Ухвала суду № 98895515, 06.08.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5117/21

Провадження № 1-в/333/216/21

УХВАЛА

Іменем України

06 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого-судді Кулик В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Даниленко В.С.,

прокурора Полєжаєвої В.В.,

представника заявника Шишка О.Г.,

лікаря – психіатра Кобзар Н.М.,

захисника – адвоката Колісника А.Є.,

особи, відносно якої ставиться питання

про припинення примусових заходів

медичного характеру у формі госпіталізації до

закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у режимі відеоконференції, матеріали заяви директора Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради Паталаха Ф.В. про припинення примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

27.07.2021 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява директора КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР Паталаха Ф.В. про припинення примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на примусовому стаціонарному лікуванні в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР з 17.07.2014 року з діагнозом: «Легка розумова відсталість (помірно-виражена дебільність) з порушеннями поведінки».

13.12.2006 року скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України (задушив співмешканку).

10.01.2007 року пройшов амбулаторну судово-психіатричну експертизу при КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР (акт № 9), за висновком якої виявляє ознаки легкої розумової відсталості в ступені помірно-вираженої дебільності зі звичайними порушеннями поведінки, та потребує застосування примусових заходів медичного характеру в формі госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом.

Рішенням міськрайонного суду м. Мелітополь від 22.03.2007 року, щодо ОСОБА_1 були застосовані примусові заходи медичного характеру у формі госпіталізації до психіатричної лікарні з суворим наглядом. З 23.04.2007 року по 29.04.2014 року знаходився на примусовому стаціонарному лікуванні в Українській психіатричній лікарні з суворим наглядом м. Дніпропетровська.

Згідно з постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2014 року примусові заходи медичного характеру були змінені на примусове лікування в психіатричній лікарні з посиленим наглядом. З 29.04.2014 року по 17.07.2014 року ОСОБА_1 знаходився на примусовому стаціонарному лікуванні в Херсонській обласній психіатричній лікарні з посиленим наглядом.

Згідно з постановою Суворівського суду м. Херсона від 20.06.2014 року примусові заходи медичного характеру були змінені на примусове лікування в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом.

З 17.07.2014 року перебуває на примусовому стаціонарному лікуванні в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР.

Згідно з ухвалами Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2014 року, 09.06.2015 року, 09.12.2015 року, 31.05.2016 року, 24.11.2016 року, 19.05.2017 року, 14.11.2017 року, 16.04.2018 року, 16.10.2018 року, 11.04.2019 року, 30.06.2019 року, 19.03.2020 року, 08.09.2020 року, 12.02.2021 року, застосування примусових заходів медичного характеру в формі госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом було продовжено у зв`язку з нестабільністю психічного стану.

22.07.2021 року ОСОБА_1 був в черговий раз оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка на підставі клінічного спостереження за хворим встановила діагноз: «Легка розумова відсталість (помірно-виражена дебільність) з компенсованими порушеннями поведінки». Враховуючи те, що психічний стан хворого залишається стабільним протягом тривалого часу, компенсовані емоційно-вольові розлади, відсутність продуктивної психотичної симптоматики, сформованість критики до скоєного злочину, а також бажання хворого перебувати у закладі соціального захисту – психоневрологічному інтернаті, де хворий постійно прийматиме підтримуючу терапію та знаходитиметься під постійним наглядом медичних та соціальних працівників, що буде слугувати попередженням вчиненню повторних суспільно-небезпечних дій, подальшого застосування примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом не потребує.

У судовому засіданні представник КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР та лікар-психіатр заяву підтримали і просили суд її задовольнити з підстав, викладених у цій заяві.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечувала, зазначила, що в даному випадку буде доцільно змінити ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

ОСОБА_1 та його захисник, кожен окремо, у судовому засіданні проти задоволення даної заяви не заперечували.

Суд, заслухавши представника КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, лікаря-психіатра, думку прокурора, захисника, особи, відносно якої ставиться питання про припинення примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, дослідивши матеріали заяви, приходить до висновку, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває під наглядом лікаря-психіатра в КНП «ОКЗ НПД» ЗОР з діагнозом: «Легка розумова відсталість (помірно-виражена дебільність) з компенсованими порушеннями поведінки».

