Рішення № 98879939, 09.08.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2992/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

військової частини 3078 Національної гвардії України (04080, м Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 8-А, код 25574423)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Ексім» (09161, Київська обл., Білоцерківський район, м. Узин, вул. Заводська, буд. 48, кв. 2, код 38926959)

про стягнення 9936,00 гривень

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява військової частини 3078 Національної гвардії України (далі по тексту – Військова частина/позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Ексім» (далі по тексту – ТОВ «Алькор-Ексім»/відповідач) 9936,00 гривень штрафу за порушення умов договору від 16.06.2020 № ВЗЗ-2020.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем було порушено умови договору № 52/В33-2020 від 16.06.2020 в частині вимог щодо маркування товару, у зв`язку з чим позивач на підставі п. 8.4.1. договору від 16.06.2020 № ВЗЗ-2020 застосував до відповідача штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2020 позовну заяву Військової частини прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2992/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України – п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

На адресу суду 10.11.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує пред`явлені позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Одночасно із поданням відзиву від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, мотивоване тим, що з огляду на специфіку правовідносин, що склалися між сторонами, то, на думку відповідача, існує необхідність у розгляді справи в судовому засіданні з повідомленням сторін задля об`єктивного розгляду справи.

До суду 18.11.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.

На адресу суду 30.11.2020 від відповідача надійшли заперечення проти аргументів позивача наведених у відповіді на відзив.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 6 названої статті, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Предметом розглядуваної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 9936,00 гривень штрафу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що дана справа є малозначною, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи наявність одночасного існування умов, визначених ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Військовою частиною (надалі – замовник/покупець) та ТОВ «Алькор-Ексім» (надалі – учасник/постачальник) 16.06.2020 укладено договір № 52/В33-2020 (надалі – договір), згідно п. 1.1. якого учасник зобов`язується у визначені договором строки поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник – прийняти і оплатити такі товари. Продукція Борошномельно-круп`яної промисловості – за кодом ДК 021:2015 – 15610000-7 (борошно пшеничне 1 ґатунку) (тут і надалі – Товар). Кількість товару за договором: 360000 кг.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ГСТУ 46.004-99 та Технічному опису (додаток № 2 договору). Товар за показниками безпечності, та окремих показників якості повинен відповідати документам та одиниці товару, в тому числі щодо виробника, які були надані замовнику під час проведення процедури закупівлі. Товар, який учасник зобов`язується передати замовнику, має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі замовнику, а також протягом строку його придатності. Разом з товаром учасник повинен передати замовнику документи, що підтверджують безпечність та якість харчових продуктів, у тому числі забезпечують їх простежуваність, відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР, та інші необхідні документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. Пакування товару повинне відповідати діючим стандартам, технічним умовам та забезпечувати зберігання споживацьких властивостей товару під час його транспортування та зберігання. Маркування товару повинно відповідати вимогам Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» від 16.12.2018 № 2639-VIII та Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР.

У відповідності до п. 3.1. договору контроль за станом виконання договірних зобов`язань учасником здійснюють замовник, представники замовника (відповідні посадові особи військової частини, які уповноважені на вчинення дій визначених цим договором).

Згідно п. 4.1. договору ціна договору складає 2980800 грн (два мільйони дев`ятсот вісімдесят тисяч вісімсот грн) 00 коп., у тому числі податок на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) 20 %: – 496800,00 грн.

Підпунктом 8.4.1. встановлено, що за поставку товару з порушенням вимог щодо тари або упаковки або маркування учасник сплачує замовнику штраф у розмірі 3% вартості товару поставленого з порушенням таких вимог. Факт поставки товару з порушенням вимог щодо тари або упаковки або маркування підтверджується актом про порушення умов договору. У випадку відмови від підпису цього акту однією із сторін цього договору, запис про таку відмову зазначається в акті і підписується відповідно другою із сторін цього договору. Зазначений товар не зараховується учаснику у виконання поставки і підлягає заміні в строк п`яти робочих днів з дня направлення повідомлення про порушенням вимог щодо тари або упаковки або маркування. Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за цим договором.

Додатком 1 до договору сторони оформили Специфікацію, якою визначено, зокрема, місце поставки, суму, перелік та кількість товару, який продавець має передати покупцю, а саме: продукція борошномельно-круп`яної промисловості - за кодом ДК 021:2015 - 15610000-7 (борошно пшеничне 1 ґатунку); місце постачання: військова частина 3078 Національної гвардії України, 04080. м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А; одиниця виміру – кг; кількість товару – 360000; сума з ПДВ – 2980800,00 гривень.

Додатком 2 до договору сторони оформили «Технічний опис», яким встановлено вимоги до товару.

Згідно встановлених Технічних вимог, товар – Борошно пшеничне І ґатунку повинно відповідати нормативному документу на цей вид продукції (товару): ГСТУ 46.004-99 «Борошно пшеничне». Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та іншим вимогам законодавства в сфері обігу харчових продуктів. Тара – мішки поліпропіленові або мішки з іншого матеріалу аналогічної якості, вітчизняного виробництва згідно з чинною нормативною документацією або імпортовані, дозволені до використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я України на використання і контакт з харчовими продуктами. Маса нетто борошна пшеничного першого гатунку в мішках повинна бути 50 кг. Маркування споживчої тари і транспортне маркування повинно бути здійснено державною мовою згідно з ГОСТ 26791-89. Енергетична цінність в 100 грамах зазначеного борошна повинна бути не менше 331 Ккал. У зазначеного борошна пшеничного 1 ґатунку кількість сирої клейковини не повинна бути менша ніж 25,0% від загальної маси. Строк придатності борошна пшеничного першого ґатунку на момент переходу права власності від переможця торгів до замовника повинен складати не менше ніж 10 місяців до кінцевого терміну придатності.

На виконання умов укладеного сторонами договору постачальником доставлено товар у місце, яке визначене у договорі, за видатковою накладною від 05.08.2020 № 316 у кількості 20000 кг на суму 165600,00 гривень та за видатковою накладною від 05.08.2020 № 317 у тій самій кількості та на ту саму суму, що і за накладною № 316.

Тобто, відповідачем доставлено позивачу товар у загальній кількості 40000 кг на загальну суму 331200 гривень.

Членами комісії приймального контролю замовника у присутності представника відповідача, під час проведення контрольних заходів складено акт приймального контролю від 05.08.2020 № 101, в якому зазначено про те, що до військової частини 3078 Національної гвардії України за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А постачальником TOB «Алькор-Ексім» поставлено товар згідно договору від 16.06.2020 № 52/ВЗЗ-2020, а саме – (борошномельно-круп`яної промисловості – за кодом ДК 021:2015-15610000-7 (борошно пшеничне 1 ґатунку) загальною кількість 40000,00 кг (дата виробництва 24.07.2020, виробник – ПП «Восход-України»). Під час проведення контрольних заходів, що включають в себе перевірку безпечності, придатності та якості товару, що постачається відповідно до умов договору (у тому числі правил маркування та етикетування) комісією військової частини в присутності представника постачальника ТОВ «Алькор-Ексім» було виявлено порушення вимог до маркування.

Враховуючи викладене вище, комісія військової частини висловила пропозицію не приймати на зберігання борошно пшеничне 1 ґатунку на продовольчий склад відділення зберігання МТЗ відділу закупівлі та зберігання матеріально-технічних засобів військової частини 3078 у зв`язку із порушенням умов маркування.

На вказаному акті представником відповідача проставлено свій підпис та здійснено запис про те, що акт отримано наручно, зауваження вказані в акті про порушення умов договору від 05.08.2020 № 102.

