Рішення № 98886340, 10.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2602/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС." до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним нарахування орендної плати за землю з юридичних осіб та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

09 червня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «АВІС» (далі – позивач, ТОВ «АВІС») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі – відповідач – ГУ ДПС у ХО, АРК ат м. Севастополі), в якому просить:

- визнати протиправним нарахування ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі боргу в сумі 79696,37 грн. із орендної плати за землю з юридичних осіб ТОВ "АВІС";

- зобов`язати ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі списати податковий борг в сумі 79696,37 грн. із орендної плати за землю з юридичних осіб ТОВ "АВІС".

Ухвалою суду від 14.06.2021 адміністративний позов було залишено без руху та встановлено строк позивачу для усунення недоліків. Станом на 22.06.2021 позивач вимоги ухвали суду від 14.06.2021 виконав.

Ухвалою від 22.06.2021 суд відкрив спрощене провадження в справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 18.03.2021 року товариством подано до ГУ ДПС у м. Києві (за місцем реєстрації) лист №1 про надання інформації про відсутність заборгованості по бюджетним платежам у ТОВ «АВІС». У відповідь податковий орган, листом №31457/6/26-15-13-01-16 від 23.03.2021 року, повідомив, що в ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі (ВЕЗ Крим, Алушта) за товариством обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 79696,37 грн. за кодом платежу 18010600. 08.04.2021 року товариство направило на адресу ДПС України та ГУ ДПС у Херсонській області, АРК Крим та м. Севастополі лист №3, в якому повідомило, що заборгованість виникла через неможливість сплатити податкові зобов`язання внаслідок окупації АР Крим з 01.03.2014 року по 31.12.2014 року, а тому вона підлягає списанню. У відповідь ДПС України листом від 17.05.2021 року №10836/6/99-00-04-01-02-06 та ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі листом «Щодо податкової заборгованості» №8336/6/21-22-04-02-08 від 28.04.2021 року повідомили товариство про можливість сплатити заборгованість на Казначейський рахунок для надходження до місцевих бюджетів АРК та м. Севастополя податків і зборів з місцевих податків та вказали відповідні реквізити. В свою чергу товариство стверджує, що відповідачем безпідставно не списано податковий борг з орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території ВЕЗ Крим за адресою: АРК, м. Алушта, вул. Набережна, 24-Б, в загальній сумі 79696,37 грн., нарахованій за період з 1 березня 2014 по 31 грудня 2014 року.

14 липня 2021 року відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнаються з таких підстав. За даними інформаційної системи ДПС за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб за 2014 рік в розмірі 79696,37 грн. Абз.12 п.12.3 ст.12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим»» зупинено застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» норм статей 59,60,71-101,124,126 та 129 ПК України, а тому у податкового органу відсутня можливість визнати податковий борг безнадійним та списати його позивачу. Окремо відповідач звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості сплатити податкову заборгованість з орендної плати з юридичних осіб на відповідний рахунок.

27 липня 2021 року позивач подав до суд відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Заявник пройшов визначену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, унаслідок чого набув правового статусу резидента України - юридичної особи приватного права.

За умовами Договору оренди земельної ділянки від 16.04.2006р., укладеного між Алуштинською міською радою та ТОВ «АВІС», Алуштинська міська рада у якості орендодавця, передала товариству у якості орендаря в строкове платне користування земельну ділянку з міських земель, яка є комунальною власністю та зареєстрована за Алуштинською міською Радою за кадастровим номером – 01 103 000 00:01:009:0274, за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Алушта, вул. Набережна, 24-Б, загальною площею 0,0900 га, для використання у комерційних цілях.

На указаній земельній ділянці знаходяться будинки та споруди – 0,0272 га, майданчики – 0,0348 га та насадження – 0,0280 га.

31.01.2014 року товариством було подано до ДПІ у м. Алушті АРК ДПС податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, в якій товариством самостійно задекларовано до сплати податкове зобов`язання з орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 900 кв.м., з кадастровим номером: 01 103 000 00:01:009:0274, за місцезнаходженням: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Алушта, вул. Набережна, 24-Б, за 2014 рік у загальному розмірі 86996,16 грн., з щомісячною сумою орендної плати – 7249,68 грн.

За січень 2014 року товариство сплатило орендну плату в загальній сумі 7249,68 грн. на рахунки Управління казначейства у м. Алушті.

З 01.03.2014 року орендну плату за зазначену вище земельну ділянку товариство не здійснює, що зазначено у тексті позову.

Сума податкового боргу заявника з орендної плати за землю, яка обліковується у Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (м. Євпаторія), за період з 01.03.2014р.-31.12.2014р. складає – 79696,37 грн.

Усі перелічені вище обставини учасниками справи не заперечуються.

18.03.2021року товариством подано до ГУ ДПС у м. Києві лист №1 про надання інформації про відсутність заборгованості по бюджетним платежам ТОВ «АВІС».