13.12.2006 року ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України (задушив співмешканку).

10.01.2007 року пройшов амбулаторну судово-психіатричну експертизу при КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР (акт № 9), за висновком якої виявляє ознаки легкої розумової відсталості в ступені помірно-вираженої дебільності зі звичайними порушеннями поведінки, та потребує застосування примусових заходів медичного характеру в формі госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом.

Право людини на медичну допомогу закріплено у ст. ст. 3, 49 Конституції України. Водночас Законом України «Про психіатричну допомогу» передбачено можливість застосування медичної допомоги без усвідомлення згоди особи.

Рішенням міськрайонного суду м. Мелітополь від 22.03.2007 року щодо ОСОБА_1 були застосовані примусові заходи медичного характеру у формі госпіталізації до психіатричної лікарні з суворим наглядом. З 23.04.2007 року по 29.04.2014 року знаходився на примусовому стаціонарному лікуванні в Українській психіатричній лікарні з суворим наглядом м. Дніпропетровська.

Статтею 93 КК України передбачено, що примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення; 3) які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Судом встановлено, що згідно з постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2014 року примусові заходи медичного характеру були змінені на примусове лікування в психіатричній лікарні з посиленим наглядом. З 29.04.2014 року по 17.07.2014 року ОСОБА_1 знаходився на примусовому стаціонарному лікуванні в Херсонській обласній психіатричній лікарні з посиленим наглядом.

Згідно зі ч. 1 ст. 95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Відповідно до постанови Суворівського суду м. Херсона від 20.06.2014 року примусові заходи медичного характеру були змінені на примусове лікування в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом.

З 17.07.2014 року перебуває на примусовому стаціонарному лікуванні в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР.

Згідно з ухвалами Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2014 року, 09.06.2015 року, 09.12.2015 року, 31.05.2016 року, 24.11.2016 року, 19.05.2017 року, 14.11.2017 року, 16.04.2018 року, 16.10.2018 року, 11.04.2019 року, 30.06.2019 року, 19.03.2020 року, 08.09.2020 року, 12.02.2021 року, застосування примусових заходів медичного характеру в формі госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом було продовжено у зв`язку з нестабільністю психічного стану.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 514 КПК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До письмової заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, повинна оглядатися лікарем-психіатром не рідше одного разу на місяць, а комісією лікарів-психіатрів-не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про продовження чи припинення надання їй такої допомоги. Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку припиняється за рішенням комісії лікарів-психіатрів у разі видужання особи або такої зміни стану її психічного здоров`я, що не потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням суду про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням суду про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

22.07.2021 року ОСОБА_1 був в черговий раз оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка на підставі клінічного спостереження за хворим встановила діагноз: «Легка розумова відсталість (помірно-виражена дебільність) з компенсованими порушеннями поведінки». Враховуючи те, що психічний стан хворого залишається стабільним протягом тривалого часу, компенсовані емоційно-вольові розлади, відсутність продуктивної психотичної симптоматики, сформованість критики до скоєного злочину, а також бажання хворого перебувати у закладі соціального захисту – психоневрологічному інтернаті, де хворий постійно прийматиме пітримуючу терапію та знаходитиметься під постійним наглядом медичних та соціальних працівників, що буде слугувати попередженням вчиненню повторних суспільно-небезпечних дій, подальшого застосування примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом не потребує.

З огляду на вищевикладене, оскільки стан здоров`я ОСОБА_1 залишається стабільним протягом тривалого часу, за висновком лікарів психіатрів він не потребує подальшого застосування примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом не потребує, оскільки підставою для застосування примусових заходів медичного характеру було вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння на момент вчинення якого ОСОБА_1 перебував у стані неосудності, то суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви та припинення примусових заходів медичного характеру відносно нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514 КПК України, ст. 95 КК України, ст. ст. 17, 19 ЗУ «Про психіатричну допомогу», суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву директора Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради ОСОБА_2 про припинення примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Припинити примусові заходи медичного характеру у формі госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На ухвалу суду протягом семи діб з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик