Рішення № 98900889, 11.08.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4518/21

Провадження № 2/487/2238/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-судді А.А. Лагоди

секретаря І.А. Налиснік

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Південна товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна за №10558 від 04.05.2000 року про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 , укладеного на Південній товарній біржі. Сторони договору купівлі-продажу домовилися щодо усіх його істотних умов, що підтверджується відповідним письмовим договором, і відбулося повне його виконання. Зазначений договір 23.05.2000 року був зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації за реєстровим №16692. Однак, після смерті ОСОБА_6 , у позивачів виникла необхідність отримання свідоцтва про право на спадщину на належну їм долю у праві власності на цю житлову квартиру.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.07.2021 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачі в судове засідання не з`явилися. Подали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності та за відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за їх відсутності до суду не надали.

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч.8 ст.178 ЦПК України).

Оскільки, відповідно до вимог ст.279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судом встановлено, що 04.05.2000 року на Південній товарній біржі укладено договір купівлі-продажу № 10558, відповідно до умов якого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , діюча за себе та своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 купили квартиру АДРЕСА_1 ). Сторони договору купівлі-продажу домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується відповідним письмовим договором, і відбулося повне виконання договору.

Зазначений договір 23.05.2000 року був зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації за реєстровим №16692 за ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, у зв`язку із чим відкрилась спадщина на належну йому частку у праві власності на майно, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.11.2020 року. Разом з тим на даний час не можливо оформити спадщину через відсутність нотаріально посвідченого договору на квартиру.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 цього Кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до частини 1 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»).

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

Оскільки в даних правовідносинах наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу - ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року, Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування сторонами спірного правочину ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Таким чином, сторони виконали всі умови договору купівлі-продажу, у результаті яких наступили юридичні наслідки, а саме одна сторона передала іншій квартиру.

Отже, докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу ніким не спростовані та свідчать про те, що позивачі є добросовісними набувачами нерухомого майна.

Позивачі на теперішній час не мають можливості оформити спадщину, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідчений.

Приймаючи до уваги те, що позивачі не мають можливості усунути порушення своїх прав в позасудовому порядку, позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 220, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 47, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року, ст.ст. 1-2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76 - 82, ч.1 ст. 223, 258 - 259, 263 - 264, 265, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Південна товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу № 10558 від 04.05.2000 року про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 , укладеного на Південній товарній біржі між продавцями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та покупцями ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , діючою за себе та своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 23.05.2000 року за реєстровим №16692.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду м. Миколаєва безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_6 .

Третя особа: Південна товарна біржа, адреса: м. Миколаїв, вул. Наваринська, 3, кв. 69.

Суддя А.А. Лагода