Рішення № 98885641, 26.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2021 року м. Рівне №460/613/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00002080705 від 15.01.2021 щодо застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 17000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки кафетерію "ІНФОРМАЦІЯ_1", де здійснює господарську діяльність позивач, посадовими особами відповідача було встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями 07.11.2019 без наявності відповідної ліцензії, у зв`язку з чим до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000 грн. Зазначено, що такі висновки відповідача не відповідають дійсності, оскільки в ході проведення перевірки позивачем перевіряючим надано додаток до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з терміном дії з 07.11.2018 по 07.11.2019. З огляду на наведене, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, а тому просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 08.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 04.03.2021 (а.с.18-20).

04.03.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що в грудні 2020 року посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку кафетерію "ІНФОРМАЦІЯ_1", де здійснює господарську діяльність позивач, з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів. Повідомив, що за результатами перевірки встановлено факт реалізації алкогольних напоїв 07.11.2019 без наявної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, що свідчить про порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити повністю (а.с.24-25).

Ухвалою від 04.03.2021 судом здійснено заміну відповідача як юридичної особи на його правонаступника - Головне управління ДПС у Рівненській області як відокремленого підрозділу ДПС України (а.с.35-36).

Цього ж дня, іншою ухвалою суду від 04.03.2021 відповідача повторно зобов`язано надати суду додаткові докази, у зв`язку з чим судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30.03.2021 (а.с.37-38).

В підготовчому засіданні 30.03.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.04.2021.

В судове засідання 29.04.2021 представники сторін не прибули, до початку судового засідання від обох сторін надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

У зв`язку з цим, ухвалою від 29.04.2021 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.68).

Розглянувши заяви по суті справи, подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

18.12.2020 на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області №2106 від 08.12.2020 (а.с.54) та направлень №1583-17-00-07-05-16, №1582-17-00-07-05-16 від 08.12.2020 (а.с.55-56) посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку кафетерію " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №000697 від 22.12.2020 (а.с.58-59).

В акті зафіксовано, що згідно з наданими для перевірки ліцензіями на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 07.11.2018 (термін дії з 07.11.2018 до 07.11.2019) та від 06.11.2019 (термін дії з 09.11.2019 до 09.11.2020) та електронними стрічками РРО встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме: 07.11.2019.

У зв`язку з цим, відповідачем констатовано порушення ФОП ОСОБА_1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

15.01.2021 на підставі вказаних висновків ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00002080705, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000 грн.(а.с.61).

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправними позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України, яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).

Частиною 2 ст.16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно із положеннями ст.15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Частиною 1 ст.17 Закону №481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, відповідно до абз.6 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону 481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Згідно з пунктами 23, 25 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 493 (чинної на час видачі позивачу ліцензії) (далі - Порядок № 493) роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб`єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається:

- на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім`я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію;

- на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта підприємницької діяльності.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що суб`єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов`язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлюються на спеціальних бланках та повинні містити необхідні відомості, зокрема термін дії.

Поряд з цим, законодавець у Цивільному кодексі України виокремлює як поняття «строку», так і «терміну», які не є тотожними.

Так, відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. При цьому під терміном слід розуміти певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Суд враховує, що у Законі № 481/95-ВР вживається поняття «термін дії ліцензії» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, який, відповідно до ч.2 ст.252 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Тобто визначальним фактором для правильного вирішення даної справи є встановлення терміну дії ліцензії, отриманої позивачем.

Як встановлено судом, позивач отримала ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 , кафетерій "ІНФОРМАЦІЯ_1", №17120308201800877 з терміном дії «з 07.11.2018 до 07.11.2019» (а.с.7).

Отже, термін дії вказаної ліцензій був встановлений контролюючим органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Враховуючи вищевикладене, строк дії дозвільного документа, протягом якого суб`єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верхового Суду України від 30.01.2019 у справі №815/4128/16.

Крім того, згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

З огляду на наведене, твердження відповідача про те, що 07.11.2019 у кафетерії "ІНФОРМАЦІЯ_1", де здійснює господарську діяльність позивач, протиправно здійснювалась реалізація алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії, судом відхиляються як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи. Жодних доказів зворотного відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності свідчать, що висновки контролюючого органу за результатами фактичної перевірки про порушення позивачем вимог ст.15 Закону №481/95-ВР не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, є безпідставними і необґрунтованими.

Відтак, відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 15.01.2021 №00002080705, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17000 грн, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чиним законодавством. Вказане податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч.2 ст.2 КАС України, порушує права та законні інтереси позивача, прийняте без урахуванням всіх обставин, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки і прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Суд пам`ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, позовні вимог підлягають до задоволення повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Поряд з цим, стосовно стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 та ч.4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

На обґрунтування вказаних витрат позивач додав до матеріалів позову копію договору про надання правової допомоги №40 від 27.01.2021, акту виконаних робіт від 16.03.2021, рахунку-фактури №20 від 16.03.2021, квитанції про оплату правової допомоги (а.с.11-12,40-44).

Згідно з актом виконаних робіт адвокатом позивачу надано такі послуги на загальну суму 5000 грн.: в період з 27.01.2021 по 01.02.2021 - особиста зустріч та заслуховування клієнта про суть справи (0,7 год); вивчення документів та правовий аналіз спору (1 год); написання та формування позовної заяви з додатками (3 год); 04.03.2021 - підготовка до судового засідання, особиста участь у судовому засіданні (1 год); 30.03.2021 - підготовка до судового засідання, особиста участь у судовому засіданні (1 год).

Дослідивши вказані докази, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає до задоволення.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Долученими до матеріалів справи доказами доведено факт надання адвокатом позивачу правничої допомоги в межах розгляду даної адміністративної справи. Заявлені витрати на правничу допомогу за підготовку та написання позовної заяви, правового аналізу матеріалів та консультування клієнт, а також участі в судових засіданнях у сумі 5000 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони, а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.

Суд враховує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу інша сторона, яка має право їх заперечувати, не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт.

Всупереч ч.7 ст.134 КАС України податковим органом не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, заявлену позивачем, та не надано суду жодних заперечень щодо їх стягнення.

Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає задоволенню у загальній сумі 5000 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне,33023, код ЄДРПОУ ВП 44070166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №00002080705 від 15.01.2021, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17000 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 26 липня 2021 року

Суддя Н.С. Гудима