Рішення № 98880283, 21.07.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/327/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідачів:

1.Подільської районної державної адміністрації Одеської області (66300, Одеська обл., м. Подільськ, пр-т Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 04057161)

2.Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, буд. 1А, код ЄДРПОУ 37607526)

про стягнення 5393000 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Кресюн В.А., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача-1: Бензар О.В., в порядку положень про самопредставництво

від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Іванілов Володимир Іванович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Подільської районної державної адміністрації Одеської області та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та просить суд:

- стягнути з Держави Україна в особі Подільської районної державної адміністрації Одеської області на користь Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича збитки у вигляді неотриманого доходу (упущену вигоду) у розмірі 5393000 грн. з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області;

- стягнути з Держави Україна в особі Подільської районної державної адміністрації Одеської області на користь Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича понесені ним витрати на придбання зарибку по накладним №5 та №6 від 15.04.2011 та №11 від 11.12.2011 у сумі 100800 грн. з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області;

- стягнути з Держави Україна в особі Подільської районної державної адміністрації Одеської області на користь Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича понесені ним судові витрати: за подачу позову до Господарського суду Одеської області у сумі 82918,08 грн.; судової комплексної економіко-біологічної експертизи у сумі 30832 грн.; Одеській регіональній торгово-промисловій палаті за виготовлення довідки СИО-е №000263 від 31.05.2018 у сумі 3240 грн.

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича обґрунтовані завданням йому державою Україна в особі Подільської районної державної адміністрації Одеської області збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 5393000 грн., які позивач міг би отримати з вирощеної ним риби у Косівському водосховищі, а також понесенням ним витрат на придбання зарибку по накладним №5 та №6 від 15.04.2011 та №11 від 11.12.2011 у сумі 100800 грн.

Ухвалою суду від 15.02.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з виявленими недоліками позовної заяви та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали.

01.03.2021 за вх.№5719/21 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява та додаткові документи, які залучені судом до матеріалів справи.

10.03.2021 позивача повідомлено телефонограмою, що у зв`язку із перебуванням судді Бездолі Ю.С. на лікарняному з 04.03.2021, питання щодо позовної заяви та уточненої позовної заяви за вх.№5719/21 від 01.03.2021 буде розглянуто після виходу судді Бездолі Ю.С. з лікарняного, з якого суддя вийшла 15.03.2021.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено розгляд справи на 06.04.2020 об 11:15.

05.04.2021 за вх.№9283/21 до суду від Подільської районної державної адміністрації Одеської області надійшла заява про застосування строків позовної давності та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій заяві відповідач-1 просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові, з огляду на наступне:

- відповідач-1 посилається на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 у справі №916/3947/14 позовні вимоги Котовського міжрайонного прокурора Одеської області задоволені частково; визнано недійсним договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик), загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського (нині Подільського) району Одеської області, від 31.12.2010 між Котовською (нині Подільською) районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Іваніловим Володимиром Івановичем; визнано незаконним та скасовано розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області №847/10 від 21.12.2010 «Про надання згоди на передачу в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради»; в решті позову відмовлено. Відповідач-1 вказує, що це є доказом самого факту порушення прав ФО-П Іванілова Володимира Івановича. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог і стягнення судового збору; у цій частині ухвалено нове рішення, яким зобов`язано Фізичну особу-підприємця Іванілова Володимира Івановича звільнити водний об`єкт загальнодержавного значення загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 набрали чинності 03.02.2015. На думку відповідача-1 про визнання договору оренди водного об`єкту недійсним Фізична особа-підприємець Іванілов Володимир Іванович знав ще з лютого 2015 року;

- відповідач-1 зазначає, що перший позов про стягнення витрат та недоотриманої вигоди у зв`язку з визнанням договору оренди недійсним ОСОБА_1 подав 18.10.2016 до Котовського міськрайонного суду Одеської області. Відповідачами були визначені Подільська районна державна адміністрація Одеської області та Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (справа №505/3687/16-ц); ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2016 справу було передано на розгляд до Балтського районного суду Одеської області. На думку позивача, це є доказом обізнаності ФО-П Іванілова Володимира Івановича про порушення власних прав. Відповідач-1 зазначає, що позивач заявою про зменшення позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у зв`язку з визнанням договору оренди водного об`єкту - Косівського водосховища загальнодержавного значення недійсним від 15.09.2018 №78/2 вивів зі складу відповідачів Подільську районну державну адміністрацію Одеської області, надавши їй процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 05.04.2019 у справі №505/3687/16-ц позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, за участю третьої особи: Подільської районної державної адміністрації Одеської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади задоволено частково; стягнуто на користь ОСОБА_1 із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, завданої незаконним розпорядженням Котовської районної державної адміністрації Одеської області №847/10 від 21.12.2010 в розмірі 4107000 грн.; стягнуто на користь ОСОБА_1 , із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 6890 грн. та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: 30832 грн. за проведення судової комплексної економіко-біологічної експертизи; 3240 грн. за виготовлення довідки СИО-е №00263 від 31.05.2018 Одеською РТПП від 31.05.2018. Постановою Одеського апеляційного суду по вказаній справі від 12.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

- відповідач-1 вказує, що 19.05.2020 ОСОБА_1 подав позовну заяву до Котовського міськрайонного суду Одеської області про стягнення упущеної вигоди у зв`язку з визнанням договору оренди водного об`єкту недійсним. Відповідачем було визначено Подільську районну державну адміністрацію Одеської області, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області. Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.05.2020 по справі №505/1311/20 відмовлено у відкритті провадження, оскільки позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Після цього Фізичною особою-підприємцем Іваніловим Володимиром Івановичем було подано до Господарського суду Одеської області позовні заяви про стягнення упущеної вигоди у зв`язку з визнанням договору оренди водного об`єкту від 31.12.2010 - Косівського водосховища загальнодержавного значення недійсним у розмірі 5544372 грн. з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Подільської районної державної адміністрації Одеської області. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2020 по справі №916/1547/20 позовну заяву ФО-П Іванілова В.І. до Подільської районної державної адміністрації про стягнення 5510300 грн. повернуто. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.07.2020 справа №916/1547/20, про повернення позовної заяви залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 27.10.2020 ФО-П Іваніловим В.І. було направлено позовну заяву про стягнення збитків: доходів (упущеної вигоди) у зв`язку з визнанням договору оренди водного об`єкту від 31.12.2010 - Косівського водосховища загальнодержавного значення недійсним (збитки: доходи (упущена вигода - 5393000 грн., майнові вимоги -117 300 грн.). Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 по справі №916/3085/20 позовну заяву ФО-П Іванілова В.І. повернуто без розгляду. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.1 1.2020 по справі №916/3085/20 залишено без змін, апеляційну скаргу ФО-П Іванілова В.І. без задоволення.

У підготовчому засіданні 06.04.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 20.04.2021 о 12:00.

08.04.2021 за вх.№9767/21 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду, зокрема, на наступне:

- відповідач-1 вважає, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області коштів на користь ОСОБА_1 є безпідставними та незаконними, оскільки ч.1 ст. 216 ЦК України не передбачено упущену вигоду (п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України ) та реальні збитки (п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України), а мова йде про реституцію як спосіб захисту цивільного права, передбачає собою такий кінцевий наслідок, як повернення майна його колишньому власнику;

- відповідач-1 зазначає, що ФО-П Іванілов В.І. досі є користувачем водного об`єкту загальнодержавного значення - Косівського водосховища на р. Ягорлик. Так як він весь цей час продовжував бути користувачем водного об`єкту, він міг спокійно виловити свою власність - рибу, яку він виростив протягом 2006-2015 років. Відповідач-1 звертає увагу на те, що позивач - ФО-П Іванілов В.І. не надає у матеріалах позовної заяви підтвердження будь-яких своїх доходів в період з 2010 по 2015 роки (податкові декларації про майновий стан та доходи відсутні);

- відповідач-1 вказує, що дані Українського гідрометеорологічного центру свідчать про можливе зниження росту риби, а то і взагалі можливу загибель риби за таких низьких температур (утворення товстого шару льоду на водоймі призводить до зниження рівня кисню в воді).

08.04.2021 за вх.№9776/21 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

- відповідач-2 зазначає, що стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області 5610790 грн. призведе до нецільового використання бюджетних коштів саме Державної казначейської служби України, оскільки кошти, які виділяються на утримання Державної казначейської служби України. як окремої юридичної особи та суб`єкта господарювання, на цілі, визначені чинним законодавством України, не можуть бути стягнуті на користь інших осіб;

- відповідач-2 посилається на те, що дослідження і перевірка розміру та складу заявленої до стягнення суми упущеної вигоди з огляду на реальність її характеру має суттєве значення для правильного вирішення спору, виходячи із предмета і підстав цього позову;

- відповідач-2 вказує, що оскільки позивачем не було доведено реальність неодержаного доходу, протиправності дій Подільської районної адміністрації Одеської області та ті обставини, що дії Подільської районної адміністрації Одеської області є єдиною, достатньою причиною, внаслідок чого позивач не одержав прибуток позовна заява є такою, що не підлягає задоволенню;

- відповідач-2 зазначає, що при встановленні судом дійсного спричинення шкоди позивачу, стягнення повинно проводитись не з Держави Україна в особі Подільської районної державної адміністрації з Державного бюджету України шляхом списання коштів: (іншого казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області), а з Подільської районної державної адміністрації Одеської області як розпорядника (одержувачів) бюджетних коштів, рахунки якого відкриті в територіальному органі Державної казначейської служби України (тобто, безспірне списання коштів з рахунків, на обліковуються кошти бюджетних установ).

09.04.2021 за вх.№9919/21 до суду від позивача надійшов відзив на заяву про застосування строку позовної давності, в якому позивач просить суд відмовити відповідачу-1 у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності з огляду, із посиланням на те, що у зв`язку з тим, що цивільна справа №505/3687/16ц знаходилася в провадженні судів загальної юрисдикції: Котовському міськрайсуді Одеської області, Балтському районному суді та Одеському апеляційному суді з 18.10.2016 по 12.03.2020 - 3 роки, 3 місяці 6 шість днів, хоча Цивільний процесуальний кодекс у 2016 року передбачав розгляд аналогічних справ, з врахуванням проведення експертизи, - терміном 1 рік, а тому Держава Україна, в особі відповідних судів: Котовського міськрайсуду Одеської області, Балтського районного суду Одеської області та Одеського апеляційного суду не забезпечила розгляд справи в розумні строки, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України у 2016 році, терміном в 1 рік, а розглянула справу протягом 3 роки, 3 місяці 6 шість днів, що позбавило можливості ФО-П Іванілова В.І. вчасно звернутися з даним позовом до господарського суду Одеської області, а також враховуючи те, що Одеським апеляційним судом було роз`яснено, що позов подано не до належного відповідача, а до цього була різна практика у визначенні відповідача по даній категорії справ, і лише у лютому місяці 2020 року ВІІ ВС оприлюднив правовий висновок, яким встановив, що відповідачами у даній категорії справ є той державний орган, який порушив чиїсь права, з 12.03.2020 по 01.07.2020 в Державі Україна введено обмеження у зв`язку з коронавірусом та продовжено терміни для подачі позовів до суду, справа розглядалася з 2016 року в суді загальної юрисдикції, але при цьому: ні суд загальної юрисдикції, ні Одеський апеляційний суд не закрили провадження та не роз`яснили, що справа повинна розглядатися у господарському суді Одеської області, і лише коли був поданий новий позов, Котовський міськрайсуд Одеської області звернув на це увагу та відмовив у відкритті провадження у справі, роз`яснивши що справа повинна розглядатися у Господарському суді Одеської області, з 01.06.2020 по 15.01.2021 справа знаходилася в Господарському суді Одеської області та Південно-західного апеляційному господарському суді, у зв`язку з подачею позовів, усунення недоліків та розгляді апеляційних скарг, а тому ФО-П Іванілов В.І. пропустив строк по подачі позову до суду з поважних причин, які на його думку мають бути поновлені.

09.04.2021 за вх.№9920/21 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку для подачі позову з огляду, зокрема, на те, що у зв`язку з тим, що цивільна справа №505/3687/16ц знаходилася в провадженні судів загальної юрисдикції: Котовському міськрайсуді Одеської області, Балтському районному суді та Одеському апеляційному суді з 18.10.2016 по 12.03.2020 - 3 роки, 3 місяці, 6 днів, з врахуванням проведення експертизи - терміном 1 рік, що позбавило можливості ФО-П Іванілова В.І. вчасно звернутися з даним позовом до Господарського суду Одеської області, а також враховуючи те, що Одеським апеляційним судом було роз`яснено, що позов подано не до належного відповідача, а до цього була різна практика у визначенні відповідача по даній категорії справ, і лише у лютому місяці 2020 року ВП ВС оприлюднив правовий висновок, яким встановив, що відповідачами у даній категорії справ є той державний орган, який порушив чиїсь права, з 12.03.2020 по 01.07.2020 в Державі Україна введено обмеження у зв`язку з коронавірусом та продовжено терміни для подачі позовів до суду, справа розглядалася з 2016 року в суді загальної юрисдикції, але при цьому ні суд загальної юрисдикції, ні Одеський апеляційний суд не закрили провадження та не роз`яснили, що справа повинна розглядатися у господарському суді Одеської області, і лише коли 19.05.2020 був поданий новий позов до Подільської РДА, Котовський міськрайсуд Одеської області звернув на це увагу та відмовив у відкритті провадження у справі, роз`яснивши що справа повинна розглядатися у господарському суді Одеської області, з 01.06.2020 по 15.01.2021 справа знаходилася в господарському суді Одеської області та Південно-західного апеляційному господарському суді, у зв`язку з подачею позовів, усунення недоліків та розгляд апеляційних скарг, а для підготовки нового позову, збору додаткових доказів та відомостей, сплати судового збору, виготовлення копій документів необхідний був певний термін, тому ФО-П Іванілов В.І. пропустив строк по подачі позову до суду з поважних причин, які на його думку мають бути поновлені.

12.04.2021 за вх.№10097/21 до суду від відповідача-1 надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

20.04.2021 за вх.№10974/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій позивач посилається на наступне:

- позивач вказує, що з постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 та вимог ст.ст. 22, 216, 1166 та 1173 ЦК України слідує те, що саме Подільська РДА Одеської області через Головне управління Державної казначейської служби України у Одеській області повинно відшкодувати ФО-П Іванілову В.І. (упущену вигоду) доходи, які ФО-П Іванілов В.І. міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене та його не зобов`язали звільнити водойму та не дали при цьому виловити вирощену ним рибу;

- позивач посилається на те, що твердження Подільської РДА Одеської області про те, що ФО-П Іванілов В.І. сам виловлював вирощену ним рибу не підтверджено жодними доказами, але при цьому в матеріалах справи знаходяться докази саме бездіяльності Подільської РДА Одеської області та правоохоронних органів Подільського району у той час, коли було видано рішення Косівської сільської ради №362-У1 від 18.02.2015 «Про надання права дозволу ГОРЛ «Оберіг» на охорону водного об`єкту загальнодержавного значення Косівське водосховище», яким повністю відсторонено ФО-П Іванілова В.І. від проведення господарської діяльності на водоймі, незважаючи на те, що ще йшли суди і не давало йому можливості виловити вирощену ним рибу, а навпаки стягували сітки, палили їх, торощили та викрадали човни, спалювали особисте майно ФО-П Іванілова, хоча самі в цей час активно виловлювали та продавали вирощену Іваніловим В.І. рибу - товстолоба від 5 до 16 кг. За півроку товстолоб ніколи не набирає таку вагу, а на її вирощування необхідно 6-10 років;

- позивач вказує, що при розгляді даної справи не проводиться перевірка господарської діяльності ФО-П Іванілова В.І., а вирішується питання щодо стягнення майнової шкоди - упущеної вигоди, яку ФО-П Іванілов В.І. не отримав у зв`язку з визнанням договору оренди водного об`єкта недійсним. ФО-П Іванілов В.І. надав до суду докази того, що він починаючи з 2005 року здійснював рибо-господарську діяльність на Косівському водосховищі загальнодержавного значення та вирощував рибу: надав накладні на придбання зарибку, ветеринарні свідоцтва, акти на вселення малька в водойму, відповідну експертизу про дохід, який мав би отримати та докази того, що у 18.02.2015 водойму у незаконний спосіб захопило ГОРА «Оберіг», яке разом з ФО-П Дехтяренко О.П. здійснювало без будь-яких належним документів та відповідних дозволів вилов риби, вирощеної ФО-П Іваніловим В.І.;

- позивач посилається на висновок експерта №18-573/574 комплексної судової економіко-біологічної експерти по цивільній справі №505/3687/16ц від 29.06.2018 та на те, що відповідачі: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Подільська РДА не заперечували проти висновку експерта №18-573/574 та не наполягали на призначенні та проведенні додаткової або повторної експертизи, як і не заявляли клопотання про призначення нової експертизи.

20.04.2021 за вх.№10975/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій позивач посилається на наступне:

- позивач вказує, що на підставі постанови Верховного Суду по цивільній справі №610/3221/19 ц від 28.10.2020 ГУ ДКСУ в Одеській області була залучена до участі у справі у якості відповідача по справі;

- позивач зазначає, що з постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 та вимог ст. 22, 216, 1166 та 1173 ЦК України слідує те, що саме Подільська РДА Одеської області через Головне управління Державної казначейської служби України у Одеській області повинно відшкодувати ФО-П Іванілову В.І. (упущену вигоду) доходи, які ФО-П Іванілов В.І. міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене та його не зобов`язали звільнити водойму та не дали при цьому виловити вирощену ним рибу;

- позивач посилається на висновок експерта №18-573/574 комплексної судової економіко-біологічної експерти по цивільній справі №505/3687/16ц від 29.06.2018 та на те, що відповідачі: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Подільська РДА не заперечували проти висновку експерта №18-573/574 та не наполягали на призначенні та проведенні додаткової або повторної експертизи, як і не заявляли клопотання про призначення нової експертизи.

У підготовчому засіданні 20.04.2021 судом у протокольній формі задоволено клопотання відповідача-1 за вх.№9769/21 від 08.04.2021 про витребування доказів та у протокольній формі частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, яке заявлено у позовній заяві.

Ухвалами суду витребувано:

- у Балтського районного суду Одеської області (66101, Одеська обл., місто Балта, вул. Кузнечна, буд. 56) засвідчені копії матеріалів проведеної комплексної економіко-біологічної експертизи по справі №505/3687/16-ц та всіх документів стосовно цієї експертизи;

- у Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ 44069166) інформацію про доходи Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 2010 по 2015 роки та копії його податкових декларацій (річних декларацій про майновий стан та доходи);

- у Управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області (65110, Одеська обл., місто Одеса, вул. Балківська, буд.12В, код ЄДРПОУ 40605109) інформацію про факти загибелі риби з 2010 по 2015 роки на території населеного пункту села Коси Подільського району Одеської області (водний об`єкт - Косівське водосховище на річці Ягорлик).

У підготовчому засіданні 20.04.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177, 183 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 18.05.2021 о 11:30. У зв`язку із перебуванням судді Бездолі Ю.С. на лікарняному з 11.05.2021, підготовче засідання 18.05.2021 об 11:30 не відбулось. Після виходу судді Бездолі Ю.С. з лікарняного, ухвалою суду від 24.05.2021 призначено підготовче засідання у справі №916/327/21 на 08.06.2021 о 17:00.

26.04.2021 за вх.№11549/21 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях відповідач-1 посилається на наступне:

- відповідач-1 вважає, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області коштів на користь ОСОБА_1 є безпідставними та незаконними, оскільки в ч.1 ст. 216 ЦК України не передбачено упущену вигоду (п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України ) та реальні збитки (п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України), а мова йде про реституцію як спосіб захисту цивільного права, передбачає собою такий кінцевий наслідок, як повернення майна його колишньому власнику;

- відповідач-1 зазначає, що ФО-П Іванілов В.І. у позовній заяві разом з договором оренди водного об`єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик) від 31.12.2010 надає у якості доказу акт приймання-передачі земельної ділянки, складений 31.12.2010, відповідно до якого Іваніловим В.І. було прийнято від Котовської (нині - Подільської) районної державної адміністрації земельні ділянки, які знаходяться на території Косівської (нині - Куяльницької) сільської ради Котовського (нині - Подільського) району Одеської області, загальною площею - 170,8395 га, в тому числі - 137,6731 га - під водосховищем, 29,8465 га - сухі відкритті землі, 0,3475 га - для водозабезпечення та очистки стічних вод, 1,6750 га - під гідротехнічними спорудами, 0,9817 га - інших зелених насаджень, 0,3157 га - під штучними водостоками. Однак, не дивлячись на постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.09.2016, відповідно до вимог якої встановлено фактичне повне виконання вимог рішення суду, а саме звільнення ФО-П Іваніловим В.І. водного об`єкту загальнодержавного значення загальною площею 137,6731 га, що розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, ФО-П Іваніловим В.І. так і не було повернуто вищевказані земельні ділянки Котовській (нині - Подільській) районній державній адміністрації Одеської області, про що свідчить відсутність акту прийому-передачі земельної ділянки в матеріалах позовної заяви. На адресу Котовської (нині - Подільської) районної державної адміністрації Одеської області такий акт для його підписання так і не надходив. Відповідач-1 вказує, що ФО-П Іванілов В. І. досі є користувачем водного об`єкту загальнодержавного значення - Косівського водосховища на р. Ягорлик;

- відповідач-1 вказує, що твердження про відсутність заперечень щодо висновку експерта №18-573/574 комплексної судової економіко-біологічної експертизи по цивільній справі №505/3687/16-ц від 29.06.2018 з боку Подільської районної державної адміністрації Одеської області як відповідача є безпідставним, оскільки позивач власною заявою про зменшення позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у зв`язку з визнанням договору оренди водного об`єкту - Косівського водосховища загальнодержавного значення недійсним від 15.09.2018 №78/2 вивів зі складу відповідачів Подільську районну державну адміністрацію Одеської області, надавши їй процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Саме тому Подільською районною державною адміністрацією на той момент і не було надано жодних заяв та клопотань стосовно заперечень по висновку експерта.

17.05.2021 за вх.№13299/21 до суду від Балтського районного суду Одеської області надійшли засвідчені копії матеріалів проведеної комплексної економіко-біологічної експертизи по справі №505/3687/16-ц та всіх документів стосовно цієї експертизи, які залучено судом до матеріалів справи.

21.05.2021 за вх.№13818/21 до суду від Управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області надійшло повідомлення, в якому зазначено, що Управління фактично розпочало свою діяльність у сфері охорони, використання та відтворення водних біоресурсів з березня 2017 року. До цього часу зазначена діяльність здійснювалася Західно-Чорноморським басейновим управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства (зараз знаходиться у процесі припинення). Враховуючи викладене, Управління не володіє інформацією про факти загибелі риби з 2010 по 2015 роки на Косівському водосховищі. Одночасно повідомлено, що у річних звітах Західно-Чорноморської рибоохорони, які є у розпорядженні Управління, також відсутня інформація про факти загибелі риби з 2010 по 2015 роки на території населеного пункту села Коси Подільського району Одеської області (водний об`єкт - Косівське водосховище на річці Ягорлик).

24.05.2021 за вх.№14008/21 до суду від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області надійшли додаткові документи на виконання ухвали суду про витребування доказів.

28.05.2021 за вх.№14516/21 до суду від позивача надійшла заява, в якій позивач визнати причини пропуску строку для подачі позову до господарського суду Одеської області поважними та поновити ФО-П Іванілову В.І. строк для подачі до Господарського суду Одеської області позову по господарській справі №916/327/21.

07.06.2021 за вх.№15403/21 до суду від відповідача-1 надійшла заява, в якій відповідач-1 просить суд відмовити ФО-П Іванілову Володимиру Івановичу в заявах про поновлення строку для подачі позову про стягнення збитків: доходів (упущеної вигоди) у зв`язку з визнанням договору оренди водного об`єкту Косівського водосховища загальнодержавного значення недійсним, затрат на зариблення та судових витрат з огляду на наступне:

- відповідач-1 вказує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 у справі № 916/3947/14 позовні вимоги Котовського міжрайонного прокурора Одеської області задоволено частково; визнано недійсним договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик), загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського (нині Подільського) району Одеської області, від 31.12.2010 між Котовською (нині Подільською) районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Іваніловим Володимиром Івановичем; визнано незаконним та скасовано розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області №847/10 від 21.12.2010 «Про надання згоди на передачу в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради»; в решті позову відмовлено. Відповідач-1 зазначає, що це є доказом самого факту порушення прав ФО-П Іванілова Володимира Івановича. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволені позовних вимог і стягнення судового збору; у цій частині ухвалено нове рішення, яким зобов`язано Фізичну особу-підприємця Іванілова Володимира Івановича звільнити водний об`єкт загальнодержавного значення загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вищевказане рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 набрали чинності 03.02.2015. Про визнання договору оренди водного об`єкту недійсним позивач - Фізична особа-підприємець Іванілов Володимир Іванович знав ще з лютого 2015 року;

