_2 приватним нотаріусом ОСОБА_3 та пред`явив вищевказаний паспорт, після чого надав його нотаріусу ОСОБА_4 для зняття його копії та оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , реєстровий номер 830 з ОСОБА_5 , таким чином використав завідомо підроблений документ.

Окрім того, в жовтні 2014 року, ОСОБА_1 , не маючи постійного джерела доходу, прагнучи до швидкого і незаконного збагачення за рахунок заволодіння шахрайським шляхом житлом, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка страждає психічними розладами та перебуває на обліку в Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня», а саме квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою та у співучасті з невстановленими в ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, шляхом обману, вчинив злочин при наступних обставинах.

Так, у жовтні 2014 року в денний час, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, знаходячись в Олександрівському (Жовтневому) районі м. Запоріжжя, надав невстановленим досудовим розслідуванням особам, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, паспорт громадянина України на своє ім`я та власну фотокартку з метою підроблення офіційного документа, а саме паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 для його подальшого використання шляхом надання в нотаріальні контори та інші установи та організації. Невстановлені в ході досудового розслідування особи підробили паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 , виданий Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області від 01.02.2003 року шляхом вклеювання фотокарток ОСОБА_1 .

Далі, реалізовуючи свій злочинний умисел, 27 листопада 2014 року, приблизно о 15-00 годині, ОСОБА_1 , використовуючи завідомо підроблений документ, а саме паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , з вклеєними в нього власними фотокартками, за попередньою змовою та у співучасті з невстановленими в ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з метою шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_2 , направились до нотаріальної контори приватного нотаріуса Мелітопольського міського округу Запорізької області ОСОБА_3 , за адресою Запорізька область, м. Мелітополь, пл. Перемоги, буд. 4, з метою нотаріального посвідчення довіреності на право розпоряджатися квартирою АДРЕСА_2 . Знаходячись в нотаріальній конторі, ОСОБА_1 за попередньою змовою та у співучасті з невстановленими в ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на придбання права на майно, шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про підробку паспортів, заповнених на ім`я ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області 06.02.2002 року та серії НОМЕР_1 , виданий Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області від 01.02.2003 року на ім`я ОСОБА_2 , пред`явив приватному нотаріусу ОСОБА_3 підроблений паспорт та надав його нотаріусу для зняття копій.

За результатами розгляду наданих документів, приватний нотаріус Тимченко М.Г. 27 листопада 2014 року посвідчила довіреність від імені ОСОБА_6 , видану на ім`я ОСОБА_7 , з правом передоручення повноважень, строком на три роки на право розпоряджатися (продати, обміняти, здати у найом, заставити, за ціну і на умовах за власним розсудом) квартирою АДРЕСА_2 , зареєстровану в єдиному реєстрі довіреностей № 5314.

Отримавши вказану довіреність, шляхом обману та використання завідомо підробленого паспорта на ім`я ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 , виданого Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області від 01.02.2003 року, ОСОБА_1 за попередньою змовою та у співучасті з невстановленими в ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження придбав право розпоряджатись квартирою АДРЕСА_2 .

Бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, 05 грудня 2014 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , маючи довіреність на право розпорядження квартирою АДРЕСА_2 , отриману шляхом обману, використовуючи завідомо підроблений документ, а саме паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, знаходячись в нотаріальній конторі приватного нотаріуса ОСОБА_4 , що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про підробку паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області від 01.02.2003 року на ім`я ОСОБА_2 , пред`явив приватному нотаріусу ОСОБА_4 довіреність № 5314, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_3 , підроблений паспорт на ім`я ОСОБА_2 , та надав нотаріусу вказаний паспорт для зняття копій, а також інші документи щодо квартири АДРЕСА_2 .

