Рішення № 98889477, 24.06.2021, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2233/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2021 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Мичка І.М.

при секретарі Берун А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У поданій заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 32841 грн. 46 коп. та судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 10 жовтня 2011 року між сторонами укладено договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою 30,00 відсотків за рік за користування кредитом. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов`язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості.

Невиконання відповідачем умов договору дають право позивачу стягнути з нього заборгованість за кредитом у судовому порядку.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представником відповідача, адвокатом Януль-Сидорчук Х.В., подано заяву про розгляд справи без участі відповідача та представника.

Відповідач та представник відповідача, адвокат Януль-Сидорчук Х.В., заперечили проти задоволення позову. Просять відмовити у задоволені позову, з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, враховуючи письмові пояснення представника відповідача, викладені позивачем в позовній заяві обставини, суд дійшов наступного висновку.

Із наданих доказів, які містяться в матеріалах справи судом встановлено.

10 жовтня 2011 року відповідач підписав анкету-заяву №б/н. Відповідно до цієї анкети позивачу видано кредитну карточку з кредитним лімітом 2 000 (дві тисячі) грн.

Дані про строк дії картки, розмір відсотків за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, розміри пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту у підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні.

Банк не надав доказів про те, яка саме карточка відкривалася на ім`я ОСОБА_1 .

До позовної заяви банком приєднано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна контракт", Універсальна голд" та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які позичальником не підписані. До різного виду банківських карток застосовуються різні умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять ні дат, ні підписів, ні печатки.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Порядок нарахування відсотків за користування кредитом та пені регулюються ст. ст. 549, 551, 1048-1050 ЦК України.

З представленого позивачем розрахунку вбачається, що станом на на 31 травня 2019 року заборгованість відповідача за договором №б/н від 10 жовтня 2011 року складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 1868,54 грн., по відсотках за користування кредитом 35,38 грн., несплачені проценти на прострочену заборгованість - 27332,85; комісія- 1600 грн.; судові штрафи- 2040 грн., а всього на загальну суму 32841,46 грн.

Проте розрахунок не відповідає заяві-анкеті. Так, в анкеті-заяві позичальника від 10 жовтня 2010 року будь-які дані про тип картки, строк її дії, розміри бажаного кредитного ліміту, відсотків за користування кредитними коштами та строк повернення коштів не зазначено та в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та з Умов та Правил надання банківських відповідачем не підписані.

З розрахунку вбачається, що банк всупереч вимог ст.1056-1 ЦК України в односторонньому порядку змінював відсоткову ставку в сторону збільшення (з 01.09.2014 року вона становить 34,8%, а з 01.04.2015 року - 43,20%).

Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Витяг з Умов та Витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився й погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме в зазначених в них розмірах і порядках нарахування, факту направлення повідомлень відповідачу про підвищення ставки.

У запереченнях ОСОБА_1 , та у письмових пояснень представник відповідача, не визнали Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку.

За наведеного суд приходить до висновку, що зазначені документи не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

А згідно ч.1 ст.81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд визнає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові №342/180/17 від 03 липня 2019 року зазначила, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

З огляду на викладене підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, відсутні.

Разом з тим, ураховуючи ті обставини, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також положення ч.2 ст.530 ЦПК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За вказаним вище розрахунком заборгованості та виписки по рахунку, вбачається що платежі на погашення отриманого кредиту шляхом поповнення картки, строк дії якої закінчився у травні 2020 року відповідачем не здійснювалися з квітня 2018 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, яка обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

З позовом про стягнення заборгованості по тілу кредиту та неустойці позивач звернувся до суду 17 квітня 2020 року, тобто до спливу трирічного строку позовної давності по кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в сумі 1466,84 грн. є обґрунтованими та позов підлягає частковому задоволенню.

При постановлені рішення відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 252,45 грн. пропорційно розміру задоволених вимог (12,01%).

Керуючись ст. ст. 81, 263 ЦПК України, ст.ст.204, 526,599,611,634,1048, 1050 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ «Приватбанк» (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ14360570) заборгованість по кредитному договору: заборгованість за кредитом - 1868,54 грн., проценти на поточну заборгованість 35,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ «Приватбанк» (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ14360570) 1870 гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Здолбунівський районний суд Рівненської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: