Рішення № 98879539, 30.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2021Справа № 910/3067/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва Медіа»

до Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав»

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача

1) Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «ПрессКом»

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача: Ромащенко Д.О.; Томаров І.Є.;

від відповідача: Сербуль О.Ю.;

від третьої 1: не з`явився

від третьої 2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/3067/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва Медіа» (далі - Товариство) до Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (далі - Спілка) про:

- визнання майнових прав на публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань, включених до каталогу «Rightsify» таким, що вилучені з управління Спілки з 14.04.2020;

- зобов`язання припинити управління щодо фонограм та зафіксованих у них виконань, включених до каталогу «Rightsify», в тому числі припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об`єктів суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об`єктів, а також розмістити на своєму веб-сайті інформацію про вилучення майнових прав на публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань, включених до каталогу «Rightsify» із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком об`єктів суміжних прав, щодо яких здійснено вилучення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умисне невиконання відповідачем обов`язку із вилучення порушує право позивача на збір винагороди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/3067/21, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09.04.2021.

15.03.2021 позивач подав суду пояснення щодо юридичного інтересу до справи третіх осіб; заяву про забезпечення позову.

25.03.2021 Товариство подало суду клопотання, в якому просило суд розглянути заяву про забезпечення позову від 16.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 було прийнято заяву про забезпечення позову до розгляду.

01.04.2021 позивач подав суду пояснення щодо забезпечення позову.

07.04.2021 відповідач подав суду: відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог і клопотав про поновлення строку для подання відзиву; заперечення проти клопотання про залучення третіх осіб; клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 заяву Спілки про поновлення строк для подання відзиву задоволено та долучено відзив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче судове засідання на 21.05.2021; залучено до участі в справі третіми особами, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ПрессКом» (далі - ТОВ «ПрессКом»).

23.04.2021 позивач подав суду відповідь на відзив.

27.04.2021 відповідач подав суду клопотання про зобов`язання позивача уточнити позовні вимоги.

27.04.2021 Товариство подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання позовної заяви від 26.02.2021 третім особам.

05.05.2021 Спілка подала суду клопотання про: витребування у Товариства договорів щодо всіх об`єктів суміжник прав (фонограм та виконань), які він пропонує вважати вилученими, щоб позивач саме на підставі таких договорів підтвердив отримання ним прав у первинних суб`єктів суміжних прав; витребування у позивача всіх частин ліцензійного договору від 17.02.2020 (далі - Ліцензійний договір), укладеного Reghtsify Group LLC (далі - Компанія) та Товариством.

06.05.2021 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив.

11.05.2021 Міністерство подало суду: письмові пояснення по справі, в яких просило суд розглядати справу без участі представника третьої особи-1; заяву про поновлення пропущеного строку для подання письмових пояснень.

17.05.2021 Спілка подала суду заперечення на відповідь на відзив.

20.05.2021 ТОВ «ПрессКом» подало суду пояснення щодо позову, в яких просило поновити строк для надання пояснень, долучити ці пояснення до матеріалів справи та задовольнити позов повністю.

20.05.2021 Товариство подало суду пояснення щодо заперечення на відповідь на відзив.

21.05.2021 позивач подав суду заперечення проти клопотання відповідача від 30.04.2021 про витребування договорів щодо всіх об`єктів суміжних прав; заперечення проти клопотання Спілки від 30.04.2021 про витребування всіх додатків та додаткових угод до Ліцензійного договору; заперечення проти клопотання відповідача від 26.04.2021 про зобов`язання уточнити позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 заяви Міністерства та ТОВ «ПрессКом» про поновлення строку для подання пояснень задоволено та долучено пояснення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 відкладено підготовче засідання на 25.06.2021 та витребувано у позивача всі підписані Компанією та Товариством додаткові угоди та додатки до Ліцензійного договору.

14.06.2021 позивач долучив до справи докази на виконання вимог ухвали суду від 21.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3067/21 до судового розгляду по суті на 30.07.2021.

27.07.2021 відповідач подав суду заяву з процесуальних питань (щодо судової практики в аналогічній справі).

29.07.2021 Спілка подала суду: заяву щодо заявлення судових витрат після прийняття рішення; заперечення проти попередньо заявлених позивачем витрат на професійну правову допомогу адвоката.

У судове засідання, що відбулось 30.07.2021 представники третіх осіб не з`явилися, про причини неявок суд не повідомили.

Разом з тим, у поясненнях від 11.05.2021 Міністерство просило суд розглядати справу без участі представника третьої особи-1.

