Рішення № 98885929, 10.08.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3958/21

10 серпня 2021 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00005513302 від 09.12.2019 та №00005503302 від 09.12.2019,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася із позовом ОСОБА_1 (далі, також - позивачка) до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №00005513302 від 09.12.2019 та №00005503302 від 09.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що спірні рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №139/19-00-33-02/31/20201106 від 15.10.2019. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки дарувальник та обдарована (позивач) за договором дарування є рідними сестрами та відповідно до п.п.174.2.1 п.174.2 ст.174 Податкового кодексу України позивач звільнена від оподаткування.

Ухвалою від 14.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від представника відповідача 04.08.2021 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він заперечує проти позовних вимог, зазначивши, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені рішення є законними. Оскільки позивачем самостійно не подано декларацію за 2018 рік то оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та винесені у відповідності до п. п. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України. Просив у позові відмовити в повному обсязі. Крім цього, заперечив розмір витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Відповідно до договору дарування від 30.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Чопик І.Я., зареєстрованого у реєстрі за №1494 ОСОБА_2 (дарувальник) передала безоплатно у власність ОСОБА_1 (обдаровуваній) житловий будинок АДРЕСА_1 (аркуш справи 20).

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 15.10.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

За результатами проведення перевірки складено акт №139/19-00-33-02/31/20201106 від 15.10.2019, в якому зафіксовані наступні порушення позивачкою вимог чинного податкового законодавства:

- пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, п. 174.4 ст. 174, "в" п. 176.1 ст.176, п.179.7, ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) у результаті чого визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2018 рік в сумі 16516,57 грн;

- п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого проведеною перевіркою донараховано військовий збір за результатами отриманих доходів у вигляді дарування за 2018 рік в сумі 4954,97 грн;

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст.49 та п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларацій про майновий стан та одержані доходи за 2018 рік (аркуші справи 10-16).

На підставі вказано акту перевірки податковим органом винесені наступні податкові повідомлення - рішення:

- №00005513302 від 09.12.2019 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 20645,71 грн; (аркуш справи 6)

- №00005503302 від 09.12.2019 за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 6193,71 грн (аркуші справи 7);

- №00005523302 від 09.12.2019 штрафні санкції за неподання декларації про майновий стан та одержані доходи за 2018 рік в сумі 170 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00005513302 від 09.12.2019 та №00005503302 від 09.12.2019.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав здійснюється за правилами, встановленими ст. 174 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями п. 174.1, 174.3 ст. 174 Податкового кодексу України до об`єктів спадщини належать, в тому числі, об`єкти нерухомості.

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Відповідно до положень п. п. 174.2.1, 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковується об`єкт спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.

За ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу оподатковується вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у підпункті 174.2.1 цього пункту.

При цьому, відповідно до положень п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платник податку при отриманні доходу має подати податкову декларацію.

Крім того, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до положень п. 174.6 ст. 174 Податкового кодексу України об`єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

Відповідно до п. 174.8, 174.9 ст. 174 Податкового кодексу України, у разі спадкування будь-яких об`єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. Якщо об`єкти, подаровані платнику податку, оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді об`єктів спадщини/дарунків об`єктом оподаткування є оціночна вартість таких об`єктів спадщини/дарунків, визначена згідно із законом.

Обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку.

Таким чином, при отримані у подарунок об`єкту нерухомості платник податку має подати відповідну декларацію, сплатити податок на доходи та військовий збір, однак в разі отримання подарунку у вигляді об`єкту нерухомості від члена сім`ї першого та другого ступенів споріднення, такий подарунок оподатковується за нульовою ставкою, що звільняє обдаровану особу від сплати податку на доходи, військового збору.

Відповідно до положень п. п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 04.07.1985 та серії НОМЕР_2 від 17.04.1982 те, що позивачка за договором дарування отримала в дар житловий будинок від рідної сестри ОСОБА_2 , яка є членом сім`ї фізичної особи (позивачки) другого ступеня споріднення.

Таким чином, дохід у вигляду подарованого об`єкту нерухомості позивачці оподатковується за нульовою ставкою, а тому, вона не має сплачувати податок на доходи і військовий збір.

Сам факт не подання позивачем декларації про майновий стан та одержані доходи за 2018 рік не може слугувати окремою підставою для нарахування позивачці грошових зобов`язань, у разі спадкування об`єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Враховуючи зазначені обставини, відповідачем безпідставно нараховані позивачці грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями №00005513302 від 09.12.2019 та №00005503302 від 09.12.2019, а тому, такі податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте, відповідачем не доведена правомірність своїх рішень та не спростовані обставини, викладені позивачем в позові.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Тернопільській області від №00005513302 від 09.12.2019 та №00005503302 від 09.12.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн відповідно до квитанцій №41029 від 09.07.2021 та №4648029 від 06.07.2021 (аркуші справи 4-5).

Отже, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1816,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Тернопільській області.

Щодо стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4800,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду: договір про надання правової допомоги №8 від 08.07.2021, розрахунок обсягу та вартості правової допомоги від 09.07.2021, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.08.2021 (аркуші справи 26-28).

Відповідно до наданих документів вартість однієї години роботи адвоката складає 800,00 грн. Адвокатом надано наступні послуги із зазначенням витраченого часу:

з`ясування та аналіз обставин, за яких було прийнято спірні рішення - 800 грн / 1 год,

збір, аналіз, систематизація доказів - 1660 грн / 2 год,

написання позовної заяви, оформлення додатків та їх копій - 2400 грн / 3 год.

Суд вважає, що зазначений витрачений час є завищеним, оскільки судова практика в даній категорії справ сформована судами, а всі додатки до позовної заяви були в позивачки. Тому, збір, аналіз, систематизація доказів та написання позовної заяви, оформлення додатків та їх копій не потребують такої значної витрати часу, як визначає представник позивачки.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4800,00 грн. в даній справі, є неспівмірною з ціною заявленого позову.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №500/3958/21 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Відтак, враховуючи наведені норми КАС України та зважаючи на наявність судових рішень у справах з подібним предметом спору, суд відніс дану справу до категорії незначної складності.

Позивачем не надано доказів на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на його репутацію або публічного інтересу до справи.

Також, суд бере до уваги те, що представник відповідача у відзив на адміністративний позов заперечує проти понесення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх необґрунтованими та неспівмірними із складністю справи та часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивачки просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню.

Проаналізувавши наведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та зміст наданих послуг, об`єм матеріалів справи, типовість спору, суд приходить до висновку, що стягненню в користь позивача підлягає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 3200,00 грн.

Також, суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а, згідно з якими суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають частковому задоволенню з урахуванням задоволення позовних вимог, співмірності та зменшення судом розміру таких витрат у розмірі 4108,0 грн (908,00 грн судового збору та 3200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Тернопільській області №00005513302 від 09.12.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Тернопільській області №00005503302 від 09.12.2019.

Стягнути з Головного управління ДПС в Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4108 грн (чотири тисячі сто вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003; код ЄДРПОУ: 44143637);

Головуючий суддя Баб`юк П.М.