- відповідач-1 зазначає, що перший позов про стягнення витрат та недоотриманої вигоди у зв`язку з визнанням договору оренди недійсним ОСОБА_1 подав ще 18.10.2016 до Котовського міськрайонного суду Одеської області. Відповідачами були визначені Подільська районна державна адміністрація Одеської області та Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (справа №505/3687/16-ц). Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2016 справу було передано на розгляд до Балтського районного суду Одеської області, що, на думку відповідача-1, є доказом обізнаності ФО-П Іванілова Володимира Івановича про порушення власних прав. Позивач власною заявою про зменшення позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у зв`язку з визнанням договору оренди водного об`єкту - Косівського водосховища загальнодержавного значення недійсним від 15.09.2018 №78/2 вивів зі складу відповідачів Подільську районну державну адміністрацію Одеської області, надавши їй процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 05.04.2019, справа №505/3687/16-ц позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, за участю третьої особи: Подільської районної державної адміністрації Одеської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади задоволено частково; вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 , із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, завданої незаконним розпорядженням Котовської районної державної адміністрації Одеської області №847/10 від 21.12.2010 в розмірі 4107000,00 грн.; стягнуто на користь ОСОБА_1 із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 6890 грн. та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: 30832 грн. - за проведення судової комплексної економіко-біологічної експертизи; 3240 грн. - за виготовлення Довідки СИО-е №00263 від 31.05.2018 Одеською РТПП від 31.05.2018. Постановою Одеського апеляційного суду по вказаній справі від 12.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Після цього 19.05.2020 ОСОБА_1 подав позовну заяву до Котовського міськрайонного суду Одеської області про стягнення упущеної вигоди у зв`язку з визнанням договору оренди водного об`єкту недійсним. Відповідачем визначено Подільську районну державну адміністрацію Одеської області, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області. Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.05.2020 по справі №505/1311/20 відмовлено у відкритті провадження, оскільки позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Після цього Фізичною особою-підприємцем Іваніловим Володимиром Івановичем ще двічі подано до Господарського суду Одеської області позовні заяви про стягнення упущеної вигоди у зв`язку з визнанням договору оренди водного об`єкту від 31.12.2010 - Косівського водосховища загальнодержавного значення недійсним у розмірі 5544372 грн. з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Подільської районної державної адміністрації Одеської області. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2020 по справі №916/1547/20 позовну заяву ФО-П Іванілова В.І. до Подільської районної державної адміністрації про стягнення 5510300 грн. повернуто. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.07.2020 у справі №916/1547/20 про повернення позовної заяви залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 27.10.2020 ФО-П Іваніловим В.І. було направлено позовну заяву про стягнення збитків: доходів (упущеної вигоди) у зв`язку з визнанням договору оренди водного об`єкту від 31.12.2010 - Косівського водосховища загальнодержавного значення недійсним (збитки: доходи (упущена вигода - 5393000,00 грн., майнові вимоги 117 300,00 грн.). Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 по справі №916/3085/20 позовну заяву ФО-П Іванілова В.І. повернуто без розгляду. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 по справі №916/3085/20 залишено без змін, апеляційну скаргу ФО-П Іванілова В.Г без задоволення.

У підготовчому засіданні 08.06.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.06.2021 об 11:10. У судовому засіданні 15.06.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 30.06.2021 о 12:00. У судовому засіданні 30.06.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 21.07.2021 о 14:00.

Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2021 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 21.07.2021 представник відповідача-1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач-2 у підготовчі та судові засідання не з`явився. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача-2 про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань, про що свідчать відповідні поштові повідомлення. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання своїх процесуальних прав та виконання обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

Справа №916/327/21 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином та про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

Керуючись головною метою внесених законодавцем змін до господарського процесуального законодавства у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином, господарський суд при розгляді даної справи та інших справ, які перебували та перебувають в провадженні суду в період дії загальнодержавного карантину - керується головними завданнями господарського судочинства та водночас важливістю не формального дотримання процесуальних строків розгляду справи, обчислення яких в період карантину законодавцем змінювалось із визначенням критеріїв оцінки - забезпечення учасникам справ можливості отримати повний та справедливий розгляд господарських справ по суті виниклих між сторонами спірних правовідносин. Господарський суд зі свого боку забезпечив учасникам справи можливість вчинити процесуальні дії повної мірою задля забезпечення гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд, а також забезпечення учасникам справ процесуальних гарантій на отримання справедливого, незалежного та неупередженого судочинства.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача-1, господарський суд встановив:

31.12.2010 між Котовською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Іваніловим Володимиром Івановичем (орендар) було укладено договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик), відповідно до якого орендодавець надав у користування на умовах оренди, орендар прийняв в оренду водний об`єкт загальнодержавного значення ставок (Косівське водосховище на р. Ягорлик), загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області.

Згідно з п.1.2 договору водний об`єкт загальнодержавного значення надається на умовах оренди терміном на 25 (двадцять п`ять) років для рибогосподарських потреб.

У відповідності до розділу 2 договору річна орендна плата за користування загальнодержавним водним об`єктом складає 50 грн. за 1 га площі, в рік - 6883,65 грн., в місяць - 573,64 грн. Орендна плата вноситься до загального фонду Державного бюджету за кодом загальної бюджетної класифікації 22120000 «Плата за надання в оренду водні об`єкти загальнодержавного значення» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 і банк УДК в Одеській області МФО 828011, ОКПО 23214672. Про зміну банківських реквізитів орендодавець доводить до відома орендаря в місячний термін після їх зміни. Періодичність внесення орендної плати - щомісячно у термін до 10 числа за звітним періодом. Орендарю надається право вносити авансові платежі у розмірі, що не перевищує суми річної орендної плати за поточний рік. Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках із моменту: зміни умов використання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів документально, при наявності акту обстеження комісією; збільшення розмірів орендної плати у разі невиконання встановлених зобов`язань орендаря перед орендодавцем; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до розділу 3 договору орендар зобов`язується: 3.1)використовувати орендований водний об`єкт загальнодержавного значення відповідно до його цільового призначення згідно паспорту та правил експлуатації розроблених Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом «Укрпівдендіпроводгосп» у 2005 році, та відповідно до умов договору; 3.2)своєчасно і у повному обсязі вносити грошову плату за оренду водного об`єкта; 3.3)забезпечити збереження орендованого водного об`єкта, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати природоохоронні заходи; 3.4)у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендований водний об`єкт у належному стані, не гіршому ніж у момент надання його на умовах оренди, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану за орендаря; 3.5)виконувати будь-які будівельні роботи на землях водного фонду та поглиблення; 3.6)здійснювати погоджені у встановленому порядку лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони води від вичерпання, поліпшення їх стану, а також недопущення скидання забруднених стінних вод; 3.7)утримувати в належному санітарному стані довкілля водного об`єкта (прибережні захисні смуги, водогосподарські споруди та технічні пристрої); 3.8)проводити моніторинг за якістю поверхневих вод та рівнем ґрунтових вод на прилеглих територіях; 3.9)у триденний термін після укладення договору довести до відома населення умови загального водокористування, які повинні бути погодженні з Котовською районною радою, Косівською сільською радою відповідно до ст. 47 Водного кодексу Україні; 3.10)оформити право оренди землями водного фонду (під водним об`єктом прибережною захисною смугою та гідротехнічними спорудами) у відповідності до чинного законодавства України; 3.11)не перешкоджати іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку встановленому Водним кодексом України, при належному обґрунтуванні, за умови, що не будуть порушуватися Правила експлуатації водойми, при цьому треті особи беруть участь комісійно у виконанні комплексу водоохоронних, гідротехнічних і моніторингових робот на водойми, як покладено на користувача; 3.12)виконувати умови заключення облводгоспу від 11.08.2011 №821/16/10; 3.13)у місячний термін після заключення договору розробити план виконання природоохоронних заходів та ремонтних робіт. Терміни їх виконання узгодити з облводгоспом, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області та надати на затвердження; 3.14)винести в натуру прибережні захисні смуги (ПЗС), встановити водоохоронні знаки для закріплення меж ПЗС на місцевості.

Згідно з розділом 4 договору орендар має право: 4.1)використовувати водний об`єкт загальнодержавного значення на умовах оренди; 4.2)споруджувати гідротехнічні споруди та інші водогосподарські об`єкти у встановленому порядку, здійснювати їх реконструкцію і ремонт; 4.3)самостійно розподіляти доходи, отримані в результаті використання водного об`єкта загальнодержавного значення, створювати спеціальні фонди (розвитку виробничих, соціально-культурних заходів тощо); 4.4)здійснювати інші функції щодо водокористування в порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до розділу 5 договору орендодавець зобов`язується: 5.1)надати орендарю на умовах оренди водний об`єкт загальнодержавного значення згідно з цим договором; 5.2)не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися водним об`єктом на умовах цього договору; 5.3)у випадку реорганізації орендаря до припинення чинності цього договору переукласти цей договір на таких самих умовах з одним із правонаступників, якщо останній згоден стати орендарем.

За розділом 6 договору орендодавець має право: 6.1)контролювати стан, напрями та ефективність використання водного об`єкта наданого на умовах оренди за договором; 6.2)виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану водного об`єкта внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору.

Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Спори і суперечки, які виникають з цього договору або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

У відповідності до п.п. 8.1-8.7 договору цей договір діє з грудня 2010 року до грудня 2035 року включно. Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця. Договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження нього договору. Чинність цього договору припиняється внаслідок: - добровільної відмови орендаря від користування водним об`єктом; - закінчення строку, на який його було укладено; - припинення діяльності орендаря; - нанесення діями орендаря шкоди гідротехнічним спорудам водойми, погіршення стану водних ресурсів та негативних екологічних наслідків; - взаємної згоди сторін про дострокове припинення договору або за рішенням суду; - банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України. Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

Договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик), укладений 31.12.2010 між Котовською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Іваніловим Володимиром Івановичем (орендар), був погоджений Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству та Управлінням охорони навколишнього природного середовища.

31.12.2010 між Котовською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Іваніловим Володимиром Івановичем (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку: землі водного фонду, що знаходиться на території Косівської сільської ради Котовського району Одеської області.