Внаслідок використання ОСОБА_1 завідомо підробленого документа, приватним нотаріусом ОСОБА_4 зареєстровано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , реєстровий номер № 830 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Таким чином, ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою та у співучасті з невстановленими в ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділи та розпорядилися на власний розсуд квартирою, яка належить на праві приватної власності потерпілій ОСОБА_6 , ринкова вартість якої згідно звіту про незалежну оцінку майна, складеного експертом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 станом на 04.09.2014 року складає 327151 гривню, що більше, ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на момент скоєння кримінального правопорушення, чим спричинив шкоду у великих розмірах потерпілій на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, у вчиненому розкаявся та пояснив суду, що в 2014 році, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі, він звернувся до свого однокласника на ім`я ОСОБА_9 для відшукання заробітку. З цією метою останній познайомив його з ОСОБА_10 , який запропонував йому заробити грошей, шляхом надання підроблених документів для оформлення права власності на квартиру, яка розташована в м. Запоріжжі, на що він погодився. Приблизно через 1-2 дні вони зустрілися поблизу пл. Радянської в м. Запоріжжі, де він передав ОСОБА_11 свій паспорт громадянина України та власні фотокартки. Після цього, 27 листопада 2014 року ОСОБА_12 на своєму автомобілі «Honda Accord» забрав його з дому і вони направились в м. Мелітополь. При цьому, у вказаному автомобілі, під керуванням ОСОБА_13 також знаходились дві невідомих йому жінки. Прибувши на місце, перед входом до офісу нотаріуса ОСОБА_3 , ОСОБА_12 видав йому паспорт на ім`я ОСОБА_2 із вклеєною в нього його фотокарткою, іншій жінці, яка їхала з ними в автомобілі з м. Запоріжжя, останній видав паспорт на ім`я ОСОБА_6 також із вклеєною в нього її фотокарткою. Він, достовірно розуміючи, що використовує завідомо підроблений паспорт громадянина ОСОБА_2 , зайшов разом із жінкою, яка також використовувала підроблений паспорт на ім`я ОСОБА_6 , до офісу нотаріуса, де остання оформила від імені ОСОБА_6 довіреність на його ім`я, відповідно до якої він мав право розпоряджатися належною ОСОБА_6 квартирою з метою її наступного продажу. Повернувшись в автомобіль, ОСОБА_12 забрав у нього підроблений паспорт на ім`я ОСОБА_2 , після чого віддав йому його дійсний паспорт. З якою метою ОСОБА_11 необхідний був його дійсний паспорт, він не знає, будь-яких змін в його паспорті не було. Повернувшись в м. Запоріжжя, ОСОБА_12 відвіз його додому та повідомив, що зв`яжеться з ним через декілька днів для переоформлення квартири. 05 грудня 2014 року він разом з ОСОБА_10 приїхали в офіс нотаріуса ОСОБА_4 , що розташований по АДРЕСА_5 для оформлення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_6 . Зазначив що, на момент його приїзду до нотаріуса, оригінали документів, в тому числі й паспорт на ім`я ОСОБА_2 , знаходились вже в останньої і все було готове для його підписання. Діючи від імені ОСОБА_2 , на підставі довіреності виданої ОСОБА_6 , він підписав договір, згідно з яким продав квартиру ОСОБА_6 раніше невідомому ОСОБА_5 . Зазначив, що під час укладання угоди жінки, яка видавала себе за ОСОБА_6 , не було. Після цього паспорт на ім`я ОСОБА_2 залишився у ОСОБА_13 . За всі свої вищезазначені дії він отримав від ОСОБА_13 обумовлені 100 доларів США. При цьому зазначив, що ніяких грошей від продажу квартири він не отримував, під час передачі грошей за квартиру він не був присутнім та за яких умов це відбувалося, він не знає. Після підписання договору, він самостійно поїхав додому. Через деякий час до нього звернулися працівники правоохоронних органів з приводу вказаної квартири, про що він під час особистої зустрічі повідомив ОСОБА_11 , який порекомендував йому вирішувати проблеми самостійно.

Крім того зазначив, що уточнений цивільний позов КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради в інтересах ОСОБА_6 про стягнення з нього матеріальної шкоди на суму 327151 гривня та витрат, необхідних для відновлення порушеного права ОСОБА_6 в розмірі 810 гривень визнає в повному обсязі, має намір відшкодувати завдані ним збитки шляхом внесення періодичних платежів.

У зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину, у суду немає сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції, однак суд визнав за доцільне дослідити всі докази, на які посилаються сторони кримінального провадження.

Окрім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , доведеність його винуватості у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, повністю підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими безпосередньо в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні представник цивільного позивача ОСОБА_14 пояснила суду, що 31.01.2015 року до приймального відділення КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР була доставлена гр. ОСОБА_6 у зв`язку з погіршенням психічного стану. У березні 2015 року брат ОСОБА_6 – ОСОБА_15 звернувся до закладу із заявою щодо влаштування ОСОБА_6 до будинку-інтернату, на підставі чого 13.03.2015 року остання була оглянута лікарсько-консультативною комісією, під час якого ОСОБА_6 категорично відмовилась від влаштування до будинку-інтернату та продовжила лікування в умовах психіатричного закладу. Згодом від сусідки ОСОБА_6 – ОСОБА_16 стало відомо, що в квартирі останньої проживають невідомі особи, у зв`язку з чим працівниками психіатричної лікарні вживалися заходи для виклику брата ОСОБА_6 , проте останній на зв`язок не виходив. В подальшому було встановлено, що квартира, яка належала ОСОБА_6 , була продана декілька разів, у зв`язку з чим було подано позовну заяву про визнання правочинів недійсними, витребування майна та вселення ОСОБА_6 . Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2018 року позовну заяву було задоволено, проте стороною відповідача було подано заяву про перегляд вказаного заочного рішення. На даний час заявлений цивільний позов про відшкодування майнової шкоди в розмірі 327151 грн., спричиненої злочинними діями, не відшкодований, ОСОБА_6 позбавлена можливості користуватися належною їй квартирою. З метою відновлення права власності на квартиру за отримання копії документів, КУ Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР були витрачені додаткові кошти в розмірі 810 гривень, у зв`язку з чим було збільшено розмір позовних вимог в інтересах ОСОБА_6 .

Зазначила, що в подальшому було з`ясовано, що ОСОБА_6 рідних братів або сестер не має. Психічний стан ОСОБА_6 є задовільним, остання може існувати в суспільстві, проте у зв`язку із тим, що внаслідок шахрайських дій, ОСОБА_6 було позбавлено її власного житла, вона перебуває в КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що він обіймає посаду головного лікаря КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради. У 2010 році перший раз до вказаної психіатричної лікарні звернулась гр. ОСОБА_6 , якій в подальшому було встановлено діагноз «хронічний психічний розлад із зміною особистості», що позбавляє останню розуміти та правильно надавати оцінку фактам та обставинам. Вказаний діагноз передбачає загострення стану психічного розладу, у зв`язку з чим ОСОБА_6 періодично проходила лікування. В січні 2015 року братом ОСОБА_6 була викликана швидка медична допомога з повідомленням про те, що його сестра перестала доглядати за собою та готувати їжу, стала конфліктною та до її квартири заходять крадії. Доставлена до КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР ОСОБА_6 була оглянута у приймальному відділенні лікарем-психіатром, який підтвердив наявність у останньої психічного розладу та отримав письмову добровільну згоду ОСОБА_6 на лікування. У березні 2015 року брат ОСОБА_6 звернувся до закладу із заявою щодо влаштування ОСОБА_6 до будинку-інтернату. При цьому зауважив, що особисто заявника ніхто з працівників закладу не бачив, до вказаної заяви була додана копія його паспорта, прізвище та по-батькові якого вказували на існування родинних зв`язків із хворою ОСОБА_6 . На підставі отриманої заяви, було здійснено огляд ОСОБА_6 на предмет влаштування її до будинку-інтернату, проте остання категорично висловила своє заперечення проти цього, у зв`язку з чим її лікування в умовах психіатричної лікарні було продовжено, про що заявника було письмово повідомлено. Приблизно через місяць, враховуючи те, що стан ОСОБА_6 покращився та не потребував активного лікування в психіатричній лікарні, останню готували до виписки. З метою доведення вказаної інформації до відома брата ОСОБА_6 , останньому здійснювалися телефонні дзвінки та було надіслано лист, проте він не з`явився до закладу, на зв`язок не вийшов. У зв`язку з чим працівником КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР був здійснений вихід за адресою місця проживання ОСОБА_6 , де були виявлені замінені двері та вікна, від сусідів стало відомо, що квартира була продана. ОСОБА_6 категорично заперечувала той факт, що продала свою квартиру та пояснювала, що не могла цього зробити, оскільки зазначена квартира була її єдиним житлом. У квітні – травні 2015 року керівництвом КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР було повідомлено органи прокуратури та поліції про виявлені обставини, за вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження. У листопаді 2016 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя, ОСОБА_6 визнано недієздатною та визначено її опікуном КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР на час перебування у вказаному закладі. З метою захисту інтересів недієздатної ОСОБА_6 та повернення належної їй квартири, опікуном в особі КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР було подано відповідний цивільний позов.

На момент допиту свідка, останній зауважив, що стан ОСОБА_6 покращився, проте з урахуванням її діагнозу, пов`язаного зі зміною особистості, який є невідворотнім, у останньої періодично проявляється загострення, проте незважаючи на це, вона може існувати в суспільстві та визнана судом частково дієздатною. Наразі є можливість виписати ОСОБА_6 , проте оскільки останній ніде жити, вона досі перебуває на лікуванні в КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР.

На уточнюючі запитання пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1 йому не знайомий, останнього ніколи не бачив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що потерпілу ОСОБА_6 вона знає довгий час, оскільки остання є донькою класного керівника її сина. ОСОБА_6 разом із матір`ю до смерті останньої проживали в квартирі АДРЕСА_2 , після чого ОСОБА_6 жила одна. Їй було відомо, що ОСОБА_6 страждала на психічні розлади, після смерті матері у ОСОБА_6 сталося загострення психічного стану, після чого бригада швидкої медичної допомоги госпіталізувала ОСОБА_6 . Відшукуючи родичів останньої, вона зв`язувалась з двоюрідною сестрою, яка не виявила бажання спілкуватися з ОСОБА_6 , інших родичів в останньої не було, зокрема й рідних братів або сестер. У зв`язку з цим вона особисто відвідувала ОСОБА_6 під час її лікування в психіатричній лікарні, забирала її після виписки та допомагала іншим чином до тих пір, поки не переїхала до м. Києва. Через деякий час, приїхавши до м. Запоріжжя, вона дізналася від сусідів ОСОБА_6 , які проживали поряд із нею в квартирі АДРЕСА_4 , що невідомі особи, які були вдягнуті в цивільний одяг, примусово помістили ОСОБА_18 в автомобіль чорного кольору, після чого речі ОСОБА_6 бачили на смітнику. З метою відшукання ОСОБА_6 , вона зателефонувала лікарю психіатричної лікарні Ірині Романівні, яка повідомила, що потерпіла дійсно знаходиться у них на лікуванні, при цьому зазначила, що останню доставив рідний брат, який пред`явив документи з однаковими прізвищем та по-батькові. Достовірно знаючи про відсутність у ОСОБА_6 рідних братів, вона повідомила про це лікаря. Після цього вона написала заяву до відділення поліції про вчинення шахрайських дій стосовно потерпілої. Отримавши через місяць відмову у відкритті кримінального провадження, вона знову звернулась із вказаною заявою до прокурора, який в подальшому відкрив провадження, під час розслідування якого вона приймала участь в слідчих діях. Через деякий час вона дізналась від сусідів, що квартира ОСОБА_6 продається, після чого застала незнайому жінку у вказаній квартирі, якій повідомила, що ОСОБА_6 не може її продавати. Свідок охарактеризувала потерпілу ОСОБА_6 як замкнену, недовірливу та жадібну людину, з огляду на що пояснила, що добровільно видати довіреність від свого імені іншій особі та продати власне житло, вона не могла.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що будучи студентом Запорізького національного університету, приблизно в кінці грудня 2011 року він виїхав з м. Запоріжжя додому до м. Токмак, де по приїзду ввечері виявив, що загубив свій паспорт та залікову книжку. Наступного дня він одразу повідомив органи поліції про втрату паспорту. Зазначив, що паспорт був виданий у 2003 році Токмацьким МРВ. Через деякий час, після невдалих спроб віднайти загублені документи за допомогою розповсюдження оголошень в газеті, він самостійно відновив паспорт та залікову книжку. Від працівників органів поліції, які звертались до нього у 2015 та 2018 роках, він дізнався про вчинення невідомими особами шахрайських дій з використанням його паспорта.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що вона обіймає посаду приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу. В другій половині робочого дня в кінці листопада 2014 року до нотаріальної контори, де вона працювала, зайшли двоє чоловіків, серед яких був обвинувачений, та жінка середнього віку – ОСОБА_6 з проханням засвідчити довіреність від імені останньої про розпорядження належною їй квартирою, яка розташована у м. Запоріжжі на користь ОСОБА_2 . Перевіривши оригінали наданих їй паспортів та ідентифікаційних номерів, вона пересвідчилась в особі ОСОБА_6 та обвинуваченого, який надав паспорт на ім`я ОСОБА_2 . В приміщенні контори нею були зроблені копії з оригіналів вказаних документів. Зауважила, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 було зазначено Дніпропетровську область, тоді як об`єктом правочину була квартира у м. Запоріжжі, у зв`язку з чим у неї виникло питання щодо місця засвідчення довіреності в м. Мелітополі, на що ОСОБА_6 чітко пояснила, що її чоловік нещодавно помер, вона залишилась сама та, під час перебування в гостях у родичів, які проживають в м. Мелітополі, було прийнято рішення продати належну їй квартиру, для пришвидшення процесу якого виникла необхідність у видачі своєму племіннику ОСОБА_2 довіреності на її продаж. Зауважила, що будь-яких сумнівів в особистостях довірителя та особи, на чию користь видається довіреність – ОСОБА_2 в неї не було. При цьому, ОСОБА_6 швидко та впевнено відповідала на поставлені їй питання, ззовні ОСОБА_6 виглядала звичайною людиною, будь-яких ознак психічного розладу не проявляла. Після засвідчення довіреності, обвинувачений сплатив за послуги. Пояснила, що відповідно до встановленого порядку, в кабінеті нотаріуса під час засвідчення правочинів, знаходяться лише сторони, тоді як інші особи очікують в коридорі, де й знаходився третій чоловік, який прийшов разом із ОСОБА_6 та обвинуваченим, оскільки він жодних дій не вчиняв, його дані ніде не відображалися. Додала, що під час видачі довіреності, будь-які питання стосовно продажу квартири сторонами не обговорювалися. Матеріали нотаріальної справи були вилучені слідчими в серпні 2015 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона обіймає посаду приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу, у зв`язку з чим 05.12.2014 року нею було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладеного між представником власника квартири за довіреністю ОСОБА_2 та з іншої сторони – ОСОБА_5 . Зазначила, що для посвідчення правочину сторони надають нотаріусу оригінали наступних документів: паспорту, ідентифікаційного номеру, документів на квартиру: технічний паспорт, експертну оцінку, а також довідку стосовно зареєстрованих осіб, тощо. Оригінали вказаних документів надаються нотаріусу для перевірки особисто або за відповідною довіреністю, після чого в приміщенні нотаріальної контори робляться їхні копії для подальшого долучення до нотаріальної справи. При цьому до вказаної справи долучаються такі оригінали документів: довідка стосовно зареєстрованих осіб, правовстановлювальні документи на квартиру, експертна оцінка, тоді як інші документи долучають у вигляді копій. Запевнила, що у випадку виникнення у неї підстав сумніватися в достовірності наданих документів, вона би відмовила в засвідченні правочину. На уточнюючі запитання зазначала, що встановлення особи здійснюється нотаріусом, зокрема, за оригіналом паспорту, проте обвинуваченого не пам`ятає через те, що з моменту подій пройшло багато часу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що в 2015 році він вирішив придбати у власність квартиру, у зв`язку з чим знайшов в мережі Інтернет ріелтора на ім`я ОСОБА_20 , яка показала йому декілька варіантів, серед яких була квартира АДРЕСА_2 . Під час огляду вказаної квартири, ОСОБА_20 відчинила ключами двері, які, як вона пояснила, надали їй власники квартири. При цьому в квартирі нікого не було, квартира була наполовину житлова, що він пояснив наявністю старих меблів, жіночого одягу та відсутністю побутової техніки, загальне враження склалося, що частина речей була вивезена. Через деякий час ОСОБА_20 відправила йому на електронну пошту копію документів на квартиру, в подальшому оригінали вказаних документів були надані йому для огляду в офісі ріелторської фірми, що розташований на АДРЕСА_4 . В березні 2015 року між ним та власником квартири ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , вартість якої складала 150 тисяч гривень. Зазначив, що посвідчення угоди здійснювалось за рекомендацією ріелтора – у нотаріуса ОСОБА_21 . Під час укладання угоди також були присутні ріелтор ОСОБА_20 , її керівник – ОСОБА_22 , син ОСОБА_5 та його мати. Про зареєстроване місце проживання ОСОБА_6 у придбаній ним квартирі він знав, проте ОСОБА_20 пообіцяла, що в найближчий час питання щодо зняття з місця реєстрації буде вирішено, запевнивши, що вказаний факт не перешкоджає укладенню угоди. При цьому продавець квартири ОСОБА_5 не був зареєстрований в квартирі, що пояснив тим, що там проживала ОСОБА_6 , яку забрали жити до себе її родичі, що і є причиною продажу квартири. За послуги ріелтора він заплатив 500 доларів США, у вартість якого входило також і зняття з реєстрації ОСОБА_6 . Проте, під час оформлення комунальних рахунків, йому стало відомо, що ОСОБА_6 з його квартири не виписана, у зв`язку з чим він не зміг прописатися в ній. Крім того, одночасно він дізнався, що остання перебуває в лікарні. Протягом року неодноразово звертаючись до ріелторів з вимогою виконати своє зобов`язання стосовно зняття ОСОБА_6 з реєстрації у вказаній квартирі, останні продовжували давати пусті обіцянки. У зв`язку з неможливістю прописатися у власній квартирі, він вимушений був звернутися до адвоката, який в його інтересах подав позовну заяву до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про примусове зняття ОСОБА_6 з реєстрації місця проживання, у задоволенні якої в подальшому судом було відмовлено з підстави перебування ОСОБА_6 на лікуванні. Додав, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя договір купівлі-продажу, укладений між ним та ОСОБА_23 визнано недійсним, за ОСОБА_6 визнано право власності на спірну квартиру, проте наразі заочне рішення скасовано та перебуває на перегляді. На уточнюючі запитання пояснив, що в нього були сумніви в законності купівлі квартири, проте перевіривши документи та обговоривши спірні питання з ріелторами, вони пройшли. Обвинуваченого ОСОБА_1 він ніколи не бачив, з ним не знайомий.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснила суду, що в 2015 році вона обіймала посаду завідуючої жіночого гострого відділення Обласної психіатричної лікарні. З 2013 року у вказаному медичному закладі періодично – двічі на рік, проходила лікування в стаціонарі ОСОБА_6 , яка страждає на психічний розлад, у зв`язку з чим їй встановлена ІІ група інвалідності. Так, приблизно через півтора роки від останньої дати лікування, ОСОБА_6 зі свого дому була госпіталізована черговим лікарем швидкої медичної допомоги на підставі встановленої наявності ознак для такої госпіталізації. Наступного дня після госпіталізації ОСОБА_6 , до лікарні прийшла раніше невідома їй молода жінка, яка представилась невісткою ОСОБА_6 , пояснивши, що вона є дружиною рідного брата хворої та повідомила про те, що ОСОБА_6 залишилась без квартири, у зв`язку з чим просила перевести її до інтернату. Вона відмовила їй, роз`яснивши, що законом передбачений порядок звернення із відповідною заявою про влаштування хворої особи до будинку-інтернату. Наступного дня її викликали до секретаріату лікарні, де передали письмову заяву ОСОБА_15 , до якої була долучена копія його паспорту, про влаштування його сестри – ОСОБА_6 до будинку-інтернату у зв`язку із втратою нею своєї квартири. Через деякий час, за результатами проведеної перевірки, було встановлено, що квартира, яка належала ОСОБА_6 на той момент вже належала іншим особам, проте інформація про наявність у ОСОБА_6 брата не підтвердилась. Додала, що зокрема, нею встановлювалось коло родичів ОСОБА_6 , проте вжитими заходами були виявлені тільки декілька далеких родичів, які відмовились приймати будь-яку участь в житті ОСОБА_6 , крім того про рідного брата ніхто не знав, припускали наявність зведеного брата ОСОБА_6 . У вищевказаній заяві був зазначений номер мобільного телефону заявника – ОСОБА_15 , проте він був вимкнений. Разом з тим зауважила, що особисто вона не бачила заявника ОСОБА_15 . Наразі ОСОБА_6 соціалізована, проте оскільки останній ніде жити, вона досі перебуває на лікуванні в КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР.

