Ухвала суду № 98886749, 10.08.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 серпня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1123/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - відповідач), від 09.11.2020 року №24-3154/14-20-сг "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Біловецької сільської ради, Хотинського району Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,9958 га, кадастровий номер 7325080400:03:003:0123, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надання цієї земельної ділянки ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Біловецької сільської ради, Хотинського району Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,9958 га, кадастровий номер 7325080400:03:003:0123;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по справі.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.06.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 09.11.2020 року №24-3154/14-20-сг "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Біловецької сільської ради, Хотинського району Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,9958 га, кадастровий номер 7325080400:03:003:0123, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надання цієї земельної ділянки ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Біловецької сільської ради, Хотинського району Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,9958 га, кадастровий номер 7325080400:03:003:0123.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00грн.

05.07.2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача, в якій останній просить: ухвалити в даній справі додаткове рішення про стягнення судових витрат та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь позивача судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 3600,00 грн.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частини 1 та частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Разом з тим, спеціальними нормами статті 139 КАС України визначено правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Визначальним в даному процесуальному питання є те, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Іншими словами, сторона у справі може подати відповідні докази про понесені витрати на правову допомогу – імперативно тільки за умови подання заяви про такі витрати.

Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, за умови подання заяви, яка стосується саме таких витрат.

Слід зазначити й те, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Разом з тим, як встановлено судом, що під час розгляду справи в суді не вирішувалося питання про судові витрати на правову допомогу, за відсутності заяви про такі витрати.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача подано клопотання 05.07.2021 року (після ухвалення рішення в справі) про стягнення витрат на правничу допомогу, до якого додано: квитанцію до прибуткового касового ордера №16 від 29.06.2021 року та акт виконаної роботи від 29.06.2021 року.

Водночас суд звертає увагу на те, що частиною 7 статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Проте, як свідчать матеріали справи, ані позивачем, ані його представником не зазначалось про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, а найголовніше не було зроблено заяву про те, що докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення суду. Доказів понесених витрат на правову допомогу, зокрема доказів орієнтовного розрахунку, оплати послуг, звіту про виконання робіт, тощо також не надавались. Такі докази були надані до суду лише із клопотанням про стягнення судових витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення у справі.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд також звертає увагу на те, що представник позивача звертаючись до суду із позовною заявою, крім позовних вимог, які вказані вище не зазначав вимогу (заяву) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, а також те, що не було заявлено вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу та не було надано відповідної заяви і доказів до прийняття рішення, суд дійшов до висновку, що підстави для задоволення клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу у даному випадку відсутні, так само як і ухвалення додаткового судового рішення у справі – з огляду на те, що судом при ухваленні рішення по суті, вирішено всі заявлені позивачем вимоги та надано їм відповідну оцінку.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача Маленького Павла Дмитровича, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №600/1123/21-а - залишити без розгляду.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя О.В. Боднарюк