Рішення № 98879961, 05.08.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/391/21

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит-М” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текс Спецтранс” про стягнення 26512,05 грн

за участю представників сторін:

від позивача:не прибув;

від відповідача: не прибув

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебувала на розгляді справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит-М” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текс Спецтранс” про стягнення 26512,05 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" б/н від 22.04.2021 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.04.2021 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Текс Спецтранс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит-М” 26 512,02 грн основного боргу, 15,24 грн - 3 % річних та 2270,00 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 13.07.2021 ухвалу Господарського суду Київської області від 28 квітня 2021 року скасовано, справу та матеріали оскарження направлено до Господарського суду Київської області для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" б/н від 22.04.2021 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29.07.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" б/н від 22.04.2021 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.08.2021 об 11:40.

02.08.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

В судове засідання 05.08.2021 учасники справи не з`явились, про дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Незважаючи на неявку сторін, суд дійшов висновку щодо можливості вирішення питання про судові витрати у судовому засіданні 05.08.2021.

У поданій заяві представник позивача просив суд стягнути з відповідача 6500,00 грн витрат на прфесійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає подану заяву такою, що підлягає задоволенню,зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

В силу ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як визначено чч.3,4 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви; додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Так, на підтвердження понесення вказаних витрат позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги від 26.11.2018, укладеного між АО "Грена і Партнери"; статуту адвокатського об`єднання, з якого вбачається, що адвокат Митровка Я.В. є партнером об`єднання; рахунку № 000692 від 08.02.2021, акту виконаних робіт № 000692 від 08.02.2021, з якого вбачається що виконані роботи – 28.01.2021 – підготовка позовної заяви ТОВ “Фаворит-М” до ТОВ “Текс Спецтранс” про відшкодування заборгованості за договором перевезення від 06.12.2019 – 3,30 год., вартість – 3500,00 грн; рахунку № 000868 від 13.04.2021; акту виконаних робіт № 000868 від 13.04.2021, з якого вбачається що виконані роботи – 25.02.2021 – заява про надання доказів на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 15.02.2021 у справі № 911/391/21 – 0,30 год, вартість – 500,00 грн, 08.04.2021 – підготовка відповіді на відзив – 2,30 год, вартість – 2500,00 грн, доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на загальну суму – 6500,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч. 1 ст. 123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п. 1 ч. 3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у поданій ним позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як визначено ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 3 відповідної норми вказує, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 такої норми, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГП України, в силу ч.5 такої норми, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що встановлено ч.6 такої норми.

Порядок розподілу судових витрат (окрім судового збору) визначено ч. ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, ч. 5 ст.129 ГПК України унормовано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як визначено ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У Постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній Постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

В силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і у суду не має повноважень визначати розмір такого гонорару.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт підготовки позовної заяви ТОВ “Фаворит-М” до ТОВ “Текс Спецтранс” про відшкодування заборгованості за договором перевезення від 06.12.2019, подання заяви про надання доказів на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 15.02.2021, підготовка відповіді на відзив.

Тому, керуючись ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд врахував пов`язаність витрат з розглядом справи, їх обґрунтованість та пропорційність та дійшов висновку про обґрунтованість покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит-М”, з покладанням на Товариство з обмеженою відповідальністю “Текс Спецтранс” обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 128, 129, 240, 241, п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти у справі № 911/391/21 додаткове рішення про розподіл судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит-М” на професійну правничу допомогу адвоката.

2. Заяву б/н від 22.04.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит-М” про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат у розмірі 6500,00 грн задовольнити.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “Текс Спецтранс” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 61, код ЄДРПОУ 41591088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит-М” (90553, Закарпатська обл., Тячівський р-н, с. Вонігово (п), вул. Леніна, буд. 182, код ЄДРПОУ 32922702) 6500,00 грн (шість тисяч п`ятсот гривень 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається у строк, встановлений ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеного ст.257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 10.08.2021.

Суддя В.М. Антонова