Що ж до неявки представників третьої особи-2, то враховуючи повідомлення ТОВ «ПрессКом» про дату, час і місце цього засідання належним чином, відсутні перешкоди розгляду справи по суті згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У судовому засіданні 30.07.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2020 Товариством (ліцензіат) і Компанією (власник) було укладено Ліцензійний договір, за умовами якого:

- Територія: дія Ліцензійного договору поширюється на територію України, де ліцензіат призначається ексклюзивним представником Бібліотеки власника на всій Території, однак власник залишає за собою право продавати та ліцензувати користувачів, які не є резидентам України (пункт 1 Ліцензійного договору);

- Строк: Ліцензійний договір діятиме (1) рік і вважатиметься поновленим, якщо жодна із сторін не направить другій за 60 (шістдесят) днів письмове повідомлення про припинення. Дострокове припинення Ліцензійного договору з ініціативи власника не допускається (пункт 2 Ліцензійного договору);

- визначення Бібліотеки: Бібліотека визначається як 25,000 (двадцять п`ять тисяч) музичних творів та їх фонограми, що містяться на сайті www.rightsify.com (пункт 3 Ліцензійного договору);

- власник зобов`язується впродовж Строку передавати ліцензіатові твори та фонограми з Бібліотеки в цифровому вигляді шляхом відкриття доступу до скачування Бібліотеки з ресурсу www.rightsify.com та/або іншими засобами (підпункт 3.1 пункту 3 Ліцензійного договору);

- власник передає ліцензіату виключне право: представляти Бібліотеку для публічного виконання та/або публічного сповіщення та/або сервісу фонової музики по всій Території; надавати дозвіл на публічне виконання та/або сповіщення Бібліотеки користувачам, включаючи, але не обмежуючись ними, бари, банки, кафе, готелі, ресторани, заклади торгівлі та інші підприємства та громадські приміщення; доставляти Бібліотеку користувачам за допомогою потокового, завантажувального або інших методів, відповідно до технологій ліцензіата; просувати Бібліотеку для потенційних клієнтів за допомогою онлайн та офлайн маркетингу, а також торгових виставок, реклами, тощо; налаштувати списки відтворення та програмування Бібліотеки відповідно до потреб клієнтів ліцензіата; відкликати права на Бібліотеку у організацій колективного управління на Територій; збирати роялті (винагороду) за будь-яке використання Бібліотеки, що були здійснені під час Строку та до початку дії Ліцензійного договору; забороняти незаконне використання Бібліотеки на Території (пункт 4 Ліцензійного договору).

18.03.2020 Компанією та Товариством було підписано додаткову угоду № 1 до Ліцензійного договору, відповідно до умов якої:

- сторони домовилися викласти пункт 2 Ліцензійного Договору у такій редакції:

« 2. Строк: Ця Угода діятиме з моменту її підписання Сторонами та не менше ніж дія прав, які Ліцензіат отримує від Власника по цьому Договору. Дострокове припинення Ліцензійного договору з ініціативи власника не допускається.»;

- сторони домовились додати до розділу 4 пункти 4.4. та 4.5 у раніше підписаному Ліцензійному договорі та викласти їх у такій редакції:

« 4.4. Дія прав по даному Договору надається з дати сплати Ліцензіатом Власнику роялті згідно з умовами п. 5 цього Договору. Власник зобов`язаний надати Ліцензіату доступ до скачування перших 10 000 треків Бібліотеки впродовж 5 днів з моменту відповідного платежу. Наступні - впродовж 6 місяців з моменту відповідного платежу.

4.5. Дія прав по даному Договору може бути призупинена з ініціатив Ліцензіата шляхом направлення Власнику відповідного повідомлення, виключно у випадках державних обмежень в роботі громадських місць або обмежень в діяльності користувачів Бібліотеки, виключно на період таких обмежень.».

25.03.2020 позивач перерахував Компанії платіж на виконання умов Ліцензійного договору, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 25.03.2020 № 5.

20.07.2020 Компанією та Товариством було підписано додаткову угоду № 2 до Ліцензійного договору, відповідно до умов якої:

- сторони домовились додати підпункт і) в пункт 4 у раніше підписаному Ліцензійному договорі, та викласти його у такій редакції:

«і) Підписувати з третіми особами договори, що дозволяють третім особам діяти від імені Ліцензіата в межах дії цього Договору, якщо дозвіл на публічне виконання та/або сповіщення Бібліотеки користувачам на Території надається безпосередньо Ліцензіатом, а збір винагороди за використання здійснюється виключно в інтересах Ліцензіата за цим Договором.»;

- сторони домовились внести зміни до підпункту а) пункт 4 у раніше підписаному Ліцензійному договорі, та викласти його у такій редакції:

«а) Представляти Бібліотеку для публічного виконання та/або публічного сповіщення та/або сервісу фонової музики по всій Території. Право включає публічне відтворення музичних творів та їх фонограм з Бібліотеки, у будь-якій формі і будь-яким способом, їх розповсюдження, публічне сповіщення.»;

- сторони домовились внести зміни до підпункту b) пункт 4 у раніше підписаному Ліцензійному договорі, та викласти його у такій редакції:

«b) Надавати дозвіл використання Бібліотеки способами по цьому Договору, в т.ч. але не обмежуючись способом публічного виконання та/або сповіщення Бібліотеки, користувачам, включаючи, але не обмежуючись ними, барам, банкам, кафе, готелям, ресторанам, закладам торгівлі та іншим підприємствам та громадським приміщенням.».

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

02.04.2020 Товариством (довіритель) та ТОВ «ПрессКом» (повірений) було укладено договір доручення № 01/02/04-20 (далі - Договір), відповідно до умов якого довіритель уповноважив повіреного за винагороду та від імені довірителя надавати користувачам дозволи на використання творів, фонограм способами, передбаченими Договором (в межах частки, якою володіє та/або яку контролює довіритель), в закладах громадського харчування, закладах торгівлі, закладах надання послуг (місцях) тощо (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до розділу «Терміни та Визначення» під творами сторони розуміють музичні твори з текстом (або без такого) з каталогу Rightsify, виключні та/або невиключні майнові авторські права та суміжні права на які належать довірителю; під фонограмою - звуковий запис виконання творів; під користувачами - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що здійснюють свою діяльність в сфері торгівлі та/чи в сфері громадського харчування та/чи в закладах сфери послуг, з якими повірений укладає ліцензійні договори на використання творів та фонограм.

Відповідно до пункту 1.2 Договору з моменту його укладення повірений набуває виключне право представляти довірителя у відносинах із користувачами щодо надання дозволу на використання творів, фонограм у порядку та на умовах, визначених Договором.

Надання користувачам дозволів на використання творів, фонограм від імені довірителя здійснюється у вигляді підписання повіреним з користувачами ліцензійних договорів на надання невиключних прав (авторських та суміжних) на використання творів, фонограм способами, передбаченими Договором (пункт 1.3 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ «ПрессКом» укладено ряд ліцензійних договорів з користувачами, відповідно до яких було надано за винагороду дозвіл на використання творів, фонограм. Копії вказаних ліцензійних договорів долучені до матеріалів справи.

07.04.2020 позивач надіслав на адресу відповідача заяву про вилучення прав з управління Спілки, а саме права на публічне виконання об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань), опублікованих з комерційною метою, що містяться в каталозі «Rightsify». До заяви було надано перелік творів, права на які просить вилучити з управління Спілки Товариство.

Вказана заява була отримана відповідачем 14.04.2020, що підтверджується даними сервісу відстеження поштових відправлень AT «Укрпошта».

Після отримання заяви відповідач не повідомив Товариство про наявність недоліків заяви та відсутність підстав для невилучення прав з управління Спілки; доказів протилежного суду не подано.

Разом з тим, позивач вказує, що після 14.04.2020 значна кількість користувачів бібліотеки, які уклали договори з позивачем (в особі ТОВ «ПрессКом»), стали отримувати від Спілки кореспонденцію (листи, електронні повідомлення, телефонні дзвінки) з безальтернативними пропозиціями укласти договір з відповідачем про виплату винагороди або погрозами судового переслідування так, нібито договір про виплату винагороди є неукладеним, а право на справедливу винагороду - невилученим.

Вказані обставини, як стверджує позивач, стали передумовою звернення з даним позовом.

У свою чергу, Спілка заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на таке:

- відсутність у ст. 16 Цивільного кодексу України такого способу захисту цивільних прав та інтересів, який було обрано Товариством (визнання вилученим права);

- відсутність у ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про авторське право і суміжні права» права на вилучення майнових прав, з посиланням на те, що переліки майнових прав у вказаних статтях є вичерпними;

- заява Товариства про вилучення не відповідає вимогам Порядку вилучення майнових прав з управління відповідача (далі - Порядок) та є підстави для її залишення без розгляду;

- Ліцензійний договір є неукладеним, оскільки в ньому відсутня вказівка на конкретний твір, право на який передається, а тому це означає, що сторонами не визначено предмет договору.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких обґрунтованих висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За визначенням, наведеним в ст. 1 Закону України «Про захист авторського права і суміжних прав», виключне право - це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до пункту «б» ст. 35 Закону України «Про захист авторського права і суміжних прав» об`єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є фонограми, відеограми.