Факт порушення вимог щодо маркування зафіксований у складеному та підписаному уповноваженими представниками Військової частини 3078 та представником ТОВ «Алькор-Ексім» акті про порушення умов договору № 102 від 05.08.2020, в якому зазначено, зокрема про те, що комісія військової частини 3078 Національної гвардії України в присутності представника постачальника ТОВ «Алькор-Ексім» відібрала вибірку відповідно до ГОСТ 27668 об`ємом 5% від загальної партії товару в кількості 20 мішків та здійснила огляд і перевірку фактичної бірки (етикетки) на товар. Під час перевірки та огляду бірки (етикетки) на товар було встановлено, що частина бірок була вшита в мішок з продуктом харчування та обов`язкова інформація передбачена статтею 6 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», не є легкодоступною, що унеможливлює перевірку маркування та суперечить п. п. 1-4 ст. 8 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», проте на самій бірці чітко зазначене «Місце пришиву», яке на співпадає з фактичним вшиванням бірки у мішок.

У вказаному акті наявні зауваження представника ТОВ «Алькор-Ексім» наступного змісту: обов`язкова інформація надана на вшитому ярлику (етикетці), що відповідає вимогам чинного НД та нанесена на кожну товарну одиницю – відповідає умовам законодавства; інформація міститься безпосередньо на етикетці – відповідає умовам чинного законодавства; обов`язкова інформація розміщена на видному місці – горловині мішка, вшита в горловину, що унеможливлює її видалення, виготовлена типографським способом, тобто є чіткою і розбірливою; продукція відповідає чинному законодавству.

Додатком до вказаного акту є етикетка з підписами комісії та підписом представника учасника.

Позивач звернувся до ТОВ «Алькор-Ексім» із претензією від 11.08.2020 № 78/6-1691, в якій зазначав про нарахування постачальнику штрафу на підставі п. 8.4.1. договору у розмірі 9936 гривень за порушення умов договору щодо маркування товару, який просив останнього сплатити.

У відповідь на вказану претензію ТОВ «Алькор-Ексім» листом від 09.09.2020 № 091/09-20 повідомило Військову частину, що замовник у претензії жодним чином не заперечує, що: вся необхідна інформація містилася на етикетці (була повною); етикетка була приєднана до мішка (упаковки) на видному місці (зовні) у спосіб, що унеможливлює її видалення (шляхом пришивання); інформація на етикетці не була прихована або спотворена іншою текстовою чи графічною інформацією.

У вказаному листі ТОВ «Алькор-Ексім» заперечує виявлені замовником порушення, з огляду на те, що: 1) чинними в Україні нормативно-правовими актами та нормативними документами, так само, як і положеннями договору, не визначено терміну «легкодоступність інформації», а тому будь-яке судження з цього приводу має суто оціночний характер. Позиція ТОВ «Алькор-Ексім» полягає у тому, що інформація, викладена зрозумілою мовою та зазначена на етикетці, що приєднана зовні упаковки (мішка), є легкодоступною; 2) ні Технічний опис (додаток № 2 до договору), ні нормативні документи, на які посилається договір, ні положення самого договору, не визначають те, яким чином етикетка мала б бути пришита, тож надпис «Місце пришиву» носить рекомендаційний характер; 3) ст. 8 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» взагалі не містить вимог щодо маркування продукції; 4) замовником не зазначено, яку саме інформацію про товар він не зміг отримати через те, що, на його думку, вона не була легкодоступною, враховуючи, що положення Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» містять низку обмежень по обсягу інформації про харчові продукти у певних випадках; 5) як під час процедури закупівлі, зокрема затвердження зразку та етикетки пропонованої продукції та гарантування постачання саме продукції, одиниця якої затверджена замовником, так і під час виконання положень договору (зокрема п. 6.4.), ТОВ «Алькор-Ексім» надало замовнику повний пакет документів, які містять більший обсяг інформації про товар, ніж його містить етикетка на пакуванні. Такий спосіб надання інформації (у супровідній документації чи в інший спосіб) встановлений ч. 6 ст. 5 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів». А тому інформація на етикетці фактично дублювала інформацію, яку ТОВ «Алькор-Ексім» надало Замовнику під час процедури закупівлі та супровідній документації при постачанні.

В розрізі наведених обставин постачальник у вказаному листі повідомив замовника, що з його боку відсутні будь-які порушення умов договору, а також прав та інтересів Військової частини, а тому вимоги наведені у претензії замовника є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом із вимогою про застосування до відповідача відповідальності, встановленої умовами договору, як вказує позивач, стало неналежне виконання відповідачем умов договору, що проявилися в порушенні відповідачем вимог п. 2.1. договору щодо маркування товару, а тому позивач на підставі пп. 8.4.1. договору здійснив нарахування штрафу у розмірі 9936 гривень, який просить суд стягнути в судовому порядку.

У своїх заявах по суті справи позивач посилався, серед іншого, на обов`язкові вимоги щодо інформації про харчові продукти встановлені ст. 8 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», які були порушені відповідачем під час маркування товару.

Позивач вказував, що представник відповідача підтвердив, що обов`язкова інформація частково вшита в мішок з продукцією, що унеможливлює простежуваність обов`язкової інформації щодо продуктів харчування.

У відзиві на позов відповідач проти пред`явлених позовних вимог заперечив, зокрема з підстав наведених у відповіді № 091/09-20 від 09.09.2020 на претензію позивача та додатково вказував на те, що відбір товару позивачем здійснено у відповідності до ГОСТ 27668, який не є чинним в Україні, тож застосування цього стандарту та застосування до відповідача вимог згідно цього стандарту і, відповідно, нарахування штрафних санкцій на його підставі є безпідставним. Відповідач вказує також на те, що відібраний товар об`ємом 5% від загальної кількості партії поставленого товару мав становити 40 мішків, а не 20, а тому, на переконання відповідача, здійснена позивачем вибірка від загальної партії товару у кількості 20 мішків є необґрунтованою, адже є меншою за необхідну.

Спростовуючи доводи позивача стосовно того, що частина етикеток вшита у мішок з продуктом харчування та обов`язкова інформація не є легкодоступною, що унеможливлює перевірку маркування, то відповідач вказує, що викладена на бірці інформація є легкодоступною та містить всю необхідну інформацію, що підтверджується фотознімком здійсненим в дату поставки товару позивачу.

Щодо стверджень позивача про те, що етикетка з інформацією про товар суперечить положенням п. 2 ст. 8 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», то відповідач вказує, що на етикетці вказано всю необхідну інформацію, передбачену ГСТУ 46.004-99 Борошно пшеничне. Технічні умови та ГОСТ 26791-89 «Продукты переработки зерна, упаковка, маркировка, транспортирование и хранение».

На переконання відповідача нерозуміння позивачем подвійної природи Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», дало останньому підстави зробити помилкові висновки про порушення відповідачем приписів вказаного закону. При цьому, пункт 6 ст. 5 названого закону розкриває поняття та порядок взаємодії операторів ринку щодо конкретного виду поставки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 685 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов`язання.

У частині першій статті 687 Цивільного кодексу України визначено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. При цьому, частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як зазначалось судом вище 05.08.2020 комісією позивача складено акт приймального контролю № 101 та акт про порушення умов договору № 102.

При цьому, судом встановлено, що зі змісту умов укладеного договору слідує, що сторони передбачили чіткий порядок складання документів під час прийняття товару замовником, які б підтверджували факт отримання товару належної або неналежної якості.

Тобто, вказані умови договору щодо фіксації певних дій та обставин є істотними, які узгоджені обома сторонами та є обов`язковими до їх виконання.

Так, як слідує з умов укладеного договору, під час поставки кожної партії товару, замовник протягом 2 (двох) робочих днів, проводить обов`язкову перевірку окремих показників якості та безпечності товару, що постачається учасником (далі - контрольні заходи) (пункт 3.2. договору).

Згідно п. 3.3. договору контрольні заходи, включають в себе перевірку безпечності та окремих показників якості - за зовнішнім виглядом, органолептичними показниками, відповідність маркування (етикетування, пакування, тощо) товару, що постачаються відповідно до умов цього договору, відповідність транспортних засобів, що використовуються для транспортування товару за цим договором, вимогам ст. 44 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР.

Підпунктом 3.3.1. забезпечено право постачальника, зокрема, на участь у відборі зразків проб щодо відповідної партії товару.

Цим же пунктом визначено, що результати проведення контрольних заходів оформляються актом приймального контролю, який підписується представниками замовника, що здійснювали перевірку та представником учасника.

Під час проведення контрольних заходів, учасник на вимогу представників замовника зобов`язаний протягом 24 годин надати в паперовому вигляді оригінали або належним чином засвідчені копії документів про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), або висновок, або свідоцтво, або сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь який інший документ, що підтверджує виконання визначених законодавством вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності.

Відповідно до пп. 3.3.2. договору, якщо під час проведення контрольних заходів за оцінкою замовника існує обґрунтована підозра (тобто існують факти або інформація, які можуть переконати замовника, що товар може не відповідати вимогам якості та безпечності за зовнішнім виглядом, іншими органолептичними показниками, невідповідністю маркування) або встановлено факт, що товар є небезпечним чи непридатним до споживання, зразок такого товару комісійного відбору зразків (проб), відбирається у відповідності до умов цього договору (п. 3.9 – п. 3.14.), та направляється до уповноваженої лабораторії, яка може проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю (далі – уповноважена лабораторія), яку визначає замовник, для проведення лабораторних досліджень.

При невідповідності результатів дослідження, навіть за одним показником, учасник протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання результатів досліджень, має право звернутись до замовника щодо проведення повторного відбору зразків (проб) з тієї самої партії у подвійній кількості та направлення до держаної уповноваженої лабораторії, яку визначає замовник. Результати повторних досліджень є остаточними, але виключно якщо вони проводились за зверненням учасника. У разі відсутності у визначений термін звернення учасника про проведення повторного відбору зразків (проб), остаточними є результати первинних досліджень.

Пунктом 3.9. договору передбачено, що про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується представниками замовника, учасником або представником учасника та іншими незацікавленими або компетентними особами (у разі їхнього залучення), які приймають участь у відборі.

В акті повинно бути зазначено: 1) час і місце складання акта, найменування товароодержувача продукції, прізвища та посади осіб, які брали участь у відборі зразків (проб); 2) найменування виробника та учасника, від якого надійшла продукція; 3) номер і дата рахунка-фактури і накладної, за якими надійшла продукція, і дата надходження її на склад одержувача; 4) дата виробництва товару, номер партії та вага, з якої відбиралися зразки (проби) продукції; 5) опечатані або опломбовані зразки (проби), чиєю печаткою або пломбою (відтиски на пломбах), їхні номера; 6) чи забезпечені відібрані зразки (проби) етикетками, що містять дані, передбачені стандартами або технічними умовами; 7) до якої уповноваженої лабораторії направлені відібранні зразки (проби); 8) інші дані, у тому числі заперечення (застереження), які представники замовника, учасник або представник учасника та інші незацікавлені або компетентні особи (у разі їхнього залучення) вважають необхідним включити в акт для більш докладної характеристики зразків (проб).

Відповідно до п. 3.10. договору відібрані зразки (проби) упаковуються і опечатуються (опломбовуються) представниками замовника, учасником або представником учасника та іншими незацікавленими або компетентними особами (у разі їхнього залучення).

Пункт 6.6. договору визначає, що замовник має право не приймати товар за кількістю та якістю, у разі встановлення не відповідності товару документам (декларації виробника або сертифікат якості; протоколу досліджень (випробувань) про безпечність та відповідність товару або експертного висновку про безпечність та відповідність товару; етикетку виробника), які були подані учасником до замовника під час проведення процедури закупівлі, у разі встановлення не відповідності вимогам щодо якості або маркування або етикетування товару, після проведення контрольних заходів представниками замовника. У разі, якщо сумніви щодо безпечності, придатності та якості товару підтверджуються (експертним висновком або протоколом досліджень або актом, тощо). Замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від договору.

Згідно п. 6.8. договору товар, доставлений замовнику з порушенням вимог до маркування, або тари або упаковки, встановленими у нормативних документах (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ), вважається не поставленим, про що складається відповідний акт у якому фіксується порушення. Товар має бути замінений учасником протягом 3 (трьох) календарних днів.

У разі виявлення представниками замовника порушень при прийманні товару, протягом 24 годин складається Акт про порушення умов договору у двох примірниках. Один примірник залишається у замовника, другий примірник надається представнику учасника під підпис (підпункт 6.8.1. договору).

Отже, з умов укладеного договору слідує, що у випадку порушення встановлених договором вимог сторони оформлюють три відповідні акти – приймального контролю в процедурі здійснення контрольних заходів, про відбір зразків та про порушення умов договору.

Таким чином, умовами договору сторони детально узгодили процедурні питання щодо порядку виявлення та фіксації порушення умов договору щодо відповідності товару вимогам договору, однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами проводився відбір зразків (проб) і, відповідно, складався акт про відбір зразків (проб), що дає підстави стверджувати про те, що для застосування до відповідача штрафних санкцій недостатньо складання лише актів про здійснення контрольних заходів та про порушення умов договору.

Адже у випадку дотримання позивачем умов договору щодо процедури відбору зразків, відповідач мав можливість скористатися своїм правом, наданим йому умовами пункту 3.3.2. договору, щодо проведення лабораторного дослідження маркування товару поставленого позивачу на відповідність умов договору та вимог законодавства, що своєю чергою спростувало або підтвердило висновок позивача щодо порушення відповідачем вимог до маркування товару, що ставляться до такого товару.

Відтак, відсутність факту відбору зразків прийнятої позивачем продукції та складання на цій підставі відповідного акту про відбір зразків, в порядку передбаченому договором, позбавило відповідача права на об`єктивне оцінювання поставленого ним товару на відповідність усім вимогам щодо правильного та повного маркування товару (харчового продукту), що ставляться до його оформлення.

Отже, у зв`язку з відсутністю відібраних зразків продукції, які сторони не опечатали та не внесли до акту про відбір зразків (проб), судом неможливо встановити чи дійсно з боку відповідача мало місце порушення вимог встановлених до маркування товару.

Водночас, як вбачається з акту від 05.08.2020 № 102 комісія позивача встановила, що «частина бірок була вшита в мішок з продуктом харчування», а додатком до цього акту є етикетка, при цьому така етикетка наявна лише у одному екземплярі, однак, суд позбавлений можливості встановити обґрунтованість висновку комісії, наведеного у акті, щодо того, у якій саме кількості поставлений відповідачем товар не відповідав вимогам щодо маркування товару, чи то у кількості одного мішка від здійсненої вибірки товару, чи то у кількості здійсненої вибірки товару – 20 мішків від загальної партії поставленого товару. Відсутність точної кількості товару з порушенням маркування позбавляє можливості встановити обґрунтованість висновку комісії наведеного у вказаному акті та, відповідно, виправданість застосування до відповідача штрафних санкцій. У даному випадку суду вбачається занадто формальний підхід з боку позивача до способу маркування товару відповідачем та безпідставність застосованих до відповідача санкції.

Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач під час проведення контрольних заходів, у випадку наявності у нього сумнівів щодо відповідності маркування товару вимогам законодавства або договору, звертався до відповідача із вимогою про надання документів на підтвердження відповідності товару вимогам, що ставляться до його оформлення.

Окрім того суд зазначає, що позивачем будь-яких даних щодо того яким чином має відбуватися маркування товару не надано та під час укладення договору сторонами таких даних узгоджено не було.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач у відповіді на претензію позивача вказував на те, що поставка товару супроводжувалась документацією, яка містить інформацію про товар та яка містилася на етикетці. Позивач в перебігу розгляду справи вказані заперечення не прокоментував та не вказав, яка саме інформація, на його думку, була відсутня на етикетках.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами порушення відповідачем умов укладеного сторонами договору щодо поставки товару, а також позивачем не доведено порушеного права у зв`язку з відсутністю певного маркування на товарі (мішків з продуктом харчування) та як наслідок виникнення у нього свого права на стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову військової частини 3078 Національної гвардії України відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2021.

Суддя Р.М. Колесник