У відповідь податковий орган, листом №31457/6/26-15-13-01-16 від 23.03.2021 року, повідомив, що в ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі (ВЕЗ Крим, Алушта) у товариства обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 79696,37 грн. за кодом платежу 18010600.

08.04.2021 року товариство направило на адресу ДПС України та ГУ ДПС у Херсонській області. АРК Крим та м. Севастополі лист №3, в якому повідомило, що заборгованість виникла внаслідок окупації АР Крим з 01.03.2014 року по 31.12.2014 року, а тому вона підлягає списанню.

У відповідь ДПС України листом від 17.05.2021 року №10836/6/99-00-04-01-02-06 та ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі листом «Щодо податкової заборгованості» №8336/6/21-22-04-02-08 від 28.04.2021 року повідомили товариство про можливість сплатити заборгованість на Казначейський рахунок для надходження до місцевих бюджетів АРК та м. Севастополя податків і зборів з місцевих податків та вказали відповідні реквізити.

Отже, фактично списання податкового боргу заявника з плати за вказану вище земельну ділянку, в сумі 79696,37 грн. за період 01.03.2014р.-31.12.2014р. з боку контролюючого органу не відбулось, в тому числі через неможливість визнати податковий борг безнадійним.

Не погодившись із такою позицією відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд враховує наступне.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

Так, за визначенням п. 36.1 ст. 36 названого кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Суд вважає, що за приписами ст. 22 ПК України правовою підставою для виникнення податкового обов`язку є існування у відносинах за участі конкретної особи об`єкта оподаткування, а документальною підставою є або самостійне декларування такою особою податкового обов`язку у порядку ст.ст.46, 49, 50 ПК України шляхом подання податкової декларації (розрахунку), або винесення контролюючим органом відповідних податкових повідомлень - рішень у порядку ст.ст.54, 58 і 113 ПК України.

Суд відмічає, що суспільні відносини з приводу справляння орендної плати за земельні ділянки регламентовані, насамперед, приписами Закону України від 06.10.1998р. №161-XIV Про оренду землі (далі за текстом - Закон України №161-XIV), Земельного кодексу України, ст.287 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України №161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 21 Закону України №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Тобто, оренда плата за землю справляється за фізичне користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі .

Відповідно до п.287.4 ст.287 ПК України податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У розумінні п.п.14.1.175 ст.14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, за правовою суттю податковий борг є арифметичним значенням грошового еквіваленту невиконаного особою податкового обов`язку.

У відзиві на позов контролюючий орган визнає, що сума у розмірі 79696,37 грн., нарахована за період з 01.03.2014р.-31.12.2014р. значиться за платником у якості невиконаного податкового обов`язку, тобто боргу.

При цьому, контролюючий орган посилається на відсутність підстав для списання податкового боргу та на відсутність визначеного чинним законодавством порядку списання вказаного податкового боргу.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.101.1 ст.101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, а у силу п.п.101.2.3 п.011.2 ст.101 ПК України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу; у силу п.п.101.2.4 цієї статті безнадійним є податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Таким чином, у якості безнадійного податкового боргу може бути кваліфікований невиконаний платником податків податковий обов`язок, відносно якого збіг строк давності.

Окрім того, у якості безнадійного податкового боргу може бути кваліфікований невиконаний платником податків податковий обов`язок, відносно виникнення якого існує причина у вигляді нездоланної дії непереборних факторів, котрі не могли бути відвернуті завдяки внутрішній волі платника податків та його фізичним чи організаційно-правовим зусиллям.

Відповідно до п.101.5 ст.101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За правилом ст.102 ПК України строк давності у податкових правовідносинах складає за загальним правилом 1095 днів.

У даному випадку строк давності відносно податкового боргу позивача з орендної плати за земельну ділянку комунальної власності у розмірі 79696,37 грн. за період з 01.03.2014р.-31.12.2014р. за правилом ст.102 Податкового кодексу України (1095 днів) сплинув із закінченням календарної дати - 31.12.2017р., тобто 01.01.2018р.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. № 1207 (далі - Закон № 1207), територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 р.

Спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України та створює вільну економічну зону «Крим», є Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014р. №1636-VІІ (далі за текстом - Закон України № 1636).

Пунктом 26 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено: «На період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»».

Згідно підпункту 1 пункту 12.3. статті 12 Закону України № 1636, загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язку подання до контролюючих органів декларацій (крім митних декларацій), звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів протягом строку такої тимчасової окупації та після її завершення.

За підпунктом 11 пункту 12.3. статті 12 Закону України № 1636, до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, не застосовуються починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому розпочалася тимчасова окупація, фінансові та штрафні санкції за порушення вимог порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій (податкової звітності) та повноти сплати сум податків і зборів.

Відповідно до підпункту а) пункту 15.1. ст. 15 Закону України № 1636, будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань за будь-якими податками (зборами, обов`язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.

