Рішення № 98896498, 03.08.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2021 Справа №607/11123/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Свергун Т.В., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Панькова О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», просить поновити термін оскарження Договору № б/н від 29.05.2014 року на отримання кредиту в розмірі 2500 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та визнати недійсним договір між ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк "Приватбанк" № б/н від 29.05.2014р. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Позов мотивовано тим, що він ніяких договорів із відповідачем не підписував, та дізнався про вказаний факт з позову, поданого до нього банком 18.01.2018 року.

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» через свого представника надав суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Покликається на те, що відповідно до положень Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua), ПАТ КБ «Приватбанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29.07.2009 року, а наразі діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг». Таким чином розміщені на офіційному сайті відповідача Умови та правила надання банківських послуг є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його клієнтам. В анкеті-заяві зазначено: Я згодний (-на) з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між мною і банком договір про надання банківських послуг. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку (www.privatbank.ua). Я зобов`язуюсь виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку (www.privatbank.ua). Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Звертає увагу, що позивач пропустив строк позовної давності, який просить застосувати. Зауважує, що ОСОБА_1 діє недобросовісно, оскільки він користувався кредитними коштами, погашав кредит, а тому звернення до суду із позовом суперечить його попередній поведінці.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2020 року судом призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження по справі.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2021 року суддею Позняк В.М. у зв`язку із повторним автоматизованим розподілом, справу прийнято до свого провадження, поновлено провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із занесенням до протоколу судового засідання від 31 травня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених в ньому. Зазначив, що жодних договорів з банком не підписував, про спірний договір дізнався з позову банку, ніколи не гасив заборгованість за договором, та йому невідомо, хто користувався кредитною карткою, виданою на його ім`я.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову. Звертає увагу суду, що відповідач користувався карткою, та частково гасив заборгованість.

Розглянувши справу судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 03.01.2003 року, ознайомившись із умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку, виявив бажання оформити на своє ім`я картку. У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

З наданого відповідачем розрахунку заборгованості за договором від 29.05.2014 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 04.01.2018 року наявна заборгованість в розмірі 19179,76 - тіло кредиту, 1140,30 відсотки, 6646,56 - пеня, погашено заборгованості - 17734,73 грн. загальна заборгованість - 10981 грн. Із вказаного розрахунку можна зробити висновок про використання кредитних коштів особою та їх часткове погашення.

В провадження Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває справа №607/1273/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Як видно із висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів Тернопільського відділення КНІДСЕ від 29.03.2021 № 1561/1562/20-22, підпис від імені ОСОБА_1 у анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 29 травня 2014 року виконано рукописним способом, без попередньої підготовки до їх виконання та використання технічних засобів відтворення. Підпис та запис « ОСОБА_1 » у анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 29 травня 2014 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Цифровий запис, що читається «29.05.2014», у анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 29 травня 2014 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Розглянувши справу, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, зважаючи на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215

ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Подібна правові висновки викладені у постанові Верховного суду 21 січня 2021 року у справі № 759/1695/17 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19, зазначила, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Тому, зважаючи на те, що судом встановлено, що кредитний договір між ОСОБА_1 та КБ «Приватбанк» фактично не був укладений у письмовій формі, оскільки ні заява від 29.05.2014 року, ні Умови та Правила не були підписані ОСОБА_1 , а тому суд доходить висновку, що такий договір не укладений, а тому не може бути визнаний недійсним.

Безпідставними є доводи відповідача що після отримання картки позивач користувався коштами, оскільки банк не довів укладення 29 травня 2014 року договору з позивачем та що карткою користувався саме позивач.

Такі висновки викладені у Верховним Судом у справі № 324/2180/15-ц у постанові від 02 вересня 2020 року.

Тому, зважаючи на те, що суд встановив, що оскаржуваний договір від 29 травня 2014 року між ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк "Приватбанк" є неукладеним, а тому в задоволені позову про визнання його недійсним слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 95, 141, 223, 263, 265, 268, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору 29.05.2014 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2 ;

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», вул. Грушевського, 1Д м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570, МФО N0 305299.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2021 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк