Рішення № 98879690, 10.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2021Справа № 910/9802/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пареко-Україна»

про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу № 00018117 від 28.03.2019 в розмірі 182 250,78 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пареко-Україна» про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу № 00018117 від 28.03.2019 в розмірі 182 250,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором фінансового лізингу № 00018117 від 28.03.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 17.06.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 05.07.2021 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 17.06.2021.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пареко-Україна» (далі - лізингоодержувач, відповідач) укладено Договір про фінансовий лізинг №00018117 (далі - Договір), згідно якого об`єктом лізингу є транспортний засіб типу VW LNF T6 Kombi KR CITY 2.0 I TDI 140PS 6G, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 (далі - об`єкт лізингу), умови лізингу: вартість об`єкта лізингу - 1 058 974,70 грн.; авансовий платіж - 158 846,20 грн., обсяг фінансування: 900 128,50 грн.; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу (місяців) - 60; лізинговий платіж - 30 401,86 грн.; адміністративний платіж - 22 503,22 грн., процентна ставка 22,99 (змінювана відповідно до пункту 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу). Відповідно до умов договору лізингу проценти, комісії, інші платежі підлягають сплаті відповідно до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/ Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

До договору лізингу сторонами також підписано Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Загальні умови), які є додатками до вказаного договору.

Згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планом відшкодування) строк лізингу становить 60 місяців, вартість об`єкта лізингу - 1 058 974,70 грн., авансовий платіж - 158 846,20 грн., обсяг фінансування - 900 128,50 грн.

У преамбулі Загальних умов зазначається, що ці Загальні умови (надалі разом із договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як контракт), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до контракту, що є невід`ємною його частиною, та інші додатки, що є невід`ємними його частинами, є угодою між сторонами щодо придбання об`єкта лізингу ТОВ «Порше Лізинг Україна» та його передання лізингоодержувачу згідно з положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16.12.1997, іншими чинними положеннями українського законодавства, Внутрішніми правилами надання послуг з фінансового лізингу ТОВ «Прше Лізинг Україна» № 68 від 11.04.2017.

Відповідно до п. 4.1 Загальних умов передбачено, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» зберігатиме за собою право власності на об`єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об`єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли ТОВ «Порше Лізинг Україна» матиме право припинити цей контракт/відмовитися від Контракту та вимагати повернення об`єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Згідно з пунктами 5.1 та 5.4 Загальних умов об`єкт лізингу буде доставлений та переданий ТОВ «Порше Лізинг Україна» або належним чином уповноваженою особою (дилером-продавцем) безпосередньо лізингоодержувачу відповідно до умов контракту. Лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об`єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та ТОВ «Порше Лізинг Україна» акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.1 Загальних умов для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту, та інших положень контракту.

Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, визначений ТОВ «Порше Лізинг Україна» у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) (п. 6.5 Загальних умов).

У відповідності до п. 6.18 Загальних умов сторони погодили, що у випадку припинення контракту/відмови від контракту за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до п. 12 контракту лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.

Пунктом 8.2 Загальних умов передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовується, зокрема, такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п. 8.2.1 Загальних умов); компенсація будь-яких витрат, понесених ТОВ «Порше Лізинг Україна», та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до Контракту (п. 8.2.3 Загальних умов).

У пункті 8.3.2 Загальних умов встановлено, що якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг») ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право припинити контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно п. 8.4. Загальних умов лізингоодержувач погоджується, що всі строки, зазначені у цьому контракті, є прийнятними для виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань.

Пунктами 12.6, 12.6.1 Загальних умов передбачено, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовитися від контракту, та також серед іншого право на повернення об`єкта лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк виконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до п. 12.9 Загальних умов, у разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також, якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ «Порше Лізинг Україна», якщо інша адреса не вказана ТОВ «Порше Лізинг Україна», впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

У пункті 13.1 Загальних умов зазначено, що лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені ТОВ «Порше Лізинг Україна», повернути об`єкт лізингу ТОВ «Порше Лізинг Україна» в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об`єкта лізингу, ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право вилучити (повернути) об`єкт лізингу без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку.