Частиною 1 ст.206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

У розумінні ч.3 ст.78 КАС України суд вважає загальновідомими обставини того, що з 20.02.2014р. резиденти України втратили право легального використання матеріально-технічних ресурсів, розміщених на території Автономної Республіки Крим як частини адміністративно-територіального устрою України.

Продовжуючи вирішення спору, суд відмічає, що відносини з обліку контролюючими органами стану виконання суб`єктами права податкового обов`язку та публічного обов`язку з оплати ЄСВ в частині проведених розрахунків унормовані приписами ст.ст.71-74 ПК України та деталізовані приписами Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021р. №5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021р. за №321/35943), а раніше Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422, зареєстрований в міністерстві юстиції України 20.05.2016р. за №751/28881) та Інструкції про порядок нарахування і справи єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 07.05.2015р. №508/26953).

Так, відповідно до п.71.1 ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з п.74.1 ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

За правилом п.74.3 ст.74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

У свою чергу, відносини з приводу списання контролюючими органами безнадійного податкового боргу, котрий обліковується у відкритих на ім`я платників особових рахунках/інформаційних картках платника деталізовані положеннями Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків (затверджений наказом міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013р. №577, зареєстрований в міністерстві юстиції України 31.10.2013р. за №1844/24376; далі за текстом Порядок №577).

Так, за п.п.3 п.2.1 Порядку №577 під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II ПК України.

За п.п.4 п.2.1 Порядку №577 під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Суд ураховує, що чинним законом України не визначено окремого порядку списання у якості податкового боргу тих податкових обов`язків резидентів України, котрі залишились невиконаними через події лютого 2014р. на території АРК як адміністративно-територіальної одиниці устрою України і існують понад 1095 днів.

Проте, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли відомості інформаційної картки платника податків повинні містити виключно достовірну інформацію про стан виконання податкового обов`язку, а усунення з ІКП дефектів у вигляді недостовірної чи неповної інформації про стан виконання податкового обов`язку може відбуватись контролюючим органом як за процедурою ст.101 ПК України, так і за процедурою виключення з ІКП певних відомостей у ручному режимі за процедурою п.4 ч.3 ст.10 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що сума несплаченої заявником орендної плати за фізично неможливе користування земельною ділянкою комунальної власності на території м. Алушти Автономної Республіки Крим у розмірі 79696,37 грн. за період 01.03.2014р.-31.12.2014р., має ознаки безнадійного податкового боргу як за критерієм закінчення спливу строку давності, так і за критерієм виникнення унаслідок дії форс-мажорних обставин, а тому підлягає списанню.

Стосовно твердження відповідача, що абз.12 п.12.3 ст.12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим»» зупинено застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» норм статей 59,60,71-101,124,126 та 129 ПК України, то суд ураховує, що дія вказаної норми розповсюджується виключно до платників податків - юридичних осіб із місцезнаходженням, на території ВЕЗ «Крим» або тих, що змінили місцезнаходження з території ВЕЗ «Крим».

Норми закону №1636, вказані у позовній заяві, не можуть бути застосовані до позивача, адже з матеріалів справи вбачається та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру, що позивач не змінював свою податкову адресу (місце знаходження) з території АРК Крим, на іншу територію України, оскільки він постійно перебував на континентальній частині України.

Відтак оскільки позивач свою податкову адресу не змінював і така не є на території ВЕЗ "Крим", то щодо позивача не зупинено застосування окремих положень ПК України, у тому числі положень ст. 101 ПК України.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Зміст категорії "ефективність" розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Також зміст цієї ж категорії розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту має бути ефективним та повинен забезпечити реальне відновлення порушеного суб`єктивного права чи захист ущемленого інтересу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine; заява № 29979/04) принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки у даній справі оскаржуються дії відповідача, суб`єкта владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при досліджених правовідносинах, діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призводить до безпідставного податкового навантаження на позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі списати податковий борг в сумі 79696,37 грн. із орендної плати з юридичних осіб ТОВ "АВІС" є правомірними.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним нарахування ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкового боргу в сумі 79696,37 грн. із орендної плати за землю з юридичних осіб ТОВ "АВІС", то вони задоволенню не підлягають, оскільки нарахування відбувалось в автоматичному режимі на підставі податкової декларації позивача з плати за землю.

Жодних застережень щодо обліку податкових зобов`язань на підставі податкової декларації з плати за землю норми законодавства не містять, а тому позиція товариства з цього питання є немотивованою та безпідставною.

Враховуючи частину задоволених позовних вимог на користь позивача за рахунок відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1135, 00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі списати податковий борг товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" із орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 79696,37 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" (61003, м. Харків, вул. Клочківська, буд.93, кв.112, рнокпп 13685962) судовий збір в сумі 1135, 00 грн. (одну тисячу сто тридцять п`ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження: 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 111031200