Ухвала суду № 98899414, 03.06.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20070/20

Провадження № 2-з/643/9/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Гюлалієвої Ф.Р. кизи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, інші особи, які можуть отримати статус учасника справи – Зміївська міська рада Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16.12.2020 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить: заборонити ТОВ «Кредитні ініціативи» вчиняти певні дії, а саме відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (далі – Квартира); вчиняти дії, пов`язані із перешкоджанням в доступі до Квартири та особистих речей у Квартирі заявника та членів його сім`ї, реєструвати та вселяти сторонніх осіб до Квартири, виселяти та знімати з реєстрації зареєстрованих у Квартирі осіб, а також вчиняти будь-які дії, пов`язані з проникненням представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до вказаної Квартири.

В обґрунтування зазначено, що 25.04.2008 між ОСОБА_2 та Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_2 отримала грошові кошти на поточні потреби у сумі 124000,00 доларів США строком з 25.04.2008 до 25.04.2018 із сплатою за користування кредитом 14% річних. Того ж дня було укладено Іпотечний договір № 05/2008-ИП, за яким іпотекодавці, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у забезпечення виконання основного зобов`язання передали іпотекодержателю АБ «АвтоЗАЗбанк» належну їм на праві спільної власності Квартиру. Після цього заявнику випадково стало відомо, що до ТОВ «Кредитні ініціативи» за договором факторингу, укладеним з ПАТ «Банк Кіпру» (правонаступником АБ «АвтоЗАЗбанк»), перейшло право вимоги за кредитним договором, що забезпечене іпотекою. Також заявнику стало відомо, що 16.05.2018 здійснено реєстрацію права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на Квартиру за рішенням державного реєстратора Калініної Л.М. від 21.05.2018, індексний номер 41190909. Оскільки Квартира є предметом іпотеки згідно з Іпотечним договором №05/2008-ИП від 25.04.2008, вбачається, що право власності на Квартиру зареєстровано за іпотекодержателем ТОВ «Кредитні ініціативи» шляхом примусового звернення стягнення на предмет іпотеки без згоди його власника. Державним реєстратором було порушено процедуру державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, тому рішення державного реєстратора відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Калініної Л.М. підлягає скасуванню. Так, державним реєстратором було порушено процедуру, передбачену Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Крім того, було порушено вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також Державний реєстратор відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Калініна Л.М. порушила порядок здійснення реєстраційних дій, провівши державну реєстрацію права власності ТОВ «Кредитні ініціативи» на Квартиру за відсутності необхідних правових підстав, а саме не пересвідчившись про отримання іпотекодавцями та боржником письмової вимоги про усунення порушень. З наведених підстав заявник має намір пред`явити позов про скасування рішення Державного реєстратора відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Калініної Л.М. про реєстрацію права власності на Квартиру від 21.05.2018, індексний номер 41190909.

Дослідивши отримані матеріали, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України. До них в тому числі відноситься заборона вчиняти певні дії.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі «Новоселецький проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 по справі № 381/4019/18 висловила висновки щодо застосування норм права, згідно яких співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, в зв`язку з чим відсутні підстави для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Вказаний вид забезпечення позову не впливає на матеріальний стан власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

В судове засідання для розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 не з`явився.

Судом встановлено, що в провадження Московського районного суду м. Харкова (головуючий суддя Крівцов Д.А.) перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Зміївської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

В рамках вказаної цивільної справи позивач ОСОБА_3 подавала заяву про забезпечення позову з тотожними вимогами, а саме просила заборонити ТОВ «Кредитні ініціативи» вчиняти певні дії, а саме відчужувати Квартиру, а також вчиняти інші дії, пов`язані із вселенням та вчиненням будь-яких дій, пов`язаних із доступом до Квартири.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.12.2020 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Зміївської міської ради, третя особа – ТОВ «Кредитні ініціативи», про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора – задоволено частково. Заборонено відчуження Квартири, що зареєстрована на праві власності за ТОВ «Кредитні ініціативи». В іншій частині заяви - відмовлено.

Під час розгляду вказаної заяви ОСОБА_3 та постановлення ухвали від 24.12.2020 судом встановлено, що, як вбачається з наданої суду копії Іпотечного договору № 05/2008-ИП від 25.04.2008, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (після реєстрації шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_7 ) та ОСОБА_1 (іпотекодавці) передали АБ «АвтоЗАЗбанк» (іпотекодержателю) в іпотеку в тому числі вказану вище Квартиру, що належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за укладеним останньою кредитним договором № 05/2008, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов`язана повернути іпотекодержателю кредитні кошти в розмірі 124600,00 доларів США в строк до 24.04.2018. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 236069966 від 09.12.2020, власником Квартири на даний час є ТОВ «Кредитні ініціативи», підстава для державної реєстрації – вказаний вище іпотечний договір, державний реєстратор – Калініна Л.М., Зміївська міська рада, Харківська обл., попередні власники - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Таким чином, з доводів заяви про забезпечення позову, позовної заяви та наданих позивачкою документів судом зроблений висновок, що між сторонами дійсно виник спір з приводу правомірності реєстрації права власності на вказану вище Квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи», та, відповідно, правомірності вибуття Квартири з власності позивачки та інших осіб, які були іпотекодавцями за іпотечним договором.

До заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка розглядається в даній цивільній справі, додано ті ж самі документи, а саме копію Іпотечного договору № 05/2008-ИП від 25.04.2008 та Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 236069966 від 09.12.2020.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка розглядається в даній цивільній справі, в обґрунтування заяви він посилається на ті ж самі обставини та висловлює ті ж самі доводи і аргументи, що наведені у відповідній заяві ОСОБА_3 .

Таким чином, судом вже заборонено відчуження Квартири в рамках забезпечення позову іншого колишнього співвласника (іпотекодавця) Квартири.

Враховуючи наведене, суд констатує, що Московським районним судом м. Харкова за заявою іншого колишнього співвласника (іпотекодавця) Квартири вже вжито заходи забезпечення позову у виді заборони відчуження Квартири.

За таких обставин, оскільки судом вже заборонено відчуження Квартири, суд приходить до висновку щодо недоведеності доводів ОСОБА_1 відносно того, що ТОВ «Кредитні ініціативи» станом на час розгляду заяви має можливість здійснити відчуження Квартири іншим особам.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині накладення заборони відчуження Квартири.

Оцінюючи вимоги заяви про забезпечення позову в частині накладення судом заборони вчинення інших дій, пов`язаних із вселення до Квартири та вчиненням будь-яких дій, пов`язаних із доступом до Квартири, суд керується таким.

Заявником не обґрунтовано, яким чином вказані дії, навіть якщо вони вчинятимуться, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист і поновлення прав та інтересів ОСОБА_1 в разі пред`явлення ним позову та задоволення позовних вимог, які згідно заяви стосуватимуться виключно скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, на підставі якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право власності на Квартиру.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявником не доведено співмірність вказаних заходів забезпечення позову із позовними вимогами, які він планує пред`явити, в зв`язку з чим відмовляє у вжитті вказаних вище видів забезпечення позову.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову, зазначених ОСОБА_1 .

Одночасно суд роз`яснює ОСОБА_1 , що він не позбавлений права повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема в разі зміни обставин, якими суд керувався під час розгляду даної справи.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, інші особи, які можуть отримати статус учасника справи: Зміївська міська рада Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повний текст ухвали не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя Крівцов Д.А.