Рішення № 98898721, 26.05.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4136/20 Провадження № 2/450/780/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Добош Н.Б,

при секретарі Гев`як Ю.С.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про предмет спору з врахуванням уточнень : стягнення з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 28 338 моральної шкоди, 170 028 відшкодування утриманцю; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 4 131, 15 грн. інфляційні втрати 2 000, 00 грн., 3% 1 035, 62 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): 15.01.2020 р. приблизно о 05:55 год. на автодорозі сполученням Тарасівка-Львів, поблизу с. Тарасівка Пустомитівського району Львівської області автобус марки «БАЗ А079.04» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . В результаті вказаної пригоди пішохід ОСОБА_4 помер на місці події, а транспортний засіб зазнав технічних пошкоджень. Відповідальність водія транспортного засобу - автобуса марки «БАЗ А079.04» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована згідно полісу №АО4171128 у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай». 17.02.2020 року на адресу ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах матері загиблого - ОСОБА_2 . Загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складає 56 676,00 грн. - моральної шкоди, 170 028,00 грн.- відшкодування на утримання. Листом від 24.09.2020 року Відповідачем повідомлено про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування утриманцю у заявленому розмірі. 24.09.2020 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» проведено часткову виплату страхового відшкодування моральної шкоди, а саме виплачено 28 338,00 грн. страхового відшкодування матері загиблого ОСОБА_2 . Зазначена сума становить 50% від заявленої суми моральної шкоди, згідно заяви про виплату суми страхового відшкодування моральної шкоди (56 676 грн.). У виплаті 50% від заявленої суми страхового відшкодування за заподіяну моральну шкоду страховою компанією відмовлено. У відшкодуванні на утримання відмовлено у повному обсязі. В обгрунтування відмови у виплаті 50% страхового відшкодування страховик посилається на те, що у вказаній дорожньо-транспортній пригоді водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 (згідно постанови про закриття кримінального провадження від 30.06.2020 року). Однак, відмову ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» у виплаті 50% страхового відшкодування вважають неправомірною та такою, що не грунтується на нормі закону. Враховуючи те, що у даній ситуації смерть потерпілого настала в результаті наїзду на нього одного автомобіля, таке положення про обмеження відповідальності застосовувати не слід через необгрунтованість. Постановою про закриття кримінального провадження від 30.06.2020 року не встановлено та не зазначено, що дана дорожньо-транспортна пригода відбулась у зв`язку із умисним порушенням пішоходом ОСОБА_4 правил дорожнього руху, або ж як наслідок непереборної сили. З огляду на наведене, відповідальність за шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки у даній дорожньо-транспортній пригоді покладається на водія транспортного засобу, за участю якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, а у даному випадку - на страховика забезпеченого транспортного засобу - ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» в повному обсязі. Також листом від 24.09.2020 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» повідомлено, що для прийняття рішення та здійснення страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із смертю потерпілого щодо витрати на утримання до страхової компанії необхідно надати, зокрема: п.4 документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, а саме довідку про розмір пенсії, наданої заявникам як утриманцям внаслідок втрати годувальника.

У відповідь на вказану вимогу страховику було повідомлено, що до заяви про виплату страхового відшкодування долучено Довідку ПФУ м. Львова, у якій чітко зазначено, що ОСОБА_2 «перебуває на обліку в Галицькому обєднаному управління ПФУ м. Львова та отримує пенсію за віком». В обґрунтування відмови відшкодування на утримання страхова компанія посилається на відсутність документів, що підтверджують право Позивача на отримання страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника. На підтвердження перебування матері загиблого ОСОБА_2 на утриманні у сина ОСОБА_4 до заяви про виплату страхового відшкодування від 17.02.2020 року долучено довідку про доходи загиблого ОСОБА_4 , а також довідки про розмір пенсії матері загиблого ОСОБА_2 та про склад сім`ї загиблого. ОСОБА_4 був офіційно працевлаштований у Державному підприємстві «Львівський БТЗ» на посаді слюсара-ремонтника Бі.С.М . Позивач ОСОБА_2 є непрацездатною у зв`язку з досягненням пенсійного віку. З огляду на те, що доходи сина значно перевищували доходи Позивача, яка має єдине джерело доходу - пенсію, а також те, що загиблий із матір`ю проживали разом, Позивач фактично перебувала на його утриманні до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи наведене, вважає, що є законні підстави для стягнення із Відповідача страхового відшкодування на утримання Позивача у зв`язку із втратою годувальника. Згідно ст. 36.5 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. На підставі наведеного, слід стягнути відповідача пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 25.09.2020 року по 26.11.2020 року у розмірі 4 131 грн. 15 коп. У відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 2000 грн. 00 коп. та три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 1035 грн. 62 коп. На підставі наведеного просить заявлені позовні вимоги задоволити.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилась, однак представник позивача подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить такі задоволити з підстав викладених в позовній заяві та відповідь на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник відповідача скерував відзив на позовну заяву, в якому, щодо позовних вимог заперечив, просив в задоволенні таких відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема представник відповідача у відзиві покликається на те, що оскільки у спірних правовідносинах мало місце порушення правил дорожнього руху пішоходом, страховою компанією на підставі п. 36.3. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» правомірно було зменшено суми відповідних відшкодувань на половину. Щодо позовних вимог про відшкодування страхового відшкодуванні у зв`язку із втратою годувальника, то зазначає, що підстав для задоволення майнових вимог наразі немає, оскільки факт перебування позивача на утриманні потерпілого документально не підтверджено. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то такі позивачем жодним чином не підтверджені.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

04.12.2020 року ухвала суду про відкриття провадження у справі; 23.03.2021 року відзив на позовну заяву; 01.04.2021 року відповідь на відзив; 01.04.2021 року заява про збільшення позовних вимог; 14.04.2021 року заперечення на відповідь на відзив; 14.04.2021 року заперечення щодо заяви про збільшення позовних вимог; 20.04.2021 року заява представника позивача про розгляд справи у її відстуності; 20.04.2021 року ухвала про відкладення розгляду справи; 22.04.2021 року детальний опис наданих послуг; 20.05.2021 року клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 20.05.2021 року ухвала про відмову в проведенні судового засіданні в режимі відеконфренції.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17.01.2020 року.

15.01.2020 р. приблизно о 05:55 год. на автодорозі сполученням Тарасівка-Львів, поблизу с. Тарасівка Пустомитівського району Львівської області автобус марки «БАЗ А079.04» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . В результаті вказаної пригоди пішохід ОСОБА_4 помер на місці події, а транспортний засіб зазнав технічних пошкоджень.

15.01.2020 року СУ ГУ НП у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12020140000000019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Вольського О.М. від 30.06.2020 кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 12020140000000019 від 15.01.2020 року закрито у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зі змісту постанови слідчого про закриття кримінального провадження вбачається, що за результатами проведених слідчих дій та зібраних вихідних даних, була призначена та проведена судова автотехнічна експертиза обставин та механізму розвитку ДТП, з висновку судової-автотехнічної експертизи № 15/2/623 від 23.06.2020 року, вбачається, що причиною настання даної ДТП, стали обставини, при яких видимість пішохода ОСОБА_4 на прожджій частині дороги, настає на такій відстані водію автобуса «БАЗ А 079.04» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 ,, на якій останній вже позбавлений технічної можливості уникнути наїзду, шляхом застосування своєчасного екстерного гальмування. Таким чином в ході досудового розслідування встановлено, що в діях водія ОСОБА_3 , не вбачається порушень вимог ПДР України, які б перебували у безпосередньому причинно-наслідковому звзяку із настанням даної ДТП та її наслідками у вигляді загибелі потерпілого ОСОБА_4 , а отже в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «БАЗ А 079.04» р.н. НОМЕР_1 станом на 15.01.2020 року була застрахована в ТзДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай».

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - також «Закон»).

У відповідності до ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з вимогами п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За правилами ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Оскільки цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля марки «БАЗ А 079.04» р.н. НОМЕР_1 станом на 15.01.2020 року була застрахована, суд приходить до висновку, що дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, є страховим випадком, тому відповідач повинен виплатити страхове відшкодування заподіяної шкоди.

17.02.2020 року мати потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 через свого представника звернулась до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просила виплатити 56 676, 00 грн. страхового відшкодування, пов`язаного із заподіянням моральної шкоди та 170 028, 00 грн. страхового відшкодування утриманцю.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» в 2020 році на момент ДТП мінімальний розмір заробітної плати становив 4 723, 00 грн.

Таким чином, відповідач ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» зобов`язаний був провести виплату страхового відшкодування, пов`язаного з моральною шкодою у розмірі 56 676, 00 грн.

Вказану подію визнано страховим випадком, у зв`язку із чим ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» 24.09.2020 року виплатила страхове відшкодування в сумі 28 338, 00 грн.

Дані обставини сторонами не оспорюються та доказуванню не підлягають, відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Листом ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» від 24.09.2020 року повідомлено позивача про часткове задоволення заяви про виплату страхового відшкодування, та виплат сум страхового відшкодування з урахуванням положень п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 28 338, 00 грн. та відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують перебування ОСОБА_2 на утриманні потерпілого в розумінні ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як підставу для виплати такої суми представник відповідача посилається на приписи п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі чого відповідачем поділено навпіл суму відшкодування обох виплат у зв`язку з наявністю вини пішохода у його смерті, на думку відповідача (що встановлено постановою слідчого про закриття кримінального провадження).

Так, п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Якщо водії транспортних засобів скористалися правом, передбаченим пунктом 33.2 статті 33 цього Закону, страховик відшкодовує виключно шкоду, визначену статтями 29 та 30 цього Закону.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля застрахована, дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, в порядку ст. 1167 ч. 2 ЦК України Позивачу слід відшкодувати недоплачене страхове відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 28 338, 00 грн. на підставі п. 27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Покликання представника відповідача про те, що на підставі пункту 36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія повинна відшкодувати лише половину заподіяної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

За змістом пункту 36.3 статті 36 вказаного Закону у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Відтак, положення пункту 36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а цивільно-правова відповідальність пішохода ОСОБА_6 не була і не може бути застрахована відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 7 постанови від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначає, що якщо груба необережність потерпілого, сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху .

Суд зазначає, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

У постанові про закриття кримінального провадження від 30.06.2020 року, немає вказівок про порушення Правил дорожнього руху України з боку ОСОБА_4 . Суд вважає, що дії потерпілої ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди не свідчить про грубу необережність потерпілого, враховуючи обставини ДТП.

У вказаній справі не встановлено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_4 або непереборної сили, а тому суд вважає, що існували правові підстави для відшкодування позивачці моральної шкоди з боку страховика.

Таким чином, на думку суду, у відповідача були відсутні підстави для поділу навпіл суми страхового відшкодування завданої моральної шкоди.

Частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, статтею 81 ЦПК України встановлено правила обов`язку доказування і подання доказів в цивільній справі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Згідно ж з частиною 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у в зв`язку із втратою годувальника, то задоволенні такої слід відмовити, виходячи з наступних підстав :

згідно із статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положення цієї статті кореспондується з частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування», за змістом якої договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За вимогами статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно з ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Позивач на підтвердження того, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_4 надано довідку Чорнушовицького старостинського округу Пустомитівського району Львівської області від 29.01.2020 року № 50, про те, що на час смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , склад його сім`ї був наступний, мати ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_7 ; довідку № 591 від 29.10.2020 року про те, що на утриманні ОСОБА_4 , перебувала його мати ОСОБА_2 : довідку про доходи ОСОБА_4 виданої ДП «Львівський БТЗ» 06.02.2020 року за період з серпень 2019 року по січень 2020 року, що загальна сума його становила 125 536, 68 грн.; довідку про доходи № 2959 5699 5790 1779/444 від 03.02.2020 року, про те, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Галицькому об`єднаному управління ПФУ м. Львова в Львівській області і отримує пенсію за віком, сума пенсії за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року складає 28 098, 88 грн.

