Рішення № 98891255, 02.08.2021, Оболонський районний суд міста Києва

02.08.2021 Справа № 756/7214/21

Номер справи 756/7214/21

Номер провадження 2/756/4533/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.

секретар судового засідання - Михнюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про стягнення страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (надалі - ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай») страхове відшкодування у розмірі 24356,08 грн., пеню у розмірі 808,21 грн., 3 % річних у розмірі 200,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 787,63 грн., моральну шкоду у розмірі 1307,60 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2020 року у справі № 362/3836/20 визнано винним ОСОБА_2 за порушення ПДР, що стало причиною настання дорожньо-транспортної пригоди 11 липня 2020 року о 10.35 год. на 24 км. а/д М-05 Київ-Одеса. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у відповідача ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», що підтверджується полісом страхування.

Позивач ОСОБА_1 04 вересня 2020 року подав до ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай» пакет документів для проведення страхового відшкодування, проте станом на дату звернення до суду виплата не проведена, претензія надсилалась на адресу відповідача, проте залишена без задоволення, у зв`язку із чим, позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2021 року справу передано головуючому судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідач ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» отримав копію ухвали суду про відкриття провадження з позовною заявою та додатками до неї, згідно зворотного поштового повідомлення 20 травня 2021 року. Правом надання відзиву на позовну заяву, в порядку передбаченому ст. 178 ЦПК України не скористався.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Сторони та їх представники не скористались правом безпосередньої участі в розгляді справи 27 липня 2021 року, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи, оцінивши в сукупності всі наявні по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2020 року (справа № 362/3836/20) визнано винним та притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 .

З мотивувальної частини постанови встановлено, що 11 липня 2020 року о 10.35 год. на 24 км а/д М-05 Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «FORD», державний номерний знак НОМЕР_2 , виїжджаючи зі смуги розгону при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності маневру та при перестроюванні не надав перевагу автомобілю марки «HONDA», державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку прямо, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. (а.с. 11)

Згідно положення ч. 4 та ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди встановлена та не підлягає доведенню.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай», що підтверджується полісом № 156705888. Станом на час ДТП 11 липня 2020 року - поліс є діючим. (а.с. 12)

Згідно відповіді на адвокатський запит від 05 березня 2021 року № 24-21, за підписом директора департаменту юридичного забезпечення ТДВ «Ю.Ес.Ай» ОСОБА_3 було повідомлено про прийняття рішення щодо страхового відшкодування у розмірі 24356,08 грн. та оплати пені за прострочення виплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду , за який нараховується пеня. (а.с. 15)

16 березні 2021 року позивач звернувся до відповідача ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» з претензією щодо невиплати страхового відшкодування (а.с. 19-23).

Відповідно до повідомлення щодо виплати страхового відшкодування дресованого ОСОБА_1 від директора департаменту врегулювання збитків ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» ОСОБА_4 прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 24 356, 08 грн. (а.с. 16).

Спір між сторонами виник з приводу невиплати ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» позивачу, як потерпілому від ДТП, страхового відшкодування в порядку ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у відповідача.

Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв`язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.

Разом з тим метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Отже законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За положеннями статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з положенням п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).

Згідно п. 3 ст. 34 вищезазначеного Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Матеріалами справи доведений факт про прийняття ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» про виплату ОСОБА_1 розміру страхового відшкодування в сумі 24356,08 грн.

Між сторонами відсутній спір щодо визначеного страховиком розміру страхового відшкодування.

Станом на день розгляду справи докази сплати відповідачем позивачу суми страхового відшкодування, у матеріалах справи, відсутні.

З урахуванням вищевказаного, приходжу до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.» на користь позивача 24356,08 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування.

Крім того, позивач просить суд стягнути з ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.» на свою користь за період з 07 грудня 2020 по 16 березня 2021 року три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 200,19 грн., пеню в розмірі 808, 21 грн., інфляційні витрати у розмірі 787,63 грн. у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам надано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та були надані всі необхідні для прийняття відповідного рішення документи, відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені за період з 07 грудня 2020 року по 16 березня 2021 року, суд погоджується з визначеним розміром. Вважає його вірним, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині обґрунтовані та доведені підлягають задоволенню. З огляду на те, що 04 вересня 2020 року позивач звернувся до відповідача, надавши повний пакет документів необхідний для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, 90 денний термін, передбачений положенням ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закінчується 06 грудня 2020 року, тому боржник прострочив виконання грошового зобов`язання з 07 грудня 2020 року.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 200,19 грн., пеню в розмірі 808, 21 грн., інфляційні витрати у розмірі 787,63 грн. за період з 07 грудня 2020 по 16 березня 2021 року у зв`язку із порушенням відповідачем сплати грошового зобов`язання є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов до такого.

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно п.3 вищезазначеної постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 5 вказаної постанови, передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 9 зазнченої постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказаного Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано доказів перенесених моральних страждань, в чому вони виразилися та чим доводиться визначений позивачем розмір. Позивачем не зазначено, які саме дії відповідача спричинили позивачу моральних страждань. Отже, через недоведеність заявлених вимог в частині стягнення моральної шкоди суд відмовляє ОСОБА_1 в їх задоволенні.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, в порядку передбаченому положенням ст. 141 ЦПК України, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом досліджений Договір № 7-21 про надання правничої допомоги від 05 березня 2021 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , за умовами якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу з юридичних питань. Згідно Додаткової угоди № 1 до Договору про надання адвокатом правової допомоги № 7-21 від 25 березня 2021 року є акт приймання - передачі наданих послуг від 07 травня 2021 року на суму 8000,00 грн. Квитанцію до прибуткового касового ордеру №7-21/1 від 07 травня 2021 року доводиться факт оплати ОСОБА_1 адвокату Гончарову А.М. витрат за укладеним договором в сумі 8000 грн. (а.с. 34).

В огляду на відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо витрат на правову допомогу, їх розмір є співмірним з розміром позовних вимог, наданих послуг, часу участі представника позивача в судовому засіданні, суд вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 7619,05 грн. (виходячи з розрахунку 26152,11 х 8000 : 27459,71).

При зверненні до суду із позовом позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 908,00 грн., який підлягає стягненню на його користь з ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», пропорційно задоволеним вимогам в сумі 864,76 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133,141,209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (ЄДРПОУ 32404600, адреса місцезнаходження: 04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, 4/6А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування в сумі 24356,08 грн., пеню в розмірі 808,21 грн., три відсотка річних у розмірі 200,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 787,63 грн., що разом становить 26152,11 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (ЄДРПОУ 32404600, адреса місцезнаходження: 04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, 4/6А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 864,76 грн. та витрати за надання правничої допомоги в сумі 7619,05 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 серпня 2021 року.

Суддя І.С. Шролик