Згідно з пунктами «а» і «б» ч. 1 ст. 36 Закону України «Про захист авторського права і суміжних прав» суб`єктами суміжних прав є: виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про захист авторського права і суміжних прав» передбачено, що первинними суб`єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

Відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 40 Закону України «Про захист авторського права і суміжних прав» до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом.

Згідно з пунктами «а» - «в» ч. 1 ст. 42 Закону України «Про захист авторського права і суміжних прав» допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови:

- відтворення зазначених об`єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;

- право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;

- за суб`єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

Статтею 1 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (далі - Закон) надано визначення розширеному колективному управлінню, яке є колективним управлінням майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 5 Закону принципами діяльності організацій колективного управління є ефективне управління - організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами.

Відповідно до ч. 6 і ч. 7 ст. 5 Закону правовласники мають право вилучати свої майнові права з управління організації колективного управління, крім випадків, передбачених цим Законом.

Колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав здійснюється у виді добровільного, розширеного та обов`язкового колективного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції:

1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав;

3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам;

4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація;

5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація;

6) здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.

Згідно з ч. 3 і ч. 5 ст. 12 Закону організації колективного управління не мають права провадити підприємницьку діяльність і здійснюють лише господарську діяльність, що не має на меті одержання прибутку, з метою досягнення своїх статутних цілей.

Розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.

Розширене колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах, зокрема: право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою.

Відповідно до ч. 8, ч. 9, ч. 11 і ч. 12 ст. 13 Закону передбачено, що правовласники мають право на підставі письмової заяви вимагати вилучення своїх майнових прав з управління організації колективного управління, припинення дій щодо надання дозволів на використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дій щодо збирання винагороди за використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (далі - заява про вилучення). У заяві про вилучення зазначаються майнові права, які вилучаються з управління організації, та перелік об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

У заяві про вилучення правовласники зазначають перелік об`єктів, щодо яких подається заява, та правові підстави набуття майнових прав на ці об`єкти.

У разі подання правовласниками до організації колективного управління заяви про вилучення щодо їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав організація зобов`язана протягом шести місяців з дня отримання таких заяв виплатити правовласникам, які звернулися із заявою про вилучення, належну їм винагороду, внести відповідні зміни до договорів із користувачами, припинити управління щодо відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об`єктів тощо) та розмістити на своєму веб-сайті інформацію про таке вилучення із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких здійснено вилучення.

Організація колективного управління не має права відмовляти правовласникам у вилученні майнових прав з управління, за умови дотримання ними порядку вилучення, передбаченого цією статтею.

Правовласники можуть також вилучити свої майнові права з управління організації, що акредитована для здійснення розширеного колективного управління правами. У такому разі на території України управління майновими правами, вилученими з колективного управління, може здійснюватися правовласником.

Так, позивач довів наявність у нього майнових прав на публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань, включених до каталогу «Rightsify», що підтверджується Ліцензійним договором.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, твердження відповідача щодо неукладеності договору та недоведеності отримання майнових прав спростовується презумпцією правомірності правочину, закріпленому у ст. 204 Цивільного кодексу України.

Що ж до посилань на відсутність у Ліцензійному договорі вказівки на конкретний твір, то слід зазначити, що сторонами чітко визначено предмет договору, а саме у пункті 3 Ліцензійного договору визначено, що твори та фонограми, права на які передаються містяться на сайті www.rightsify.com.

Судом встановлено, що позивач надіслав відповідачу заяву від 07.04.2020, яка отримана останнім 14.04.2020, про вилучення з управління Спілки права на публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань, включених до каталогу «Rightsify», а тому в силу приписів статті 13 Закону такі права є виключеними 14.04.2020.

Оскільки відповідачем отримано заяву від Товариства 14.04.2020, то Спілкою протягом 6 місяців (до 14.10.2020) мали бути виконані дії, що передбачені ч. 9 ст. 13 Закону.

Однак, відповідач вказані дії не виконав, доказів протилежного суду не подано.