Якщо ТзОВ «Порше Лізинг Україна» не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13, ТОВ «Порше Лізинг Україна» матиме право на вилучення об`єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п. 13.6. Загальних умов).

За актом приймання-передачі від 02.05.2019 транспортний засіб типу VW LNF T6 Kombi KR CITY 2.0 I TDI 140PS 6G, шасі № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , передано відповідачу.

20.10.2020 ТОВ «Порше Лізинг України» надіслало відповідачу вимогу вих. №00018117 від 20.10.2020 про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, у якій просило погасити заборгованість в розмірі 54 994,97 грн. протягом трьох днів з дня отримання вимоги та протягом десяти днів - повернути об`єкт лізингу за вказаною у вимозі адресою.

11.11.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2678, щодо повернення відповідачем на користь позивача об`єкта лізингу - транспортного засобу марки VW LNF T6 Kombi KR CITY 2.0 I TDI 140PS 6G, шасі № НОМЕР_1 .

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. 12.11.2020 відкрито виконавче провадження №63623221 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №2678 від 11.11.2020 про повернення від ТОВ «Пареко-Україна» на користь позивача об`єкта лізингу.

Відповідно до акта приватного виконавця (ВП № 63623221) від 16.11.2020 об`єкт лізингу передано представнику позивача.

Як зазначає позивач, звертаючись з позовом до суду, станом на 02.06.2021 за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з вересня по жовтень 2020 року в розмірі 54 389,13 грн., а також нарахованої плати за фактичне користування об`єктом лізингу у листопаді 2020 року в розмірі 27 635,78 грн.

Також, у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору лізингу, позивач зазначає, що поніс витрати за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, відповідно до якого ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» надало ТОВ «Порше Лізинг Україна» юридично-консультаційні послуги щодо клієнта ТОВ «Пареко-Україна», що підтверджується актом наданих послуг №93 від 11.11.2020 та актом наданих послуг №98 від 16.11.2020.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для сторін.

Згідно зі статтею 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Так, відповідно до п. 6.5 Загальних умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, визначений ТОВ «Порше Лізинг Україна» у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати лізингових платежів за вересень - жовтень 2020 року у розмірі 54 389,13 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату лізингових платежів не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати лізингових платежів в розмірі 54 389,13 грн., що відповідачем не спростовано.

У пункті 3 ч. 1 ст. 10 Закону зазначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

У пункті 8.3.2 Загальних умов встановлено, що якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг») ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право припинити контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Пунктами 12.6, 12.6.1 Загальних умов передбачено, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовитися від контракту, та також серед іншого право на повернення об`єкта лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк виконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору про фінансовий лізинг припинив сплачувати лізингові платежі, вимогу позивача про їх сплату залишив без задоволення, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом, передбаченим п. п. 8.3.2., 12.6.1 договору про фінансовий лізинг, на розірвання договору в односторонньому порядку.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

У відповідності до п. 6.18 Загальних умов сторони погодили, що у випадку припинення контракту/відмови від контракту за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до п. 12 контракту лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.

Крім того, п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Тобто, наслідками розірвання договору є, як обов`язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу, так і оплата за фактичне користування об`єктом лізингу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що об`єкт лізингу повернуто відповідачем позивачу в примусовому порядку лише 16.11.2020, що підтверджується актом приватного виконавця від 16.11.2020.

