Рішення № 98882367, 10.08.2021, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/1239/21

Провадження № 2/419/269/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Глазкової Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Шапка О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», в інтересах якого діє представник - Кіріченко Віталій Михайлович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2021 Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У обгрунтування позову банківська установа зазначила, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву б/н від 19.09.2012 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. На підставі договору про надання банківських послуг банком було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який у подальшому збільшився до 16000,00 грн, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, а саме не виконанням належним чином умов кредитного договору, у відповідача перед банком станом на 12.05.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 12828,20 грн, яка складається з наступного: 11616,15 грн - заборгованість за тілом кредита (заборгованість за простроченим тілом кредита), 1212,05 грн - заборгованість за простроченими відсотками. У зв`язку з наведеним, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 12828,20 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 11.06.2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у зазначеній цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, в раніше поданій заяві просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 також у судове засідання не з`явився, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, як і не надав відзив на позов. Повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву до суду не надав, представник позивача в поданій позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти вирішення справи при заочному розгляді, а відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, так як позовні вимоги позивача складають 12828,20 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приватбанк» та підписав заяву б/н від 19.09.2012 року (а.с.13). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.13 - зворотна сторона). На підставі договору про надання банківських послуг банком було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.12), а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 16000,00 грн (а.с.12).

У анкеті - заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

З підписаної заяви анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку вбачається, що остання містить лише анкетні дані відповідача та відмітку про виявлення бажання відповідача оформити на своє ім`я платіжну картку «Універсальна».

Також банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Крім того, суду надано виписку за договором № б/н станом на 14.05.2021 року на ім`я відповідача, з якої вбачається, що останній здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, так і розраховувався кредитною карткою. (а.с.54-56).

Згідно з наданим банком розрахунком (а.с.7-10), заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 12.05.2021 року становить 12828,20 грн, та складається з наступного: 11616,15 грн - заборгованість за тілом кредита (заборгованість за простроченим тілом кредита), 1212,05 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

З копії довідки банку видно, що відповідач отримував 4 кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 04.07.2018 року, строком дії до 06/22, № НОМЕР_2 , дата відкриття 23.11.2018 року, термін дії 10/22, № НОМЕР_3 , дата відкриття 16.10.2019 року, термін дії 09/23 та № НОМЕР_4 , дата відкриття 03.02.2021 року, термін дії 11/24 (а.с.11).

Банком надано копію довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім`я відповідача, з якої вбачається, що 04.07.2018 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн., 04.07.2018 року його збільшено - до 5000,00 грн, 19.08.2018 року - 6500,00 грн, 12.09.2018 року - 16000,00 грн, 21.02.2019 року - зменшено до 14500,00 грн, 14.04.2020 року - 13504,48 грн, 27.04.2020 року - 13504,48 грн, 08.05.2020 року - 13504,48 грн, 19.05.2020 року - 12948, 13 грн, 17.07.2020 року - кредитний ліміт зменшено 0,00 грн (а.с.12).

Також позивачем додані відомості щодо умов кредиту, які останній називає паспортом споживчого кредиту, з якими відповідач був ознайомлений 03.02.2021 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 14-17). Зі змісту указаного споживчого паспорту вбачається, що процентна ставка у межах пільгового періоду становить 0,00001 % річних; процентна ставка за межами пільгового періоду становить: для картки «Універсальна» - 42 % річних, для картки «Універсальна ГОЛД» - 40,8 % річних; для картки «Універсальна ПЛАТИНУМ» - 36 % річних; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, становить: для картки «Універсальна» - 84 % річних, для картки «Універсальна ГОЛД» - 81,60 % річних; для картки «Універсальна ПЛАТИНУМ» - 72 % річних.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом та договірні.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з ч. 3 цієї статті.

Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, виходячи з наступного.

Так, у анкеті-заяві позичальника від 19.09.2012 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена, тобто не погоджена у встановленому законом порядку. Банк, заявляючи вимогу про стягнення кредитної заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитом, при цьому посилаючись та обгрунтовуючи право вимоги в цій частині на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини укладеного договору, а також на підписаний особисто позичальником паспорт споживчого кредиту.

З наданих банком Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, тощо.

Проте, матеріалами справи не підтверджено, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась, погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначених в цих документах розмірах і порядку нарахування, оскільки у анкеті- заяві відсутня інформація про розмір процентної ставки за користування кредитом та порядок їх нарахування та погашення.

Наданий банківською установою паспорт споживчого кредиту суд не може вважати складовою кредитного договору з огляду на те, що кредитний договір укладений між сторонами 19.09.2012 року шляхом підписання анкети - заяви, дата про ознайомлення відповідача з умовами та інформацією зазначеною у споживчому паспорті, про що свідчить підпис останнього, зазначена 03.02.2021 року. Також, у розділі 7 цього паспорту указано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахування, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо (а.с. 17 - зворотна сторона). Суд також звертає увагу на те, що кредитні картки згідно довідки банку, які видані за кредитним договором на ім`я відповідача були відкриті: 04.07.2018 року, 23.11.2018 року,16.10.2019 року та 03.02.2021 року, а тому позивач не надав доказів, що споживчий паспорт від 03.02.2021 року був наданий відповідачу для ознайомлення з його умовами у відповідності до укладеного кредитного договору від 19.09.2012 року.

Таким чином, суд вважає, що кредитодавець на виконання умов ЗУ «Про споживче кредитування» ознайомив відповідача, як споживача, з інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, вже після укладення кредитного договору, що суперечить вимогам статті 9 зазначеного Закону.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд виходить з того, що у даному випадку вид банківського кредиту, з огляду на його характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є споживчим кредитуванням, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Таким чином, зважаючи, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.09.2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд приходить до висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічну позицію висловила Велика палата Верховного суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1212,05 грн - заборгованості за простроченими відсотками не підлягають задоволенню, зважаючи на вищевикладені обставини.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 11616,15 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2055,52 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13,81, 141, 263, 265, 279, 280- 282, 354 ЦПК України,

ухвалив:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», в інтересах якого діє представник - Кіріченко Віталій Михайлович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на р/р № НОМЕР_6 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 19.09.2012 року, яка складається з непогашеного тіла кредиту у розмірі 11616,15 грн (одинадцять тисяч шістсот шістнадцять гривень п`ятнадцять копійок)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір в сумі 2055,52 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками- залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Повний текст рішення складено 10 серпня 2021 року.

Суддя Ю.О. Глазкова