Висновком експерта № 91 від 25.09.2015 року за результатом проведення судової почеркознавчої експертизи за експертною спеціальністю «1.1 Дослідження почерку і підписів» встановлено, що підпис та короткий текст в довіреності, яка уповноважує ОСОБА_7 розпоряджатися (продати, обміняти, здати у найом, заставити, за ціну і на умовах за власним розсудом) квартирою АДРЕСА_2 , посвідчена ОСОБА_3 від 27.11.2014 року нотаріально посвідчену в реєстрі № 5314 виконані не ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а іншою особою (т. 1, а.п. 62-67).

Висновком експерта № 7-18 від 29.01.2018 року за результатом проведення почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис, який виконаний від імені ОСОБА_2 і розміщений в графі «Підписи» оригіналу договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 від 05.12.2014 року між ОСОБА_2 – продавець (діючий від імені ОСОБА_6 ) та ОСОБА_5 – покупець, виконаний імовірно ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 . Почерк, яким виконаний рукописний текст від імені ОСОБА_2 і розміщений в графі «Підписи» оригіналу договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 від 05.12.2014 року між ОСОБА_2 – продавець (діючий від імені ОСОБА_6 ) та ОСОБА_5 – покупець, виконаний ОСОБА_1 (т. 1, а.п. 69-80).