Згідно з п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 170,8395 га, у тому числі: 137,6731 га - під водосховищем, 29,8465 га - сухі відкриті землі, 0.3475 га - для водозабезпечення та очистки стічних вод, 1.6750 га - під гідротехнічними спорудами, 0,9817 га - інших зелених насаджень, 0,3157 га - під штучними водостоками.

У відповідності до п.п. 3-7 договору на земельній ділянці розмішені об`єкти нерухомого майна: Косівське водосховище на р. Ягорлик. Земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями, будинками, спорудами Косівське водосховище на р. Ягорлик. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: немає. Земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню: немає. Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: немає.

За п.8 договору договір укладено на 25 (двадцять п`ять) років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.п. 9-14 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошова форма - 150 грн. за 1 га; загальна сума орендної плати 25625,93 грн. в рік; щомісячно 2135,50 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься у такі строки щомісячно. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,5% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п.п. 15-17 договору земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення: для рибогосподарських потреб. Умови збереження стану об`єкту оренди: дотримуватись природоохоронних вимог, використовувати за цільовим призначенням. Забороняється самовільна забудова земельної ділянки та зміна цільового призначення.

За п.п. 18-20 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: заява громадянина та розпорядження райдержадміністрації. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладається на орендаря. Інші умови передачі земельної ділянки в оренду: немає. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

У відповідності до п.п. 21-25 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку. Здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодування. Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, підлягають відшкодуванню. Умови, обсяги і строки відшкодування орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремою угодою сторін. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором. Збитками вважається: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Відповідно до п.п. 26,27 договору на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Згідно з п.п. 28-31 договору права орендодавця: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримувати екологічної безпеки землекористування; своєчасного внесення орендної плати. Обов`язки орендодавця: передати в користування земельну ділянку в належному стані шо відповідає умовам цього договору. Права орендаря: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди; за письмовою згодою орендодавця зводити виробничі та інші будівлі й споруди, передавати її в суборенду, одержувати доходи. Обов`язки орендаря: зобов`язаний виконувати вимоги умови щодо землекористування визначені службами і органами району та області, а також дотримуватись положень ст.ст. 61, 96 Земельного кодексу України, а також не забороняти любительську та спортивну рибну ловлю засобами не забороненими Законом.

У відповідності до п.п. 36-40 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря. Дія договору припиняється також в інших випадках, передбачених законом: взаємною згодою сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається лише у випадку нецільового використання земельної ділянки орендарем. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємцям та інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Відповідно до п.п. 41-43 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

31.12.2010 за актом приймання-передачі земельної ділянки передано Котовською райдержадміністрацією (орендодавець) та прийнято Іваніловим В. І. земельну ділянку, яка знаходиться на території Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, загальною площею 170,8395 га, в тому числі: 137,6731 га - під водосховищем, 29,8465 га - сухі відкриті землі, 0,3475 га - для водозабезпечення та очистки стічних вод, 1,6750 га - під гідротехнічними спорудами, 0,9817 га - інших зелених насаджень, 0,3157 га - під штучними водостоками. В акті зазначено, що земельна ділянка знаходиться в належному стані, придатному для використання її за цільовим призначенням - землі водного фонду, для рибогосподарських потреб на 25 років. Вказаний акт підписано обома сторонами.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав до суду, зокрема, наступні документи:

- лист Державного комітету рибного господарства України від 01.11.2010 №1317, в якому зазначено, що враховуючи, що ФО-П Іваніловим В.І. за останні три роки виконані значні роботи по збільшенню запасів риб в Косівському водосховищі, проведенню природоохоронних заходів на водоохоронній смузі, підготовці дозвільних документів на право рибогосподарської діяльності, а також з метою уникнення судових спорів у майбутньому, за Іваніловим В.І. закріплено право подальшої рибогосподарської діяльності шляхом укладення договору оренди;

- лист Державного комітету рибного господарства від 14.12.2010 №1561 про підтримку у проведенні райдержадміністраціями нарад з орендарями щодо спрямування рибогосподарської діяльності у правове русло, а також включення до бюджетного фінансування робіт з відтворення водних живих ресурсів малих водних об`єктів, у обсязі 5,1 млн. грн.;

- лист Косівського сільського голови до голови Котовської районної державної адміністрації про вирішення питання щодо передачі ОСОБА_1 права оренди Косівського водоймища та заключення відповідного договору;

- режим рибогосподарської експлуатації водних живих ресурсів Косівського водосховища, розташованого на території с. Коси, Косівської сільської ради Котовського району Одеської області;

- біологічне обґрунтування на вилов рослиноїдних риб в Косівському водосховищі в період заборони промислу;

- ліцензія серія АВ №548083 від 27.09.2010 Держкомрибгоспу ОСОБА_1 на діяльність, пов`язану з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств;

- накладна №36 від 16.04.2008 на суму 36000 грн.;

- ветеринарне свідоцтво від 16.04.2008 на зарибок товстолоба;

- акт від 16.04.2008, в якому зазначено, що 16.04.2008 на території Косівського водосховища з метою розведення риби у присутності жителів с. Коси був проведений запуск малька у кількості три тисячі кілограм. Вказаний акт підписано ФО-П Іваніловим В.І., головою Косівської сільської ради та головним інженером Котовського цукрового заводу;

- накладна від 25.03.2009 на суму 45000 грн. та ветеринарне свідоцтво від 25.03.2009;

- акт прийму виконаних робіт від 25.03.2009, в якому зазначено, що 25.03.2009 на території Косівського водосховища з метою риборозведення був проведений запуск малька у кількості 3000 кг. Акт підписано, зокрема, ФО-П Іваніловим В.І., головою Косівської сільської ради, головним інженером Котовського цукрового заводу;

- накладна №5 від 15.04.2011 на суму 14400 грн.;

- накладна №6 від 15.04.2011 на суму 14400 грн. та ветеринарне свідоцтво від 15.04.2011;

- накладна №11 від 11.12.2012 на суму 72000 грн. та ветеринарне свідоцтво від 11.12.2012;

- підсумковий акт про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 11.12.2012;

- звітність - виробництво продукції аквакультури за 2013 рік, 2014 рік,

- лист Одеської обласної державної адміністрації від 03.03.2015 на адресу ФО-П Іванілова В.І. про розгляд питання щодо формування земельної ділянки (водного об`єкта) - Косівського водосховища як об`єкта речового права для включення її до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставляються на земельні торги;

- лист Одеської обласної державної адміністрації від 23.03.2015 на адресу Котовської районної державної адміністрації про необхідність до остаточного вирішення в судовому порядку питання права користування Косівським водосховищем забезпечити збереження та неспричинення завдання шкоди ані йому, ані можливо існуючої приватної власності ФО-П Іванілова В.І. відповідно до чинного законодавства;

- листи Котовської районної державної адміністрації від 01.04.2015 та 08.07.2015;

- лист Одеської обласної державної адміністрації від 12.08.2016 на адресу ФО-П Іванілова В.І., в якому у відповідь на претензію зазначено, що вимога до облдержадміністрації про відшкодування витрат не підлягає задоволенню, зокрема, жодних договірних чи позадоговірних відносин між Одеською обласною державною адміністрацією та ФО-П Іваніловим В.І. не існувало, не доведено можливість реального отримання заявленої в претензії суми прибутку та не обґрунтовано, у чому полягають моральні збитки, яким неправомірними діями чи бездіяльністю їх заподіяно саме Одеською обласною державною адміністрацією;

- постанова Котовського міськрайонного суду від 16.07.2015 у справі №505/2376/15-а (провадження №2-а/505/26/2015), якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича до Південно-Бугського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, головного державного інспектора Південно-Бугського територіального відділу Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства Санкевич Дмитра Валерійовича про визнання дій незаконними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення №011700/10 від 25 травня 2015 року, якою Іванілова Володимира Івановича притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 85 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 170,00 грн.;

- постанова Котовського міськрайонного суду від 16.07.2015 у справі №505/585/18 (провадження №3/505/390/2018), якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності Іванілова Володимира Івановича за ч.4 ст. 85 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; вилучені у Іванілова Володимира Івановича сітки у кількості 3 шт. моноліскові білого кольору, довжиною 150 м, висота 3 м., вічко 90 мм та 1 толстолоб, вагою 2 кг - повернуто останньому за належністю;

- витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2020 у справі №916/1176/17, яким позов задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення сесії Косівської сільської ради №75-VII від 16.05.2016 «Про розгляд звернення Громадської організації рибалок-любителів «Оберіг» щодо передачі їм в користування Косівського водосховища», загальною площею 137,6731 га.; визнано незаконним та скасовано рішення сесії Косівської сільської ради Подільського району Одеської області №123-VII від 22.12.2016, яким надано дозвіл фізичній особі-підприємцю Дегтяренку Олександру Петровичу та Громадській організації рибалок-любителів «Оберіг» на укладення трьохстороннього договору оренди з Косівською сільською радою Подільського району Одеської області; визнано недійсним укладений між Косівською сільською радою Подільського району Одеської області, Громадською організацією рибалок-любителів «Оберіг» та фізичною особою-підприємцем Дегтяренком Олександром Петровичем договір оренди земельної ділянки під водним об`єктом від 22.12.2016 щодо земельної ділянки загальною площею 137,6731 га; зобов`язано фізичну особу-підприємця Дегтяренка Олександра Петровича та Громадську організацію рибалок-любителів «Оберіг» звільнити земельну ділянку під водним об`єктом загальною площею 137,6731 га, який розташований на території Косівської сільської ради Подільського району Одеської області шляхом укладення акту приймання-передачі з Одеською обласною державною адміністрацією; стягнуто з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь Прокуратури Одеської області 2133,33 грн. судового збору; стягнуто з фізичної особи-підприємця Дегтяренка Олександра Петровича на користь Прокуратури Одеської області 2133,33 грн. судового збору; стягнуто з Громадської організації рибалок-любителів «Оберіг» на користь Прокуратури Одеської області 2133,33 грн. судового збору;

- рибоводно-біологічне обґрунтування ведення спеціалізованого товарного рибного господарства на Косівському водосховищі (площа 137,7 га), розташованому на території с. Коси Косівської сільської ради Котовського району Одеської області.

Як вбачається з наявних матеріалів справи:

- рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 у справі №916/3947/14 позов Котовського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Одеського обласного управління водних ресурсів задоволено частково; визнано недійсним договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик), загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, укладений 31.12.2010 року між Котовською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Іваніловим Володимиром Івановичем; визнано незаконним та скасовано розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області №847/10 від 21.12.2010 року «Про надання згоди на передачу в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради»; в решті позову відмовлено; стягнуто з Котовської районної державної адміністрації до державного бюджету України через ГУДКСУ в Одеській області судовий збір у розмірі 1218 грн.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича до державного бюджету України через ГУДКСУ в Одеській області судовий збір у розмірі 1218 грн. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванілова В.І. залишено без задоволення; пункти 1, 4, 5, 6 рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 у справі №916/3947/14 скасовано, викладено їх у наступній редакції: « 1.Позовні вимоги задовольнити повністю. 4.Зобов`язати фізичну особу-підприємця Іванілова Володимира Івановича звільнити водний об`єкт загальнодержавного значення, загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області. 5.Стягнути з Котовської районної державної адміністрації в дохід Державного бюджету України 1827 грн судового збору. 6.Стягнути з фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича в дохід Державного бюджету України 1827 грн судового збору»; в решті рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 у справі №916/3947/14 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2015 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.15 у справі №916/3947/14 залишено без змін; касаційну скаргу Приватного підприємця Іванілова Володимира Івановича - без задоволення;

- ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2016 у справі №505/3687/16-ц (провадження №2/505/1979/2016) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Подільської районної державної адміністрації про стягнення витрат та недотриманої вигоди у зв`язку із визнанням договору оренди недійсним передано на розгляд до Балтського районного суду Одеської області;

- ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 16.11.2016 у справі №505/3687/16-ц (провадження №2/493/829/16) відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Подільської районної державної адміністрації про стягнення виплат та неотриманої вигоди у зв`язку з визнанням договору оренди недійсним;

- ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 01.12.2016 у справі №505/3687/16-ц (провадження №2/493/829/16), зокрема, призначено за цивільною справою за позовною заявою ОСОБА_1 до головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Подільської районної державної адміністрації про стягнення матеріальної, моральної шкоди та неотриманого доходу судову психологічну експертизу для визначення завданої на думку позивача моральної шкоди, проведення якої доручено Одеському НДІСЕ, на вирішення якої поставлено наступні питання: 1.Чи була завдана ОСОБА_1 моральна шкода у зв`язку з розірванням договору оренди водного об`єкта від 31.12.2010 року та зобов`язання його звільнити Косівське водосховище без надання дозволу на вилов вирощеної ним риби; 2.Якщо була завдана моральна шкода, то яка сума нанесеної моральної шкоди. Також ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 01.12.2016 у справі №505/3687/16-ц (провадження №2/493/829/16) призначено комплексну судову економіко-біологічну експертизу, проведення якої доручено Одеському НДІСЕ, та Одеському державному екологічному університету, на вирішення якої поставлено наступні питання: а)який приріст риби: товстолобика, білого амура, коропа та карася становив в Косівському водосховищі починаючи з 2008 р. по 2013 р. включно, при зарибленні озера зарибком з врахуванням помірного годування та природних втрат риби: 2008 г короп, товстолоб, амур - 3000 кг : 25 г. - 120 000 штук; 2009 г короп, товстолоб, амур - 3000 кг.: 25 г. = 120 000 штук; 2011 г короп, товстолоб, амур. - 1600 кг : 25 г. = 64 000 штук; 2012 г короп, товстолоб, амур - 4000 кг : 25 г. = 160 000 штук; б) який залишок риби в Косівському водосховищі був станом на 01.03.2015 р. з врахуванням того, що: - станом на кінець 2010 р. запаси риби в водоймі становили на рівні 115 тонн; в озеро було вселено на протязі: 2011г короп, товстолоб, амур. - 1600 кг : 25 г. = 64 000 штук; 2012 г короп, товстолоб, амур - 4000 кг : 25 г. = 160 000 штук та виловлено: -за 2013 р. - 4.5 тон; - за 2014 р. - 27.5 тон; в)який залишок риби був би в Косівському водосховищі станом на 01.10.2016 р. з врахуванням того, що ОСОБА_1 у 2015 та у 2016 р. не виловлював рибу, вселену ним за попередні роки ? г) які б доходи міг реально отримати ОСОБА_1 станом на 01.10.2016 р. за звичайних обставин з вирощеної ним риби, якби у лютому 2015 р. його примусово не змусили звільнити орендовану ним водойму Косівське водосховище?;

- висновком експерта №18-573-574 комплексної судової економіко-біологічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.06.2018 було визначено суму доходу, який міг би отримати ОСОБА_1 за звичайними обставинами з вирощеної ним риби, якби у лютому 2015р. його примусово не змусили звільнити орендовану ним водойму Косівське водосховище, у період 2015р.-2016р.;

- рішенням Балтського районного суду Одеської області від 05.04.2019 у справі №505/3687/16-ц (провадження №2/493/829/16) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, за участю третьої особи: Подільської районної державної адміністрації Одеської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади задоволено частково; стягнуто на користь ОСОБА_1 із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, завданої незаконним розпорядженням Котовської районної державної адміністрації Одеської області №847/10 від 21.12.2010 року, в розмірі 4107000 грн.; стягнуто на користь ОСОБА_1 із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 6890 грн. та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: 30832 грн. - за проведення судової комплексної економіко-біологічної експертизи; 3240 грн. - за виготовлення Довідки СИО-е №00263 від 31.05.2018 року Одеською РТПП від 31.05.2018 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- постановою Одеського апеляційного суду від 12.03.2020 у справі №505/3687/16-ц (провадження: 22-ц/813/935/20) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області задоволено; рішення Балтського районного суду Одеської області від 05.04.2019 скасовано та прийнято постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, за участю третьої особи: Подільської районної державної адміністрації Одеської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади залишено без задоволення; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області 10335 грн. У постанові Одеського апеляційного суду від 12.03.2020 у справі №505/3687/16-ц (провадження: 22-ц/813/935/20) зазначено, що в даному випадку районний суд ототожнив орган Казначейства з Державним бюджетом України та з особою, яка спричинила шкоду і помилково дійшов висновку, що Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повинен відповідати за дії іншого державного органу, що суперечить матеріалам справи та нормам чинного законодавства України. Крім того, зазначено, що порушення районним судом вимог матеріального та процесуального права призвело до помилкового висновку районного суду щодо стягнення з Державної казначейської служби України в Одеській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на відшкодування матеріальної щкоди у вигляді упущеної вигоди, завданої незаконним розпорядженням Котовської районної державної адміністрації Одеської області №847/10 від 21.12.2010, в розмірі 4107000 грн., що в силу ст. 376 ч.1 п.4 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог;

- ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.05.2020 у справі №505/1311/20 (провадження №2/505/1381/2020) відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Подільської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, про стягнення упущеної вигоди та грошових коштів;

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2020 у справі №916/1547/20 повернуто позовну заяву ФО-П Іванілова В.І. до Подільської районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ГУДКСУ у Одеській області про стягнення 5510300грн. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.07.2020 №916/1547/20 про повернення позовної заяви залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення;

- 28.10.2020 Фізична особа-підприємець Іванілов Володимир Іванович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Подільської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення 5544372 грн. коштів, з яких: 5393000 грн. - збитків у вигляді неотриманого доходу (упущену вигоду), 117300 грн. - понесених витрат на: придбання зарибку, виготовлення техдокументації із землеустрою, техдокументації на водойом, виготовлення режиму експлуатації водойому, 30832 грн. - понесених витрат за проведену судову експертизу, 3240 грн. - понесених витрат на отримання довідки Одеської регіональної Торгово-промислової палати СИО-е № 000263 від 31.05.2018, а також суму судового збору. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 у справі №916/3085/20 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича (вх.№3192/20 від 28.10.2020р.) та додані до неї документи повернуто без розгляду. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 у справі №916/3085/20 залишено без змін; апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича залишено без задоволення.

- в матеріалах справи наявне рибоводно-біологічне обґрунтування ведення спеціалізованого товарного рибного господарства на Косівському водосховищі (площа 137,7 га), розташованому на території с. Коси Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, відповідно до якого, зокрема, загальні запаси риб за результатами іхтіологічних досліджень складають 115 тонн, в тому числі: товстолобика - 55 тонн, білого амура - 17 тонн, карася - 18 тонн, коропа - 15 тонн, судака - 3,2 тонни, інших видів - 6,8 тонн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, під час розгляду Балтським районним судом Одеської області справи №505/3687/16-ц проведено комплексну судову економіко-біологічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта №18-573-574 комплексної судової економіко-біологічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.06.2018:

- по першому питанню: Приріст рибопродукції товстолобика, білого амура, коропа та карася пасовищному вирощуванні в Косівському водосховищі (без додаткового годування штучними кормами) при штучному зарибленні водойому з урахуванням середніх показників росту та природної елімінації р: в період вирощування з 2008р. по 2013р. включно складав: - в 2008р. - 62,5 т (короп - 7,9 т; товстолоб - 47,6 т; білий амур - 7.0 т); - в 2009р. - 102,7 т (короп - 14,2 т; товстолоб - 63,2 т; білий амур - 13,6 т; карась - 3,5 т; щука - 8,2 т); - в 2010р. - 100,5 т (короп - 13,6 т; товстолоб - 62,1 т; білий амур - 15,4 т; карась - 3,3 т; щука - 6,1 т); - в 2011р. - 118,5 т (короп - 18,9 т; товстолоб - 69,5 т; білий амур - 20,6 т; карась - 2,8 т; щука - 6,7 т); - в 2012р. - 102,6 т (короп - 17,3т; товстолоб - 58,2 т; білий амур - 18,0 т; карась - 2,1 т; щука - 7,0 т); в 2013р. - 105,1 т (короп - 31,2 т; товстолоб - 37,9 т; білий амур - 29,1 т; карась - 1,5 т; щука - 5,4 т);

- по другому питанню: Станом на 01.03.2015 (після зимівлі) залишок риби в Косівському водосховищі з врахуванням запасів риби в водоймі в попередній період і об`ємами вселення в 2011р.-2012р. і вилучення товарної риби в 2013р. і 2014р. зимової елімінації та втрати ваги, складає близько 95 т;

- по третьому питанню: Розрахувати залишок риби в Косівському водосховище станом на 01.10.2016 не надається за можливе, у зв`язку з тим, що за вегетаційний сезон приймається період з квітня - травня по жовтень - листопад. Тому розрахунок залишку риби в Косівському водосховище на кінець вегетаційного сезону 2016р. проводиться за жовтень - листопад (включно). Станом на кінець вегетаційного сезону (жовтень-листопад) залишкова рибопродукція (з урахуванням зариблення і вилучення товарної риби в 2013р.-2014р.) в Косівському водосховищі склала: - у 2015р. у розмірі 102,1 т (короп - 31,8 т; товстолоб - 33,7 т; білий амур - 31,1 т; карась - 1,1 т; щука - 4,4 т); - у 2016р. - 100,4 т (короп - 33,1 т; товстолоб - 33,7 т; білий амур - 28,7 т; карась - 0,9 т; щука - 4,0 т);

- по четвертому питанню: За наданими документами проведеними дослідженнями встановлено, що Іванілов В.І., якби у лютому 2015р. його примусово не змусили звільнити орендовану ним водойму Косівське водосховище, у період 2015р.-2016р. міг би отримати доход за звичайними обставинами з вирощеної ним риби, у розмірі від 4107000,0 грн. до 5393000,0 грн. (з урахуванням ПДВ - 20%), без врахування витрат, пов`язаних з вирощуванням та можливим виловом риби, без податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Позивач, вважаючи, що держава Україна в особі Подільської районної державної адміністрації Одеської області та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області завдала йому збитки, звернувся до господарського суду з позовом до Подільської районної державної адміністрації Одеської області та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення з Держави Україна в особі Подільської районної державної адміністрації Одеської області на користь Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 5393000 грн. з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області; про стягнення з Держави Україна в особі Подільської районної державної адміністрації Одеської області на користь Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича понесені ним витрати на придбання зарибку по накладним №5 та №6 від 15.04.2011 та №11 від 11.12.2011 у сумі 100800 грн. з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та про стягнення з Держави Україна в особі Подільської районної державної адміністрації Одеської області на користь Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича понесених ним судових витрат: за подачу позову до Господарського суду Одеської області у сумі 82918,08 грн.; судової комплексної економіко-біологічної експертизи у сумі 30832 грн.; Одеській регіональній торгово-промисловій палаті за виготовлення довідки СИО-е №000263 від 31.05.2018 у сумі 3240 грн.

На спростування заявлених позовних вимог відповідач-1 Подільська районна державна адміністрація Одеської області - надала до суду наступні документи:

- розпорядження Котовської районної державної адміністрації №847/10 від 21.12.2010, відповідно до якого надано згоду на передачу в оренду ФО-П Іванілову Володимиру Івановичу водного об`єкту загальнодержавного значення - Косівське водосховище загальною площею 137,6731 га, що розташований на території Косіської сільської ради Котовського району Одеської області терміном на 25 років для рибогосподарських потреб; визначено ФО-П Іванілову Володимиру Івановичу провести узгодження договору оренди водного об`єкту загальнодержавного значення - Косівське водосховище з Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству та Управлінням охорони навколишнього природного середовища;

- заяву ФО-П Іванілова Володимиа Івановича про зменшення позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у зв`язку з визнанням договору оренди водного об`єкту - Косівського водосховища загальнодержавного значення недійсним, подану в рамках справи Балтського районного суду Одеської області №505/3687/16;

- лист Українського гідрометеорологічного центру від 31.03.2021 №01-18/467 щодо інформації про температуру повітря за оперативними даними метеорологічної станції Любашівка (найближчий пункт спостереження до м. Подільськ Одеської області).

Матеріали справи також містять:

- копії матеріалів проведеної комплексно економіко-біологічної експертизи по справі №505/3687/16-ц;

- відомості від 17.05.2021 №42289 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів;

- звіти та декларації позивача за період з 2010 року по 2015 рік.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та застосовуючи до спірних правовідносин вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Так, згідно з усталеною практикою Верховного Суду для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

У визначенні розміру збитків, заподіяних внаслідок порушення господарських договорів, до уваги беруться вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань. Відповідач, у свою чергу, повинен довести відсутність своєї вини у спричиненні збитків позивачу.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (Аналогічний стандарт доказування застосовано, зокрема, Верховним Судом у постановах від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Позивач, укладаючи договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик) від 31.12.2010 та договір оренди землі від 31.12.2010, виходив з того, що держава, діючи в особі свого органу, несе відповідальність за свої дії. Укладаючи відповідні договори позивач розраховував на сталість орендних відносин, які мали тривати щонайменше 25 років - до 2035 року (включно) за умови належного виконання орендарем умов договорів. Зі свого боку позивач виконував умови договору, сплачував орендну плату, використовував об`єкт оренди у відповідності до цільового використання, проти чого не заперечував під час розгляду даної справи і відповідач-1, зокрема, при використанні водного об`єкту загальнодержавного значення - Косівського водосховища на р. Ягорлик - позивач протягом періодів з 2008 року по 2011 рік (включно) здійснив запуск малька у Косівське водосховище з метою розведення риби та відтворення водних живих ресурсів. Протягом орендних відносин позивачем виконувались роботи по збільшенню запасів риб в Косівському водосховищу, маючи на меті здійснення підприємницької рибогосподарської діяльності, зі свого боку виконуючи умови укладеного з відповідачем-1 договору.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” Онер`їлдіз проти Туреччини”, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” “Москаль проти Польщі”). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії”, “Тошкуце та інші проти Румунії”) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер`їлдіз проти Туреччини”, “Беєлер проти Італії”). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” та у справах “Ґаші проти Хорватії” “Трґо проти Хорватії”).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) на суму доходу, який позивач отримав би з вирощеної ним риби в Косівському водосховищі у сумі 5393000 грн., а також, понесених ним витрат на придбання зарибку по накладним №5 та №6 від 15.04.2011 та №11 від 11.12.2011 у сумі 100800 грн.

Розмір завданих позивачу збитків позивач обґрунтовує наданими до суду накладними на придбання зарибку, ветеринарними свідоцтвами, актами запуску малька, листами Державного комітету рибного господарства України, рибоводно-біологічними обґрунтуваннями веденням спеціалізованого товарного рибного господарства на Косівському водосховищі, актами із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів, висновком комплексної судової економіко-біологічної експерти.

Так, висновком експерта №18-573-574 комплексної судової економіко-біологічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.06.2018, зокрема, було встановлено, що Іванілов В.І., якби у лютому 2015р. його примусово не змусили звільнити орендовану ним водойму Косівське водосховище, у період 2015р.-2016р. міг би отримати доход за звичайними обставинами з вирощеної ним риби, у розмірі від 4107000 грн. до 5393000 грн.

Господарський суд вважає, що позивач довів підстави та розмір заявлених позовних вимог такою мірою, якою міг, довів за встановлених обставин склад та розмір збитків, які в даному випадку завдані державою позивачу внаслідок дій органу, який спочатку розпорядився об`єктом державного майна - Косівським водосховищем - Котовською (нині - Подільською) районною державною адміністрацією, а потім не забезпечив захист «майна» позивача у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, яким в даному випадку була вирощена позивачем риба на території Косівського водосховища.

За встановленої практики було б ілюзорним право на судовий захист при доведеності розміру збитків судовою експертизою, висновок якої жодним чином не спростований в загальному порядку, зокрема, і під час даної справи не заявлено жодного клопотання про призначення нової/повторної/додаткової експертизи, формальний підхід до оцінки наявності підстав для стягнення збитків у даних правовідносинах.

Господарський суд виходить з наступного.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах “Мелахер та інші проти Австрії” від 19.12.1998, “Бурдов проти Росії” від 07.05.2002, “Прессос Компанія Нав`єра С.А.” та інші проти Бельгії” від 28.10.1995, “Пайн Велі Девелопмент Лтд.” та інші проти Ірладнії” від 23.10.1991 вказав, що під поняттям “майно” розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно з законодавством країни, в якій виник спір, а також прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, “активи”, які можуть виникнути, “правомірні очікування”/“законні сподівання” особи.

Концепція “майна” у розумінні положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися “правом власності”, а відтак і “майном”. До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі “Іатрідіс проти Греції” від 25.03.1999, заява №311107/96, п.54). На окрему увагу заслуговує питання “правомірних очікувань” особи щодо отримання права на оренду земельної ділянки.

У справі “Пайн Велі Девелопмент ЛТД” та інші проти Ірландії” ЄСПЛ постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту “правомірних очікувань” щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. “Правомірні очікування” виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, з огляду на що вона може розраховувати на певний стан речей.

Отже, за наявності відповідного рішення органу щодо передачі в оренду майна чи земельної ділянки особі, у останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право оренди). При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.

У свою чергу, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення ЄСПЛ у справах “Лелас проти Хорватії” від 20.05.2010, “Тошкуце та інші проти Румунії” від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення ЄСПЛ у справах “Онер`їлдіз проти Туреччини”, “Беєлер проти Італії”). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ у справі “Лелас проти Хорватії”).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс” між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі “Формер Кінг з Греції та інші проти Греції”, заява №25701/94, пункти 79, 82).

Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення права на мирне володіння майном, не обмежується виключно формальними вимогами законодавства та звертає увагу на те, що держава має здійснити всі ефективні та можливі заходи для забезпечення дотримання та захисту права, передбаченого статтею 1 Першого Протоколу (рішення у справі “Онер`їлдіз проти Туреччини”, №48939/99, п.128).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні обставини справи та позиції сторін, господарський суд дійшов висновку про доведення позивачем тою мірою, якою йому дозволяє чинне законодавство у встановлених обставинах взаємовідносин сторін складу та розміру збитків у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати позивач за звичайних обставин з вирощеної ним риби у період 2015-2016 року, з урахуванням визначення цього розміру відповідним висновком судової експертизи №18-873-574 від 29.06.2018, яка не спростована в загальному порядку та приймається судом як доказ в даній справі, при цьому, оскільки експертом визначено коливання розміру одержаного доходу від 4107000 грн. до 5393000 грн., то суд виходить із необхідності не покладати на відповідача-1 надмірний тягар та задовольняє позовні вимоги позивача у найменшому визначеному експертом розмірі звичайного доходу, на який розраховував та який міг би отримати позивач, якщо б держава в особі своїх органів не завдала йому відповідних збитків.

При цьому, господарський суд виходить з того, що позивач проводив значні роботи по збільшенню запасів риб в Косівському водосховищі, проводив природоохоронні заходи на водоохоронній смузі, що визнавалось, зокрема, і Державним комітетом рибного господарства України станом на 2010 рік, та що стало підставою для закріплення за позивачем рибогосподарської діяльності на Косівському водосховищі шляхом укладення відповідного договору оренди. Суд враховує, що перші накладні, ветеринарні свідоцтва на зарибок та акти запуску малька, наявні в матеріалах справи, датовані ще 2008 та 2009 роком, тобто передували укладенню відповідного договору. Господарський суд враховує виконання позивачем робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів протягом тривалості орендних правовідносин позивача та відповідача-1, що підтримувалось з боку державних органів. Також господарський суд враховує, що з боку держави не було вчинено жодних дій по забезпеченню захисту майнових інтересів та «майна» позивача у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Враховуючи те, що господарським судом визнано частково обґрунтованими та частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 упущеної вигоди (неотриманого доходу) на суму 4107000 грн., господарський суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача-1 заявлених витрат на придбання зарибку по накладним №5 та №6 від 15.04.2011 та №11 від 11.12.2011 у сумі 100800 грн.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача-2 є необґрунтованими, оскільки Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області не є зобов`язаною особою за договірними відносинами, внаслідок яких було завдано збитки, з огляду на те, що контрагентом позивача за договором оренди водного об`єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик) від 31.12.2010 є відповідач-1 - Подільська районна державна адміністрація Одеської області.

Щодо строку позовної давності господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст.ст. 259, 260 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем-1 заявлено суду про застосування позовної давності.

Позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку позовної давності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (провадження № 14-456 цс 18) вказано, що щодо застосування приписів частини п`ятої статті 267 ЦК України, то позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

У постанові Верховного Суду від 29.12.2020 у справі №909/1165/19 зазначено, що чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. При цьому аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі №922/1151/18.

Пунктом 4 Прикінцевих положень ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо подання заяви про скасування судового наказу, були продовжені на строк дії такого карантину. Відповідними постановами Кабінету Міністрів України було установлено на всій території України карантин з 12.03.2020, який триває і на даний час.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, приймаючи до уваги відповідну заяву позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, суд доходить висновку про поважність пропуску позивачем строку позовної давності у даній справі, приймаючи до уваги зміну судової практики в частині юрисдикції спорів, стороною в яких є особа, яка на момент пред`явлення позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, також господарським судом враховується подання позивачем від імені фізичної особи позовів, які, зокрема, тривали та розглядались за правилами цивільного судочинства, а також господарським суд приймає до уваги оголошення в наступному в державі карантину.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Доводи відповідача-1 - Подільської районної державної адміністрації Одеської області - про чинність договору оренди землі від 31.12.2010 та неповернення земельної ділянки за відповідним актом і на даний час, не приймаються судом до уваги в якості підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки виходячи з матеріалів справи та позицій сторін у справі не є спірним той факт, що позивач не мав доступ до водного об`єкту - Косівського водосховища - та не міг захистити належні йому майнові права. Суд оцінює сталість та чинність орендних відносин в частині оренди землі навпаки як зайві обставини дій держави в частині неврегульованості позицій державних органів щодо осіб, уповноважених від імені держави надавати в оренду певне державне майно та порядку такої передачі.

Посилання відповідача-1 на можливе зниження росту риби, а то і взагалі можливу загибель риби за низьких температур, не підтверджені для суду належними та допустимими доказами, а тому не можуть братися до уваги в якості підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Посилання відповідача-2 на недоведення позивачем реальності неодержаного доходу не беруться судом до уваги в якості підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки на переконання суду позивач довів склад та розмір збитків, завданих йому відповідачем-1 у даній справі, тими засобами доказування, які були можливі для нього у встановлених обставинах, при цьому, докази, надані позивачем, на думку суду є більш вірогідними, ніж посилання обох відповідачів на неодержання/нереальність одержання позивачем доходу від вилову риби за звичайних умов у Косівському водосховищі.

За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість та часткову доведеність позовних вимог Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича в частині стягнення з відповідача-1 - Подільської районної державної адміністрації Одеської області на користь позивача 4107000 грн. збитків (неодержаного прибутку), в решті позову судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача та відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича задовольнити частково.

2.Стягнути з Подільської районної державної адміністрації Одеської області (66300, Одеська обл., м. Подільськ, пр-т Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 04057161) на користь Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 4107000 /чотири мільйони сто сім тисяч/ грн. збитків та 61605 /шістдесят одну тисячу шістсот п`ять/ грн. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено після виходу судді Бездолі Ю.С. - 09 серпня 2021 р.

Суддя Ю.С. Бездоля