Таким чином, оскільки умовам укладеного між сторонами Договору передбаченр можливість нарахування лізингодавцем плати за користування об`єктом лізингу після дострокового розірвання договору лізингу, та враховуючи, що об`єкт лізингу повернуто лише 16.11.2020, нарахування плати за фактичне користування об`єктом лізингу за листопад 2020 року є правомірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 27 635,78 грн. заборгованості за фактичне використання об`єкта лізингу підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Також, оскільки відповідачем належним чином не виконувались зобов`язання за договором лізингу щодо погашення лізингових платежів, позивачем нараховано пеню в розмірі 102,34 грн. на підставі п. 8.2.1 Договору, інфляційні втрати та 3% річних за порушення зобов`язання зі сплати лізингових платежів у розмірі 4 147,13 грн. та 1 095,48 грн. відповідно, та інфляційні втрати та 3% річних за порушення зобов`язання з оплати за фактичне користування об`єктом лізингу в розмірі 1 581,79 грн. та 451,73 грн. відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно з п. 8.2.1 Загальних умов, у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 102,34 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення розмірів 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати та 3% річних за порушення зобов`язання зі сплати лізингових платежів у розмірі 4 147,13 грн. та 1 095,48 грн. відповідно, та інфляційні втрати та 3% річних за порушення зобов`язання з оплати за фактичне користування об`єктом лізингу в розмірі 1 581,79 грн. та 451,73 грн. відповідно.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 92 847,40 грн. компенсації за фактично понесені витрати позивача, суд зазначає наступне.

Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відсутність хоча б одного із перелічених вище елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. Отже, позивачу потрібно довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Положеннями п. 8.2.3 Загальних умов передбачено компенсацію будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, невиплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору лізингу, позивач зазначає, що поніс витрати за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, відповідно до якого ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» надало ТОВ «Порше Лізинг Україна» юридично-консультаційні послуги щодо клієнта ТОВ «Пареко-Україна», що підтверджується актом наданих послуг №93 від 11.11.2020 та актом наданих послуг №98 від 16.11.2020.

З актів наданих послуг №93 від 11.11.2020 та №98 від 16.11.2020 вбачається, що ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» надано ТОВ «Порше Лізинг Україна» юридично-консультаційні послуги «щодо вчинення виконавчого напису» та «щодо вилучення об`єкта лізингу у клієнта ТОВ «Пареко-Україна».

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2678, щодо повернення відповідачем на користь позивача об`єкта лізингу - транспортного засобу марки VW LNF T6 Kombi KR CITY 2.0 I TDI 140PS 6G, шасі № НОМЕР_1 .

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. 12.11.2020 відкрито виконавче провадження №63623221 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №2678 від 11.11.2020 про повернення від ТОВ «Пареко-Україна» на користь позивача об`єкта лізингу.

Відповідно до акта приватного виконавця (ВП № 63623221) від 16.11.2020 об`єкт лізингу передано представнику позивача.

Таким чином, з наведеного вбачається, що виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі Договору, укладеного між сторонами, а вилучення об`єкта лізингу здійснювалось у межах виконавчого провадження та транспортний засіб передано стягувачу.

Доказів того, що позивачем, крім приватного нотаріуса та приватного виконавця, було залучено до вчинення як виконавчого напису, так і до проведення виконавчих дій, будь-яких інших осіб, матеріали справи не містять.

Таким чином, доказів того, що позивач поніс витрати у зв`язку із залученням третіх осіб, які надавали послуги з вилучення об`єкта лізингу матеріали справи не містять.

При цьому, витрати на оплату консультативних та юридичних послуг, не мають обов`язкового характеру, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2018 у справі №911/2449/17.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пареко-Україна» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 5, кв. 5; ідентифікаційний код: 35134103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1-В; ідентифікаційний код: 35571472) заборгованість зі сплати лізингових платежів за Договором за період з вересня по жовтень 2020 року в розмірі 54 389 (п`ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят дев`ять) грн. 13 коп., плату за фактичне користування об`єктом лізингу в розмірі 27 635 (двадцять сім тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 78 коп., пеню в розмірі 102 (сто дві) грн. 34 коп., 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання по сплаті лізингових платежів в розмірі 1 095 (одна тисяча дев`яносто п`ять) грн. 48 коп., інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов`язання по сплаті лізингових платежів в розмірі 4 147 (чотири тисячі сто сорок сім) грн. 13 коп., 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання по сплаті за фактичне користування об`єктом лізингу в розмірі 451 (чотириста п`ятдесят одна) грн. 73 коп., інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов`язання по сплаті за фактичне користування об`єктом лізингу в розмірі 1 581 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна) грн. 79 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 341 (одна тисяча триста сорок одна) грн. 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 10.08.2021

Суддя О.А. Грєхова