Однак суд зазначає, що сам факт пенсійного віку та проживання однією сім`єю не підтверджує обставини того, що вона перебувала на утриманні свого сина.

Разом з тим, пунктом 35.1 статті 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви.

Згідно з пунктом 35.2 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння ДТП, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

З доданих до матеріалів справи документів, вбачається, що позивачем страховику та суду не було подано документи, які підтверджують перебування позивача на утриманні потерпілого, розміри пенсій, наданих позивачу як утриманцю внаслідок втрати годувальника.

Відповідно до ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Також стороною позивача, не доведено належними та допустимими доказами як потребу у матеріальній допомозі, передбачену статтею 202 СК України, так і те, що син надавав їй таку допомогу, яка в свою чергу була основним і постійним джерелом її існування.

Таким чином, позивачем не доведено обставин перебування на утриманні загиблого сина та потребу у матеріальній допомозі від останнього, а тому підстави для стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого відсутні.

Вказана позиція узгоджується з постановою ВС від 03.06.2021 року у справі № 705/3172/19.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ст. 992 ЦК України).

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ), особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже законодавством передбачене нарахування пені за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика у разі його наявності.

Тому, зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, у разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика застосовуються положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Встановивши, що страхова компанія не виконала у належний строк та в належному розмірі своїх зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування, відповідач повинен сплатити позивачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення виплати страхового відшкодування.

Проведений позивачем розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства щодо розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних, і не спростований відповідачем, тому з врахуванням розрахунку наданим стороною позивача за період з 25.09.2020 року по 20.04.2021 року, заявлені позовні вимоги в цій частин, підлягають задоволенню частково (із врахування суми страхового відшкодування 28 338, 00 грн.) та слід стягнути з відповідача на користь позивача, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 1 970, 60 грн., інфляційні втрати у розмірі 1593, 05 грн., 3 % річних у розмірі 484, 46 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем надано ордер на надання правової допомоги серії ВС № 1047304 від 26.11.2020 року виданого на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 25.11.2020 року; детальний опис наданих послуг, яким визначено надані послуги та розмір їх оплати, та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 20-11 про сплату за надану правову допомогу у загальному розмірі 7 000 гривень.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з врахування наведеного, а саме того, що позовні задоволенні частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути 990, 50 грн. витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача в дохід держави суму судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 ,- задоволити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Ю.Ес.Ай» (код ЄДРПОУ - 32404600) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) страхове відшкодування у розмірі 28 338 (двадцять вісім тисяч триста тридцять вісім) гривень 00 копійок моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Ю.Ес.Ай» (код ЄДРПОУ - 32404600) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі - 1970, 60 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят гривень 60 копійок) грн., інфляційні втрати у розмірі - 1593, 05 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто три гривні 05 копійок), 3 % річних у розмірі 484, 46 (чотириста вісімдесят чотири гривні 46 копійок) грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Ю.Ес.Ай» (код ЄДРПОУ - 32404600) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 )понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 990, 50 (дев`ятсот дев`яносто гривень 50 копійок) грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Ю.Ес.Ай» (код ЄДРПОУ - 32404600) в дохід держави 840, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Позивач : ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач : Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Ю.Ес.Ай», ЄДРПОУ 32404600, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 4/6а.

Повний текст судового рішення складено 26.05.2021 року.

СуддяН. Б. Добош