Ухвала суду № 98895132, 10.08.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/8021/21

Провадження № 2/243/2370/2021

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10 серпня 2021 року суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області Пронін С.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбастеплоелектромонтаж», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , вивчивши яку та документи, додані до якої, приходжу до висновку про її невідповідність вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України та неможливість її прийняття у провадження без усунення недоліків.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким вносяться зміни до Закону України «Про судовий збір», та було зменшено категорію пільг із трудових правовідносин до позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно зі ст. 5 ч. 1 п. 1 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі лише у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як слідує з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача не тільки заборгованість по заробітній платі, а і компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 6750,00 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

При подачі позовної заяви ОСОБА_1 не сплачено судовий збір за вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, при цьому позивач посилається на п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, висунута позивачем вимога щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку не відноситься до заробітної плати, тому повинна бути оплачена судовим збором.

Також позивачем висунута вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, щодо якої суд вважає, що також не є за своєю суттю вимогою про стягнення заробітної плати або поновлення на роботі, а також не є іншою вимогою, яка діючим законодавством звільнена від сплати судового збору.

Крім того, суд не вбачає й інших підстав, передбачених ЗУ «Про судовий збір», за якими судовий збір взагалі не справляється, або позивач міг бути звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожними з позовними вимогами про стягнення заробітної плати.

Позивачі у справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 та постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року № 61-1128св18, в яких зазначено, що середній заробіток це компенсація за порушені права, а не заробітна плата.

Позивачем у своєму позові заявлено три вимоги майнового характеру, дві з яких передбачають сплату судового збору.

Пунктами 12, 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт10частини першої статті 80ЦПК). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подачу позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подачу позовної заяви, що містить дві вимоги майнового характеру, а саме в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку

та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1816,00 грн. (2270 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2021 року) * 0,4 *2 = 1816,00 грн.), та надати оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Разом з тим, ОСОБА_1 при звернені до суду в обґрунтування своїх вимог не надано доказів щодо наявності та розміру заборгованості по заробітній платі відповідача перед ним.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись вимогами ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбастеплоелектромонтаж», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, – залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вищезазначених недоліків терміном десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду С.Г. Пронін