Рішення № 98884942, 09.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5352/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и в :

на розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103-11/13 від 08.02.2021 на загальну суму 10132,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що згідно з записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена з 30.07.2014. Таким чином, позивач стверджує, що не є платником єдиного внеску згідно зі ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тому вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-103-11/13 від 08.02.2021 на загальну суму 10132,26 грн незаконною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву покликається на те, що відповідно до реєстраційних даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів, позивач з 10.06.2009 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Самбірському районі ГУ ДПС у Львівській області. Дата взяття на облік 11.06.2009 за № 20983. Згідно з даними податкового обліку та реєстрів органу доходів і зборів платник перебуває на загальній системі оподаткування. Згідно з обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 07.05.2021 заборгованість позивача по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становить 10868,04 грн. Таким чином, стверджує, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-103-11/13 від 08.02.2021 на загальну суму 10132,26 грн сформовано відповідно вимог України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Крім того, звертає увагу, що в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у позивача пільг по сплаті єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI.

На спростування доводів відповідача позивач подав відповідь на відзив.

Стосовно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 09.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом; ухвалено розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом та поновлено цей строк.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач, ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до запису від 10.06.2009 № 24160000000002647.

Відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.07.2014 № 24160060004002647, підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена.

Головним управлінням ДПС у Львівській області 08.02.20210 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-103-11/13, якою позивача повідомлено, що станом на 31.01.2021 у нього наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 10132,71 грн.

Позивач вважає вказану вимогу протиправною, покликаючись на те, що підприємницьку діяльність не здійснює та не є платником єдиного внеску згідно зі ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, направленої на адресу позивача, підприємницька діяльність якого припинена.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

За визначенням пунктів 2, 10 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як передбачено частиною дванадцятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини четвертої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Таким чином, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та яка зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» незалежно від того чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні.

У контексті зазначеного варто зауважити, що статус фізичної особи-підприємця нерозривно пов`язаний з її реєстрацією та внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тобто, фізична особа може вважатись підприємцем з дати її державної реєстрації до дати припинення.

З аналізу норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» убачається, що статус платника ЄСВ нерозривно пов`язаний з її реєстрацією ФОП (у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 згаданого закону), відтак, припинення ФОП у встановленому законом порядку звільняє фізичну особу від низки обов`язків, яким зокрема є сплата ЄСВ.

Іншими словами, з дати реєстрації припинення фізичної особи-підприємця, така особа не є платником ЄСВ на підставі п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву, що позивач з 10.06.2009 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Самбірському районі ГУ ДПС у Львівській області та знаходиться на загальній системі оподаткування, стверджує, що на дату формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-103-11/13 від 08.02.2021 платник не перебував в стані припинення та ліквідації.

При цьому, суд встановив, що згідно з запису в згідно з записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, № запису: 24160060004002647, підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена з 30.07.2014.

Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що саме органами доходів і зборів, до яких входить відповідач, ведеться облік платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців.

Тобто, саме відповідач повинен володіти інформацією щодо дати реєстрації позивача як фізичною особою - підприємцем, дати припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, дати взяття його на облік, як платника єдиного внеску. Після припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця саме органи доходів і зборів повинні провести перевірку та остаточні розрахунку та зняти з обліку особу, підприємницьку діяльність якої припинено.

З огляду на викладене, суд висновує, що позивач не є страхувальником у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а відтак у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску та відповідно, прийняття спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Відтак, вимога Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 № Ф-3450-50-У є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності оскаржуваної вимоги не довів, а відтак остання підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення", пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103-11/13 від 08.02.2021 на загальну суму 10132,26 грн.

Розподіл судового збору не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039).

Суддя Сидор Н.Т.