Висновком судово-психіатричної експертизи № 522 від 26.08.2015 року встановлено, що ОСОБА_6 , 1968 р.н. виявляє ознаки психічного розладу. Внаслідок чого в момент вчинення нотаріальної дії (підписання довіреності від 27.11.2014 р.) ОСОБА_6 не могла давати раду своїм діям та керувати ними (т. 2, а.п. 113-119).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.01.2017 року, свідок ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_1 , який представився ОСОБА_7 , на ім`я якого була видана довіреність ОСОБА_6 27.11.2014 року на право розпорядження квартирою, що посвідчена та зареєстрована свідком у реєстрі нотаріальний дій під № 5314. Обвинувачений пред`явив паспорт на ім`я ОСОБА_7 , в якому була вклеєна його фотокартка (т. 2, а.п. 125).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.02.2018 року, обвинувачений ОСОБА_1 на фотознімку № 2 впізнав жінку, яка 27.11.2014 року знаходилась з ним у нотаріуса в м. Мелітополі Запорізької області в якості громадянки ОСОБА_6 (т. 2, а.п. 126).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.02.2018 року обвинувачений ОСОБА_1 на фотознімку № 3 впізнав ОСОБА_13 (т. 2, а.п. 127).

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.01.2017 року свідок ОСОБА_3 на фотознімку № 3 впізнала жінку яка представилась ОСОБА_6 , яка 27.11.2014 року оформила довіреність на ім`я ОСОБА_7 на право розпоряджатись квартирою (т. 2, а.п. 128).

Матеріалами перевірки за заявою ОСОБА_2 встановлено, що останній 24.12.2011 року звернувся до Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області з повідомленням про втрату паспорта (т. 2, а.п. 133-138).

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень доведена в ході судового розгляду, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, як співучасть (пособник) у підробленні офіційного документа, який видається і посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків з метою використання його іншою особою, вчинений за попередньою змовою групою осіб; за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа; за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190 КК України як співучасть (пособник) у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві) за попередньою змовою групою осіб, вчинене у великих розмірах.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Обвинувачений ОСОБА_1 не має судимості і раніше до кримінальної відповідальності не притягався, вчинив кримінальний проступок, нетяжкий злочин та тяжкий злочин, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, у зв`язку з чим не має стабільного та законного джерела доходу, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому суд визнає те, що він вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, розкаявся у вчиненому, своїми правдивими показаннями активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, має намір відшкодувати завдані збитки.

Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка страждає на психічний розлад.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, його спосіб життя, відношення до скоєного, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, беручи до уваги, що вчинене обвинуваченим суспільно небезпечне діяння потягло тяжкі наслідки, що призвело до незаконного позбавлення особи її власного житла, його роль під час вчинення кримінальних правопорушень, враховуючи той факт, що завдану шкоду потерпілій не відшкодовано, жодних заходів, направлених на її відшкодування не вжито, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального проступку та нетяжкого злочину у вигляді обмеження волі, за вчинення тяжкого злочину у вигляді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. При цьому підстав для застосування положень статей 69 або 75 КК України суд не вбачає.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України відноситься до нетяжких злочинів, який було вчинено у жовтні 2014 року. Окрім цього, відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 358 КК України відносяться до кримінальних проступків, які були вчинені 27.11.2014 року та 05.12.2014 року.

З огляду на викладене, у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 49, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України на момент ухвалення вироку закінчились строки давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за цими складами кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В рамках розгляду вказаного кримінального провадження Комунальним некомерційним підприємством «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, яке діє в інтересах ОСОБА_6 заявлено позовну заяву про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 в якості відшкодування, за спричинену злочинними діями, майнову шкоду в розмірі 327151 гривню (т. 1 а.п. 18-22).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_6 була незаконно позбавлена власного житла, яке їй належить на праві приватної власності, чим спричинено матеріальну шкоду в розмірі 327151 гривня. Вищезазначений розмір матеріальної шкоди визначений звітом про незалежну оцінку майна, яким встановлено, що ринкова вартість двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 станом на 04.09.2014 року складає 327151 гривню.

