Рішення № 98890017, 03.08.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/5704/21

н/п 2-а/953/255/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Єкімової Ю.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Харкова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, інспектора рядового поліції Рабеко Кирила Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, інспектора рядового поліції Рабеко Кирила Олександровича (далі за текстом - відповідач), у якому просить скасувати постанову ЕАН № 3947258 від 20.03.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та закрити справу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 20.03.2021 інспектором роти №5 батальйону 2 Управління патрульної поліції в м. Харкові Департаменту патрульної поліції молодшим сержантом поліції Ребеко К.О. винесено постанову серії ЕАН № 3947258 про накладення адміністративного стягнення відносно нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП за фактом ненадання посвідчення водія на вимогу працівника поліції. Позивач вказує, що він 20.03.2021 не керував транспортним засобом, а рухався на задньому сидінні автомобіля. Під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції, позивач також знаходився на задньому сидінні автомобііля, і потім вийшов із задньої двері, що вбачається з відеозаписів працівників поліції. Вважає постанову такою, що винесена з порушенням норм матеріального процесуального права, є незаконною та підлгає скасуванню.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.04.2021 справу передано для розгляду до Київського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 07.04.2021, визначено головуючого суддю у справі Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.04.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, надано 7-денний строк для усунення недоліків.

Позивач в установлений судом строк усунув недоліки позовної заяви, про що подана відповідна заява.

Ухвалою суду від 18.05.2021 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання, призначене на 03.08.2021, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Подав до концелярії суду заяву про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про що свідчить розписка про отримання судового виклику матеріалах справи . Заяв, клопотань не подавав. Правом щодо надання відзиву на позов у встановлений законом строк не скористався.

Згідно частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із повторною неявкою відповідача у судове засідання, суд вважає за можливе розглядати справу по суті за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕАН № 3947258 від 20.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі вбачається, що 20.03.2021 о 18-54 годині у м. Харків, Проспект 50-річчя ВЛКСМ, 39, позивач не пред`явив посвідчення водія на вимогу працівника поліції, чим порушив п. 2.4 «а» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно доводів позивача про скасування постанови з підстав відсутності факту та доказів вчинення нею правопорушення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР).

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в 2.1, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина 2 статті 33 КУпАП).

Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону України "Про Національну поліцію" надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Судом встановлено, що правовою підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування транспортного засобу, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було.

В силу п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, на підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем не надано жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Суд звертає увагу, що порушення, визначене п. 2.4 «а» ПДР України, передбачає, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Разом з тим, з оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕАН № 3947258 від 20.03.2021, не видається можливим встановити, наявність в діях позивача правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а саме ненадання працівнику поліції на його вимогу посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки відповідачем, в порушення вимог ст. 77 КАС України, не доведено належними та допустимими доказами факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, оскільки не спростовано сторонами, що відповідачем в порушення ст. 77 КАС України не доведено правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині скасування спірної постанови.

Що стосується позовних вимог в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП суд зазначає наступне.

Статтею 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

В межах розгляду даної справи судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача щодо прийняття певного рішення, тобто питання протиправності чи правомірності дій відповідача по винесеннь спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду від 08.04.2020 у справі № 337/346/17 (К/9901/22443/18).

Отже, на підставі викладеного, суд вважає за необхідним відмовити у задоволені позовних вимог в частині підстав закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З огляду на зазначене, суд всебічно, повно та об`єктивно розглянувши справу за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,7 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд дійшов до висновку, що у зв`язку з задоволенням позову стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 454,00 грн. відповідно до квитанцій: № 0.0.2107004453.1 від 28.04.2021, № 0.0.2121856405.1 від 13.05.2021 (а.с.18б).

Керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 139, 205, 242-244, 246, 250, 255, 286, 292- 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, інспектора рядового поліції Рабеко Кирила Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАН № 3947258 від 20.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 39534151, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Управління патрульної поліції в Харківській області Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-а.

Рабеко Кирило Олександрович, інспектор роти №5 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-а.

Повний текст рішення складений 03 серпня 2021 року.

Суддя С.М. Лисиченко