Ухвала суду № 98886668, 09.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

09 серпня 2021 року справа № 580/5491/21

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ "ЧЕРКАСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ ( № 62 )" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії і стягнення коштів,

УСТАНОВИЛА:

02.08.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ "ЧЕРКАСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 62 )" (19603, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Сурікова, будинок 30; код ЄДРПОУ 08564854) (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення перерахунку стажу служби для виплати надбавки за вислугу років на пільгових умовах;

зобов`язання здійснити перерахунок стажу служби для виплати надбавки за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років для виплати надбавки за вислугу років за вересень, жовтень та листопад 2020 року;

визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення перерахунку надбавки за вислугу років позивача за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням;

зобов`язання відповідача здійснити перерахунок надбавки за вислугу років позивача за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та виплатити несплачену різницю;

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби із урахуванням надбавки за вислугу років позивача за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням;

зобов`язання відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби із урахуванням надбавки за вислугу років позивача за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та виплатити несплачену різницю;

визнання протиправною відмову, оформлену листом від 05.07.2021 №15/1069, у видачі нової довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням надбавки за вислугу років за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням;

зобов`язання відповідача видати нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням надбавки за вислугу років за вересень, жовтень та листопад 2020 року, виходячи із розміру 45% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням;

стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.12.2020 до дня ухвалення судового рішення.

Додатково просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та виклику сторін у письмовому провадженні.

Вважає, що відповідач неправильно розрахував стаж служби для виплати надбавки за вислугу років на пільгових умовах, у зв`язку з чим отримав виплати надбавки за вислугу років не в повному розмірі. Додатково зазначив, що отримав одноразову грошову допомогу при звільненні у не належному розмірі. Стверджує, що відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби уз урахуванням надбавки за вислугу років у вересні, жовтні та листопаді 2020 року у вказаних вище розмірах.

До позовної заяви додав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду зі вказаним позовом та прийняти позовну заяву (далі - Заява). В обґрунтування зазначив, що про порушення свого права на отримання вказаної допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком дізнався лише ознайомившись з відповіддю відповідача від 29.06.2021 33313/04-05/04. Стверджує що пропуск строку звернення до суду з позовною заявою відбувся через наявні у нього законні очікування, що процес виплати йому вказаної грошової допомоги відбуватиметься відповідно до законодавства України через обмеження, що були запроваджені в України з метою запобігання поширенню на її території гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Щодо строку на звернення до суду суд урахував.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд на виконання ст.242 КАС України врахував висновки Верховного Суду (далі - ВС) в постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 Суд. Аналізуючи норми ст.122 КАС України, зазначив:

“ 21. … на думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

23. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

24. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

25. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

26. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

27. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

32. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.

33. Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

35. Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

42. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

43. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

44. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

48. Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

49. До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку”.

Суд врахував, що 30.11.2020 позивача звільнено з посади помічника начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації) державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)", через хворобу, що підтверджується витягом з наказу від 30.11.2020 №201/ОС-20. Зазначено, що вислуга років у календарному обчисленні станом на 30.11.2020 становить 17 років 00 місяців 23 дні, у пільговому обчисленні 22 роки 05 місяців 09 днів. Отже, зі вказаної дати, а саме з 30.11.2020 позивач знав про обчислення його вислуги років, у т.ч. в пільговому обчисленні.

Відповіддю відповідача від 05.07.2021 №15/1069 на адвокатський запит підтверджується, що виплата надбавки за вислугу років в установі під проходження служби позивачу була проведена відповідно до наказу начальника установи від 18.08.2020 №138/ос-20. Довідка про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням, була надана йому на момент звільнення. Отже, протягом 6 місяців з дати ознайомлення зі вказаними вище наказами відповідача, отримання виплати надбавки за вислугу років та отримання довідки про додаткові види грошового забезпечення позивач мав право оспорити їх розмір. Відповідь на адвокатський запит обчислення строку не змінює та не перериває.

Позивач не навів поважних причин, чому звернувся заявою щодо перерахунку стажу служби для виплати надбавки за вислугу років на пільгових умовах до відповідача поза місячним строком з дати отримання вказаних коштів та зволікав до квітня 2021 року для такого звернення, що підтверджується листом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 12.05.2021 №8/1-1770-4/М-1289.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд згідно з ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду 02.08.2021 (відбиток штампу вхідної кореспонденції Черкаського окружного адміністративного суд), позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою та зобов`язаний надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обгрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов згідно з ч.1 ст.123 КАС України залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Тому позивач має надати обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з інших підстав та надати докази поважності причин, тобто фактів і обставин, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися в суд із позовом.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.161 КАС України, вона на підставі ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху.

З метою забезпечення права позивача на судовий захист своїх прав та інтересів наявні підстави надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви.

Керуючись ст. ст.2-20, 122-133, 160-161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИЛА:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновленян строку на звернення до суду відмовити. Його позовну заяву до ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ "ЧЕРКАСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ ( № 62 )" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії і стягнення коштів залишити без руху.

2. Позивачу надати строк до 23 вересня 2021 року для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

5. Копію ухвали направити позивачу.

Суддя А.М. Бабич