Рішення № 98886884, 09.08.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 року Чернігів Справа № 620/2245/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18 листопада 2020 року № Ф-14063-17, щодо нарахування заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 31966 грн 23 коп.

Позивач вважає, що зазначена вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суддею Чернігівського окружного адміністративного суду Лобаном Д.В. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що при винесенні оскаржуваної вимоги діяли на підставі та у межах норм чинного законодавства. Позивачем не спростовано законність та обґрунтованість вимоги про сплату боргу із єдиного внеску, оскільки жодних обґрунтованих доводів в позовній заяві для цього не наведено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 13.02.2013.

У 2018 році у позивача було зупинене адвокатське свідоцтво та він не займався професійною діяльністю з 01.08.2018 по 01.02.2019.

Позивач з 17.09.2002 є пенсіонером має пільги на сплату єдиного внеску.

У червні 2019 року у наслідок гіпертонічного кризу, передінфарктного стану, а 23.10.2019 у наслідок ЦВХ, ГПМК (інсульту) за ішемічним типом позивач був на тривалому лікуванні та не мав можливості працювати і відповідно отримувати дохід.

Однак, 18.11.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області винесено вимогу № Ф-14063-17, згідно з якою позивачу нараховано суму боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 31966 грн 23 коп.

Листом за вих. №1361/6/25-01-13-06-13 від 10.02.2021 позивача було повідомлено, що заборгованість з єдиного внеску в сумі 29892,91 грн за кодом класифікації 71040000 (для фізичних осіб - підприємців та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) виникла у зв`язку з автоматичним нарахуванням зобов`язань за період з 01.01.2017 по 30.09.2020 відповідно до положень абз. 2 п. 2 ст. 7 Закону № 2464 в редакції, що діяла до 01.01.2021, за 2017 рік нарахування становили – 8448,00 грн; за 2018 рік - 9828,72 грн; за 2019 рік 11016, 72 грн, за 3 квартали 2020 року - 6295,30 грн, всього 35588,74 грн, у якому також було відмовлено у задоволенні скарги та запропоновано звернуться з заявою щодо списання заборгованості з єдиного внеску.

Не погоджуючись з такою податковою вимогою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд встановив, що спір між сторонами виник у зв`язку із різним тлумаченням учасниками процесу приписів чинного законодавства в частині необхідності одночасної сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність за результатами здійснення однакової діяльності та щодо обґрунтованості визначеної відповідачем суми заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті Закону № 2464 (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, є платниками єдиного соціального внеску.

При цьому, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Відтак саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, відповідно до абзацу 3 ч.8 ст.9 Закону №2464.

Суми єдиного внеску, сплачені протягом року враховуються платниками при остаточному розрахунку, який здійснюється ними за календарний рік до 1 травня року, наступного року, згідно з даними, зазначеними у Податковій декларації про майновий стан і доходи. Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, самі за себе формують та подають до фіскальних органів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для таких осіб є календарний рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд України листом від 05.12.2017 №38450/03-13 надав перелік осіб, які звільняються з 1 січня 2018 року від сплати єдиного внеску.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закону №1058), а саме досягнення віку за наявності страхового стажу тривалістю зазначеної у частинах першій - п`ятій статті 26 наведеного Закону. Крім цього, законодавством передбачено призначення пенсій за віком раніше встановленого статтею 26 Закону№1058 віку. Це пенсії за віком на пільгових умовах, дострокові пенсії за віком та пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Отже, звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи- підприємці, у тому числі ті, які брали спрощену систему оподаткування, та члени фермерського господарства, які:

- отримують пенсію за віком (у тому числі на пільгових умовах (передбачені частинами другою та третьою статті 114, пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1058);

- отримують дострокову пенсію (у тому числі на пільгових умовах (передбачені частиною п`ятою статті 115, пунктом 72 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1058);

- отримують пенсію зі зниженням пенсійного віку (у тому числі на пільгових умовах (передбачені статтею 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»));

- є особами з інвалідністю, незалежно від отримання пенсії або соціальної допомоги;

- досягли віку, встановленого статтею 26 Закону №1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (незалежно від виду пенсії.

При цьому, дія частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не поширюється на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу VI Інструкції - у разі виявлення контролюючим органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У відповідності до п. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Оскільки, станом на 18.11.2020 в інтегрованій картці платника податків за платежем 71010000 (єдиний внесок) обліковувалась заборгованість в розмірі 31966,23 грн Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-14063-17 від 18.11.2020, яка отримана позивачем 11.12.2020.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464 не врегульовано.

При цьому, наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

З огляду на вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд дійшов висновку, що особа, яка проводить адвокатську діяльність вважається самозайнятою особою, не зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок у разі, коли вона є найманим працівником і єдиний соціальний внесок за неї сплачує її роботодавець.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 05.12.2019 у справі №260/358/19 (адміністративне провадження № К/9901/22965/19).

Як вже зазначалося, відповідач не спростував твердження позивача про те, що він не отримував доходів від адвокатської діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволено повністю, а ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду відстрочено сплату судового збору до винесення рішення по суті спору, то суд вважає, що з Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області необхідно стягнути судовий збір за подання адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 908 грн.

Керуючись ст. 72-74, 77, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18 листопада 2020 року № Ф-14063-17, щодо нарахування заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 31966 грн 23 коп.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області до Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, банк - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 44094124).

Повний текст рішення виготовлено 09 серпня 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан