Рішення № 98900382, 28.07.2021, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/1458/21

Провадження № 2/756/3161/21

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року місто Київ

Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Скаковської К.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона», про визнання недійсним кредитного договору,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона» (далі - ТОВ «ФК «Верона») про визнання недійсним кредитного договору від 22.09.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зобов`язання перед відповідачем були виконані в повному обсязі, однак, через деякий час позивачу почали надходили повідомлення про нібито невиконанні зобов`язання перед відповідачем. На всі аргументи позивача щодо виконання зобов`язань перед відповідачем за кредитним договором представники відповідача не реагували.

Позивач вказує, що він не розуміючи звідки взялась заборгованість, 11.12.2020 року скориставшись допомогою правників направив належний запит до відповідача з проханням надати кредитний договір та інформацію щодо заборгованості позивача. Відповідач надав відповідь на запит не по суті.

Також зазначається, що позивач не підписував ні фізично, ні шляхом накладенням ЕЦП жодного кредитного договору, а також заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі.

На підставі викладеного позивач просить визнати недійсним кредитний договір від 22.09.2020 року.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона», про визнання недійсним кредитного договору.

22.04.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. При цьому, у відзиві зазначається, зокрема, що позивач здійснив ряд послідовних дій, спрямованих на укладення та виконання договору з метою отримання позики, тобто настання саме тих юридичних прав та обов`язків, що обумовлені цим договором. Пізніше позивачем було повністю сплачено суму по кредиту разом з нарахованими процентами, про що надається довідка про відсутність заборгованості, що також свідчить про те, що правочин сторонами укладено та виконано у повній відповідності до законодавства України.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29.06.2021 підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона», про визнання недійсним кредитного договору було закрито, призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явивсь, про день, час та місце судового засідання повідомлявсь судом належним чином. У матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача не з`явивсь, про день, час та місце судового засідання повідомлявсь судом належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

22.09.2020 року ОСОБА_1 ( далі - позивальник, позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» (далі - відповідач, позикодавець) з заявкою на отримання кредиту. Позикодавець надав позичальнику пропозицію укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (оферта) в електронній формі шляхом розміщення його у мережі Інтернет на сайті Позикодавця.

Для отримання фінансових послуг позивач пройшов процедуру реєстрації на сайті Позикодавця, заповнив заяву (форму) на отримання фінансового кредиту, зазначивши персональні дані та бажані параметри кредиту. На підставі наданої позичальником інформації, 22.09.2020 року був сформований акцепт, згідно якого позивач отримав кредит у розмірі 3900,00 грн. Строк на який надається позика складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме з 22.09.2020 року по 17.10.2020 року включно.

Як убачається з пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферта) № 1691871 сторони дійшли згоди, що загальний розмір позики 3900,00 грн. Строк на який надається позика складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме з 22.09.2020 року по 17.10.2020 року включно.

Пунктом 1.4 визначено, що проценти за користування позикою нараховуються на суму позики, а у разі часткового погашення - на непогашену частину, та встановлюються в розмірі 1,90 % від суми позики в день, що на рік становить (реальна річна процентна ставка встановить) 693,5 % від суми позики. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

22.09.2020 року позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора G2566 було підписано даний акцепт, тобто здійснено дії, спрямовані на укладення договору про надання кредиту і настання юридичних прав та обов`язків, заповнивши заявку на сайті позикодавця добровільно та з розумінням настання прав та обов`язків, передбачених договором.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Після акцептування оферти позикодавця позичальник отримав підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного договору шляхом збереження примірника такого договору в особистому кабінеті, оскільки згідно з технологією його укладення, договір та усі супутні документи зберігаються на особистій сторінці позичальника на сайті позикодавця.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Таким чином Позичальник надав свою відповідь про прийняття (акцепт) пропозиції позикодавця укласти електронний договір, шляхом заповнення заявки-приєднання про прийняття такої пропозиції в електронній формі.

Пунктом 15 акцепту, позичальник підтвердив, що до підписання цього договору ознайомився з усіма наявними та можливими схемами та умовами, на яких позикодавець здійснює кредитування, загальною сукупною вартістю позики/кредиту та всіх витрат, пов`язаних з отриманням позики у позикодавця, та свідомо обрав умови отримання позики, викладені в цьому договорі.

22.09.2020 року на виконання умов договору позикодавцем здійснено безготівковий переказ грошових коштів у розмірі 3900,00 грн на рахунок банківської платіжної картки позичальника, вказану ним під час ідентифікації, що є підтвердженням виконання позикодавцем своїх зобов`язань.

Як зазначає позивач у позовній заяві, зобов`язання позивача перед відповідачем були виконані у повному обсязі. Крім того, як убачається із наданої відповідачем довідки від 22.03.2021 заборгованість з оплати основного боргу ОСОБА_1 перед відповідачем за договором №1691871 від 22.09.2020, станом на 22.03.2021, відсутня.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умови кредитного договору, на яких укладають двосторонні правочини з відповідачем, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм статей 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13 передбачено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як зазначалося вище, позивач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від відповідача прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції відповідача), тобто договір укладено у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтвердив свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами договору.

Доводи позивача, на те, що договір ним не підписувався не заслуговують на увагу, оскільки укладення договору відбувалось відповідно до вимог Законів України «Про електронній документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію» шляхом використання одноразового ідентифікатора електронного підпису.

Також, слід зазначити, що оспорюваний договір позики містить персональні дані позивача, зокрема його ПІБ, номер картки платника податків, паспортні дані, адресу місця проживання, які відповідають відомостям, які містяться в позовній заяві самого позивача та доданих до неї документів.

В ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов оспорюваного договору вимогам законодавства.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та правові норми, що їх регулюють, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, враховуючи, що без входу позивача на веб-сайт відповідача та здійснення ним всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, договір між ним та відповідачем не був би укладений, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним.

Інших доводів, які б спростували висновки суду, матеріали справи не містять.

З наведених вище підстав, суд прийшов до висновку відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» про визнання кредитного договору недійсним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений останнім при подачі позову судовий збір, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 8, корп. 6, код ЄДРПОУ 41602157) про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Оболонський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06.08.2021.

Суддя М.М. Ткач