Ухвала суду № 98890608, 10.08.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4903/20

Провадження № 1-кп/645/373/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судового засідання – Калягіна М.П.,

за участю:

прокурора – Явдокименка Д.М.,

захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатів Герасименя О.Ю.,

Мельника І.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Задніпровського О.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_2

представника потерпілого – адвоката Пупишева Д.В.,

потерпілого – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220460001020 від 18 травня 2020 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КК України.

Підчас досудового розслідування підозрюваним ОСОБА_1 , ОСОБА_2 слідчим суддею було обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою кожному, строк дії яких був продовжений судом до 21.08.2021 року.

У судовому засіданні, на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 без визначення застави та зазначав про існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокати Герасименя О.Ю. та Мельник І.В., проти задоволення клопотання прокурора заперечували, вважаючи його необґрунтованим, просили суд змінити запобіжний захід їх підзахисному на домашній арешт, оскільки останній має міцні соціальні зв`язки та намір працевлаштуватися. Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію своїх захисників.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Задніпровський О.О., проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вважаючи його необґрунтованим, просив суд змінити запобіжний захід його підзахисному на домашній арешт. Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника.

Представник потерпілого - адвокат Пупишев Д.В., клопотання прокурора підтримав, проти задоволення клопотання захисників про зміну запобіжного заходу на домашній арешт заперечував. Потерпілий підтримав позицію свого представника та клопотання прокурора.

Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду щодо заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, визначені у п.п.1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України (розбій). Даний злочин є особливо тяжким, санкція кримінального закону передбачає покарання за його вчинення від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Окрім того, характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, свідчать про підвищену суспільну небезпеку інкримінованого діяння. Хоча у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту.

Щодо доводів захисту про суперечливість доказів обвинувачення в обґрунтування вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 саме за ч. 4 ст. 187 КК України, то слід зазначити, що, по-перше: судом досліджені ще не всі докази у справі, по друге: суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. При ухваленні вироку у даній справі суд буде мати змогу оцінити докази, надані усіма учасниками судового розгляду, за правилами закріпленими у ст. 94 КПК України. А тому твердження про недостатність і суперечливість доказів обвинувачення є передчасним.

Ризик незаконного впливу на потерпілого, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи можливість впливу обвинувачених на потерпілого, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими у кримінальному провадженні. Так, на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого існував не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілого.

Наразі судовий розгляд триває відповідно до встановленого порядку, потерпілий у справі судом ще не допитаний.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ризики переховування від суду та незаконного впливу на потерпілого у цьому кримінальному провадженні не зменшилися та продовжують існувати, що обумовлює необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Разом з цим, прокурором не обґрунтовано та не доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки згідно відомостям наданим суду на стадії підготовчого судового засідання та судового розгляду, обвинувачені раніше за вчинення кримінальних правопорушень не засуджувалися, мають позитивні характеристики.

Під час вирішення клопотання судом вивчена можливість застосування обвинуваченим більш м`яких запобіжних заходів. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України та оцінюючи характер та обставини справи, зокрема, і тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачуютьсяОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд на сьогодні не вважає можливим застосувати інші запобіжні заходи.

Окрім того, тримання особи під вартою є виправданим, якщо конкретні обставини дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими обставинами є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, можливість ухилитися від явки до суду.

Суд вважає необхідним зазначити, щов даній справі конкретний суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи особистості, оскільки положеннями ч.4 ст. 187 КК України передбачено відповідальність за вчинення нападу, поєднаного в тому числі, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю відповідно до положень ст. 3 Конституції України.

Даних про стан здоров`я, що унеможливлюють прибування обвинувачених в умовах ізоляції від суспільства суду не надано.

Таким чином, суд вважає необхідним продовжити строки тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 60 днів кожному.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

У даній конкретній справі суд застосовує вказані положення процесуального закону, оскільки обвинуваченим інкримінується вчинення злочину із застосуванням насильства, що потягло за собою спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 201, 331, 372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строків тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів до 08 жовтня 2021 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів до 08 жовтня 2021 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

У задоволенні клопотань захисників та обвинувачених про зміну запобіжних заходів – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження обвинуваченим строків тримання під вартою до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, а обвинуваченими - в той же термін з моменту вручення їм копії ухвали.

Суддя: О.Ю.Алтухова