Посилання на наявність у відповідача підстав для залишення заяви Товариства без розгляду відповідно до Порядку спростовується таким.

Приписами ст. 10 Закону Спілка зобов`язана оприлюднити порядок вилучення майнових прав з управління організації.

У наданому відповідачем Порядку Спілка встановила вимоги щодо порядку надсилання заяви (цінним листом з вкладенням) і надання додатків до неї, а саме:

- копії всіх договорів, які підтверджують отримання особою від відповідного первинного суб`єкту (суб`єкту авторського права та/або суміжних прав) майнових авторських та/або суміжних прав, які особа вимагає вилучити;

- докази того, що первинний суб`єкт відповідно є автором твору, виконавцем, виробником фонограми;

- докази того, що особа, яка вимагає вилучення майнових авторських та/або суміжних прав не розпорядилась ними до направлення заяви про вилучення до організації.

Разом з тим, Закон безумовно має вищу юридичну силу і у своїй діяльності відповідач має керуватися саме нормами Закону, а Порядок Спілки жодним чином не може суперечити приписам Закону.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 13 Закону правовласники мають право на підставі письмової заяви вимагати вилучення своїх майнових прав з управління організації колективного управління, припинення дій щодо надання дозволів на використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дій щодо збирання винагороди за використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (далі - заява про вилучення). У заяві про вилучення зазначаються майнові права, які вилучаються з управління організації, та перелік об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. У заяві про вилучення правовласники зазначають перелік об`єктів, щодо яких подається заява, та правові підстави набуття майнових прав на ці об`єкти.

Судом встановлено, що надіслана позивачем відповідачу заява відповідає вказаній нормі Закону.

Крім того, організація колективного управління не має права відмовляти правовласникам у вилученні майнових прав з управління, за умови дотримання ними порядку вилучення, передбаченого цією статтею (ч. 11 ст. 13 Закону).

Доводи Спілки щодо відсутності у ст. 16 Цивільного кодексу України обраних позивачем способів захисту є безпідставним, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відсутність у ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про авторське право і суміжні права» права на вилучення майнових прав не є підставою для незадоволення позовних вимог, оскільки таке право чітко передбачено Законом, а переліки майнових прав виконавців і виробників фонограм у вказаних статтях не є вичерпними.

Посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 не приймаються судом до уваги в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, оскільки відносини у даному господарському спорі не є тотожними правовідносинам щодо яких застосовувалася норма права у справі №905/1926/16.

Оскільки відповідач, порушуючи вимоги ст. 13 Закону, починаючи з 14.04.2020, не вчинив дії, що передбачені ч. 9 ст. 13 Закону, то обрані позивачем способи захисту відповідають змісту порушеного права, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до решти доводів і тверджень Спілки, які викладені у відзиві, запереченні на відповідь на відзив, тощо, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Крім того, у позовній заяві наявний попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правничу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження.

На підтвердження понесення позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні такі докази:

- копія договору про юридичні послуги від 09.11.2020 № 1721-20;

- копія рахунку від 13.11.2020 № 35775;

- платіжне доручення від 16.11.2020 № 49 на суму 159 676,80 грн з призначенням платежу - на передплату за надання юридичних послуг;

- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Слід зазначити, що позивачем на момент прийняття рішення не подано детальний опис робіт, доказів приймання-передачі наданих послуг (робіт), оформлених адвокатом і Товариством, а тому, у суду на момент прийняття рішення відсутні підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва Медіа» задовольнити повністю.

2. Визнати майнові права на публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань, включених до каталогу «Rightsify» таким, що вилучені з управління Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, 5, група приміщень 57, офіс 7; код ЄДРПОУ: 42502769) з 14.04.2020.

3. Зобов`язати Громадську спілку «Українська ліга авторських та суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, 5, група приміщень 57, офіс 7; код ЄДРПОУ: 42502769) припинити управління щодо фонограм та зафіксованих у них виконань, включених до каталогу «Rightsify», в тому числі припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об`єктів суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об`єктів, а також розмістити на своєму веб-сайті інформацію про вилучення майнових прав на публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань, включених до каталогу «Rightsify» із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком об`єктів суміжних прав, щодо яких здійснено вилучення.

4. Стягнути з Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, 5, група приміщень 57, офіс 7; код ЄДРПОУ: 42502769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єва Медіа» (04123, м. Київ, вул. Прирічна, 19-В, кв. 83; код ЄДРПОУ: 42394828) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540,00 грн.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.08.2021.

Суддя Ю.О. Підченко