В ході судового розгляду позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 в якості відшкодування витрат, необхідних для відновлення порушеного права ОСОБА_6 суму в розмірі 810 гривень (т. 2, а.п. 30-33). В обґрунтування вимог посилається на те, що з метою оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 , представник позивача звернувся до ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» за отриманням копії технічного паспорта на зазначену квартиру. Вартість виконаних робіт за вказані послуги складає 810 гривень.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Судом встановлено, що внаслідок вчиненого злочину квартира АДРЕСА_2 вибула із законного володіння власника ОСОБА_6 .

Так, згідно звіту про незалежну оцінку майна, складеного експертом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 вартість вказаної квартири станом на 04.09.2014 року складає 327151 гривню.

Як на правову підставу відшкодування завданих збитків, позивач посилається на положення ч. 1 ст. 1166, ч. 1 та 3 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже цивільне законодавство містить як поняття «шкода» так і поняття «збитки» і з аналізу наведених вище норм можна зробити висновок, що поняття «шкода» є ширшим ніж поняття «збитки».

За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (стаття 1177 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Окрім цього, судом встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_19 , треті особи: приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Тимченко Марина Геннадіївна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Катерина Валеріївна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко Вікторія Миколаївна про визнання правочинів недійсними, витребування майна та вселення.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2018 року вказану позовну заяву задоволено (т. 2, а.п. 35-37).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2019 року задоволено заяву адвоката Мєшальникової Ганни Геннадіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_19 про перегляд заочного рішення суду та скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2018 року (т. 2, а.п. 188-194). Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження, остаточне рішення не прийнято.

З наведеного слідує, що предмет злочинного посягання – квартира АДРЕСА_2 , внаслідок злочинних дій обвинуваченого не була пошкоджена або знищена, а вибула з володіння власника на підставі договорів купівлі-продажу, дійсність яких наразі оспорюється потерпілою стороною в порядку цивільного судочинства з одночасним пред`явленням вимоги про витребування квартири з чужого незаконного володіння в порядку ст. 388 ЦК України, що є належним способом захисту порушеного права .

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого грошової компенсації у розмірі вартості квартири, відчуженої внаслідок вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, задоволенню не підлягають, оскільки не є належним способом захисту порушеного права.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 завданих збитків на суму 810 гривень, в якості відшкодування витрат, необхідних для відновлення порушеного права ОСОБА_6 , підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що відповідають критеріям збитків, а завдана шкода на вказану суму підтверджена доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

В задоволенні позовних вимог Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, яке діє в інтересах ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_1 в якості відшкодування, за спричинену злочинними діями, майнову шкоду в розмірі 327151 гривень – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в якості відшкодування витрат, необхідних для відновлення порушеного права ОСОБА_6 ,грошові кошти в розмірі 810 (вісімсот десять) гривень.

Речові докази:

- матеріали ЄО № 1338 від 04.02.2015 року стосовно втрати паспорту на ім`я ОСОБА_5 , які долучені до матеріалів кримінального провадження – повернути за належністю до Відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області (т. 1, а.п. 82-84);

- матеріали ЄО № 3610 від 31.03.2015 року за заявою ОСОБА_16 , які долучені до матеріалів кримінального провадження – повернути за належністю до Відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області (т. 1, а.п. 85-87);

- копію форми № 1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка долучена до матеріалів кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження (т. 1, а.п. 88-90, 95);

- копію форми № 1 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка долучена до матеріалів кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження (т. 1, а.п. 96-98, 103-104);

- медичні картки стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 № 844 від 11.04.2013 року на 30 арк. та № 111 від 15.01.2010 року на 27 арк., № 683/79 від 23.03.2010 року на 29 арк., які долучені до матеріалів провадження – повернути за належністю до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради(т. 1, а.п. 114-116);

- документи, які підтверджують факт оформлення купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_2 та рішення про реєстрацію прав власності за ОСОБА_19 , які на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2015 року були вилучені у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. та долучені до матеріалів кримінального провадження – повернути за належністю приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко Вікторії Миколаївні (т. 1, а.п. 117-124);

- документи, які підтверджують факт оформлення купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_2 та рішення про реєстрацію прав власності за ОСОБА_5 , які на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2015 року були вилучені у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В. та долучені до матеріалів кримінального провадження – повернути за належністю приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Катерині Валеріївні (т. 2, а.п. 221-224).

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя Л.В. Клименко